Повістка

від 16.01.2024 по справі 947/10294/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/54/24

Справа № 947/10294/20

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинчук Владислава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСТА ФОНТАНА» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг та визнання незаконними дій, -

встановила:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовною заявою до ТОВ «КОСТА ФОНТАНА», в якому просила: зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг, фактично наданих позивачеві у період з 01 жовтня 2019 року по день розгляду даної позовної заяви за експлуатаційним договором про умови користування приміщенням та надання житлово-комунальних послуг від 01 січня 2019 року; визнати незаконним включення відповідачем до рахунків за надання житлово-комунальних послуг платежів за паркінг у розмірі 2000 грн. за місяць; визнати незаконними дії відповідача з виключення від енергопостачання належних позивачеві об`єктів нерухомого майна - апартаментів АДРЕСА_1 , обмеження в`їзду позивачеві на територію ЖК «КОСТА ФОНТАНА», обмеження доступу ОСОБА_1 до місць загального користування ЖК «КОСТА ФОНТАНА», у тому числі ліфтів та паркінгу, посилаючись на те, що відповідач не здійснює свої обов`язки щодо надання послуг та не виконує свої обов`язки, зокрема, щодо прибирання підлеглої території.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Вказане судове рішення було оскаржено у апеляційному порядку представником ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 було задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2020 року - скасовано, постановлене нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «КОСТА ФОНТАНА» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг та визнання незаконними дій - задоволено частково.

18 грудня 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинчук В.В. до Одеського апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання правничої допомоги, у якій заявник просив стягнути з ТОВ «КОСТА ФОНТАНА» на користь ОСОБА_1 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі залишення позову без задоволення - на позивача.

Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частини 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОСТА ФОНТАНА» не скористалось своїм правом на подання заперечень проти розподілу витрат на правничу допомогу, та не подало до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині третьої статті 141 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені статтею 137 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених скаржником у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинчук В.В., разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, надав суду апеляційної інстанції копію договору про надання правової допомоги № 01-16/04-20 від 16 квітня 2020 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 16 квітня 2020 року.

Зокрема, пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 16 квітня 2020 року сторони погодили оплату гонорару за надання правової допомоги під час супроводу цивільної справи про зобов`язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг у суді першої інстанції у фіксованому розмірі 20000 грн.

Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення представником ОСОБА_1 наданий наступний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат:

Аналіз наданих клієнтом документів та обставин справи на суму 2000 грн.;

Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини. Аналіз практики Верховного суду зі спірних правовідносин на суму 2000 грн.;

Зустріч з клієнтом, узгодження правової позиції та подальших дій на суму 1 000 грн.;

Підготовка та подання позовної заяви на суму 10000 грн.;

Підготовка та подання відповіді на відзив на суму 5000 грн.

Згідно частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постанові від 31 січня 2022 року у справі № 85/5421/21 Верховний Суд зазначив наступне: «щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом цієї правової норми вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як в межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20)».

Таким чином, у випадку визначення гонорару у фіксованому розмірі у детальному описі робіт (наданих послуг) відсутня необхідність наведення фактичних витрат часу на надання правової допомоги.

У пункті 1 додаткової угоди № 1 від 16 квітня 2020 року сторони погодили, що гонорар, передбачений пунктом 1 даної Додаткової угоди, підлягає сплаті протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі про зобов`язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг.

22 серпня 2020 року ОСОБА_1 та Адвокатське бюро «Берназ і партнери» склали акт наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 01- 16/04-20 від 16 квітня 2020 року, яким підтвердили надання правової допомоги на загальну суму 20 000 грн, а також погодили подання апеляційної скарги на рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2020 року у справі № 947/10294/20, у зв`язку із чим передбачалось, що виходячи з приписів пункту 2 Додаткової угоди № 1 від 16 квітня 2020 року, гонорар у зв`язку із розглядом цивільної справи № 947/10294/20 у Київському районному суді міста Одеси у розмірі 20 000 грн. підлягає сплаті протягом 30 днів з моменту ухвалення рішення Одеського апеляційного суду у даній справі (за умови відкриття апеляційного провадження).

На підставі викладеного та враховуючи, що оскільки постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року було ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то колегія суддів, з урахуванням реальності та доведеності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, доходить до висновку про необхідність задоволення заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, та стягнення з ТОВ «КОСТА ФОНТАНА» на користь ОСОБА_1 підтверджені витрати на правову допомогу, понесені заявником у суді першої інстанції, в сумі 20000 гривень.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 270, 368, 381 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинчук Владислава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСТА ФОНТАНА» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг та визнання незаконними дій, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСТА ФОНТАНА» (код ЄДРПОУ 41383309) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе