Рішення

від 18.01.2024 по справі 613/1404/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1404/23 Провадження № 2/613/71/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1404/23, пров. № 2/613/460/23 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Агаєва С.М. до ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Цуркан В.І., про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Агаєва С.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів, в якому просить: зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що судовим наказом Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 13 лютого 2018 року. Позивачем сумлінно сплачуються аліменти на дитину у розмірі встановленому судовим наказом. Наразі обставини змінилися таким чином, що позивач не в змозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у вказаному розмірі. Так. 06 грудня 2019 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 2023 року позивач припинив фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_1 та сплачує на утримання малолітньої доньки з липня 2023 року аліменти, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів. Після розлучення позивач, який не має власного житла в м. Харків, несе додаткові витрати на оренду житла, так з липня 2023 року винаймає житло у м. Харкові і частину своїх доходів витрачає та буде в майбутньому витрачати на оренду житла. Згідно договору оренди від 07 липня 2023 року позивач вимушений витрачати на оренду житла та компенсацію власнику квартири комунальних платежів понад 5 000 грн. щомісяця, а в опалювальний період - більше 7 000 грн. Крім того, як вбачається з довідки про доходи позивача з червня 2023 року йому припинили виплачувати додаткову винагороду, згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 30 000 грн., що ускладнює його майновий стан, який за останній місяць становить - 17 666,61 грн. замість 40 434,14 грн., які отримувались до травня 2023 року. Вважає, що для забезпечення потреб обох дітей позивача, враховуючи зменшення його доходів та необхідності нести додаткові втрати на оренду житла позивачеві, є необхідність зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки від усіх доходів позивача, що є більшим ніж сума прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 01 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів залишено без руху.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів, прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 29 листопада 2023 року в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено, підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Цуркан В.І. про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_6 про відвід судді відмовлено.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Цуркан В.І. про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_6 про відвід судді відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Агаєва С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, прохали їх задовольнити. Представник ОСОБА_7 зазначила, що остаточний розрахунок та докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані нею до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Цуркан В.І. в судове засідання не з`явились, про дату час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сторона відповідача, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилась, про поважні причини свого прибуття до суду не повідомила, у зв`язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, відповідно до якого, вона прохала відмовити в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів. Вважала, що у позивача не зменшилась заробітна плата та не погіршився майновий стан, оскільки, за вересень та жовтень їй надійшли аліменти не в меншому розмірі, а відповідно тій сумі, що і в травні 2023 року (тобто, тоді коли Позивач отримував додаткові 30 тис. грн.. - винагорода згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168). Крім того, позивач посилається на договір оренди квартири, який нібито був укладений в липні 2023, відповідно до якого він сплачує оренду плату та комунальні послуги, однак, позивачем не надано жодного доказу укладення ним договору оренди квартири та сплати комунальних послуг. Також, позивач посилається на довідку видану Комунальним підприємством «Харківське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 20 січня 2021 року, що відповідно до матеріалів обліку станом на 31.12.2012 року на ім`я ОСОБА_1 записи про право власності на житло у м. Харкові відсутні, вважає що дана довідка не може бути належним та допустимим доказом погіршення матеріального стану позивача. Лише факт стягнення з позивача аліментів на другу дитину не є підставою для зменшення розміру аліментів на її сина ОСОБА_3 , окрім цього, позовною заявою жодним чином не підтверджено, що це погіршує його матеріальний стан. При цьому посилалась на висновки викладені в постановах ВС № 564/1059/21 від 08 червня 2022 року, № 715/2073/20 від 08 травня 2021 року, № 565/2071/19 від 06 вересня 2020 року та № 760/9783/ 18-ц від 03 червня 2020 року. Також зазначила, що 30 жовтня 2023 року, їх син ОСОБА_3 був зарахований до онлайн школи «Кевін» на курси з підготовки до НМТ (ЗНО), вартість навчання становить 15 560 грн., тобто аліменти, які вона отримує від позивача йдуть на розвиток та навчання їх сина. Вважає, що позивачем не надано доказів про зміну його матеріального стану, тому не має підстав підстав для задоволення позову.

З відповіді на відзив, наданої до суду представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Агаєвою С.М., вбачається, що позивач проходить військову службу за основною роботою у 2 територіальному вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, займає посаду старшого інженера, що розташована у АДРЕСА_1 . В зв`язку із проходженням служби у м. Харкові вимушений проживати також в місті Харків, де власного житла в нього немає. Відсутність власного житла у м. Харкові, крім поданих до суду доказів також підтверджується Інформацією сформованою за допомогою додатку «реєстр нерухомості» № 5004117565136 від 13 листопада 2023 року, щодо всіх зареєстрованих прав на нерухоме майно, що належить особі, з якої вбачається про відсутність у ОСОБА_1 нерухомого майна у м. Харкові. У зв`язку з чим позивач вимушений орендувати квартиру для проживання в населеному пункті за місцем проходження служби, витрати на винайм житла підтверджуються договором оренди квартири у приватної особи від 07 липня 2023 року, орендна плата за користування квартирою та майном складає 3600 грн. на місяць, також орендарем сплачуються комунальні послуги, згідно показань лічильників та виставлених рахунків та було сплачено «страховий платіж». Крім того, згідно рішення Ленінського районного суду м. Харків від 18 вересня 2023 року, яке набрало законної сили та виконується, з позивача стягнуто на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини доходів. Враховуючи, що згідно рішення суду на одну дитину позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частини доходу платника аліментів, беручи до уваги необхідність додаткових витрат платника на сплату оренди житла, вважає, що утримання іншої дитини, також повинно бути зменшено до 1/6 частини доходу платника аліментів, щоб не було допущено порушення гарантованих прав іншої дитини на рівність утримання дітей. Також звертає увагу суду на те, що дитина від першого шлюбу - ОСОБА_3 , завдяки позивачу має у власності 1/3 частини квартири у м. Богодухів. яка була отримана внаслідок приватизації службового житла позивача, натомість молодша дитина нерухомого майна у власності не має. Вважала, що дана позиція узгоджується з висновками зробленими в постановах ВС: справа № 691/926/20 від 21 липня 2021 року, справа № 565/2071/19 від 16 вересня 2020 року та справа № 715/2073/20 від 29 вересня 2021 року.

Згідно додаткових пояснень відповідача ОСОБА_2 , остання зазначає, що у відповіді на відзив позивач вказує, що у ОСОБА_3 є у власності 1/3 частина квартири у м. Богодухові, однак не вказує, що перешкоджає своєму синові та їй користуватися та проживати в даній квартирі. У зв`язку з цим, вона неодноразово зверталася до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області із заявами щодо усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та вимушена була звернутися до суду із позовною заявою. В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за її позовом до ОСОБА_1 , про встановлення порядку користування та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Позивач категорично відмовляється встановити порядок користування зазначеним майном, але й не надає їм з сином право повноцінного користування їх спільним майном. Батько взагалі не цікавиться своїм сином і навіть не розуміє, які витрати зараз необхідні для повноцінного розвитку підлітка 16 років, який готується здавати НМТ. Так, школа в Україні безкоштовна, однак, враховуючи військовий стан та перебування дітей на дистанційному навчанні, діти потребують підвищеної уваги батьків до навчання свої дітей.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Цуркан В.І. до суду надійшли заперечення сторони відповідача щодо підстав для задоволення позовних вимог, відповідно до яких, прохав за наслідками розгляду судової справи відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Мотивуючи це тим, що за інформаційними даними АСВП Міністерства юстиції відомо, що одне з рішень суду перебуває на примусовому виконанні Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м.Харкові СМУ МЮ в межах виконавчого провадження № 73262608. Яке саме рішення суду виконується стосовно ОСОБА_1 не відомо, доказів про наявність іншого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки (молодшої дитини) у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, не надано. Вважав, що наведені змістом позову аргументи позивача ОСОБА_1 нібито як на підставу зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини не заслуговують на увагу та не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Так, майновий стан платника аліментів не погіршився заробітна плата (військове забезпечення) стабільне, наявна частка квартири у м. Богодухові, земельна ділянка кадастровий номер 5321386000:00:012:0301 з земель сільськогосподарського призначення, за платником аліментів зареєстрований транспортний засіб. А договір оренди вищевказаної квартири ставиться під сумнів, так як про проведення державної реєстрації речового права (користування, оренди квартири) нічого не повідомляється, доказів тому не надано. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, а зміна його сімейного стану народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Також додатково зазначив, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК докази по судовим витратам будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30 січня 2007 року.

Відповідно до копії судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 13 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді старшого інженера в 2 територіальному вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно довідки про доходи № 10 від 22 серпня 2023 року Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, ОСОБА_1 , з 01 липня 2022 року по 31 липня 2023 року отримав дохід в сумі 653808 грн. 10 коп.

З копії договору оренди квартири у приватної особи від 07 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 уклав договір оренди квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_10 , відповідно до п. 5.1 орендна плата за користування квартирою та майном складає 3 600 грн. на місяць, згідно пункту 6. Договору орендарем сплачуються комунальні послуги, згідно показань лічильників та виставлених рахунків. Також, при укладені договору оренди було сплачено «страховий платіж» в розмірі 3600 грн.

Згідно копії рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2023 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 10 липня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно копії договору № 30/10, ОСОБА_2 уклала договір з Центром підготовки до ЗНО та ДПА «Школа Кевін» про надання послуг з навчання. Вартість навчання, відповідно до додатку № 1 до Договору складає 15660 грн.

Відповідно до частин 2, 3 статті 51Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XIIвід 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно статті 6 вказаної Конвенції кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно частини 1, 2 статті 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XIIвід 27.02.1991 та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, стаття 8Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 181Сімейного Кодексу України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов`язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частин першої, другої статті 179 ЦПК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на імя якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини другої статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має на утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого на підставі судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх прибутків щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 13 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 10 липня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка перебуває у вільному доступі, на примусовому виконанні в Холодногірсько-Новобаварському ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ перебуває виконавче провадження № 73262608, яке відкрите 08 листопада 2023 року, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , боржником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, судом встановлено, що позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Статтею 183 СК України визначено, що аліменти на двох дітей можуть бути стягнуті в розмірі однієї третини заробітку платника аліментів.

17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до частини другої статті 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розміром аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір складатиме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини, виходячи із сімейного стану платника аліментів, а саме, наявності у позивача на утриманні двох неповнолітніх дітей, принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року на користь ОСОБА_2 , на утримання їх сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Дана позиція узгоджується з висновками викладеними в постановах ВС: справа № 691/926/20 від 21 липня 2021 року, справа № 565/2071/19 від 16 вересня 2020 року та справа № 715/2073/20 від 29 вересня 2021 року.

При цьому, позиції викладені в постановах ВС № 564/1059/21 від 08 червня 2022 року, №715/2073/20 від 08 травня 2021 року, № 565/2071/19 від 06 вересня 2020 року та № 760/9783/ 18-ц від 03 червня 2020 року, на які посилалась сторона відповідача, не є релевантними до обставин даної справи, оскільки, при ухваленні рішення суд приймав до уваги фінансове становище платника аліментів та не лише зміну його сімейного стану, а саме факт утримання ним двох неповнолітніх дітей, аліменти на молодшу з яких, були стягнуті з ОСОБА_1 рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2023 року в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 183 ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп., сплачений при подачі позову до суду.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 188, 192 СК України, ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , про зменшення розміру аліментів - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Припинити нарахування аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року ( справа № 613/172/18, провадження № 2-н/613/6/18)

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 073 грн. 60 коп. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 18 січня 2024 року.

СУДДЯ