Ухвала

від 18.01.2024 по справі 922/3521/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

18 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3521/23

Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Бородіна Л.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові (суддя Трофімов І.В.),

у справі №922/3521/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м.Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", м.Харків,

про стягнення 78854,13грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сталь-Цепь" на користь ПАТ "Сумихімпром" пеню в сумі 12902,40 грн, штраф у сумі 28224,76 грн та судовий збір у розмірі 2333,07 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 09.01.2024 через підсистему "Електронний суд" ТОВ "Сталь-Цепь" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати судове рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23, і змінити рішення, відмовивши повністю у задоволенні позовних вимог ПАТ "Сумихімпром" до ТОВ "Сталь-Цепь" про стягнення штрафу за непоставлений товар; частково скасувати судове рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23, і змінити рішення, зменшивши суму пені з суми 12902,40грн до 2154,00грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області справу №922/3521/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

16.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3521/23.

Розглянувши клопотання ТОВ "Сталь-Цепь" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення у справі №922/3521/23 ухвалене 04.12.2023.

Отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спливає 25.12.2023 (враховуючи те, що 24.12.2023 вихідний день).

Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, 09.01.2024 через підсистему "Електронний суд" апелянт звернувся з апеляційною скаргою, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) Суд дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження рішення без наведення відповідних причин, порушують принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 ст. 6 Конвенції.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він отримав копію рішення суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 08.12.2023.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач, дійсно, отримав копію рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 засобами поштового зв`язку 08.12.2023.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Отже, з нормативного аналізу вищезазначеної норми вбачається, що днем вручення відповідачу копії рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 є 08.12.2023.

Разом з тим, з апеляційною скаргою відповідач звернувся з пропуском двадцятиденного строку з дати отримання повного тексту судового рішення, як це встановлено ч. 2 ст. 256 ГПК України.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач зазначає, що місцезнаходженням ТОВ "Сталь-Цепь" та його представника є місто Харків, де велися та продовжують вестись постійні активні бойові дії, існує загроза життю громадян, які знаходяться на вказаній території або виникнення надзвичайних ситуацій. Організація оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв`язку у сфері цивільного захисту від 27.09.2017 №733 попереджувальним сигналом (сигналом повітряної тривоги), через що всі посадові особи (працівники) державних органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств/установ/організацій незалежно відформи власності повинні перейти в укриття, що значно ускладнює нормальне функціонування роботи підприємств та вчасне виконання своїх зобов`язань. З огляду на вищевказане, ТОВ "Сталь-Цепь" зазначає, що він не мав об`єктивної та обґрунтованої можливості вчасно подати апеляційну скаргу через постійну загрозу життю співробітників ТОВ "Сталь-Цепь".

З приводу цього, суддя-доповідач зазначає наступне.

Відповідно до п.34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21 право на поновлення строку у зв`язку із запровадженням воєнного стану не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

Ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без подання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 908/2252/22.

Посилання скаржника на такі загальновідомі обставини, як запровадження воєнного стану, суд не може прийняти до уваги, оскільки введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не доведено наявності об`єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали йому своєчасно подати апеляційну скаргу. Натомість, обставини, на які посилається заявник, стосуються виключно внутрішньої організації роботи ТОВ "Сталь-Цепь". Будь-яких інших обставин, що могли б свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, не наведено заявником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідачем не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв`язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку, в тому числі беручи до уваги, що розгляд справи відбувався вже у воєнний час.

Також, скаржник не надав жодних доказів, які завадили йому своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.

З огляду на викладене, суд не може визнати наведені позивачем підстави пропуску строку для подання апеляційної скарги поважними.

Згідно з ч.3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.

1. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частинами 5 та 6 ст. 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 6 ст. 6 ГПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Апеляційна скарга ТОВ "Сталь-Цепь" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 надійшла до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд з Електронного кабінету представника відповідача Бондаренко Т.С.

В той же час, ТОВ "Сталь-Цепь" відноситься до осіб, які відповідно до вказаних норм господарського процесуального законодавства зобов`язані зареєструвати Електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 258 ГПК України вона не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у апелянта ТОВ "Сталь-Цепь".

Згідно з відповіддю №429391 від 18.01.2024, отриманою з модулю Електронний суд ЄСІТС, встановлено відсутність Електронного кабінету ЄСІТС у ТОВ "Сталь-Цепь", код ЄДРПОУ 42940251.

Тобто, відповідачем не виконано вимоги процесуального законодавства щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

2. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За умовами пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00грн.

Отже, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості у сумі 78854,13грн сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2684,00грн (так як 78854,13грн *1,5%=1182,82грн, що є меншим встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році).

Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду сплаті підлягає судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Крім того, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, ТОВ "Сталь-Цепь" оскаржує рішення рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 в частині стягнення штрафу у розмірі 28224,76грн та та стягнення пені в розмірі 10748,40грн.

Отже, звертаючись до суду апеляційної інстанції в електронній формі сплаті підлягає судовий збір у розмірі: ((38973,16*2684,00): 78854,13)*150%*0,8=1591,86грн.

Однак, до матеріалів апеляційної скарги ТОВ "Сталь-Цепь" не надано жодних доказів сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням п. 2 ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 258, ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України, а саме: подана особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, без доказів сплати судового збору, а також подана з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку з обґрунтуванням причин пропуску відповідно до вимог ГПК України.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ТОВ "Сталь-Цепь" слід залишити без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 6, 42, 119, 174, 234, 256, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 залишити без руху.

2.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь" десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати за веб-адресою https://eag.court.gov.ua/sud4875/.

Суддя Л.І. Бородіна