Ухвала

від 18.01.2024 по справі 488/1874/22

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1874/22

Провадження № 1-кп/488/134/24

У Х В А Л А

18.01.2024 року місто Миколаїв, вулиця Доктора Самойловича, 29-А

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого суддіОСОБА_1 за участю секретаря:ОСОБА_2 прокурора:ОСОБА_3 обвинуваченого: захисника:ОСОБА_4 ОСОБА_5

в ході судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Бендери Республіки Молдови, громадянин України, українець, має середню освіту, неодружений, який не працює, без місця реєстрації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

-17.02.2021 року Заводським районним судом міста Миколаєва за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлене клопотання про продовження строком на 60 (шістдесят) днів тримання обвинуваченого під вартою, яке мотивоване існуванням ризиків, які дають підстави вважати, що у випадку скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його зміни на менш суворий, обвинувачений може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність.

Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив суд змінити обраний щодо нього запобіжний захід на інший, який не пов`язаний із триманням під вартою. Захисник обвинуваченого підтримав клопотання свого підзахисного, заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до правової позиції, сформованої ЄСПЛ, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд вказав, що сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак, цей фактор можна вважати виправданим і необхідним тільки якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою.

При цьому продовження строку дії запобіжного заходу стає можливим за наявності ризиків. Ризик це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у частині 1 статті 177 КПК України.

Висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування та розгляду судом кримінального провадження (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків, тощо).

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, невчинення іншого кримінального правопорушення, а підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити вказані дії.

Про наявність таких ризиків свідчать наступні обставини. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, тобто тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим може спонукати його до ухилення від суду.

Окрім того, в ході досудового розслідування обвинувачений тривалий час ухилявся від явки до слідчого та прокурора, у зв`язку з чим 25.01.2022 року органом досудового розслідування подано до слідчого судді клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Корабельного суду міста Миколаєва від 06.02.2023 року з підстав, що ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування та місце його перебування невідоме, чим останній перешкоджає здійсненню досудового розслідування, надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке задоволено ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17.07.2023 року.

Лише після затримання обвинуваченого та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досудове розслідування було завершене і провадження було передано на розгляд суду.

Підставою вважати, що обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, є те, що 17.02.2021 року він був засуджений Заводським районним судом міста Миколаєва за частиною 2 статті 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України від відбування покарання був звільнений з іспитовим строком 2 (два) роки, але маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість за вчинення корисливого злочину проти власності, обвинувачується у вчиненні в цей період нового кримінального правопорушення.

При цьому вказаним ризикам, на переконання суду, неможливо запобігти при вжитті інших запобіжних заходів, у тому числі, домашнього арешту, оскільки жоден з них не зможе запобігти ризикам, що вказані вище.

Враховуючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною 1 статті 194 КПК України, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, відмовляючи у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на інший.

У той же час застава, визначена ухвалою слідчого судді у розмірі 107.360,00 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень продовжує діяти у зв`язку з чим обвинувачений підлягає негайному звільненню в разі її внесення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177,178, 183, 350 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесяти) діб, тобто не більше ніж до 17.03.2024 року включно.

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на інший, що не пов`язаний із триманням під вартою відмовити.

Роз`яснити учасникам провадження, зокрема, обвинуваченому, що продовження строку тримання його під вартою не скасовує визначений у даному провадженні ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17.07.2023 року розмір застави у 107.360,00 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень, за умови внесення якої ОСОБА_4 слід негайно звільнити з-під варти.

У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти, покласти на нього на строк до 17.03.2024 року наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду (в залежності від стадії кримінального провадження);

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання;

- дати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, ін. документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження, до ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає оскарженню до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана.

Суддя ОСОБА_1