ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/28672/21
Провадження № 22-ц/4820/68/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю ОСОБА_1 та його представника,
представника ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року, суддя Заворотна О.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права особистої приватної власності на квартиру та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на частки квартири,
встановив:
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 визнання права особистої приватної власності на об`єкт нерухомого майна, квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказала, що з метою придбання власного особистого житла, 08.11.2004 року між ТОВ «Будтраст» і нею, на той час ОСОБА_3 , було укладено договір №4/1 уступки дольової участі в будівництві житла в АДРЕСА_2 , відповідно до п. 1 якого вона набула право вимоги на будівництво трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 , замовником якого є ПП «ЗЕТА», загальною площею 104 кв.м., вартістю 78000 грн.
На виконання умов цього Договору, нею було проведено оплату будівництва житла, на рахунок ТОВ «Будтраст» внесено грошові кошти на загальну суму 78000 грн., у зв`язку з чим 19.01.2005 року вона отримала від ТОВ «Будтраст» довідку про те, що станом на 19.01.2005 року повністю розрахувалася за квартиру АДРЕСА_4 .
12.08.2006 року, у зв`язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_1 , вона змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Під час перебування у шлюбі, за нею було зареєстровано право приватної власності на вищевказану квартиру, оскільки раніше вона не могла цього зробити через те, що об`єкт будівництва, в якому розташована спірна квартира, був прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією лише в 2007 році, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано 16.03.2010 року.
27.09.2021 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у справі №686/17701/21 було ухвалено рішення, яким шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано.
В той же час, бувший чоловік звернувся до неї з вимогою про поділ вищевказаної квартири, посилаючись на те, що оскільки фактично право власності було зареєстровано під час перебування у шлюбі, він має право на 1/2 частини житла.
Посилаючись на незаконність таких вимог ОСОБА_2 зазначила, що оскільки вартість спірної квартири була сплачена нею за власні кошти, набуті нею в особисту власність ще до знайомства з відповідачем, тому спірна квартира є її особистою приватною власністю, незалежно від того, що фактично правовстановлюючі документи були отримані на житло під час перебування у шлюбі.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частки квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказав, що право власності на спірну квартиру було набуто ОСОБА_2 в період перебування з ним у зареєстрованому шлюбі.
Згідно з інформацією, яка міститься у розпорядженні Хмельницького БТІ, поверхневий план 2-го поверху будинку по АДРЕСА_2 , містить графічне зображення добудови у квартирі АДРЕСА_5 , площею 18,9 кв.м. Вказана добудова була проведена за його кошти та кошти його батьків ще до здачі будинку в експлуатацію.
Інша добудова до цієї ж квартири, орієнтованою площею 25,3 кв.м., яка фактично складає одне ціле зі спірною квартирою, також була проведена за рахунок його особистих коштів.
Зазначив, що витрати на придбання вказаної квартири понесли обидві сторони, зокрема, за рахунок коштів, які були подаровані на день реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим просив його позов задовольнити.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.09.2023 року позов ОСОБА_2 задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на об`єкт нерухомого майна, квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи своє рішення суд, зокрема, вказав, що зміст довідки ТОВ «Будтраст» від 19.07.2009 року № 42 про те, що ОСОБА_5 повністю розрахувалась за квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 103,4 кв.м., вартість якої становить 78000 грн., не спростовує обставин проведення ОСОБА_5 розрахунків за спірну квартиру раніше, 08.11.2004 року, 28.12.2004 року, 19.01.2005 року, що також визнано ТОВ «Будтраст» згідно з наданим останнім бухгалтерським документом, картки по особовому рахунку НОМЕР_1 , сформованої ТОВ «Будтраст» 22.11.2021 року. Доводи ОСОБА_1 про проведення ним добудови у спірній квартирі, орієнтованою площею 25,3 кв.м., ще до здачі будинку в експлуатацію, належними та допустимими доказами не підтверджено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, заявлені ним позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування скарги, зокрема, вказав, що ОСОБА_2 не спростовано презумпції спільності майна подружжя, оскільки не доведено джерел походження коштів для внесення їх як оплати внеску за спірну квартиру, про що зазначено у довідці ТОВ «Будтраст» від 19.01.2005 року. Вказана довідка є підробленою та не може слугувати достатнім доказом для підтвердження викладених у ній обставин, натомість картка по особовому рахунку ТОВ «Будтраст» за №611 не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати доказом сплати ОСОБА_2 відповідних коштів.
У відзиві не апеляційну скаргу ОСОБА_2 проти доводів апелянта заперечила, підтримала оскаржуване судове рішення з наведених у ньому мотивів.
В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_2 в суді проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 08.11.2004 року між ТОВ «Будтраст» і ОСОБА_6 було укладено договір №4/1 уступки дольової участі в будівництві житла в АДРЕСА_2 , відповідно до п. 1 якого ОСОБА_2 набула право вимоги на будівництво трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , замовником якого є ПП «ЗЕТА», загальною площею квартири 104 кв.м., вартістю 78000 грн., в тому числі 13000 грн. ПДВ.
Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Будтраст» б/н від 19.01.2005 року, ОСОБА_5 на виконання умов договору №4/1 від 08.11.2004 року проведено оплату побудови спірної квартири, внісши кошти на рахунок ТОВ «Будтраст» окремими частинами: 08.11.2004 року в розмірі 38440 грн.; 28.12.2004 року в розмірі 10000 грн.; 19.01.2005 року в розмірі 29560 грн., а всього 78000 грн.
12.08.2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2021 року у справі №686/17701/21, було розірвано.
16.03.2010 року УЖКГ ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 59,1 кв.м.
За змістом довідки від 19.07.2009 року №42, ОСОБА_5 повністю розрахувалася за квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 103,4 кв.м., вартістю 78000 грн.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) зроблено висновок, відповідно до якого у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі №607/10913/17, від 31.01.2019 року у справі №686/23104/17, від 29.07.2019 року у справі №619/3728/16, від 17.12.2019 року у справі №761/11015/16-ц, від 17.12.2019 року у справі №753/9691/15-ц, від 21.01.2020 року у справі №462/6409/18, від 30.06.2020 року у справі №383/875/17.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно встановив, що спірна квартира набута у власність ОСОБА_2 за договором №4/1 уступки дольової участі в будівництві житла в АДРЕСА_2 , укладеним 08.11.2004 року між ТОВ «Будтраст» і ОСОБА_7 .
Згідно з довідкою ТОВ «Будтраст» від 19.01.2005 року, ОСОБА_5 на виконання умов договору №4/1 від 08.11.2004 року, на рахунок ТОВ «Будтраст» проведено повну оплату побудови вищеозначеної квартири. Шлюб між сторонами зареєстровано 12.08.2006 року. Доказів на підтвердження обставин щодо придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя або особисто ОСОБА_1 справа не містить.
За встановлених обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що умовами вказаного договору та змістом довідки підтверджується виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань щодо оплати вартості будівництва спірної квартири, а значить, і належним доказом набуття нею спірного житла (майнових прав на нього) до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 спростувала презумпцію спільності майна подружжя, незважаючи на здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру після реєстрації шлюбу.
Посилання ОСОБА_1 на недостовірність поданої ОСОБА_2 довідки ТОВ «Будтраст» від 19.01.2005 року, матеріалами справи не підтверджено.
Доводи апелянта щодо будівництва ним особисто прибудов до спірної квартири не підтверджено доказами та жодного правового значення для правильного вирішення цієї справи не мають, враховуючи предмет спору та встановлені судом обставини справи.
При цьому слід зауважити, що спір між сторонами виник щодо права власності на квартиру, індивідуальні характеристики якої визначено у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 16.03.2010 року, з відповідними даними, які містяться у технічному паспорті на квартиру, і про жодні додаткові площі, які добудовано до цієї квартири, спір між сторонами в даній справі не існує.
Решта доводів апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 січня 2024 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова
Суд | Хмельницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2024 |
Оприлюднено | 22.01.2024 |
Номер документу | 116389316 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Хмельницький апеляційний суд
Гринчук Р. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні