Рішення

від 04.01.2024 по справі 909/662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/662/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032;

до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, АДРЕСА_1 ; Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ", вул. Коперника, 17, кв. 1, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення у солідарному порядку 3168074,87 грн, з яких 2808591,99 грн боргу за кредитом, 359482,88 грн боргу за несплаченими відсотками

за участі:

від позивача: Косатий Денис Анатолійович (в режимі вкз)

від відповідача: Саварин Світлана Степанівна

встановив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" про стягнення у солідарному порядку 3008502,87 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.11.2022 від фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича до суду надійшли письмові пояснення по справі від 22.11.2022 (вх.№16046/22).

02.12.2022 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшла відповідь на відзив від 29.11.2022 (вх.№ 16504/22).

В судовому засіданні 13.02.2023 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 13.02.2023 (вх.№2303/23).

10.04.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині зменшення від 04.04.2023 (вх.№5532/23), якою позивач зменшив розмір позовних вимог.

В судовому засіданні 10.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття зменшення розміру позовних вимог, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

22.05.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 19.05.2023 (вх.№7753/23).

31.05.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшло клопотання про надання додаткової інформації від 31.05.2023 (вх.№8204/23).

31.05.2023 від фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича до суду надійшло клопотання про повернення справи на стадію підготовка провадження від 31.05.2023 (вх.№8211/23).

Ухвалою суду від 31.05.2023 клопотання (вх.№8211/23 від 31.05.2023) фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича про повернення справи на стадію підготовчого провадження задоволено. Судом постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі №909/622/22 до стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання.

13.06.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшла заява про зміну розміру позовних вимог в частині їх збільшення від 07.06.2023 (вх. 6942/23), в якій збільшив розмір позовних вимог, а саме просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 3168074,87 грн заборгованості, з яких 2808591,99 грн боргу за кредитом, 359482,88 грн боргу за несплаченими відсотками.

В судовому засіданні 14.06.2023, суд постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог.

14.06.2023 від фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" до суду надійшло клопотання про витребування доказів від 13.06.2023 (вх.№7005/23).

29.06.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшло заперечення на клопотання про витребування доказів у справі від 28.06.2023 (вх.№9638/23).

29.06.2023 від фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" до суду надійшло доповнення до клопотання про витребування доказів у справі від 29.06.2023 (вх.№9698/23).

14.07.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшли додаткові заперечення на клопотання про витребування доказів у справі та клопотання про надання додаткових доказів від 10.07.2023 (вх.№10320/23).

09.08.2023 від фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" до суду надійшли пояснення на додаткові заперечення на клопотання про витребування доказів у справі від 09.08.2023 (вх.№09.08.2023).

25.05.2023 від фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів від 24.08.2023 (вх.№12354/23).

25.08.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшли заперечення на пояснення від 09.08.2023 б/н від 21.08.2023 (вх.№12363/23).

Ухвалою суду від 29.08.2023 клопотання фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича про витребування доказів від 13.06.2023 (вх.№7005/23 від 14.06.2023) з доповненнями від 29.06.2023 (вх. №9698/23 від 29.06.2023) та поясненнями від 09.08.2023 (вх.№11567/23 від 09.08.2023) задоволено, витребувано у Акціонерного товариства "Таскомбанк" відповідні документи.

12.09.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 11.09.2023(вх.№ 13171/23).

23.10.2023 від фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" до суду надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи від 23.10.2023 (вх.№ 12293/23), в якому заявник просив суд призначити у справі економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1. Яка документально підтверджена (первинними банківськими документами) сума заборгованості (заборгованість по кредиту, відсотках, пені та інших платежах) ФОП Брошкевича Л.К. станом на 16.02.2021 за умовами генерального договору про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018, із внесеними змінами та доповненнями договором №1 від 21.04.2020; договором №2 від 30.07.2020; договором №3 від 16.02.2021 за період з 17.07.2018 по 16.02.2021?; 2. Яка сума заборгованості ФОП Брошкевича Л. К. за генеральний договором про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018 із внесеними змінами та доповненнями договором №1 від 21.04.2020; договором №2 від 30.07.2020; договором №3 від 16.02.2021 станом на 23.06.2022 з врахуванням документально підтвердженої суми заборгованості по кредиту встановленої експертом станом на 16.02.2021 та нарахованими на дану суму відсотків з врахуванням суми погашеного кредиту?

01.11.2023 від Акціонерного товариства "Таскомбанк" до суду надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи від 01.11.2023 (вх.№ 15838/23).

В судовому засіданні 23.11.2023 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" про призначення економічної експертизи.

Відповідно до приписів ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.

Мотивуючи відмову у задоволенні даного клопотання суд зазначає про те, що предметом розгляду судової справи № 909/662/22 є стягнення заборгованості за невідновлювальною кредитною лінією відкритою 16.02.2021 на підставі додатку № 5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до генерального договору про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018. Зазначений договір було підписано 16.02.2021, кредитні кошти були надані 17.02.2021. Відтак права та обов`язки сторін, тобто кредитні правовідносин передбачені генеральним договором згідно додатку № 5 до договору № 3 виникли у сторін починаючи з дати підписання, тобто з 16.02.2021.

Згідно матеріалів справи, з дати укладання генерального договору (17.07.2018) відповідач був прокредитований 6 разів різними кредитними лініями передбаченими генеральним договором, які містять різні суми, умови повернення та відсотки за користування. При цьому, як повідомив представник позивача, кредитна заборгованість за всіма відкритими до 16.02.2021 кредитним лініями відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, заборгованість позивача по інших кредитних лініях не входять до предмету дослідження у даній справі, адже предметом розгляду у даній справі є заборгованість за невідновлювальною кредитною лінією, що виникла на підставі додатку № 5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до генерального договору про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018.

Слід зазначити, що відповідачі не були позбавлені можливості подати контррозрахунок, висновок експерта в якості доказів на підтвердження заперечень проти позову.

За наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність необхідності та підстав для призначення судової експертизи у даній справі.

Також, в даному судовому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 04.01.2024 розгляд справи по суті завершено, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Представник позивача позовні вимоги в судових засіданнях підтримав з підстав наведених у позовній заяві, заяві про зміну розміру позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем фізичною особою-підприємцем Брошкевичем Людвигом Казимировичем зобов`язань щодо сплати боргу за кредитом, боргу за несплаченими відсотками за невідновлювальною кредитною лінією відкритою на підставі додатку № 5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до генерального договору про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3168074,87 грн, з яких 2808591,99 грн боргу за кредитом, 359482,88 грн боргу за несплаченими відсотками. Позов заявлено солідарно до поручителя фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича згідно договору поруки № Т 26.03.2018 І 5739 від 17.07.2018, з цих же підстав.

Позиція позивача обґрунтована положеннями ст. 15, 16, 525, 526, 553, 554, 610, 612, 629, 634, 1049, 1050, 1054, Цивільного кодексу України.

Позиція відповідачів.

Представник відповідачів щодо позовних вимог заперечує з підстав наведених у письмових поясненнях по справі. Заперечуючи позовні вимоги зазначає про те, що позивач, всупереч п. 8.22 частини 2 генерального договору про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018 року, у якому сторони погодили, що виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін по цьому договору на період тривалості таких обставин без відшкодування збитків обох сторін, та всупереч п. п. 15, 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, звернувся до суду задля стягнення коштів ще під час дії такої форс-мажорної обставини як воєнний стан.

Зазначає про те, що наявні в матеріалах даної справи докази свідчать, що банк надав позичальнику банківські послуги поза умовами та порядком встановленими генеральним договором про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018. А отже, зобов`язання позичальника в даному випадку не можуть випливати із кредитного договору. Також зазначає про те, що не всі суми сплачені відповідачем відповідно до поданих позивачем платіжних документів включені ним в розрахунки заборгованості. Після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти припиняється.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

17.07.2018 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та фізичною особою-підприємцем Брошкевичем Людвигом Казимировичем укладений генеральний договір про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1988 (кредитний договір).

Відповідно до п. 2. частини №1 на умовах даного генерального договору, банк має право надавати позичальнику банківські послуги на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується сплачувати кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим договором, сплачувати проценти та комісії у розмірі та у порядку, визначених цим договором, а також виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до генерального договору відповідачу встановлено генеральний ліміт отримання банківських послуг в розмірі 6000000 грн з строком дії по 16.07.2023 включно. Генеральним договором передбачено, що процентна ставка за користування банківською послугою визначається у відповідному додатку.

В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення до генерального договору про надання банківських послуг.

Відповідно до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору було встановлено новий кінцевий генеральний строк користування банківськими послугами - 31.12.2024.

Згідно п. 3 частини №1 генерального договору "банківські послуги (кредит)" фінансування може проводитись шляхом, зокрема, надання однієї або декількох невідновлювальних та/або відновлювальних кредитних ліній, за якими кредит в межах ліміту може надаватись як однією сумою, так і окремими частинами.

Відповідно до п. 2.1. частини № 2 генерального договору, сума непогашених боргових зобов`язань за кредитом підлягає поверненню не пізніше терміну користування відповідною банківською послугою з урахування графіку (за наявності), але в будь-якому випадку не пізніше останнього робочого дня генерального строку, встановленого частиною № 1 цього договору, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до п. 3.1. частини № 2 генерального договору розмір та тип процентної ставки для кожної банківської послуги визначається згідно з умовами того додатку до цього договору, на підставі якого таку банківську послугу було надано.

Банківські послуги (крім документарних інструментів) надаються позичальнику із щомісячною сплатою процентів у строк сплати процентів за користування банківськими послугами (крім документарних інструментів), встановлений частиною №1 цього договору.

Відповідно до п. 3.2. частини № 2 генерального договору проценти на відповідну суму заборгованості за кредитом, нараховуюся та сплачуються за час фактичного користування грошовими коштами банку, відповідно до умов, визначених цим договором, виходячи з розміру процентної ставки, що діє на відповідну дату для відповідної банківської послуги (крім документарних інструментів). Нарахування та сплата процентів здійснюються у валюті отриманого кредиту.

Відповідно до п. 3.3. частини № 2 генерального договору проценти за користування кредитною лінією/разовим кредитом/спеціальним кредитом нараховуються банком щоденно за фактичну кількість днів користування грошовими коштами, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією/разовим кредитом/спеціальним кредитом, за методом «факт/360» (метод розрахунку процентів, за яким кількість днів у місяці береться фактична, а в році - 360 днів). При цьому, враховується перший день та не враховується останній день користування кредитними коштами.

Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитною лінією/разовим кредитом/спеціальним кредитом щомісячно в межах строку сплати процентів за користування банківськими послугами (крім документарних інструментів), за попередній місяць і на дату повернення в повному обсязі кредитних коштів за відповідною банківською послугою, з урахуванням вимог п.8.10. частини №2 цього договору; проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією/разовим кредитом/спеціальним кредитом, сплачуються одночасно з погашенням заборгованості за відповідною банківською послугою.

Відповідно до п. 5.1.1. генерального договору позичальник зобов`язаний виконувати боргові зобов`язання у строки, визначені цим договором.

Згідно п. 5.3.5 генерального договору банк зобов`язаний прийняти від позичальника суму коштів, що направлені на погашення заборгованості за кредитом, процентів, (комісій за користування ним, а також можливої неустойки, пені, штрафу, як виконання боргових зобов`язань за цим договором, в наступній черговості:

- заборгованість за простроченими комісіями;

- заборгованість за простроченими процентами;

- прострочена заборгованість за наданими кредитними коштами;

- поточна заборгованість за комісіями, строк сплати яких настав;

- поточна заборгованість за процентами, строк сплати яких настав;

- поточна заборгованість за наданими кредитними коштами згідно графіку(ів);

- неустойка за невиконання або неналежне виконання умови чи зобов`язання, що передбачені в додатках №6, №7 до цього договору;

- пеня за порушення строків погашення заборгованості за наданими кредитними коштами, процентами, комісіями та інші штрафи санкції та платежі, передбачені цим договором та договорами забезпечення.

При цьому банк має право самостійно та на власний розсуд змінити черговість погашення боргових зобов`язань за цим договором і позичальник шляхом укладення цього договору надає свою згоду на таку зміну. У випадку зміни черговості погашення боргових зобов`язань після укладання цього боговору банк інформує позичальника в письмовій формі про це, і Позичальник зобов`язаний дотримуватися такої черговості, яка визначена у відповідному повідомленні банку.

При надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов`язань з порушенням встановленої на момент такого надходження коштів черговості, це вважається неналежним виконанням позичальником його боргових зобов`язань. Шляхом укладення цього договору позичальник надає свою згоду банку своїм відповідним меморіальним ордером направляти отримані кошти на погашення боргових зобов`язань в належній черговості, а банк має право на направлення отриманих грошових коштів на погашення боргових зобов`язань в належній черговості.

Відповідно до п. 5.4.1. частини № 2 генерального договору, банк має право в т.ч. вимагати дострокового виконання позичальником боргових зобов`язань перед банком за цим договором, змінивши при цьому строк виконання боргових зобов`язань в порядку визначеному п. 8.13 частини 2 цього договору, при настанні будь-якої обставини або події, які визначені сторонами як такі, що явно свідчать, що кредитні кошти не будуть своєчасно повернуті, у тому числі зокрема: при порушенні/невиконанні позичальникам будь-яких зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 8.13 частини № 2 генерального договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, визначених п.5.4.1. частини №2 цього договору, банк направляє позичальнику повідомлення з вимогою виконання позичальником боргових зобов`язань за цим договором та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, у визначеній банком частині або в цілому (надалі - "повідомлення"). При цьому строк виконання позичальником боргових зобов`язань та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на 10 (десятий) календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення, якщо інший новий строк не передбачений в такому повідомленні. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах цього договору або адресу, повідомлену позичальником відповідно до п.5.1.5. частини №2 цього договору.

У цьому випадку позичальник зобов`язаний достроково повернути заборгованість за кредитом та/або сформувати грошове забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, сплатити проценти/комісії за користування кредитом та інші платежі, що належать до сплати цим договорам, у встановлений відповідно до цього пункту договору новий строк у визначеному банком обсязі.

В рамках генерального договору згідно додатку №5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідачу відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 3346761 грн, кінцевим строком погашення до 31.12.2014, з фіксованою процентною ставкою - 19% річних та з оплатою згідно графіку встановленого зазначеним додатком.

Позивач прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору виконав надавши фізичній особі-підприємцю Брошкевичу Людвигу Казимировичу кошти в сумі 3346761 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку відповідача.

Однак, відповідачем умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними неодноразово порушувалися.

Позивачем 24.06.2022 направлено фізичній особі-підприємцю Брошкевичу Людвигу Казимировичу повідомлення-вимога за кредитним договором № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018, в якій банком заявлено вимогу про дострокове повернення кредиту. В вимозі вказано, що заборгованість по кредиту на 23.06.2022 становить: 2324140,50 грн основного боргу, 26985,86 грн строкової заборгованості за відсотками, 120351,25 грн прострочені відсотки, 484451, 49 грн простроченого боргу, 33095,58 грн пеня.

Вимога банку фізичною особою-підприємцем Брошкевичем Людвигом Казимировичем не виконана.

Крім того, в забезпечення виконання умов генерального договору між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" (як поручителем) укладено договір поруки № Т 26.03.2018 І 5739 від 17.07.2018.

У відповідності до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі зобов`язань фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, що виникли або можуть виникнути на підставі генерального договору про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма додатками, доповненнями, договорами про внесення змін та доповнень до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя зазначену в розділі 7 цього договору та копію надсилає боржнику.

Згідно п. 3.3 договору поруки, поручитель не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення вимоги кредитора зобов`язаний погасити суму в розмірі визначеному у вимозі. Неотримання вимоги поручителем з будь-яких причин не звільняє поручителя від обов`язку виконати умови цього договору.

Позивачем 24.06.2022 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" повідомлення-вимогу за кредитним договором № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018, в якій банком заявлено вимогу до поручителя в порядку п. 3.1.-3.3. договору поруки. В вимозі вказано, що заборгованість по кредиту на 23.06.2022 становить: 2324140,50 грн основного боргу, 26985,86 грн строкової заборгованості за відсотками, 120351,25 грн прострочені відсотки, 484451,49 грн простроченого боргу, 33095,58 грн пеня.

Однак, поручителем вимога банку не виконана.

Згідно змінених позовних вимог заборгованість за кредитною лінією відкритою на підставі додатку №5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до кредитного договору станом на 01.06.2023 становить 2808591,99 грн боргу за кредитом, 359482,88 грн боргу за несплаченими відсотками.

За вказаних обставин, банк звернувся до суду із позовом про стягнення у солідарному порядку вказаної заборгованості.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.

В силу вимог ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов додатку №5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до генерального договору про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018 перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 3346761 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позичальника. Однак, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, не вносив передбачені графіком платежі.

Позивач скористався своїм правом дострокової вимоги до фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича та поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" про виконання зобов`язань за кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту п. 5.4.1. частини № 2 генерального договору п. 5.4.1. частини № 2 генерального договору, пред`явивши повідомлення-вимоги позичальнику та поручителю 24.06.2022.

Таким чином, згідно умов п. 8.13 частини № 2 генерального договору, строк виконання позичальником боргових зобов`язань настав 04.07.2022 (на 10 календарний день з дня направлення повідомлення). Для поручителя, згідно п. 3.3 договору поруки, такий строк настав з 11.07.2022 (не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення вимоги кредитора).

Однак, відповідачами не виконано взятих на себе договірних зобов`язань, не здійснено повернення кредитних коштів.

Надані банком виписки за картковим рахунком позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також наявності боргу по кредиту.

Згідно поданих позивачем документів та розрахунку, сума боргу по кредиту (в тому числі прострочена) станом на 01.06.2023 становить 2808591,99 грн.

При цьому, суд зазначає про те, що з метою реалізації права відповідачів на подання суду власного контррозрахунку, судом ухвалою від 29.08.2023 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича про витребування доказів та витребувано у позивача документи, необхідні для подання відповідачами контррозрахунку суми заборгованості.

Позивачем вимоги ухвали суду виконано, частково надано документи витребувані судом.

Однак, в подальшому, відповідачами так і не надано суду будь-якого контррозрахунку суми боргу за кредитом, що також свідчить про необґрунтованість заперечень відповідачів щодо розміру суми боргу за кредитом.

При цьому, суд зазначає про те, що наведені відповідачами доводи щодо розходження розміру заборгованості з заявленими позовними вимогами та наявності порушення черговості зарахування погашення боргу в ході дослідження судом матеріалів справи не підтвердилися.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем банківські виписки, що містяться у матеріалах справи підтверджують заборгованість за спірним кредитним договором (згідно додатку №5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до кредитного договору), розмір якої відображено у розрахунку.

Будь яких доказів іншого розміру боргу за кредитом відповідачами суду не надано.

Щодо заявлених до стягнення боргу за несплаченими відсотками суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (стала правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Отже, у випадку пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

З огляду на те, що позивачем пред`явлено вимоги до відповідачів на підставі ч. 2 1050 ЦК України, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося з 24.06.2022. Таким чином, обґрунтованим розміром боргу за несплаченими відсотками є визначений станом на день пред`явлення вимоги розмір процентів за кредитом в сумі 147337,11 грн.

Отже, нарахування позивачем відсотків за генеральним договором (згідно додатку №5 до договору № 3 від 16.02.2021 про внесення змін та доповнень до кредитного договору) після пред`явлення вимог є безпідставним.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем фізичною особою-підприємцем Брошкевичем Людвигом Казимировичем за період з 02.06.2023 по 08.12.2023 погашено 132492,26 грн за кредитним договором, що підтверджується наданою відповідачем випискою по рахунку від 08.12.2023 (клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 11.12.2023 (вх.№17836/23 від 11.12.2023).

Отже, відповідачем фізичною особою-підприємцем Брошкевичем Людвигом Казимировичем після пред`явлення даного позову до суду було сплачено частину заборгованості за кредитним договором в сумі 132492,26 грн.

Враховуючи п. 5.3.5 генерального договору щодо черговості прийняття банком коштів на виконання боргових зобов`язань та враховуючи відсутність заборгованості за простроченими комісіями, отримані позивачем кошти на погашення заборгованості за кредитним договором зараховуються в рахунок погашення боргу за відсотками.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмету спору, якщо між сторонами щодо нього не залишилось неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи, що відповідачем фізичною особою-підприємцем Брошкевичем Людвигом Казимировичем після пред`явлення позову сплачено частину боргу, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення боргу за відсотками в сумі 132492,26 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд звертає увагу сторін, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, встановлену судом безпідставність нарахування позивачем відсотків після пред`явлення вимог, сума боргу відповідача за несплаченими відсотками становить 14844,85 грн. В решті вимог про стягнення боргу за відсотками слід відмовити.

Щодо договору поруки, суд зазначає, що останній укладено кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач фізична особа-підприємець Брошкевич Людвиг Казимирович належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за генеральним договором про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1988 від 17.07.2018, вимоги банку про погашення заборгованості залишися без задоволення відповідачами, суд дійшов висновку, що заборгованість за даним договором підлягає солідарному стягненню з відповідачів в судовому порядку.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зазначити, що в господарський процес впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням даного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 2808591,99 грн боргу за кредитом (в т.ч. простроченого), 14844,85 грн боргу за несплаченими відсотками. В частині позовних вимог про стягнення 132492,26 грн боргу за несплаченими відсотками слід закрити провадження у справі. В частині позовних вимог про стягнення 212145,77 грн боргу за несплаченими відсотками слід відмовити.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України та враховуючи те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, судовий збір покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства "Таскомбанк" до фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ" про стягнення у солідарному порядку 3168074,87 грн - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ", вул. Коперника, 17, кв. 1, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 31524041) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032 (ідентифікаційний код 09806443) 2808591 (два мільйони вісімсот вісім тисяч п`ятсот дев`яносто одну) грн 99 коп. боргу за кредитом (в т.ч. простроченого), 14844 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн 85 коп. боргу за несплаченими відсотками.

В частині позовних вимог про стягнення 132492,26 грн боргу за несплаченими відсотками - закрити провадження у справі.

В частині позовних вимог про стягнення 212145,77 грн боргу за несплаченими відсотками - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Брошкевича Людвига Казимировича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032 (ідентифікаційний код 09806443) 21175 (двадцять одну тисячу сто сімдесят п`ять) грн 77 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ-ІФ", вул. Коперника, 17, кв. 1, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 31524041) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032 (ідентифікаційний код 09806443) 21175 (двадцять одну тисячу сто сімдесят п`ять) грн 77 коп. судового збору.

Судовий збір в сумі 3182,19 грн залишити за позивачем.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.01.2024

Суддя Неверовська Л. М.