Постанова

від 15.01.2024 по справі 910/5335/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа№ 910/5335/21 (910/8691/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників:

від ОСББ "К5" - Ільчук О.С. дов. №ОСА-1/04/01/2024 від 05.01.2024р., Клим`юк О.С. дов. №8 від 08.01.2024р., Сорокін А.В. паспорт, витяг з ЄДР;

від ОСОБА_1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

від відповідача-3 - Новіцька Л.О. посвідчення;

від відповідача-4 - не з`явився;

від відповідача-5 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р.

(повний текст складено 20.10.2023р.)

у справі №910/5335/21(910/8691/22) (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) "К5"

до 1. ОСОБА_1

2.Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича

3.Міністерства юстиції України

4.Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Енергополь-Україна"

5.Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації

про визнання недійсним інвестиційного договору, усунення перешкод у користуванні майном, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав та скасування запису про право власності

в межах справи №910/5335/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Будакс"

до ПрАТ "Енергополь-Україна"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. у справі №910/5335/21(910/8691/22) позовні вимоги ОСББ «К5» задоволено частково; визнано недійсним інвестиційний договір від 15.05.2017р. №6/849, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Енергополь-Україна»; зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСББ «К5» приміщеннями АДРЕСА_2; скасовано рішення Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «НОВОЗАВОДСЬКЕ» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича від 24.07.2017р., індексний номер рішення: 36283863, щодо внесення змін до інформації про об`єкт нерухомого майна, зміну інформації про право власності на об`єкт нерухомого майна 663698680000; скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зміну інформації про об`єкт нерухомого майна, зміну інформації про право власності на об`єкт нерухомого майна, індексний номер рішення: 36283863, щодо квартири номер АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 663698680000, від 24.07.2017р., щодо збільшення її площі на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149 від 10.07.2017р., видавник ДАБІ м.Києва; у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «К5» судовий збір у розмірі 4 962 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 5000 грн.; стягнуто з ПрАТ «Енергополь-Україна» на користь ОСББ «К5» судовий збір у розмірі 4 962,00 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням господарського суду м.Києва від 13.11.2023р. у справі №910/5335/21(910/8691/22) заяву ОСББ «К5» про відшкодування судових витрат задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 і ПрАТ «Енергополь-Україна» на користь ОСББ «К5» витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі по 17 500 грн.; в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 14.11.2023р. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача 1 понесені ним судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. у справі №910/5335/21(910/8691/22) в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Департаменту залишити без змін, а в іншій частині - на розсуд суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «К5» просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. у справі №910/5335/21(910/8691/22) та призначено її розгляд на 15.01.2024р.

29.12.2023р. до апеляційного суду представником ОСОБА_1 подано доповнення до апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. №3444 від 25.12.2023р. (вх.суду №09.1-13/29167/23), в якому апелянт клопоче поновити строк на подання доповнень до апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. та просить суд викласти прохальну частину апеляційної скарги у такій редакції: скасувати рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. у справі №910/5335/21(910/8691/22) за позовом ОСББ «К5» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, Міністерства юстиції України, ПрАТ «Енергополь-Україна», Департаменту з питань реєстрації Київськоїміської державної адміністрації про визнання недійсним інвестиційного договору, усунення перешкод у користуванні майном, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав та скасування запису про право власності і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі; скасувати додаткове рішення господарського суду м.Києва від 13.11.2023р. у справі №910/5335/21(910/8691/22) про розподіл судових витрат; стягнути з позивача на користь відповідача-1 понесені ним судові витрати у суді першої та апеляційної інстанцій.

В поясненнях на доповнення ОСОБА_1 до апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. представник ОСББ «К5» просить залишити доповнення без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки на момент подачі доповнень до апеляційної скарги, строк подачі минув.

03.01.2024р. до апеляційного суду від Міністерства юстиції України надійшли пояснення у справі №910/5335/21(910/8691/22), в яких останній просив їх врахувати при прийнятті рішення, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем по даній справі та відмовив в частині позовних вимог до Міністерства.

10.01.2024р. до апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, вмотивоване неможливістю прибуття у судове засідання у зв`язку з зайнятістю в іншій справі у Бородянському районному суді Київської області.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, а в даний час в Україні діє воєнний стан, що спонукає апеляційний суд до розгляду справ в стислі терміни.

Колегія суддів задовольняє клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку для подання доповнень до апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р., як обґрунтоване, поновлює строк для подання доповнень до апеляційної скарги та приєднує його до матеріалів справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ОСББ "К5" і Міністерства юстиції України, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 та ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

На розгляді господарського суду м.Києва перебувала справа №910/5335/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна".

Ухвалою господарського суду м.Києва від 06.04.2021р. №910/5335/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" було прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання.

19.04.2021р. ТОВ "Будакс" звернулося до місцевого суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна".

Ухвалою господарського суду м.Києва від 26.04.2021р. заяву ТОВ "Будакс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" та додані до неї документи було передано для розгляду до матеріалів справи №910/5335/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" до ПрАТ "Енергополь-Україна" про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 28.05.2021р. було приєднано заяву ТОВ "Будакс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" (справа №910/6251/21) для одночасного розгляду із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" до ПрАТ "Енергополь-Україна" у справі 910/5335/21. Присвоєно об`єднаній справі №910/5335/21.

16.07.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж фінанс" звернулося до місцевого суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна".

Ухвалою господарського суду м.Києва від 22.07.2021р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж фінанс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" було приєднано для розгляду до матеріалів справи №910/5335/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" до ПрАТ "Енергополь-Україна" про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 27.07.2021р. було приєднано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж фінанс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" (справа №910/11507/21) для одночасного розгляду із заявою 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будакс" до ПрАТ "Енергополь-Україна" у справі 910/5335/21. Присвоєно об`єднаній справі №910/5335/21.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 28.07.2021р. було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна"; відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна"; визнано грошові вимоги ТОВ "Будакс" до ПрАТ "Енергополь-Україна" в розмірі 62 798 043,30 грн.; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" до ПрАТ "Енергополь-Україна" в розмірі 3 859 508,90 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Енергополь-Україна"; вирішено здійснити оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна"; призначено розпорядником майна ПрАТ "Енергополь-Україна" арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1747 від 05.11.2015р.); встановлено оплату послуг арбітражного керуючого Шимана Є.О. (розпорядника майна) в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявників; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; визначено дату проведення попереднього судового засідання на 11.10.2021р.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.07.2021р. у справі №910/5335/21 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ПрАТ "Енергополь-Україна" на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.07.2021р. в частині визнання грошових вимог ТОВ "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" було задоволено частково; ухвалу господарського суду м. Києва від 28.07.2021р. в частині визнаних вимог ТОВ "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" до ПрАТ "Енергополь-Україна" в розмірі 3 859 508,90 грн. у справі №910/5335/21 змінено, визнано вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" до ПрАТ "Енергополь-Україна" в розмірі 3 027 664,25 грн.

Постановою Верховного суду від 16.08.2022р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" було задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 28.07.2021р. у справі №910/5335/21 скасовано в частині рішення про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" до ПрАТ "Енергополь-Україна" в розмірі 3859508,90 грн.; ухвалено в цій частині нове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Імідж Фінанс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" залишено без розгляду; постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021р. та ухвалу господарського суду м.Києва від 28.07.2021р. у справі №910/5335/21 було змінено у мотивувальній частині щодо підстав відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою ТОВ "Всходні Інвест", виклавши її у редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення були залишені без змін.

За час перебування матеріалів справи №910/5335/21 про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" у господарському суді м.Києва була подана позовна заява ОСББ "К5" до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, Міністерства юстиції України та ПрАТ "Енергополь-Україна" про визнання недійсним інвестиційного договору, усунення перешкод у користуванні майном, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав та скасування запису про право власності.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 04.10.2022р. було прийнято позовну заяву ОСББ "К5" до розгляду в межах справи №910/5335/21 про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна"; вирішено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою місцевого суду від 10.07.2023р. було залучено до участі у справі Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації в якості відповідача-5; закрито підготовче провадження у справі №910/5335/21(910/8691/22); призначено справу №910/5335/21(910/8691/22) до розгляду по суті.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2013р. будинок АДРЕСА_1, було прийнято в експлуатацію згідно із Сертифікатом серії ІV №165133260200, виданий ДАБІ м. Києва на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації б/н від 20.11.2013р., виданого Приватним акціонерним товариством "Енергополь-Україна" по завершенні будівництва.

02.07.2014р. розпорядженням Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації №388 від 24.07.2014р. об`єкту нерухомого майна, введеному в експлуатацію згідно із Сертифікатом ДАБІ від 21.11.2013р. серії ІV №165133260200, було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.

Рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, оформленим протоколом № 1 від 14 квітня 2019 року, було створено ОСББ "К5".

11.05.2017р. між ОСОБА_1 (далі - «Покупець») та ПрАТ "Енергополь-Україна" (далі - «Продавець») було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - «Договір»).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, загальна площа відчужуваної квартири становить 99,4 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м. Квартира складається з однієї житлової кімнати.

15.05.2017р. між ОСОБА_1 (Інвестор) та ПрАТ «Енергополь-Україна» (Забудовник) було укладено інвестиційний договір №6/849 (далі - Інвестиційний договір).

Пунктом 1.4 Інвестиційного договору визначено, що Об`єкт інвестування - приміщення, що розташоване над квартирою Інвестора.

Відповідно до пункту 2.1 Інвестиційного договору, предметом цього договору є участь Інвестора у реконструкції Об`єкту інвестування з подальшим оформленням у власність Інвестора Об`єкту Інвестування шляхом приєднання до Квартири на умовах і в порядку передбачених законодавством і Договором.

Згідно з п. 3.1.1 Інвестиційного договору, Забудовник бере на себе зобов`язання надати Інвестору всю наявну технічну документацію на Об`єкт інвестування.

Пунктом 3.2.2. Інвестиційного договору визначено, що інвестор бере на себе зобов`язання з моменту розробки проектно-кошторисної документації отримати всі необхідні дозвільні документи і погодження.

Відповідно до п. 3.2.3 Інвестиційного договору, Інвестор бере на себе зобов`язання після отримання необхідного комплекту дозвільних документів та погоджень за власні кошти здійснити реконструкцію Об`єкту інвестування під житло з приєднанням його до Квартири.

08.06.2017р. ОСОБА_1 було подано декларацію про початок будівельних робіт, серія та номер КВ 082171595331 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

10.07.2017р. ОСОБА_1 було отримано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149, видану Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

24.07.2017р. державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем Ігорем Віталійовичем було внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни до запису про право власності (номер заяви 23358340) розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 663698680000 спеціального розділу Державного реєстру речових прав не нерухоме майно (рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2017р. №36283863).

За результатом внесених змін до Реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про загальну площу об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що належить відповідачу 1 було змінено, а загальну площу квартири збільшено. Загальна площа квартири АДРЕСА_1 після змін становить 475,4 кв.м, житлова площа 277,3 кв.м (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2017р. індексний номер витягу 92706593).

Відповідно до картки прийому заяви №92633684 про внесення змін до Державного реєстру прав, яка була подана ОСОБА_1 для внесення змін, із заявою були подані наступні документи: - копія паспорту та ІПН, серія та номер: НОМЕР_1 , Видавник ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області; - договір купівлі-продажу, серія та номер: 615, видавник: приватний нотаріус КМНО Мельник Л.С.; - витяг, серія та номер: 86791552, видавник: приватний нотаріус КМНО Мельник Л.С.; - акт приймання передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, видавник: Сторони; - лист (згода), серія та номер: 310, видавник ПрАТ «Енергополь-Україна»; - технічний паспорт, серія та номер: б/н, видавник ТОВ «Укрконсалтбудпроект»; - інвестиційний договір, серія та номер 6/849 видавник: Сторони; - декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149, видавник ДАБІ м. Києва.

20.07.2017р. наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №233 «Про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт, та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1)» декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149 від 10 липня 2017 року, видавник ДАБІ м. Києва, та декларація про початок будівельних робіт, серія та номер КВ КВ 082171595331 від 08 червня 2017 року, видавник ДАБІ м. Києва були скасовані.

В обґрунтовання позовної заяви позивачем зазначено наступне.

Оскільки, відповідно до п.1.4 інвестиційного договору, об`єкт інвестування - це приміщення, яке розташоване над квартирою Інвестора, а дворівнева (двоповерхова) квартира відповідача-1 АДРЕСА_1 знаходиться на 24-25 поверсі будинку, то з інвестиційного Договору вбачається, що Об`єктом інвестування є 26-й технічний поверх будинку, що є спільною сумісною власністю власників-співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до загальнобудинкового технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна: багатоквартирний будинок з об`єктами соцiально-побутового торгівельного призначення, виготовлений ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» на останню дату інвентаризації, за адресою, АДРЕСА_1, з поповерховими планами та експлікаціями приміщень, а саме: Технічний паспорт на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, виготовлений ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» на замовлення ПрАТ «Енергополь-Україна» від 04.02.2015р., інвентаризаційна справа № ПП26/14-20/14К та Технічного паспорту частини житлового будинку (групи нежитлових приміщень МЗК) секції №№ 5, 6, житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.02.2015р. - 26 поверх будинку №5 у секції 6 є технічним поверхом, функціональне призначення якого визначено забудовником від самого початку, спроектовано та введено в експлуатацію будинок саме з такими технічними характеристиками.

Загальнобудинковий технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна багатоквартирний будинок з об`єктами соцiально-побутового торгівельного призначення за адресою, м.Київ, АДРЕСА_1, виготовлений ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» на підставі договору від 01.02.2022р. № 341/01Ю про виготовлення технiчних паспортiв на об`єкт нерухомого майна, укладеного між ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» та ОСББ «К5», яким передбачено формування загальнобудинкового Технiчного паспорту на об`єкт нерухомого майна на останню дату iнвентаризацii.

Оскільки остання інвентаризація проводилась у 2014 році по завершенню будівництва та введення будинку до експлуатації, загальнобудинковий технічний паспорт складено на підставі документів, які містяться в інвентаризаційній справі на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Отже, приміщення, які є предметом Інвестиційного договору та передані відповідачу 1 відповідно до умов такого договору, з подальшим оформленням у власність - згідно технічної документації, були запроектовані забудовником, як технічний поверх і мають окремий визначений статус, відмінний від житлового, а саме - допоміжне приміщення.

Крім того, технічним паспортом частини житлового будинку (житлові приміщення секції №6), житлового будинку АДРЕСА_1 виготовленого ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» від 25.03.2014, інвентаризаційна справа № ПП26/14-20/14К визначено, що житлові приміщення - квартири розташовані з 3-25 поверхи, на 24-25 поверхах передбачено розташування дворівневих квартир, в тому числі і квартири АДРЕСА_1 загальною площею 99,4 кв.м, власником якої є відповідач-1 і не передбачає трирівневих, з приєднанням площі технічного поверху та не містить 26 поверху, яким фактично є «третій» приєднаний поверх, збільшеної квартири АДРЕСА_1.

Наведена обставина випливає також із Сертифікату серії ІV №165133260200, що виданий ДАБІ м. Києва на підставі Акту готовності об`єкта до експлуатації б/н від 20.11.2013р, виданого прАТ «Енегрополь - Україна» по завершенні будівництва, в якому визначено: кількість поверхів 25-26, кількість квартир - 850, житлова площа квартир - 25989,63 кв.м.

Загальна поверховість будинку, загальна площа квартир, кількість та площа усіх 1-кімнатних, 2-кімнатних, 3-кімнатних, 4-кімнатних, 5-кімнатних квартир в будинку АДРЕСА_1 за проектом та за результатами технічної інвентаризації із деталізацією загальної та житлової площі в них, визначена Актом готовності об`єкта до експлуатації від 20.11.2013р.

Тобто, площа збільшеної квартири АДРЕСА_1 не увійшла до складу загальної площі усіх квартир будинку, оскільки на момент введення будинку в експлуатацію таких квартирних площ не існувало.

Також за результатом реконструкції, передбаченої пунктом 3.2.2 та 3.2.3 оспорюваного Інвестиційного договору, площа квартири АДРЕСА_1 перетворилась із 1-кімнатної у 5-кімнатну, що також не відповідає Акту готовності об`єкта до експлуатації від 20.11.2013рр. та Сертифікату державної архітектурно-будівельної інспекції України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта та виданого 21.11.2013р.

Відповідно до Державних будівельних норм України ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги" умовна висота житлових будинків, у яких на верхньому поверсі розташовані лише квартири у двох рівнях, визначається по позначці нижнього рівня квартир, якщо вихід з квартир до загального коридору будинку (на сходову клітку) влаштовано лише на нижньому рівні квартир.

Отже, під час проектування багатоповерхового будинку забудовником запроектовано певна умовна висота будинку. Відповідач-1, здійснючи реконструкцію квартири АДРЕСА_1 на підставі оспорюваного інвестиційного договору, змінив умовну висоту всього будинку АДРЕСА_1 , а відповідно, відповідач-1 без дозвільних документів змінив висотність всього будинку та його властивості, що суперечить технічній документації багатоповерхового будинку, який введено належним чином в експлуатацію.

Даний спір виник з приводу допоміжного приміщення, яким є 26 технічний поверх, і відповідно до технічної документації проходять:

- 11 стояків системи побутової каналізації К1, з виходом вентиляційних частин на покрівлю, три з яких влаштовані в частині приміщення, вздовж торця будівлі с віконним прорізом, шість - в частині приміщення, розташованому вздовж торця, який є суміжним з торцем секції № 5, два - в середній частині; шість опусків від водостічних воронок, два з яких влаштовані в частині приміщення, вздовж торця будівлі з віконним прорізом, два - в частині приміщення, розташованому вздовж торця, який є суміжним з торцем секції № 5, два - в середній частині та які об`єднані за допомогою трубопроводу, що прокладений на висоті 2,75 м від підлоги, в один стояк системи дощової каналізації К2, розміщений в каналі ліфтової шахти;

- 7 стояків холодного та гарячого водопроводу з прокладанням трубопроводів на висоті 2,40 м від поверхні підлоги, два з яких влаштовані в частині приміщення, вздовж торця будівлі з віконним прорізом, три - в частині приміщення, розташованому вздовж торця, який є суміжним з торцем секції № 5, два - в середній частині;

- 2 стояки системи опалення, розміщені в каналі, влаштованому в коридорі напроти ліфтового холу;

- 16 сталевих радіаторів, встановлених в приміщенні підключені до системи опалення;

- 2 сталевих радіатори, встановлені в коридорах, що виходять на незадимлюваний перехід (балкон) підключені до системи опалення;

- сталеві повітроводи системи вентиляції прокладені під стелею;

- 2 сталевих повітроводи системи вентиляції, влаштовані в середній частині приміщення під стелею.

Позивач також зазначав, що вказане підтверджується матеріалами висновку експерта Галієвої О.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 03.02.2023р. № 07/07-2022, що виготовлений на замовлення позивача, відповідно до договору на проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07 липня 2022 р. №07/07-2022 укладеного між позивачем та ФОП Галієвою О. М.

Отже, передбачивши в Інвестиційному договорі можливість отримання у власність відповідачу-1 приміщень технічного 26 поверху, сторони цього Договору порушили право позивача володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Зважаючи на зміст пункту 2.1. Інвестиційного договору, вбачається, що даним Договором не визначено предмет договору, Об`єкт інвестування не конкретизований, а саме: не вказано технічні характеристики, призначення приміщень, квадратура приміщень, поверх тощо - майно, яке є предметом договору, а саме технічний 26 поверх не належав на праві власності забудовнику.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Об`єкту інвестування за договором, а саме технічному 26 поверху (допоміжне приміщення), як об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна присвоєно не було, оскільки, реєстрація права власності за ПрАТ «Енергополь - Україна» на технічний 26 поверх не здійснювалась, враховуючи відсутність правових підстав, оскільки ці приміщення не є нежитловими, що підтверджується технічною документацією забудовника.

Відтак, позивач вказував, що ПрАТ «Енергополь - Україна» без жодних на те правових підстав щодо розпорядження нерухомим майном, що йому не належить і знаходиться у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу прямих норм спеціального закону, уклав оспорюваний Інвестиційний договір.

Згідно із ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статті 1, 5 та 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлюють, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Відповідно до пункту 8 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Положенням ч. 1 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і органу місцевого самоврядування і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 вирішено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Оскільки, Об`єкт інвестування за Договором знаходиться у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу прямих норм спеціального закону та будь-якого погодження чи дозволу на фактичне відчуження цих приміщень співвласники багатоквартирного будинку не надавали, тому у забудовника були відсутні правові підстави на укладання даного інвестиційного договору.

Оскільки, за результатом внесених змін, здійснених державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем Ігорем Віталійовичем, до Реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про загальну площу об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що належить відповідачу-1, змінено, а загальну площу квартири збільшено, рішення відповідача-2, яке прийняте на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149 від 10 липня 2017 року, що містила недостовірні дані технічного паспорту, інвестиційного договору є протиправним та підлягає скасуванню.

Незаконні дії відповідачів-1, -2 та -4, які призвели до незаконного приєднання площ технічного 26 поверху, що є допоміжними приміщеннями, до квартири відповідача -1, останній обмежив вільний доступ позивачу до інженерних комунікацій, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир, без доступу до яких експлуатація до будинку неможлива.

Оскільки допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень, які є нежитловими.

Відтак, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018р. у справі №916/2069/17 та від 22.11. 2018р. у справі №904/1040/18.

Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки відповідач-1, внаслідок укладення інвестиційного договору, незаконно приєднав до квартири АДРЕСА_1 площі технічного 26 поверху без згоди співвласників багатоквартирного будинку, чим порушив права та інтереси всіх співвласників квартир у будинку обмеживши право на користування та розпорядження приміщеннями технічного поверху, відповідач-1 повинен усунути перешкоди у користуванні позивачу зазначеними приміщеннями.

Поряд з цим, позивач у позовній заяві зазначав про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи, у розмірі 10 000 гривень, та витрат на виготовлення загальнобудинкового технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна: багатоквартирний будинок з об`єктами соцiально-побутового торгівельного призначення за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 50 000 грн.

За вказаних обставин, з метою захисту інтересів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву вказав наступне.

Позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, так як відсутність у позивача примірника інвестиційного договору не є підставою не здійснювати судовий захист прав, про порушення яких йому відомо, адже процесуальний кодекс дозволяє забезпечити докази до подання позову, або подати позов без цього документу та одночасно попросити суд витребувати його тощо. Позивач не навів належного обгрунтування, чому ним не було подано позов до липня 2020 року. Поважні причини пропуску строку позовної давності, що могли слугувати підставою для його поновлення, позивачем не вказані.

Відповідач-2 зареєстрував право власності на підставі чинної декларації від 10 липня 2017 року № КВ 141171910149 та порушень законодавства не допускав. Факт подальшого скасування декларації не має жодного значення під час розгляду цієї справи, адже на момент реєстрації відповідачем-1 права власності на об`єкт, декларація була належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі документів, а після реєстрації права власності ця декларація вичерпала свою дію, як акт індивідуальної дії.

На момент реєстрації за відповідачем-1 права власності на приміщення, ані ДАБІ, як розпорядник реєстру, ані відповідач-1, не були повідомлені про скасування ДАБК декларації від 10 липня 2017 року № КВ 141171910149. Відомості про реєстрацію цієї декларації фізично не могли бути виключені з Єдиного реєстру документів, тому у відповідача 2 не було жодних підстав для відмови в проведені державної реєстрації права власності. Факт подальшого скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10 липня 2017 року № КВ 141171910149 не має жодного значення під час розгляду цієї справи, оскільки після реєстрації права власності ця декларація вичерпала свою дію, як акт індивідуальної дії.

Доводи позивача щодо недійсності укладеного між відповідачами інвестиційного договору є необгрунтованими, оскільки позивач помилково вважає розташоване над квартирою відповідача-1 приміщення, яке знаходиться на 26 поверсі у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю співвласників будинку. Що новостворений об`єкт завжди належить на праві власності забудовнику, який в подальшому відчужує квартири та нежитлові приміщення новим власникам, саме тоді виникає спільна власність на допоміжні приміщення.

Що приєднане до квартири відповідача-1 приміщення, не містить ознак визначених у п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про оосбливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», що підтверджується, на його думку, зокрема, Технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленим ТОВ «Укрконсалтбудпроект» станом на 15.06.2017р., інвентаризаційна справа №3149, висновком експерта Гуменюк Л.В. № 06/21 від 10.03.2021р., що складений за результатом будівельно-технічної експертизи з визначення функціонального призначення приміщень на замовлення ОСОБА_1 та частиною проекту плану 26 поверху житлового будинку №2 секція 6 ІІ черга, №350-12/09-2.6-АР.2.

Що частина приміщень 26 поверху, яка приднана до квартири відповідача-1, згідно з первинною проектною документацією забудовника, не є приміщеннями загального користування. Спірне приміщення було нежитловим приміщенням, яке в результаті реконструкції було приєднане до житлового, у житлових приміщеннях відсутні вузли управління та регулювання (засувки, вентилі, крани) систем опалення, водопостачання та каналізації цього будинку, електрощитові, вузли обліку, венткамери та інше обладнання, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою.

Відповідач-1 вважає, що наданий позивачем технічний паспорт, виготовлений ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С» у 2022 році, міг зафіксувати тільки актуальний стан приміщень, який може не співпадати з первинним та виготовлений не на основі документів первинної інвентаризації, а з натури. При цьому відповідач-1 дозволу на доступ працівників цієї організації до свого приміщення не надавав, тому даний доказ одержаний незаконно і є недопустимим доказом в розумінні ст.77 ГПК України.

Поряд із цим, представник відповідача-1 зазначав, що вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном, переданого на виконання недійсного правочину, не може бути пред`явлена позивачем зважаючи на те, що останній не є стороною недійсного правочину.

Відповідач-1 не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат на виготовлення загальнобудинкового технічного паспорта, так як вказаний технічний паспорт є неналежним доказом та отриманий з порушенням норм Конституції України.

Відповідачем-3 у відзиві на позовну заяву вказано, що Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є суб`єктом державної реєстрації і не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій, а обраний позивачем спосіб захисту порушених речових прав - скасування запису про проведену державну реєстрацію права є невірним

Відповідачем-5 у відзиві на позовну заяву вказано про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку із тим, що між Департаментом реєстрації та позивачем не виникало відносин щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, а тому Департамент не є належним відповідачем у справі.

Місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду України від 25.12.2013р. у справі №6-78цс13, від 11.05.2016р. у справі №6-806цс16).

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019р. по справі №638/2304/17).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом, відповідно до Сертифікату до готовності об`єкта до експлуатації серія ІV №165133260200 від 21.11.2013 року, загальнобудинкового технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна: багатоквартирний будинок з об`єктами соцiально-побутового торгівельного призначення, виготовлений на останню дату інвентаризації, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» з поповерхомими планами та експлікаціями приміщень, а саме: Технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, виготовленого ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» на замовлення ПрАТ «Енергополь-Україна» від 04.02.2015р., інвентаризаційна справа №ПП26/14-20/14К, Технічного паспорту частини житлового будинку (групи нежитлових приміщень МЗК) секцій №№ 5, 6, житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.02.2015р., Технічного паспорту частини житлового будинку (житлові приміщення секції №6), житлового будинку АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» від 25.03.2014р., та висновку судового експерта Галієвої О.М. № 07/07-2022 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 03 лютого 2023 року - 26 поверх будинку АДРЕСА_1 є технічний поверх.

Відповідно до експлікації і плану Технічного паспорту частини житлового будинку (групи нежитлових приміщень МЗК) секцій №№ 5, 6, «Поверх Технічний літера «А» на технічному поверсі знаходиться: сходова клітина -13,7 м2, тамбур - 14 м2, коридор-43,8 м2, підсобне приміщення - 13,7 м2, машинне приміщення ліфтів -21 м2, лоджія 50% - 3,9 м2 та приміщення технічного поверху для проходження інженерних комунікацій - 605,3 м2 (сторінка 9 експлікації технічного паспорту).

З зазначеного технічного паспорту вбачається, що 26 поверх секції № 6 є технічним, технічний поверх обмежений зовнішніми стінами та стінами і перегородками, що відокремлюють центральну частину, в який влаштовані ліфтові шахти з ліфтовим холом, сходи та коридори з виходом до зовнішнього незадимлюваного переходу (балкону).

Також, із висновку судового експерта Галієвої О.М. № 07/07-2022 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 03 лютого 2023 року, вбачається, що вказаний верхній 26 технічний поверх використовується для проходження інженерних комунікацій, систем побутової каналізації, стояків холодного та гарячого водопроводу, стояків системи опалення, радіаторів, повітроводів системи вентиляції.

Суд першої інстанції обгрунтовано критично оцінив надані відповідачем-1 в якості доказу копію Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «Укрконсалтбудпроект» станом на 15.06.2017р. інвентаризаційна справа №3149 та висновок експерта Гуменюк Л.В. від 10.03.2021р. №06/21, який було складено за результатом будівельно-технічної експертизи з визначення функціонального призначення приміщень на замовлення ОСОБА_1

Висновок експерта Гуменюк Л.В. від 10.03.2021р. №06/21 було виготовлено на замовлення ОСОБА_1 в рамках розгляду іншої справи, яка розглядалась Оболонським районним судом м.Києва (справа №756/11058/20), тому в даній справі не міг братися місцевим судом до уваги.

Місцевим судом правильно встановлено, що висновок експерта Гуменюк Л.В від 10.03.2021р. №06/21 та технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Укрконсалбудпроект» від 15.06.2017р. на замовлення відповідача-1, містять суперечливі відомості.

Згідно даних технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Укрконсалбудпроект» на замовлення відповідача-1, технічним паспортом від 15.06.2017р. визначено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 475,4 кв.м, в тому числі житловою 277,3 кв.м, розташована на 24-26 поверхах 26-ти поверхового житлового будинку. На плані 26 поверху у технічного паспорту зображені внутрішньоквартирні сходи в частині приміщення, розташованому вздовж торця, який є суміжним з торцем секції № 5.

При цьому у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149 від 10.07.2017р. у розділі « 15 Характеристика житлових будинків (з урахуванням результатів технічної інвентаризації) (за наявності)» у графі «Кількість поверхів» визначено - « 24, 25 поверхи 25-ти поверхового будинку».

У відповідності до обов`язкового додатку Б ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», які були чинними на момент будівництва та прийняття в експлуатацію, квартира - це комплекс взаємопов`язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): житлову (житлові) кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу. Квартира у двох рівнях - квартира, житлові та підсобні приміщення якої розміщені на двох суміжних поверхах і об`єднані внутрішньоквартирними сходами.

Тобто до складу дворівневої квартири, яка є комплексом взаємопов`язаних житлових та підсобних приміщень, входять внутрішньоквартирні сходи, які забезпечують можливість внутрішніх зв`язків між окремим приміщеннями.

Відповідно до даних технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Укрконсалтбудпроект» від 15.06.2017р., на 3 поверхи квартир наявні одні сходи, замість двох.

Отже, висновок експерта Гуменюк Л.В від 10.03.2021р. №06/21 та технічний паспорт виготовлений ТОВ «Укрконсалтбудпроект» від 15.06.2017р. не доводять, що приєднані відповідачем-1 приміщення, які є предметом інвестиційного договору, є нежитловими приміщеннями та не є спільною сумісною власністю власників багатоповерхового будинку.

За змістом положень п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення є спільним майном багатоквартирного будинку і належать його власникам (власникам квартир та нежитлових приміщень у будинку) на праві спільної сумісної власності.

Зазначені положення закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кореспондуються з положеннями частини 2 статті 382 ЦК України, згідно змісту якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст.317 ЦК України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільного кодексу України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Враховуючи відомості, що містяться у Технічному паспорті та згідно з вимогами ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» місцевий суд правильно погодився з доводами позивача, що квартири житлового будинку АДРЕСА_1, розміщені на 3-25 поверхах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі №914/843/17 вказано, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

На підставі вказаних вище норм закону суд дійшов правильного висновку, що спірні приміщення, які розташовані на 26 поверсі 6 (шостої) секції, є допоміжними приміщеннями, складовою частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та не можуть бути передані у користування або у власність іншим особам без згоди всіх співвласників зазначеного будинку.

Оскільки спірне приміщення є допоміжним приміщенням, складовою частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та не можуть бути передані у користування або у власність іншим особам без згоди всіх співвласників зазначеного будинку, місцевий суд обгрунтовно вийшов із необхідності спростування презумції правомірності правочинів, оскільки правильно було встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-4, що передбачені законом, але й визначено, що порушене цивільне право ОСББ «К5», на захист якого позивач звернувся до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №911/3594/17, Об`єднаної Палати Верховного Суду від 24.01.2020р. у справі №910/10987/18, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі №925/1121/17.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасування рішення про державну реєстрацію прав та записів про проведену державну реєстрацію прав здійснюється на підставі рішення суду.

Пункти 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачають, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Серед підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбачених ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені наступні: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частина 2 цієї статті передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасування рішення про державну реєстрацію прав як документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, є необхідною передумовою та підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Згідно з п. 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 45 Порядку (в редакції , що діяла на момент реєстрації) передбачено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки, подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до наданої відповідачем-1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149 від 10.07.2017р. у розділі «15 Характеристика житлових будинків (з урахуванням результатів технічної інвентаризації) (за наявності)» у графі «Кількість поверхів» визначено - «24, 25 поверхи 25-ти поверхового будинку».

При цьому, що в технічному паспорті, виготовленого ТОВ «Укрконсалтбудпроект» на замовлення відповідача-1, визначено, що квартира АДРЕСА_1 розташована на 24-26 поверхах 26-ти поверхового житлового будинку, що свідчить про невідповідність даних.

Крім того, лист ПрАТ «Енергополь-Україна» від 18.07.2017р. №310 не є згодою (погодженням) власника на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 та не є згодою співвласників на відчуження місць загального користування на користь відповідача-1.

З матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем Ігорем Віталійовичем було прийнято рішення № 36283863 від 24.07.2017р. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 663698680000, за результатом внесених змін площа квартири відповідача-1 становить 475,4 кв.м, житлова площа 277,3 кв.м.

Зазначене також підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92707691 від 24.07.2017р.

Місцевим судом правильно встановлено, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до Державного реєстру прав та прийняття оскаржуваного рішення від 24 липня 2017 року, індексний номер рішення: 36283863, щодо внесення змін до інформації про об`єкт нерухомого майна, зміну інформації про право власності на об`єкт нерухомого майна 663698680000, відповідачем-2 було допущено неналежне виконання обов`язків та належним чином не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в реєстрації прав не прийнято, та не прийнято рішень в порушення вимог частин 1, 2 і 3 ст.10, п. 1 ч. 1 ст. 23, п. 4 ч.ч. 1, 2 ст. 24, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому законно і обгрунтовано скасував рішення державного реєстратора № 36283863 від 24.07.2017р., відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд першої інстанції правильно визнав безпідставною окрему вимогу щодо визнання рішення державного реєстратора № 36283863 від 24.07.2017р. протиправним, оскільки таке рішення державного реєстратора підлягає скасуванню з підстав його протиправності.

Оскільки ПрАТ «Енергополь-Україна» не мало правоздатності власника щодо спірного майна, в тому числі й щодо розпорядження таким майном, тому інвестиційний договір від 15.05.2017р. №6/849 укладений між ПрАТ «Енергополь-Україна» та ОСОБА_1 законно і обгрунтовано визнано судом першої інстанції недійсним як такий, що не відповідає приписам статті 203 ЦК України.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016р. у справі №920/1771/14, від 30.11.2016р. у справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Оскільки відповідач-1 перебуває на 26 технічному поверсі без належних на це правових підстав, зважаючи на те, що спірне майно, відповідно до наявних в справі доказів, є спільною сумісною власністю власників-співвласників багатоквартирного будинку, позивач мав право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном відповідно до ст. 391 ЦК України.

Місцевим судом правильно враховані заперечення відповідача-3 та відповідача-5 про те, що вони є неналежними відповідачами у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп18) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Звертаючись з позовом до суду, позивач заявив вимоги до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, Міністерства юстиції України та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Проте, оскільки спір у цій справі стосується цивільних прав ОСОБА_1 та ПрАТ «Енергополь-Україна» на спірне майно (приміщення 26 технічного поверху), то належними відповідачами у справі є особи, право на майно яких оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: ОСОБА_1..

Оскільки відповідачі-3 та -5, до яких позивачем було пред`явлено позов, не є належними відповідачами у цій справі, тому місцевий суд законно і обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до вказаних осіб.

Щодо строків позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Місцевим судом було встановлено, що позивачу, в ході судового розгляду справи №756/11058/20 у Оболонському районному суді м.Києва, під час ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи №66698680000, яка була витребувана судом у Департаменті з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на виконання ухвали Оболонського районного суду від 12.05.2021р., стало відомо про наявність Інвестиційного договору від 15.05.2017р. №6/849, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «Енергополь-Україна». Реєстраційна справа №66698680000 отримана судом 08.10.2021р.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням.

Позивач був позбавлений можливості отримати інформацію щодо правових підстав виникнення права власності у відповідача-1 на приміщення 26 технічного поверху, зважаючи на те, що закон не надає будь-якої можливості третій особі, фізичній чи юридичній особі отримати інформацію про підставу для реєстрації об`єкта нерухомого майна (або внесення змін до нього), окрім як на вимогу суду.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставами виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_1 (збільшеної площі) є договір купівлі-продажу квартири від 11.05.2017р. та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910149.

Оскільки інвестиційний договір від 15.05.2017р. №6/8499 укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 не зазначений у реєстрі речових прав на нерухоме майно, як підстава виникнення права власності, то про його існування позивач ніяк не міг дізнатися раніше, ніж під час ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи № 663698680000, які були витребувані Оболонським районним судом м.Києва з Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у рамках розгляду судової справи №756/11058/20.

Підстава для захисту права ОСББ «К5» шляхом визнання інвестиційного договору недійсним не могла виникнути у 2017 році на момент укладення договору, оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору, і про наявність такого договору йому не було відомо.

Отже, за таких обставин необхідно пов`язувати початок перебігу строку позовної давності з моментом, коли позивач «фактично» дізнався про існування оспорюваного договору, а саме - 2021 рік, а не 2017 року, як вважає відповідач-1.

Місцевий суд правильно взяв до уваги, що у зв`язку з проведенням державних заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно Постанови Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 зі змінами та доповненнями від 20 березня 2020 року №242, від 25 березня 2020 року №239, від 29 березня 2020 року №241, від 2 квітня 2020 року №255, від 8 квітня 2020 року №262, від 15 квітня 2020 року №284, від 29 квітня 2020 року №313, від 4 травня 2020 року №332, від 4 травня 2020 року №343, від 14 травня 2020 року №377, від 20 травня 2020 року №392, від 17 червня 2020 року №500, від 26 серпня 2020 року №760, від 13 жовтня 2020 року №956, від 9 грудня 2020 року №1236, від 17 лютого 2021 року №104, від 21 квітня 2021 року №405, від 16 червня 2021 року №611, від 11 серпня 2021 року №855, від 22 вересня 2021 року №981, від 15 грудня 2021 року №1336, від 23 лютого 2022 року №229, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423, від 25 квітня 2023 року №383, дія карантину подовжувалась до 30.06.2023 року.

Оспорюваний інвестиційний договір №6/849 був укладеннй між відповідачами-1 та -4 15.05.2017р., отже останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 15.05.2020 року.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2022р. № 679/1136/21).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд приходить до висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків позовної давності, передбачених ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, законно застосовано місцевим судом, а тому звернення позивача в вересні 2022 року з даним позовом було здійснене в межах строку позовної давності.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні (від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України») зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Місцевий суд законно і обгрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСББ «К5».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача-1 витрат на виготовлення загальнобудинкового технічного паспорту у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Місцевий суд правильно погодився з доводами позивача про те, що необхідність виготовлення технічного паспорту виникла у позивача у зв`язку з тим, що відповідач-4, всупереч рішенню господарського суду м.Києва від 11 лютого 2021 року у справі №910/14759/20, не передав ОСББ "К5" технічний паспорт на АДРЕСА_1, проте, оскільки вказані витрати на виготовлення загальнобудинкового технічного паспорту частково були стягнуті з відповідача-4 в межах розгляду справи № 910/5335/21(910/8280/22), тому законно і обгрунтовано поклав витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 10 000 грн. пропорційно на відповідача-1 та відповідача-4.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2023р. до місцевого суду вимоги ОСББ «К5» була подана заява про відшкодування судових витрат, в якій заявник просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача витрати останнього на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 10 000,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

В позовній заяві Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «К5» було наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги на момент подачі позовної заяви склала 8 000,00 грн. Окрім того, в позовній заяві було зазначено про те, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, буде уточнено та підтверджено доказами до закінчення судових дебатів у даній справі.

На підтвердження понесених витрат у сумі 35 000,00 грн. позивачем було надано місцевому суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.01.2022р. №1юр та додатковою угодою до Договору від 31.12.2022р. №16; додаткову угоду №2 від 10.06.2022р. до Договору від 04.01.2022. № 1юр; додаткову угоду №25 від 01.08.2023р. до Договору від 04.01.2022р. № 1юр; рахунки №06/07/2022 від 06.07.2022р., №2/12/12/2022 від 12.12.2022р., №13/02/2023 від 13.02.2023р., №24/05/2023 від 24.05.2023р., №13/07/2023 від 14.07.2023р., №06/09/2023 від 06.09.2023р., №25/09/2023 від 25.09.2023р., № 28-1/09/2023 від 28.09.2023р.; акти про надання правової (правничої) допомоги №1 від 07.07.2022р., №2 від 12.12.2022р., №3 від 13.02.2023р., №3/1 від 24.05.2023р., №4 від 14.07.2023р., №5 від 06.09.2023р., №6 від 25.09.2023р., №7 від 28.09.2023р.; платіжні доручення №1576 від 07.07.2023р. та платіжні інструкції №1899 від 16.12.2022р., №2009 від 15.02.2023р., №29/05/2023 від 29.05.2023р., №20/07/2023 від 20.07.2023р., №06/09/2023 від 06.09.2023р., №25/09/2023 від 25.09.2023р., №29/09/2023 від 29.09.2023р.

04.01.2022р. між ОСББ «К5» (далі- «Клієнт») та Адвокатським об`єднанням «ОСА ЛЕКС» (далі - «Адвокатське об`єднання») було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №1юр (далі - «Договір»), відповідно до якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, представництво Клієнта та надавати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, Адвокатське об`єднання надає Клієнту правову допомогу у тому числі, але не виключно наступні послуги:

- Надання консультаційних послуг з правової допомоги, у тому числі, але не виключно, аналітичних висновків з питань застосування законодавства України та інших держав, висновків стосовно законності вчинення правочинів, розробку та/або розгляду проектів договорів, інших документів Клієнта, надання усних та письмових консультацій, інформаційних довідок;

- Звернення з адвокатськими запитами, у тому числі отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань тощо;

- Збирати відомості про факти, що можуть бути використані, як докази в установленому законом порядку, запитувати, отримувати документи, їх копії, ознайомлюватись з ними та опитувати осіб за їх згодою;

- Здійснювати представництво інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях незалежно від форми власності, фізичними та юридичними особами, в тому числі, але не виключно в усіх органах державної влади та управління: в правоохоронних органах України, в тому числі, але не виключно в органах прокуратури, внутрішніх справ, Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, податкової поліції, Служби безпеки України; в усіх контролюючих правоохоронних та наглядових органах, в тому числі, але не виключно в органах Державної фіскальної служби України, органах Державної аудиторської служби України, Державної служби України з питань праці та її територіальних відділеннях, Національному агентстві з питань запобігання корупції, , в тому числі, але не виключно при проведенні наведеними органами перевірок, слідчих (процесуальних) дій, які стосуються Клієнта або можуть зачіпати його права і інтереси;

- Здійснення захисту прав та законних інтересів Клієнта в процесі виконавчого провадження по примусовому виконанню судових рішень та рішень органів (посадових осіб);

- Підготовка, складання та подання позовної заяви, відзивів, клопотань, заперечень, заяв, скарг, інших необхідних процесуальних документів правового характеру;

- участь в судових засіданнях;

- здійснення інших видів адвокатської діяльності, які не заборонені законом.

Пунктом 1.3. Договору зазначено, що завдання (умови та порядок надання правової допомоги) Клієнта та/або об`єм повноважень Адвокатського об`єднання можуть бути конкретизовані при укладанні Договору та в процесі його виконання. Сторони конкретизують завдання та/або об`єм повноважень в Додаткових угодах до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги визначається додатковими угодами до даного Договору.

Додатковою угодою №2 від 10.06.2022р. до Договору Клієнт доручив Адвокатському об`єднанню надання правової (правничої) допомоги у підготовці позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича (далі - Відповідач-2), Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-3), ПрАТ "Енергополь-Україна" (далі - Відповідач-4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання недійсним інвестиційного договору, протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав та скасування запису про право власності.

Сторони погодили, що, за виконання Комплексу послуг, згідно з Додатковою угодою від 10.06.2022р. № 2 до Договору, ціна однієї години роботи Уповноваженого Адвоката, партнера, адвоката чи співробітника Адвокатського об`єднання є договірною та на момент укладання цієї Додаткової угоди складає 1000 (одна тисяча) гривень. Розрахунок вартості Комплексу послуг здійснюється шляхом множення кількості годин, витрачених Уповноваженими Адвокатами, партнерами, адвокатами та співробітниками Адвокатського об`єднання, на ціну однієї години роботи Уповноваженого Адвоката, партнера, адвоката чи співробітника, які надавали правову (правничу) допомогу Клієнтові.

Додатковою угодою від 01.08.2023р. №25 сторони дійшли згоди про те, що з 01 серпня 2023 року ціна однієї години роботи Уповноваженого Адвоката, партнера, адвоката чи співробітника Адвокатського об`єднання за комплекс послуг з надання правової (правничої) допомоги визначених Додатковою угодою №2 від 10.06.2022р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги №1юр від 04.01.2022р. буде складати 2000 (дві тисячі) гривень.

На підтвердження виконання адвокатським об`єднанням зобов`язань за Договором позивачем було надано місцевому суду: акт надання правової (правничої) допомоги №1 від 07.07.2022р. та платіжне доручення №157 від 07.07.2022рр. про оплату правових послуг на суму 8 000 грн.; акт надання правової (правничої) допомоги №2 від 12.12.2022р. та платіжна інструкція №1899 від 16.12.2022р. про оплату правових послуг на суму 2 000,00 грн.; акт надання правової (правничої) допомоги №3 від 13.02.2023р. та платіжна інструкція №2009 від 15.02.2023р. про оплату правових послуг на суму 7 500,00 грн.; акт надання правової (правничої) допомоги №3/1 від 24.05.2023р. та платіжна інструкція №29/05/2023 від 29.05.2023р. про оплату правових послуг на суму 3 500,00 грн.; акт надання правової (правничої) допомоги №4 від 14.07.2023р. та платіжна інструкція №20/07/2023 від 20/07/2023р. про оплату правових послуг на суму 3 000,00 грн.; акт надання правової (правничої) допомоги №5 від 06.09.2023р. та платіжна інструкція №06/09/2023 від 06.09.2023р. про оплату правових послуг на суму 5 000,00 грн.; акт надання правової (правничої) допомоги №6 від 25.09.2023р. та платіжна інструкція №25/09/2023 від 25.09.2023р. про оплату правових послуг на суму 3 000 грнр.; акт надання правової (правничої) допомоги №7 від 28.09.2023р. та платіжна інструкція №29/09/2023 від 29.09.2023р. про оплату правових послуг на суму 3 000 грн. У вказаних актах зазначено детальний перелік наданих послуг, вартість та кількість потрачених годин.

Частиною 5 ст.129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, з огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСББ «К5», з урахуванням відсутності клопотання відповідачів про зменшення розміру судових витрат, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України, місцевий суд законно і обґрунтовано частково задовольнив заяву ОСББ «К5» про відшкодування судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 і ПрАТ «Енергополь-Україна» на користь ОСББ «К5» витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі по 17 500 грн. з кожного.

Оскільки рішенням місцевого суду від 25.09.2023р. витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 10 000 грн. правильно були стягнуті останнім, тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано відмовив в цій частині.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, зміни чи скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 25.09.2023р. та додаткове рішення господарського суду м.Києва від 13.11.2023р. у справі №910/5335/21(910/8691/22) - без змін.

Справу №910/5335/21(910/8691/22) повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.01.2024р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко