Ухвала

від 29.01.2024 по справі 922/3521/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

29 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3521/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові (суддя Трофімов І.В.),

у справі №922/3521/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м.Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", м.Харків,

про стягнення 78854,13грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сталь-Цепь" на користь ПАТ "Сумихімпром" пеню в сумі 12902,40 грн, штраф у сумі 28224,76 грн та судовий збір у розмірі 2333,07 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 09.01.2024 ТОВ "Сталь-Цепь" через підсистему "Електронний суд" за допомогою електронного кабінету свого представника звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати судове рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23, і змінити рішення, відмовивши повністю у задоволенні позовних вимог ПАТ "Сумихімпром" до ТОВ "Сталь-Цепь" про стягнення штрафу за непоставлений товар; частково скасувати судове рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23, і змінити рішення, зменшивши суму пені з суми 12902,40грн до 2154,00грн. В тексті апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Сталь-Цепь" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 залишено без руху; встановлено ТОВ "Сталь-Цепь" десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга подана з порушенням п. 2 ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 258, ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України, а саме: подана особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, без доказів сплати судового збору, а також подана з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку з обґрунтуванням причин пропуску відповідно до вимог ГПК України.

26.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Сталь-Цепь" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом додано докази реєстрації електронного кабінету відповідачем, докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційної скарги та заяви на усунення недоліків апеляційної скарги з доданим до нього клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги, судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення у справі №922/3521/23 ухвалене 04.12.2023.

Отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спливає 25.12.2023 (враховуючи, що 24.12.2023 вихідний день).

Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідач з апеляційною скаргою через підсистему "Електронний суд" звернувся лише 09.01.2024, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) Суд дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження рішення без наведення відповідних причин, порушують принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 ст. 6 Конвенції.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він отримав копію рішення суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 08.12.2023.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач, дійсно, отримав копію рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23 засобами поштового зв`язку 08.12.2023.

Разом з тим, з апеляційною скаргою відповідач звернувся з пропуском двадцятиденного строку з дати отримання повного тексту судового рішення, як це встановлено ч. 2 ст. 256 ГПК України.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцезнаходженням ТОВ "Сталь-Цепь" та його представника є місто Харків, де велися та продовжують вестись постійні активні бойові дії, існує загроза життю громадян, які знаходяться на вказаній території, або виникнення надзвичайних ситуацій. Зазначає, що Харківську міську територіальну громаду включено до списку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії з 24.02.2022. Наголошує, що організація оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв`язку у сфері цивільного захисту від 27.09.2017 №733 попереджувальним сигналом (сигналом повітряної тривоги), через що всі посадові особи (працівники) державних органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств/установ/організацій незалежно від форми власності повинні перейти в укриття, що значно ускладнює нормальне функціонування роботи підприємств та вчасне виконання своїх зобов`язань. З огляду на вищевказане, ТОВ "Сталь-Цепь" зазначає, що він не мав об`єктивної та обґрунтованої можливості вчасно подати апеляційну скаргу через постійну загрозу життю співробітників ТОВ "Сталь-Цепь".

До матеріалів апеляційної скарги не додано жодного доказу на підтвердження вказаних вище обставин.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1 та 3 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судова колегія зазначає, що посилання скаржника на запровадження в країні воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржник повинен надати конкретні пояснення з підтвердженням відповідними доказами, яким саме чином вказані обставини завадили скаржнику звернутися з апеляційною скаргою.

Згідно з п.34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21 право на поновлення строку у зв`язку із запровадженням воєнного стану не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 908/2252/22, ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без подання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

Посилання скаржника на такі загальновідомі обставини, як запровадження воєнного стану, суд не може прийняти до уваги, оскільки введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

Судова колегія зауважу, що саме по собі включення Харківської територіальної громади до переліку територій можливих бойових дій з 15.09.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідачем не доведено ні обгрунтованими доводами, ні відповідними доказами, як вказані обставини вплинули на його спроможність звернутися до суду з апеляційною скаргою.

Зі змісту клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги у справі №922/3521/23, що додане до заяви про усунення недоліків, вбачається, що воно є абсолютно аналогічним тому, що викладене в апеляційній скарзі, відповідачем скопійовано перші шість абзаців мотивувальної частини апеляційної скарги, які містили обґрунтування пропуску строків.

Жодних нових доводів скаржником не наведено. Жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, апелянтом також не надано.

За відсутності доказів на підтвердження існування об`єктивних непереборних обставин, що пов`язані із запровадженням воєнного стану, які завадали відповідачу з дотриманням процесуального строку звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, судова колегія не може вважати причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, посилання на факт існування воєнного стану без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без подання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 913/225/22.

Таким чином, відповідачем не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв`язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку, в тому числі беручи до уваги, що розгляд справи відбувався вже у воєнний час.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що апелянтом не доведено наявності об`єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали йому своєчасно подати апеляційну скаргу. Натомість, обставини, на які посилається заявник, за умови, що він був належним чином повідомлений про ухвалення судового рішення, стосуються виключно внутрішньої організації роботи ТОВ "Сталь-Цепь" та залежали від суб`єктивної поведінки відповідача, а саме безпідставного зволікання зі зверненням до суду зі скаргою. Будь-яких інших обставин, що могли б свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, не наведено заявником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Судова колегія зауважує, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008) (п. 47 рішення).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, пункт 25, Серія А № 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не є достатніми для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, та може призвести до порушення основоположного принципу правової визначеності, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову ТОВ "Сталь-Цепь" у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23.

Разом з тим, оскільки апеляційна скарга ТОВ "Сталь-Цепь" надійшла до Східного апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку, апеляційний суд не здійснює надіслання роздрукованого судом апеляційної інстанції примірника апеляційної скарги відповідачу.

Керуючись ст. ст. 119, 232, 234, 256, 261 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь" у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/3521/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза