Постанова

від 01.02.2024 по справі 922/2880/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2880/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: член правління Сотніков Я.С. в порядку самопредставництва на підставі протоколу №2 засідання правління ОСББ "Харківське узлісся" від 24.03.2019;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське узлісся", м. Харків,

про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №922/2880/23

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське узлісся", м.Харків,

до відповідача: Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Харків,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 позов задоволено повністю. Витребувано із незаконного володіння Фірми "Т.М.М." ТОВ нежитлове приміщення підвалу №I загальною площею 22,5 кв.м, підстава для державної реєстрації: договір дарування між ОСОБА_1 та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ серія та номер 3557 від 06.10.2020, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54441373 від 06.10.2020 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133386963101. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2147,20грн та витрати зі сплати вартості послуг суб`єкта оціночної діяльності по складанню звіту про вартість майна для визначення ціни позову у розмірі 1000,00грн покладено на відповідача. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "Харківське узлісся" судовий збір у розмірі 2147,20грн та витрати зі сплати вартості послуг суб`єкта оціночної діяльності по складанню звіту про вартість майна для визначення ціни позову у розмірі 1000,00грн.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фірма "Т.М.М." ТОВ, яка просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та понесених у зв`язку з переглядом даної справи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №922/2880/23 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." ТОВ на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 залишено без змін.

Крім того, постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №922/2880/23 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - ТОВ залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/2880/23 залишено без змін.

22.01.2024 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач ОСББ "Харківське узлісся" поніс у зв`язку із розглядом судової справи №922/2880/23 в апеляційній інстанції на загальну суму 5000,00грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 прийнято заяву ОСББ "Харківське узлісся" про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, розгляд заяви призначено на 01.02.2024, встановлено сторонам у справі строк для подання пояснень, заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення до 31.01.2023 (кінцева дата надходження безпосередньо до суду).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 вирішено судове засідання у справі №922/2880/23, призначене на 01.02.2024 о 15:00 годині, провести за участю представника позивача члена правління Сотнікова Я.С. та представника відповідача адвоката Ульяненко І.Г. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, 01.02.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду був присутній представник позивача, який підтримав вимоги заяви про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача до судового засідання до приміщення Східного апеляційного господарського суду не з`явився, за допомогою системи відеоконференцзв`язку до засідання не приєднався.

Відповідно до довідок про доставку електронних листів ухвала Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 при призначення заяви про винесення додаткового судового рішення до розгляду доставлена до електронного кабінету представника відповідача адвоката Ульяненко І.Г. 23.01.2024 о 00:22 год, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції доставлена до електронного кабінету представника відповідача адвоката Ульяненко І.Г. 26.01.2024 о 20:17 год.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України).

Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 про призначення заяви про винесення додаткового судового рішення до розгляду, що надсилалася на поштову адресу Черкес Р.Д., повернулася до суду апеляційної інстанції не врученою у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною поштовою адресою.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Крім того, відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на подання пояснень або заперечень на заяву про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши заяву ОСББ "Харківське узлісся" про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія зазначає про таке.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судова колегія зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Така позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзив іОСББ "Харківське узлісся" на апеляційну скаргу зазначено, що позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу: 2500грн за підготовку та участь у кожному судовому засіданні, незалежно від того чи воно відбулося та його тривалості; 1500грн за підготовку та складання процесуальних документів (заяв, клопотань, письмових пояснень тощо в разі виникнення такої потреби) за кожний документ. Сума витрат на професійну правничу допомогу може змінюватись залежно від кількості виконаних робіт, позивачем з дотриманням строків, визначених ГПК України, буде надано заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу з належними доказами понесених витрат.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні, 17.01.2024, під час розгляду апеляційної скарги Фірми "Т.М.М." ТОВ на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 представником ОСББ "Харківське узлісся" адвокатом Мудраченком І.В. заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат позивача на правничу допомогу та зазначено, що докази понесення вказаних витрат будуть надані до апеляційного суду протягом п`яти днів з дати прийняття постанови.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №922/2880/23 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." ТОВ на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/2880/23 залишено без змін.

Крім того, постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №922/2880/23 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - ТОВ залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/2880/23 залишено без змін.

Із заявою про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу позивач звернувся 22.01.2024, тобто в межах встановленого п`ятиденного процесуального строку з дати ухвалення судового рішення.

До заяви про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу додано копії ордера про надання правничої (правової) допомоги від 31.10.2023 серії АН №1302154, актів №19 від 06.12.2023 та №20 від 17.01.2024 до договору про надання правничої допомоги від 21.11.2019.

Відповідно до ордера про надання правничої (правової) допомоги від 31.10.2023 серії АН №1302154 адвокатом Мудраченком І.В. надається правнича допомога ОСББ "Харківське узлісся" у Східному апеляційному господарському суді.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правничої допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правничої допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 21.11.2019.

Відповідно до розділу 1 договору про надання правничої допомоги від 21.11.2019, укладеного між адвокатом Мудраченком І.В. та ОСББ "Харківське узлісся" (клієнтом), адвокат зобов`язується надати клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в питаннях, що стосуються господарської, фінансової та іншої діяльності, за дорученням клієнта здійснювати його представництво. Адвокат надає клієнту такі послуги: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень правового характеру; складання заяв, скарг, запитів, клопотань та інших документів правового характеру; здійснення представництва клієнта, а також надання йому правничої допомоги в судових установах, правоохоронних, наглядових та контролюючих органах, в органах місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах будь-якого рівня та будь-якої направленості, перед юридичними особами та громадянами (в тому числі, в судах загальної юрисдикції всіх рівнів та будь-якої спеціалізації, в органах Прокуратури, Внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної фіскальної служби, в будь-яких підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, а також у взаємовідносинах з усіма фізичними особами); надання інших видів правничої допомоги, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3.1 договору після надання правничої допомоги сторони складають акт приймання-передачі надання послуг правничої допомоги. Акт приймання-передачі правничої допомоги є свідченням надання адвокатом правничої допомоги в повному обсязі та є підставою для оплати наданих клієнту послуг.

За змістом п. 3.2 договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує суму коштів, вказану в акті приймання-передачі правничої допомоги. При цьому податки та збори з отриманої суми адвокат сплачує відповідно до вимог чинного податкового законодавства. Адвокат не є платником податку на додану вартість. Клієнт за свій рахунок самостійно або через адвоката сплачує всюди всі поточні витрати, пов`язані з виконанням умов договору (державне мито, податки, збори) (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що вартість послуг може за взаємною згодою сторін змінюватись. При зміні вартості послуг адвоката сторони складають в письмовій формі додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 01.04.2024, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, з обов`язковим укладенням в письмовій формі додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 6.1 договору).

Положеннями п. 6.6 договору визначено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони складені у письмовій формі та підписані сторонами.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 31.10.2023 №5 до договору про надання правничої допомоги б/н від 21.11.2019, що додана позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, сторони за цією додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правничої допомоги від 21.11.2019 в рамках апеляційного розгляду справи №922/2880/23 за позовом ОСББ "Харківське Узлісся" до Фірми "Т.М.М."-ТОВ, третя особа Черкес Р.Д., про витребування майна з незаконного володіння становить:

-підготовка та участь у кожному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції (незалежно від тривалості) 2500,00грн за кожне засідання;

-вивчення ухвал суду, клопотань, заяв з процесуальних питань, складання клопотань, заяв з процесуальних питань, заперечень на заяви, клопотання та інших процесуальних документів 1500,00грн за кожний документ.

Згідно з п. 3 вказаної додаткової угоди від 31.10.2023 №5 до договору про надання правничої допомоги від 21.11.2019 оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом на підставі актів наданих послуг.

Отже, сторонами узгоджено фіксовану вартість кожної окремої послуги адвоката, а загальний розмір вартості наданих адвокатом послуг визначається в залежності від обсягу (переліку/кількості) наданих клієнту послуг (виконаних робіт).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ОСББ "Харківське Узлісся" та адвокатом Мудраченком І.В. складені та підписані акти до договору про надання правничої допомоги від 21.11.2019:

-від 06.12.2023 №19 на суму 2500,00грн за підготовку та участь у судовому засіданні у Східному апеляційному господарському суді у справі №922/2880/23, яке відбулося 06.12.2023 о 14:00год;

-від 17.01.2024 №20 на суму 2500,00грн за підготовку та участь у судовому засіданні у Східному апеляційному господарському суді у справі №922/2880/23, яке відбулося 17.01.2024 о 10:30год.

З матеріалів справи судом встановлено, що представник позивача адвокат Мудраченко І.В. брав участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 06.12.2023 та 17.01.2024.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19: "Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами."

Таким чином, правова допомога з участі представника у судових засіданнях, що включає підготовку до них, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні, підлягає оплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ч. 1 ст. 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст. 91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що доказів, наявних в матеріалах справи достатньо для встановлення обставин надання послуг з правової допомоги адвокатом позивачу, їх обсяг підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема, договором про надання правничої допомоги від 21.11.2019, додатковою угодою до нього від 31.10.2023 №5, а також актами до вказаного договору від 06.12.2023 №19 та від 17.01.2024 №20.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

В той же час, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок же доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В такому разі, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних заперечень щодо заяви ОСББ "Харківське узлісся" про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, а також щодо розміру суми судових витрат, що заявлені позивачем до стягнення.

Враховуючи, що факт надання адвокатом Мудраченком І.В. клієнту ОСББ "Харківське Узлісся" послуг з правничої допомоги, обсяг наданої правничої допомоги підтверджуються матеріалами справи, розмір витрат є розумним та співмірним зі складністю справи, обсягом наданої адвокатом правничої допомоги та ціною позову, а такі витрати були необхідними та неминучими, судова колегія дійшла висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 ГПК України, а тому вважає за необхідне задовольнити заяву ОСББ "Харківське узлісся" про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське узлісся" про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3, ЄДРПОУ 14073675) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське узлісся" (61204, м. Харків, вул. Ахсарова 13-В, ЄДРПОУ 40516455) 5000,00грн судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом судової справи №922/2880/23 в апеляційній інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складений 07.02.2024.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза