Рішення

від 12.01.2024 по справі 359/9210/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 359/9210/23

Провадження 2/359/540/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Дьяченку В.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Мамирбаєва Є.В., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Мегасол» про повернення безпідставно отриманих коштів, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ :

У вересні2023року позивачзвернулась доБориспільського міськрайонногосуду Київськоїобласті звищевказаним позовом,в якомупросить судстягнути зПриватного підприємства«Мегасол»,на користь ОСОБА_3 безпідставно отриманікошти врозмірі 68800 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., судовий збір в розмірі 858,88 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що в січні 2022 року позивач звернувся до відповідача з метою придбання туристичних послуг турпакет до Туреччини, готель Delphin Diva 5* з 20.08.2022 по 27.08.2022, Standart Land View 2AD + 1CHD (2-9.99) + інфант, харчування Ultra All Inclusive. За результатами попередніх переговорів ПП «Мегасол» було виставлено рахунок на оплату № 6 від 19.01.2022. 20.01.2022 відповідач у якості авансу перерахувала ПП «Мегасол» відповідно до виставленого рахунку - 69 800,00 грн. При цьому, всі умови договору надання туристичних послуг сторонами планувалося узгодити в подальшому. Разом з тим, договору у паперовому або електронному вигляді укладено не було, як і не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору на надання туристичних послуг, які імперативно визначені ст. 20 Закону України «Про туризм». 01.08.2023 позивач на адресу відповідача направляв претензію з вимогою повернення грошових коштів на що отримав лист № 19 від 08.08.2023, в якому зазначає, що ПП «Мегасол» діє за дорученням та від імені Туроператора ТОВ «ТТВК» (TUI Україна). ПП «Мегасол» на етапі підбору, консультацій по тур продукту, бронювання і оплати послуг ПП «Мегасол», як Турагент, виконав всі покладені на нього зобов`язання. Грошові кошти отримані від позивача, як оплата за реалізацію тур продукту, які є транзитними і не являються власністю та доходом відповідача, були вчасно оплачені туроператору. Після запровадження воєнного стану TUI Україна не проводить господарську діяльність, через що не має змоги надати туристичні послуги. 10.08.2023 позивачем на адресу відповідача направлено адвокатський запит, на який листом відповідача вих.21 від 18.08.2023 зазначили, що 19.01.2022 ОСОБА_3 («Турист», замовник) з одного боку та ПП «Мегасол» («Турагент») , що діє від імені і за дорученням ТОВ «ТТВК» (надалі «Туроператор») було укладено договір на туристичне обслуговування № 5862125. Турагентом виконано бронювання на замовлення Туриста та сформовано і надано туроператору відповідну заявку, про що від Туроператора отримано відповідне підтвердження, яке надано Туристу. Платіжним дорученням № 4460 від 20.01.2022 проведено оплату замовлення № 5862125 від 19.01.2022, платник ПП «Мегасол» отримувач ТОВ «ТТВК». Також, у листі зазначає, що ПП «Мегасол», як Турагентом виконано умови договору на туристичне обслуговування № 5862125, що повністю виключає його відповідальність, як Туроператора. Отже позивач категорично не погоджується з обставинами на які посилається відповідач у своїх листах, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2023 було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 45).

12.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача в якому просить у задоволенні позову відмовити оскільки, вважають вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах права. Зазначає, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, що унеможливлюють застосування ст. 1212 ЦК України. ПП «Мегасол», як Турагентом, по замовленню № 5862125 виконано покладені на нього зобов`язання щодо здійснення посередницької діяльності по реалізації сформованого туроператором туристичного продукту третім особам, тому вважають, що ПП «Мегасол» є неналежним відповідачем у даній справі. Також зазначили, що грошові кошти отримані від позивача, як оплату за реалізацію тур продукту, які є транзитними і не являються власністю ПП «Мегасол», були вчасно оплачені туроператору, що виключає його відповідальність. ПП «Мегасол» не може виступати у якості Туроператора і формувати туристичний продукт, так як не має і ніколи не отримувало ліцензію на провадження тур операторської діяльності. Також, зазначають, що позивач є постійним клієнтом туристичної агенції. Тому просить у разі відмови у позові стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 16 000 грн. (а.с. 61-70).

31.10.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначають, що вважають доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними, оскільки між ОСОБА_3 та ПП «Мегасол» договір про туристичне обслуговування від 19.01.2022 № 5862125 про укладення якого стверджує відповідач не укладався ні у письмовій, ні в електронній формі. Також звертають увагу, що ПП «Мегасол» є належним відповідачем з огляду на п. 3.2.5 Агентського договору № 9698-19 від 12.07.2019.Звернули увагу, що договір укладено не було, отримані від позивача кошти відповідачем зберігаються без належної правової підстави, а платіжна інструкція № 0.0.2427062197.1 від 20.01.2022 про перерахування 69800 грн. є за своєю правовою природою авансовим платежем. Кошти було перераховано виходячи з припущення про можливе, у майбутньому, укладання договору на туристичне обслуговування. Тому проти доводів наведених у відзиві на позов заперечує, позовні вимоги підтримує (а.с.54-59).

22.11.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (а.с. 116-120).

12.01.2024 ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПП «Мегасол» про повернення безпідставно отриманих коштів, стягнення 3% річних та моральної шкоди в частині стягнення 3% річних закрито (а.с.154).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав зазначених у позові та у відповіді на вдзив.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували щодо їх задоволення з підстав зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до настпного висновку.

Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_3 звернулась до ПП «Мегасол» з метою придбання туристичних послуг турпакет до Туреччини, готель Delphin Diva 5* з 20.08.2022 по 27.08.2022, Standart Land View 2AD + 1CHD (2-9.99) + інфант, харчування Ultra All Inclusive.

З метою бронювання туру 20.01.2022 ОСОБА_3 сплатила грошові кошти в сумі 69 800 грн. відповідно до виставленого рахунку на оплату № 6 від 19.01.2022 р. - ПП «Мегасол», що підтверджується копією цього рахунку на оплату (а.с. 18) та копією платіжної інструкції 0.02427062197.1 від 20.01.2022 року (платник ОСОБА_3 , отримувач ПП «Мегасол») (а.с. 19).

Сторонами долучено до матеріалів справи копію агентського договору № 9698-19 від 12.07.2019 «Про реалізацію туристичних продуктів» (а.с. 27-33, 74-77), ПП «Мегасол» діє за дорученням та від імені Туроператора - ТОВ «ТТВК» (TUI Україна) і зобов`язується за винагороду надати Туроператору послуги з реалізації Турпродуктута окремих характерних та супутніх туристичних послуг та товарів, а саме, але не виключно : страхування, послуги з перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції, екскурсії, реалізації мобільного зв`язку тощо) Туристу шляхом укладання Договору про надання туристичного продукту (туристичних послуг) від імені та за дорученням Туроператора, а також здійснювати фактичні дії визначені умовами цього договору (п. 2.1) (а.с.74 зворот).

Відповідно до п. 3.2.5 цього договору укладати з кожним туристом від імені Туроператора договір про надання туристичних послуг незалежно від обраного туристом способу подорожі (індивідуальний тур\груповий тур). Договір повинен містити відомості про Туроператора, достатні для його індифікації, зокрема найменування, код ЄДРПОУ, місце знаходження, номер ліцензії, телефон), а також посилання на цей договір, включаючи його номер та дату укладання. Зразок договору про надання туристичних послуг наведений на сайті Туроператора, є обов`язковим для використання. У випадку використання Турагентом редакції договору, відмінної від запропонованої Туроператором, всі претензії Туриста Турагент розглядає та вирішує самостійно, у тому числі несе всі фінансові ризики та відшкодовує Туроператору всі понесені у зв`язку з цим витрати та\або збитки (а.с. 75).

01.08.2023 позивач на адресу відповідача направляв претензію з вимогою повернення грошових коштів в сумі 69 800 грн. (а.с. 15).

У відповідь на претензію позивача - відповідач листом № 19 від 08.08.2023, зазначає, що Згідно Агентського договору № 9698-19 вiд 12.07.2019 р. «Про реалізацію туристичних продуктів». ПП «Мегасол» дiє за дорученням та від імені Туроператора - Товариство з обмеженою відповідальністю «TTВК» (ТУІ Україна), ліцензія на провадження тур операторської діяльності Держагентства України з туризму та курортів серії AE № 272718 вiд 13 березня 2014 р. і зобов`язується за винагороду здійснювати посередницьку діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту третім особам. Отримуючи замовлення від третьої особи, турагент здійснює фактичне бронювання туристичного продукту у Туроператора шляхом направлення Замовлення, а Туроператор, в свою чергу, надає підтвердження бронювання Замовлення. Вiдповiдно до ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор зобов`язується надати за замовленням туриста комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. Таким чином, підприємством «Мегасол» було проведено бронювання туристичної подорожі до Турецької Республіки в період з 20.08.2022 - 27.08.2022, за замовленням ОСОБА_3 , у компанії «ТУІ Україна» (юридична назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК»), замовлення і підтвердження бронювання № 5862125 вiд 19.01.2022. На етапі підбору, консультацій по тур продукту, бронювання і оплати послуг ГIII «Мегасол», як Турагент, виконав всі покладені на нього зобов`язання. Відповідно грошові кошти, отримані від ОСОБА_3 , як оплата за реалізацію тур продукту, якi є транзитними і не являються власністю та доходом ПП « Мегасол», були вчасно оплачені туроператору. Також, зазначає, що після запровадження воєнного стану TUI Україна не проводить господарську діяльність, через що не має змоги надати туристичні послуги (а.с.25-26).

Також, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію договору на туристичне обслуговування № 5862125 від 19.01.2022, але зазначений договір не підписано туристом (замовником) ОСОБА_4 (а.с. 79-85).

У зв`язку з ненаданням ПП «Мегасол» туристичних послуг позивачці не було повернуто сплачений нею грошових коштів у розмірі 69 800 грн., що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Відповіднодост. 20 Закону України «Протуризм»за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання, в тому числі підлягають застосуванню положенняЦК України,Закону України «Про захист прав споживачів»,Закону України «Про туризм».

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч.2статті 11 ЦК Українипередбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першоюстатті 206 цього Кодексу.

Статтею638 ЦК Українивизначено,щодоговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 20 Закону України «Про туризм»встановлено істотні умови договору туристичного обслуговування, зокрема: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати;12) форма розрахунку.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами було укладено договір туристичного обслуговування та було досягнуто істотних умов такого договору, оскільки такий договір не був підписаний туристом.

Турист набуває обов`язку оплатити туристичний продукт виключно той, який передбачено договором на туристичне обслуговування, а тому будь-яке позадоговірне набуття коштів туроператором чи тур агентом від особи є безпідставним.

Відповідно дост. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч. 1ст. 202 ЦК України).

Наявність між сторонами домовленостей щодо туристичного продукту без укладення договору про туристичне обслуговування і без надання належної інформації про туристичний продукт, без надання ваучера (путівки) вказує на безпідставність отримання відповідачем коштів та відсутність правової підстави для набуття грошових коштів позивача.

Згідностатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин щодо туристичного обслуговуванням, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 68 800 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

За ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з цим, з рахунку на оплату №6 від 19.01.2022 року та платіжної інструкції № 0.0.2427062197.1 від 20.01.2022 (призначення платежу: туристичні послуги) вбачається, що ОСОБА_5 здійснила проплату ПП «Мегасол» 69800 грн.

Однак ця сума не підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог.

Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

Під час судового розгляду позивачем доведено наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та її результатом - моральною шкодою.

В свою чергу, представниками відповідача не доведено відсутність протиправності та вини відповідача у заподіянні шкоди.

Суд вважає встановленим, що позивачу завдано моральних страждань, які сталися через те, що позивач не отримав від відповідача замовленої туристичної послуги, зокрема туристичної поїздки, тривалий час очікувала на виконання відповідачем своїх зобов"язань щодо повернення коштів.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначе нні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зазначене вище узгоджується з позицією ВС, викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 року (справа № 610/2510/18-ц), постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 761/35935/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 3 000,00 грн. відповідає засадам розумності та справедливості, а відтак з відповідача слід стягнути моральну шкоду саме в зазначеному розмірі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідност. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом паяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до чч. 4,5ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, між адвокатом Мазур О.Г. та Гнатюк І.В. був укладений Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 18/09/23-1 від 18.09.2023 року , додаткову угоду № 1 до цього договору від 18.09.2023, акт № 1 про надання послуг професійної правничої допомоги від 18.09.2023 на суму 10000 грн. підготовка позовної заяви, квитанція до прибуткового касового ордера № 7 на суму 10000 грн. договір про надання правової допомоги № 18/09/23-1 (139-143).

Позивачка понесла витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.

Отже, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, та за урахуванням задоволення вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу, в розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Керуючись ст. ст.12,13, 76-81,259,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Мегасол», ЄДРПОУ 38306575, розташованого за адресою: Київська область, м.Бориспіль , вул.Завокзальна,7А на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 68800 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Мегасол», ЄДРПОУ 38306575, розташованого за адресою: Київська область, м.Бориспіль , вул.Завокзальна,7А на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Мегасол», ЄДРПОУ 38306575, розташованого за адресою: Київська область, м.Бориспіль , вул.Завокзальна,7А на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 858,88 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Мегасол», ЄДРПОУ 38306575, розташованого за адресою: Київська область, м.Бориспіль , вул.Завокзальна,7А на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.01.2024 року.

Суддя Чирка С.С.