Постанова

від 16.01.2024 по справі 750/1498/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 січня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1498/23

Головуючий у першій інстанції Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/214/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Ріпкінської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2023 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного тексту судового рішення 08.11.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Прокоф`єв Б.І. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 та передати матері ОСОБА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.02.2023 справа № 750/1498/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини передано на розгляд до Ріпкінського районного суду Чернігівської області.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Кравченко В.В. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати фактичне місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ріпкінського районного суду від 19.04.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Ріпкінської селищної ради. Відмовлено ОСОБА_2 у прийняття зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15.06.2023 ухвала Ріпкінського районного суду від 19.04.2023 в частині відмови у прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі розпорядження в.о. голови Ріпкінського районного суду від 25.09.2023 передано справу № 750/1498/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, на розгляд до Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Протокольною ухвалою Чернігівського районного суду від 03.11.2023 прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 03.11.2023 закрито провадження в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про ОСОБА_2 про відібрання дитини продовжено.

За висновком суду, зустрічний позов ОСОБА_2 є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і спір у справі № 750/843/21, рішення у якій, а саме постанова Чернігівського апеляційного суду від 06.06.2022, набрало законної сили. Також за висновком суду, зустрічний позов був поданий до Ріпкінського районного суду 11.04.2023, тобто до винесення Верховним Судом постанови від 17.05.2023 у справі № 750/843/21.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Кравченко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського районного суду від 03.11.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За доводами апеляційної скарги, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що 03.11.2023 під час проведення підготовчого судового засідання, судом першої інстанції ухвалою без видалення до нарадчої кімнати прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини до спільного розгляду з первісним позовом. Проте, вказана ухвала не була надана для ознайомлення учасникам справи і відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вказує, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції залишено поза увагою висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.05.2023 у справі № 750/843/21, про те, що у разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавляється можливості звернутись до суду з позовом.

Посилається, що підстави заявленого у квітні 2023 року ОСОБА_2 зустрічного позову у справі № 750/1498/23 не є тотожними позову, заявленому у січні 2021 року у справі № 750/843/21, оскільки пройшов значний проміжок часу та змінились обставини, які пов`язані з віком дитини, її психологічним та емоційним станом, її соціальними зв`язками.

Заявник вважає, що оскільки підстави заявленого зустрічного позову не є тотожними до справи № 750/843/21, підстави заявленого зустрічного позову у квітні 2023 року є відмінними від позову, який було заявлено у січні 2021 року, у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, заявник наголошує на необхідності надання ОСОБА_2 можливості захистити інтереси своєї неповнолітньої дочки суді з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

За доводами скарги, відповідачем надано всі належні і допустимі докази, які мають доказове значення у цій справі, а саме для визначення місця проживання дитини з батьком, щоб в подальшому виключити можливість зі сторони матері вчинення протиправних дій або бездіяльності стосовно дитини, оскільки матір діє не в інтересах дитини, право якої першочергово охороняється законом.

Також вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що предмет зустрічного позову є тотожним до справи № 750/843/21, проте судом залишено поза увагою, що сторони по справі та підстави заявленого зустрічного позову не є ідентичними до справи № 750/843/21.

Крім того, як зазначає заявник, з моменту подання ОСОБА_2 у січні 2021 року позову до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини пройшов значний час, в результаті чого дитина подорослішала, у неї змінився психологічний і емоційний стан, вона має чітку позицію щодо того, з ким вона хоче проживати.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Прокоф`єв Б.І. просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалу Чернігівського районного суду від 03.11.2023 залишити без змін. В обґрунтування вказує, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 06.06.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.05.2023, в задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини було відмовлено та вважає, що суд не погодився з позицією батька, що найкращими інтересами дитини буде проживання її саме з батьком та фактично залишив основним місцем проживання дитини з матір`ю, з якою вона зареєстрована до даного часу та де проживала все своє життя, проте батьком, незважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, протиправно із застосуванням фізичної сили, було забрано дитину в смт Ріпки та він відмовляється від повернення дитини матері, тому позивачка вимушена була звернутись до суду з позовом про відібрання дитини. Також посилається, що з метою невиконання рішення суду та затягування розгляду справи, не повертаючи дитину матері, відповідач звернувся із зустрічним позовом про повторне визначення місця розгляду справи з ним як батьком. Станом на час винесення Чернігівським районним судом оскаржуваної ухвали від 03.11.2023 Верховним Судом було остаточно вирішено справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, та відмовлено батьку у його позовних вимогах повністю. Зазначає, що в судовому засіданні, що відбулося 19.04.2023 в Ріпкінському районному суді, сторона відповідача не заперечувала, що зустрічний позов стосується тих сторін та предмету позову, які були предметом розгляду справи № 750/843/21, яка на час винесення оскаржуваної ухвали знаходилася в провадженні Верховного Суду. Відповідач лише посилався, що в зустрічній позовній заяві є інші підстави для позову, які відрізняються від підстав позову, що були предметом розгляду справи № 750/843/21, яка на час винесення оскаржуваної ухвали суду перебувала на розгляді Верховного Суду. Крім того, заявник звертає увагу на сам текст та зміст як зустрічної позовної заяви так і апеляційної скарги, в яких зазначена одна і таж інформація як підстава для позову, а вказані події, всі стосуються періоду з моменту розлучення до винесення Верховним Судом відповідної постанови по справі 750/843/21, тому вважає, що станом на 17.05.2023 (день винесення остаточної постанови Верховним Судом по справі 750/843/21) уже існували усі обставини та факти, на які посилається ОСОБА_2 , як на підставу своїх вимог по зустрічній позовній заяві. Як вважає заявник, Чернігівський районний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження в частині зустрічного позову, врахував як фактичні обставини справи, так і положення процесуального законодавства. Також посилається, що жодного значення вік, стан здоров`я, психо-емоційний стан дитини значення не може мати, оскільки з моменту винесення постанови Верховним Суду до подання зустрічної позовної заяви пройшов незначний час.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи та матеріали справи № 750/843/21, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у лютому 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Прокоф`єв Б.І. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 та передати матері ОСОБА_1 .

У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Кравченко В.В. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати фактичне місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою нового зустрічного позову представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко В.В. зазначає порядок визначення місця проживання дитини, передбачений ст.160-161 СК України, з урахуванням вікових і психо-емоційних змін дитини.

Підставами позову у справі №750/843/21 представником ОСОБА_2 було зазначено, що з 29.09.2021 донька проживала разом з батьком ОСОБА_4 , у них гарні стосунки, він займається вихованням та розвитком дитини, забезпечує дитину матеріально, створює для дитини сприятливі умови її розвитку, мати дитини виїхала за кордон, участі у вихованні дитини не бере, матеріально її не забезпечує та не піклується про неї.

Як убачається з матеріалів справи, у справі № 750/843/21 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2021 по справі позов ОСОБА_2 було задоволено та визначено місце проживання дитини разом з ним.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.01.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанова Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2021 скасована, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2021 скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення фактичного місця проживання дитини, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.05.2023 касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кравченка В.В. залишено без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 06.06.2022 - без змін.

Закриваючи провадження у справі в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов ОСОБА_2 є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і спір у справі № 750/843/21, рішення у якій, а саме постанова Чернігівського апеляційного суду від 06.06.2022, набрало законної сили. Також за висновком суду, зустрічний позов був поданий до Ріпкінського районного суду 11.04.2023, тобто до винесення Верховним Судом постанови від 17.05.2023 у справі № 750/843/21.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції, та відповідають вимогам чинного процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року, справа №908/299/18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відтак, після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 480/4772/20.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Як убачається з матеріалів справи, підставою зустрічних позовних вимог про визначення місця проживання дитини представником ОСОБА_2 адвокатом Кравченком В.В., окрім зазначених у справі № 750/843/21, вказує, що дитина з початку військової агресії російської федерації і по теперішній час постійно проживає з батьком ОСОБА_2 , без реєстрації, який забезпечував матеріальне утримання дитини, піклувався про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечував належний рівень фізичного та психологічного розвитку, збереженням життя та здоров`я дитини під час активних бойових дій. Вказував, що мати ОСОБА_1 , не цікавилась життям своєї дитини у вказаний період часу, тобто фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

За матеріалами справи, що майже весь час розгляду справи № 750/843/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, у судах різних інстанції, дитина проживала разом з батьком, разом з тим і після набрання рішенням щодо відмови батьку у визначенні місця проживання дочки з батьком, ОСОБА_1 не мала можливості спілкування з дитиною, оскільки ОСОБА_2 унеможливив таке спілкування. Побачення матері з дитиною відбувалося в присутності сторонніх осіб та під час виниклої сварки між сторонами.

Апеляційний суд враховує, що постанова Чернігівського апеляційного суду від 06.06.2022, залишена без змін постановою Верховного Суду від 17.05.2023, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з ним, залишається без належного виконання, що відповідно стало підставою для позову про відібрання дитини, який поданий матір`ю дитини - ОСОБА_1 , з врахуванням наведеного посилання як на нову обставину повторного позову про визначення місця проживання дитини з батьком є безпідставним.

Під час перебування справи № 750/843/21 на розгляді у Верховному Суді та до винесення судом касаційної інстанції остаточного рішення, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою у цій справі про визначення місця проживання дитину з ним. І при розгляді справи Верховним Судом підстави, які були зазначені в зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі у цій справі, були предметом перегляду і їм надана належна оцінка судом касаційної інстанції, в результаті чого була винесена постанова.

На переконання апеляційного суду, зміна обставин, які мають значення для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, не ґрунтується на належних доказах, які б свідчили, що відбулась така зміна обставин, що з`явились підстави для звернення з повторним позовом про визначенням місця проживання дитини з батьком.

Тому підставами для звернення з новим позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком не можуть бути обставини, які виникли внаслідок перешкоджання відповідачем ОСОБА_2 спілкуванню матері з дитиною, недопущення матері забрати дитину за відсутності рішення, яким визначено місце проживання дитини з батьком.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в даній справі та справі № 750/843/21, наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а відтак суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі.

За наведених обставин, висновки суду першої інстанції про те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що 03.11.2023 під час проведення підготовчого судового засідання, судом першої інстанції ухвалою без видалення до нарадчої кімнати прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини до спільного розгляду з первісним позовом, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, враховуючи положення ст. 259 ЦПК України, згідно якої ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання і такі ухвали не вносяться до Єдиного державного реєстру судових рішень. Відповідач або його представник не були позбавлені можливості ознайомитись з матеріалами справи та протоколом (журналом) судового засідання.

Посилання заявника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.05.2023 у справі № 750/843/21, про те, що у разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавляється можливості звернутись до суду з позовом, є необґрунтованими, оскільки встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у цій справі і у справі, яка переглядається, є різними.

Крім того, апеляційний суд враховує, що з моменту винесення постанови Верховним Судом у справі № 750/843/21 (17.05.2023) і до розгляду справи за зустрічним позовом ОСОБА_2 пройшов незначний проміжок часу і відповідачем не надано належних і допустимих доказів змін стану здоров`я, психо-емоційного стану дитини. ОСОБА_2 та його представником не доведено, що мати мала можливість безперешкодно спілкуватись з дитиною або мала можливість будь-якими засобами підтримувати відносини з дитиною в період провадження по справі про визначення місця проживання дитини з батьком, так і на теперішній час.

Отже, ключеві доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали районного суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2024.

Головуючий: Судді: