Постанова

від 17.01.2024 по справі 922/2880/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/2880/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

від позивача: адвокат Мудраченко І.В. на підставі ордера серії АН №1302154 від 31.10.2023; член правління Сотніков Я.С. в порядку самопредставництва на підставі протоколу №2 засідання правління ОСББ "Харківське узлісся" від 24.03.2019;

від відповідача: адвокат Ульяненко І.Г. на підставі довіреності б/н від 01.09.2023;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ,

на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 10.10.2023 (суддя Чистякова О.І.),

у справі №922/2880/23

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське узлісся", м.Харків,

до відповідача: Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Харків,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСББ "Харківське узлісся" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фірми "Т.М.М." - ТОВ, в якій просило витребувати із незаконного володіння Фірми "Т.М.М." - ТОВ (код ЄДРПОУ 14073675) нежитлове приміщення підвалу №I загальною площею 22,5 кв.м, підстава для державної реєстрації: договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 " - ТОВ серія та номер 3557 від 06.10.2020, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54441373 від 06.10.2020 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133386963101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який був забудовником будинку АДРЕСА_1 , незаконно уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав серія та номер АХ2/01/підв-02-13 від 01.02.2013, на підставі якого ОСОБА_1 здійснила реєстрацію права власності 23.07.2020 на нежитлове приміщення підвалу №I в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 22,5 кв.м, яке в подальшому за договором дарування 06.10.2020 було подаровано третьою особою відповідачу. Проте вказане спірне приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку та власником такого майна є усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. А тому відчуження вказаного майна є незаконним.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 позов задоволено повністю. Витребувано із незаконного володіння Фірми "Т.М.М." - ТОВ нежитлове приміщення підвалу №I загальною площею 22,5 кв.м, підстава для державної реєстрації: договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 " - ТОВ серія та номер 3557 від 06.10.2020, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54441373 від 06.10.2020 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133386963101. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2147,20грн та витрати зі сплати вартості послуг суб`єкта оціночної діяльності по складанню звіту про вартість майна для визначення ціни позову у розмірі 1000,00грн покладено на відповідача. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "Харківське узлісся" судовий збір у розмірі 2147,20грн та витрати зі сплати вартості послуг суб`єкта оціночної діяльності по складанню звіту про вартість майна для визначення ціни позову у розмірі 1000,00грн.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 1, 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. ст. 330, 368, 369, 382, 387, 388 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" мотивовано тим, що спірне приміщення не віднесено до нежитлових (вбудованих) приміщень (магазин, перукарня, офіс, поштові відділення і т. ін.), що прямо випливає з матеріалів інвентаризаційної справи. Нежитлове приміщення підвалу №I в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 22,5 кв.м, проектувалось та приймалось в експлуатацію як приміщення охорони, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування загального майна багатоквартирного будинку та мешканців будинку, тобто є допоміжним приміщенням, а тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку та не підлягає державній реєстрації в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майна та подальшому відчуженню. Суд першої інстанції зазначив, оскільки спірні приміщення вибули з власності співвласників багатоквартирного будинку поза їх волі, що, в свою чергу, є порушенням прав та інтересів власників квартир вказаного багатоквартирного будинку, позовні вимоги позивача про витребування спірного приміщення з незаконного володіння відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фірма "Т.М.М." - ТОВ, яка просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та понесених у зв`язку з переглядом даної справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при укладенні між відповідачем та 3-ою особою договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/01/підв-02-13 від 01.02.2013, додаткової угоди від 10.02.2013 та акту приймання - передачі нерухомого майна від 17.06.2020 статус спірного приміщення було визначено забудовником на основі проектної документації саме нежитловим. Даний договір, додаткова угода та акт прийому-передачі в подальшому стали підставою для посвідчення права власності ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення, з визнанням його статусу саме нежитловим. Будь-яких доказів, які б спростовували цю обставину, позивачем не наведено. Ураховуючи викладене, спірне приміщення не є допоміжним, а є нежилим приміщенням, яке не входить до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, а, відтак - не є у спільній сумісній власності мешканців даного будинку в особі позивача - ОСББ "Харківське узлісся", та не порушує прав співвласників у багатоквартирному будинку. Апелянт вважає, що позивачем до позовної заяви долучено неналежні докази, які не засвідчені належним чином, а саме: ксерокопії технічної документації а саме: поверхового плану підвалу, поверхового плану першого поверху, експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера: А-8-9 по вул. Ахсарова; Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.02.2013 №ХК143130450174 щодо житлового будинку №2 за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова (мкрн. №337) з довідкою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради від 16.11.2020 за №1091365 про їх надання адвокату Мудраченко І. В.; копію листа Фірми "Т.М.М." - ТОВ №057/01-17 від 25.01.2017 щодо інвесторів (пайовиків) будівництва житлового будинку 13-В в м. Харкові та фототаблицю щодо спірного приміщення. Прийняття вказаних документів судом є порушенням ч.ч. 1-5 ст. 91 ГПК України. Скаржник наголошує на порушенні судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 86 ГПК України, оскільки в оскаржуваному рішенні суд послався на матеріали інвентаризаційної справи, тоді як, матеріали інвентаризаційної справи судом першої інстанції не досліджувались. За доводами скаржника, суд першої інстанції не з`ясував належним чином, чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, чи знаходиться в ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку, чи навпаки є нежитловим. Наголошує, що з фототаблиці та копії поверхового плану підвалу вбачається, що спірне нежитлове приміщення є цілком ізольованим; вхід/вихід до нього окремий; воно не сполучається зі сходовими клітинами житлової частини будинку; у ньому не знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, а тому спірне приміщення не відноситься до допоміжних приміщень, а по функціональному призначенню відноситься до нежитлових приміщень. Також скаржник посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 638/5304/21. Крім того, відповідач вважає помилковим посилання суду першої інстанції на Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішення Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011, оскільки у даному випадку неможливо поширювати правовий статус нежитлових допоміжних приміщень у будинках, які до приватизації квартир у них перебували у державній або комунальній власності, на допоміжні приміщення у будинках, які є новозбудованими, тобто, які збудовані за кошти забудовника та його працею, та за умови невключення вартості нежитлових допоміжних приміщень до вартості 1 кв.м квартири, яку власник придбаває у власність. Висновки Верховного Суду, які враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, були зроблені за фактично інших обставин справи та нетотожних правовідносин.

У відзиві ОСББ "Харківське узлісся" просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, стягнути з відповідача понесені судові витрати. Позивач зазначає, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №922/1406/21 від 30.06.2022 та від 31.05.2023, №916/2022/21 від 26.10.2022, №915/1096/18 від 08.04.2020, №761/15741/17 від 25.11.2020, №904/5047/18 від 15.09.2020, №914/843/17 від 06.08.2019, №916/2069/17 від 18.07.2018, №904/1040/18 від 22.11.2018, №906/1169/17 від 15.05.2019, №908/3168/19 від 03.08.2022, №908/816/17 від 24.04.2019. № 910/16166/19 від 17.08.2022, №761/13667/21 від 27.09.2023. Позивач зазначає, що ним як доказ, разом із позовною заявою, надано копії частини матеріалів інвентаризаційної справи, отримані на адвокатський запит представника позивача у зберігача даної справи - КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" ХМР, що і був досліджений судом першої інстанції. Позивач вважає необґрунтованим твердження апелянта, що статус спірного приміщення визначено забудовником на основі проєктної документації саме нежитловим, оскільки в матеріалах справи відсутня проєктна документація на будинок, а тому суд не може у цьому пересвідчитись. За твердженнями позивача, з матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що спірне приміщення є саме допоміжним, оскільки воно, зокрема, пронумеровано римськими цифрами, як це передбачено положеннями Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, ті приміщення, що від початку проектувались як нежилі, зазначені в окремому розділі, а в експлікації підвалу взагалі відсутні будь-які вбудовано-прибудовані приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна та можуть бути відчужені. Позивач наголошує, що всі додатки, що додані до позовної заяви, подавалися через Електронний суд і усі документи засвідчувалися електронним підписом позивача. За доводами позивача, відповідачем не надано жодного доказу нежитлового призначення спірного приміщення та ніяк не спростовано результати технічної інвентаризації.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, 17.01.2024, була присутня представник апелянта, яка наполягала на доводах апеляційної скарги та просила її задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

17.01.2024 у судовому засіданні апеляційної інстанції були присутні представники позивача, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також представником Мудраченком І.В. зазначено, що у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги ним протягом 5 днів будуть надані докази понесених судових витрат позивача в суді апеляційної інстанції..

Представник третьої особи до судового засідання апеляційної інстанції не з`явився.

Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 про повідомлення про дату судового розгляду, що надсилалася на адресу ОСОБА_1 за штрих-кодовим ідентифікатором № 0600242973361, згідно з відомостями з веб-сайту АТ "Укрпошта" не вручена під час доставки.

Крім того, з метою належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, текст ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 про повідомлення про дату судового розгляду опубліковано на веб-сайті "Судова влада України".

Враховуючи, що третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника.

Крім того, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Оскільки відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, судова колегія здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Харківській області 10.02.2013 №ХК143130450174, закінчено будівництвом об`єкт, готовий до експлуатації - житловий будинок №2 з підземною парковкою, як другий пусковий комплекс будівництва житлового комплексу з об`єктами харчування, торгівлі, побутового обслуговування та підземною парковкою за адресою: АДРЕСА_2 ), замовник Фірма "Т.М.М." - ТОВ, загальна площа будівлі - 11693,9кв.м, кількість поверхів - 8-9, кількість секцій - 2, загальна площа квартир 6528,0кв.м, усього 64 квартири, загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку - 821,2кв.м; місця для постійного та тимчасового зберігання автотранспортних засобів - 1944,6кв.м; характеристики інших нежитлових приміщень: нежитлові приміщення (технічні приміщення підвалу, 1-го поверху) - 440,7кв.м, нежитлові приміщення (технічний поверх) - 549,2кв.м, сходи та сходові клітини (місця загального користування) - 1410,2кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2016 створено ОСББ "Харківське узлісся", місцезнаходження юридичної особи: 61204, Харківська область, м. Харків, вул. Ахсарова, 13-В, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом розділу І Статуту ОСББ "Харківське узлісся" об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Місцезнаходження об`єднання: АДРЕСА_1 . Об`єднання діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та цього Статуту. Об`єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", та має обов`язки, передбачені статтею 18 цього Закону.

Розділом ІІ Статуту ОСББ "Харківське узлісся" визначено, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до листа Фірми "Т.М.М." - ТОВ від 25.01.2017 вих.№0057/01-17 ОСОБА_1 не є інвестором (пайовиком), що брали участь в інвестуванні та фінансуванні об`єкта будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За договором купівлі-продажу майнових прав від 01.02.2013 №АХ2/01/підв-02-13, укладеним між Фірмою "Т.М.М." - ТОВ (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), продавець продав, а покупець придбав майнові права на нижчезазначене приміщення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: нежитлове приміщення загальною площею 22,5кв.м. поверх - підвал (п. 2.1 договору).

10.02.2013 між Фірмою "Т.М.М."-ТОВ (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено додаткову угоду від 10.02.2013 №1 про зміну порядку платежів до договору купівлі-продажу майнових прав від 01.02.2013 №АХ2/01/підв-02-13, якою змінено порядок розрахунків.

22.06.2020 ОСОБА_2 " ТОВ (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) підписано акт приймання-передачі в експлуатацію нежитлового приміщення згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 01.02.2013 №АХ2/01/підв-02-13, за яким покупцю за адресою: АДРЕСА_1 , 8-9ти поверховий будинок, передано нежитлове приміщення загальною площею 22,5кв.м, поверх - підвал.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.07.2020 №218669106 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ОСОБА_2 "-ТОВ та ОСОБА_1 від 01.02.2013АХ2/01/підв-02-13, додаткової угоди №1 від 10.02.2013, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22.06.2020, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, підвалу № І в житловому будинку літ. "А-8-9", загальною площею 22,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53340613, від 28.07.2020 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133386963101.

06.10.2020 між ОСОБА_1 (дарувальником) та Фірмою "Т.М.М."-ТОВ (обдаровуваним) укладений договір дарування нежитлових приміщень, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 безоплатно передала, а ТОВ Фірма "Т.М.М." прийняло у власність, зокрема, нежитлове приміщення підвалу №І в житловому будинку літ. "А-8-9", загальною площею 22,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.06.2023 № 337195293 власником нежитлового приміщення, підвалу № І в житловому будинку літ. "А-8-9", загальною площею 22,5 кв.м за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Ахсарова, будинок 13в, є Фірма "Т.М.М."-ТОВ на підставі договору дарування, серія та номер: 3557, виданий 06.10.2020, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54441373, від 06.10.2020 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133386963101.

Позивач вважає, що нежитлове приміщення підвалу № І в житловому будинку літ. "А-8-9", загальною площею 22,5 кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Ахсарова, будинок 13В, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, тобто є допоміжним приміщенням, а тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку та не підлягає державній реєстрації в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майна та подальшому відчуженню.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення ОСББ "Харківське узлісся" до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 позов задоволено повністю з підстав, що викладені вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/219/17, ОССБ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання. З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку. Реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об`єднання.

Як вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі подано на захист права власності співвласників будинку на нежитлове приміщення підвалу №I в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 13-В, загальною площею 22,5 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку": багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За змістом наведеної норми усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

У постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/2636/19, від 31.05.2023 у справі №922/1406/21, від 26.09.2019 у справі №910/13903/18 зазначено, що до загального та неподільного майна відносяться виключно допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку та його технічне обладнання, і не відносяться окремі нежилі приміщення.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Пунктом 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 09.11.2011 у справі № 1-22/2011 (щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду") зазначив, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Статтею 385 ЦК України унормовано, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/17576/20, від 29.08.2023 у справі № 910/7213/22, від 31.05.2023 у справі № 922/1406/21).

У постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21, від 03.08.2022 у справі № 908/3168/19 викладено правові висновки, за змістом яких чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, передусім відповідач, який є останнім набувачем таких приміщень, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити статус спірного приміщення як допоміжного, а навпаки, передусім відповідач, який був його забудовником і продавцем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, які зі стадії проектування, тобто з самого початку будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, в постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21, від 27.09.2023 у справі № 761/13667/21).

Таким чином, у виниклих правовідносинах саме на відповідача покладено обов`язок доведення того факту, що спірне приміщення не є допоміжним приміщенням, адже за загальним правилом всі нежитлові приміщення багатоквартирного житлового будинку мають статус допоміжних.

У ч. 3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст.74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності (ст.13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Отже, кожна сторона відповідно до статей 76-79 ГПК України на підставі належних, допустимих, вірогідних, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з експлікації на житловий будинок по вулиці Ахсарова, 13-В, у м. Харкові, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, у підвалі вказаного будинку під номером І зазначене приміщення охорони площею 22,5кв.м, що відмічене як підсобне приміщення житлових квартир. Крім того, з вказаної експлікації вбачається, що в підвалі також знаходяться, зокрема, ІІ санвузол 1,7кв.м, ІІІ апаратна 20.7кв.м, ІV нежитлове приміщення 159,6кв.м, V вузол управління 15,4кв.м, VI коридор 26,4кв.м, VII бойлерна 49,4кв.м, VIII сходи 13,5кв.м, ІХ нежитлове приміщення 116,2кв.м, Х паркінг проходи/проїзди 1299,6кв.м, всього 42 парковочних місця 645,0кв.м.

З поверхового плану на житловий будинок по вулиці Ахсарова, 13-В, у м. Харкові, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, вбачається, що приміщення підвалу №I має окремий вхід/вихід та два вікна одне на вулицю, інше до приміщення паркінгу, а також через приміщення підвалу №І здійснюється доступ до приміщення підвалу №ІІ. Тобто, приміщення №І є прохідним та суміжним із приміщенням №ІІ (санвузол), яке також є допоміжним та не має іншого окремого виходу окрім як в спірне приміщення.

Крім того, відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації здано в експлуатацію вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 821,2 кв.м, що повністю збігається з сумою площ приміщень, визначених як нежитлові в експлікації та розташовані на першому поверсі, а саме: міні-маркет площею 200,5 кв.м, магазин площею 178,1 кв.м, інтернет-клуб площею 275,4 кв.м та кафе-кондитерська площею 167,2 кв.м (200,5+178,1+275,4+167,2 = 821,2).

Спірне приміщення не віднесено до нежитлових (вбудованих) приміщень (магазин, перукарня, офіс, поштові відділення і т. ін.), що прямо випливає з експлікації на житловий будинок, оскільки площі всіх нежитлових приміщень відображені в експлікації у стовпцях 13-23 включно.

За змістом експлікації на житловий будинок по вулиці Ахсарова, 13-В, у м. Харкові в підвалі взагалі відсутні будь-які вбудовано-прибудовані приміщення.

Отже, спірне приміщення підвалу №І загальною площею 22,5 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 13-В, здавалося в експлуатацію забудовником як приміщення охорони.

Судова колегія зауважує, що саме відповідачем як забудовником спірне приміщення збудовано, здано в експлуатацію та за його замовленням здійснено технічну інвентаризацію та визначено його характеристики саме як приміщення охорони без віднесення його до нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень.

Тобто, матеріали справи свідчать, що спірне приміщення не будувалося як нежитлове приміщення та не відноситься до нежитлових приміщень, використання яких мало призначення для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), оскільки очевидно, що приміщення охорони, що знаходиться на одному поверсі з паркінгом, та має оглядове вікно, в тому числі до приміщення паркінгу, є прохідним до іншого допоміжного приміщення, будувалося з метою здійснення охорони та захисту майна співвласників багатоквартирного будинку, тобто задоволення побутових потреб співвласників, а тому є допоміжним.

Доводи скаржника, що статус спірного приміщення було визначено забудовником на основі проектної документації саме нежитловим, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутня проектна документація на будинок, та відповідачем не наданого жодного доказу, який би свідчив, що спірне приміщення проектувалося як нежитлове.

Крім того, з фототаблиці, що є додатком до позовної заяви, вбачається, що приміщення підвалу №I в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою: м. Харків, вулиця Ахсарова, буд. 13-В, загальною площею 22,5 кв.м, використовується відповідно до призначення, за яким воно приймалося до експлуатації - приміщення охорони, у ньому знаходяться робоче місце охоронця, його одяг.

Нормативно-правовим документом, який регулював, визначав порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих будинків станом на момент прийняття до експлуатації будинку 13-В за адресою: м. Харків, вулиця Ахсарова, та на момент виникнення спірних правовідносин була Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (далі - Інструкція). Також вказаною Інструкцією затверджені додатки, а саме форми інвентаризаційної справи та документів, які є її складовими, матеріалів технічної інвентаризації тощо.

Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках, зокрема, перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту (п. 1.2 Інструкції, в редакції, чинній на момент здачі будинку до експлуатації).

Згідно з абз. 2 п. 1.4 Інструкції на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2 - 8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Розділом 8 Інструкції визначено, що на планах поверхів проставляються номери всіх (житлових та допоміжних) приміщень. Нумерація вбудованих (прибудованих) нежитлових приміщень здійснюється після закінчення нумерації всіх квартир. Нумерація житлових і допоміжних приміщень виконується арабськими цифрами окремо по кожній квартирі (приміщенню) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалювальних приміщень позначається римськими цифрами.

Відповідно до п. 25 Інструкції підрозділу 2 "Складання планів поверхів" розділу IV. "Складання ескізів і планів поверхів будинків", в редакції, чинній на дату державної реєстрації відповідачем права власності на спірне приміщення, допоміжні (спільного користування) приміщення будинку (сходові клітки, ліфтові, бойлерні тощо) та неопалювані приміщення позначаються римськими цифрами.

Пунктами 5, 6, 7 розділу VIII. "Нумерація квартир (кімнат, жилих блоків, секцій у гуртожитках) та інших приміщень" визначєно, що на планах поверхів проставляються номери всіх (житлових або основних і допоміжних) приміщень. Нумерація вбудованих (прибудованих) нежитлових приміщень (груп нежитлових приміщень) здійснюється після закінчення нумерації всіх квартир. Житлові та допоміжні приміщення нумеруються арабськими цифрами - окремо кожна квартира (група нежитлових приміщень, машино-місць) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалюваних приміщень позначається римськими цифрами.

Як вбачається з поверхового плану та експлікації на житловий будинок по вул. Ахсарова, 13-В у м. Харкові, спірне приміщення підвалу №І позначене римською цифрою, що відповідно до Інструкції свідчить про віднесення вказаного приміщення до допоміжного приміщення загальнобудинкового користування.

Таким чином, приміщення підвалу №I в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою м. Харків, вулиця Ахсарова, буд. 13-В, загальною площею 22,5 кв.м, приймалось в експлуатацію та використовується як приміщення охорони, що призначене для обслуговування загального майна багатоквартирного будинку.

Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне приміщення підвалу №І в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою м. Харків, вулиця Ахсарова, буд. 13-В, загальною площею 22,5 кв.м, є допоміжним приміщенням, а тому, в силу закону, спільною власністю співвласників житлового будинку.

Щодо доводів скаржника про неналежність доказів, що долучені до матеріалів позовної заяви, оскільки вони жодним чином не засвідчені, судова колегія зазначає про таке.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що до позовної заяви ОСББ "Харківське узлісся" додано копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 218669106 від 31.07.2020 щодо приміщення I; копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 337195293 від 27.06.2023; копію поверхового плану підвалу та першого поверху; копію експлікації поверхових планів підвалу, першого та технічного поверхів житлового будинку 13-В по вулиці Ахсарова у м.Харкові; копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації; копію листа Фірми "Т.М.М." - ТОВ №005701-17 від 25.01.2017; Фототаблиця: фото приміщення підвалу №І.

Позовна заява ОСББ "Харківське узлісся" подана до суду першої інстанції за допомогою підсистеми "Електронний суд", отже, вказані додатки надані до суду першої інстанції в електронному вигляді.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Пунктом 3 Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно з п.п. 25-28 Положення процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді та розглядом у Вищій раді правосуддя справ про порушення суддею (прокурором) вимог щодо несумісності, дисциплінарного проступку судді, втручання в діяльність судді, можуть подаватися до суду та Вищої ради правосуддя в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд". Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду. Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

Отже, документи, які надаються до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" підписуються кваліфікованим електронним підписом особи, що надсилає такі документи до суду із збереженнями дати та часу підпису.

Позовна заява ОСББ "Харківське узлісся" подана до суду першої інстанції за підписом керівника Домрачевої О.М. та додатки до позовної заяви скріплені її кваліфікованим електронним підписом, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, щодо копій поверхового плану підвалу та першого поверху, експлікації поверхових планів підвалу, першого та технічного поверхів житлового будинку 13-В по вулиці Ахсарова у м.Харкові, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, судова колегія зазначає, що відповідно до супровідного листа КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради від 16.11.2020 №109136, копії вказаних документів надані на запит адвоката Мудраченка І.В., що є представником позивача у даній справі. При цьому, за змістом листа надані КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради копії поверхового плану підвалу та першого поверху, експлікації поверхових планів підвалу, першого та технічного поверхів житлового будинку 13-В по вулиці Ахсарова у м.Харкові, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації містяться в матеріалах інвентаризаційної справи.

Копії поверхового плану підвалу та першого поверху, експлікації поверхових планів підвалу, першого та технічного поверхів житлового будинку 13-В по вулиці Ахсарова у м.Харкові, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації в паперовому вигляді надавалися представником позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції, 06.12.2023, для їх огляду та дослідження судовою колегією.

Судова колегія зауважує, що відповідач як забудовник житлового будинку по вул. Ахсарова, 13-В в м. Харкові не надав до суду ні копій проектної документації на будинок, ні копій матеріалів інвентаризаційної справи на спростування доводів та доказів позивача.

Заперечення щодо достовірності копії листа Фірми "Т.М.М." - ТОВ №0057/01-17 від 25.01.2017 щодо інвесторів (пайовиків) будівництва житлового будинку 13-В в м. Харкові судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вказаний лист не містить інформації з обмеженим доступом, адресований невизначеному колу осіб (за місцем вимоги), керівник ОСББ "Харківське узлісся" Домрачева О.М. згідно вказаного листа є інвестором (пайовиком), який брав участь у інвестуванні та фінансуванні будівництва житлового будинку по вул. Ахсарова, 13-В в м. Харкові, а тому мала можливість на його отримання від забудовника, а відповідачем, який є забудовником вказаного будинку, не зазначено, що саме у вказаному листі не відповідає дійсності, не надано жодних інших доказів, що містили б перелік інвесторів будівництва.

Таким чином, докази, долучені до позовної заяви, є належними, допустимим та достовірними.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпоряджання спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Разом з тим, в матеріалах відсутні докази, які б свідчили про надання згоди співвласників житлового будинку по вул. Ахсарова, 13-В в м. Харкові на розпорядження приміщенням підвалу №І в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 13-В, загальною площею 22,5 кв.м.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено судом, право власності за відповідачем на спірне приміщення зареєстроване на підставі договору дарування нежитлових приміщень від 06.10.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 3557, укладеного між ОСОБА_1 (дарувальником) та ТОВ Фірма "Т.М.М." - ТОВ (обдаровуваним), про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.06.2023 № 337195293.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (постанови від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).

Враховуючи, що приміщення підвалу №І в житловому будинку літ. "А-8-9", за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 22,5 кв.м, вибуло з володіння власника - співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 , вказане спірне приміщення відлягає витребуванню від набувача - Фірми "Т.М.М." -ТОВ.

Висновку щодо наявності підстав для витребування спірних приміщень із власності набувача дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 922/1406/21 за позовом за ОСББ "Ультра" до ТОВ "Укрімпекс" та Фірми "Т.М.М."-ТОВ про витребування нерухомого майна з незаконного володіння, визнання недійсними документів та припинення права власності, що ухвалена за подібних обставин справи.

Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Полтавського апеляційного суду від 28.09.2023 у справі № 638/5304/21 судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки висновки апеляційних судів у відповідності до положень ГПК України не є обов`язковими для застосування, а предметом розгляду у вказаній справі були інші приміщення, аніж є предметом спору у даній справі.

Крім того, з відкритого доступу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 638/5304/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ "Харківське узлісся" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2021 та постанову Полтавського апеляційного суду від 28.09.2023.

Посилання апелянта та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 638/5304/21, судова колегія до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з тексту постанови, в якості підстави для скасування постанови Полтавського апеляційного суду від 25.01.2023 у частині задоволених позовних вимог ОСББ "Харківське узлісся" до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат та передачі в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховним Судом зазначено, що в порушення норм процесуального права апеляційний суд не надав оцінки доказам, а саме: копії експлікації багатоквартирного будинку; копії поверхового плану підвалу; копії акту огляду технічного приміщення підвалу будинку від 18.12.2020; копії акту огляду технічного приміщення підвалу будинку від 08.12.2020; копії акту огляду допоміжних приміщень підвалу будинку від 06.07.2020; диску із відеозаписом приміщень технічного поверху; фототаблицї; копії поверхового плану першого поверху; копії поверхового плану поверхів; листу робочої документації 100/04 АР, складеного КТМ "Мир" щодо спірних приміщень, та інформації, що в них відображена, на предмет того чи є спірні приміщення допоміжними. Апеляційний суд не з`ясував належним чином чи є спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та що у ньому знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим. При цьому направлення справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у ній.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фірми "Т.М.М." - ТОВ задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 18.01.2024.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза