Постанова

від 27.06.2024 по справі 686/28672/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 686/28672/21

провадження № 61-2309св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

за позовом ОСОБА_1 :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

за позовом ОСОБА_2 :

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року у складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що з метою придбання власного житла 08 листопада 2004 року між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтраст» (далі - ТОВ «Будтраст») було укладено договір № 4/1 уступки дольової участі в будівництві житла на АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 1 якого вона набула право вимоги на будівництво трикімнатної квартири № 1 на 2 поверсі на АДРЕСА_1 , замовником якого є ПП «ЗЕТА», загальною площею 104 кв. м, вартістю 78 000 грн.

3. На виконання умов цього договору нею було проведено оплату будівництва житла та внесено на рахунок ТОВ «Будтраст» грошові кошти в сумі 78 000 грн, у зв`язку з чим 19 січня 2005 року вона отримала

від ТОВ «Будтраст» довідку про те, що станом на 19 січня 2005 року повністю розрахувалася за квартиру № 1 в 6-ти поверховому 15-ти квартирному житловому будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та блоком обслуговування на АДРЕСА_1 .

4. 12 серпня 2006 року у зв`язку з реєстрацією шлюбу із ОСОБА_2 вона змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

5. Право власності на вказану квартиру вона зареєструвала вже під час шлюбу, оскільки об`єкт будівництва, в якому розташована спірна квартира, був прийнятий в експлуатацію у 2007 році, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано 16 березня 2010 року.

6. 27 вересня 2021 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/17701/21 розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 .

7. Водночас колишній чоловік звернувся до неї з вимогою про поділ вказаної квартири, вважаючи, що оскільки право власності було зареєстровано під час шлюбу, він має право на 1/2 частини квартири.

8 . Однак вона такі претензії вважає незаконними оскільки вартість спірної квартири була сплачена нею за власні кошти, набуті нею до знайомства з відповідачем, тому спірна квартира є її особистою приватною власністю, незалежно від того, що фактично правовстановлюючі документи на житло отримані під шлюбу.

9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 .

10. У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири.

11. Позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, що право власності на спірну квартиру було набуто ОСОБА_1 в період їх перебування у зареєстрованому шлюбі.

12. Згідно з інформацією Хмельницького БТІ план 2-го поверху будинку на АДРЕСА_1 містить графічне зображення добудови у квартирі № 1 , площею 18,9 кв. м. Вказана добудова проведена за його кошти та кошти його батьків ще до здачі будинку в експлуатацію. Інша добудова до цієї ж квартири, орієнтованою площею 25,3 кв. м, яка фактично складає одне ціле зі спірною квартирою, також була проведена за рахунок його особистих коштів.

13. Зазначив, що витрати на придбання вказаної квартири понесли обидві сторони, зокрема, за рахунок коштів, які були подаровані у день реєстрації шлюбу.

14. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на об`єкт нерухомого

майна - квартиру АДРЕСА_1 . У позові ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

16. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що умовами договору № 4/1 уступки дольової участі в будівництві житла на

АДРЕСА_1 , укладеного 08 листопада 2004 року між ТОВ «Будтраст»

і ОСОБА_1 , та змістом довідки ТОВ «Будтраст» від 19 січня 2005 року підтверджено виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо сплати вартості будівництва спірної квартири і, відповідно, набуття нею спірного майна до реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 . За таких обставин суди вважали, що ОСОБА_1 спростувала презумпцію спільності майна подружжя, незважаючи на здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру після реєстрації шлюбу із відповідачем.

17. Оскільки спірна квартира набута за особисті кошти ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу, суди дійшли висновку про відмову у позові ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 та задоволення його позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. 16 лютого 2024 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня

2024 року.

20. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які до Верховного Суду надійшли у квітні 2024 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 18 березня 2020 року

у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2023 року у провадженні

№ 11-228сап21, від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21, Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 05 серпня

2020 року у справі № 682/2493/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі

№ 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц,

від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 12 червня 2020 року

у справі № 169/506/17, Верховного Суду України від 24 травня 2017 року

у справі № 6-843цс17, від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4266а15(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Зазначає, що суди не дослідили та не надали оцінку належності та допустимості довідці ТОВ «Будтраст» від 19 січня 2005 року, яка протирічить іншим доказам, та змістом якої, ОСОБА_1 обґрунтовує одноосібний розрахунок за спірну квартиру загальною площею 104,0 кв. м., не надавши жодного розрахункового документу (чеки, квитанції тощо) із зазначенням дат цих оплат.

24. Також вважає, що суди необґрунтовано відхилили його клопотання:

- про витребування з фінансових установ доказів оплати вартості спірної квартири і дати платежів;

- про проведення почеркознавчої експертизи спірної довідки ТОВ «Будтраст» від 19 січня 2005 року та будівельно-технічної експертизи квартири для встановлення фактичної її площі;

- про допит свідків, кошти яких, за твердженням ОСОБА_1 вона сплачувала

ТОВ «Будтраст» з метою набуття у власність спірної квартири.

25. Також судами не досліджено письмові докази, зокрема, довідку

ТОВ «Будтраст» від 09 липня 2009 року, отриману з архіву Хмельницької БТІ, подану при реєстрації права власності на квартиру, про сплату ОСОБА_1 коштів за спірну квартиру.

26. Суди не надали належну правову оцінку його запереченням щодо набуття ОСОБА_1 у власність спірної квартири за рахунок особистих коштів, оскільки не дослідили отримання нею коштів у дар.

27. Крім того, ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності права власності на майно подружжя, оскільки не довела джерел походження коштів для внесення їх на оплату внеску за спірну квартиру.

28. Довідка ТОВ «Будтраст» від 19 січня 2005 року є підробленою і не є достатнім доказом для підтвердження викладених у ній обставин. Водночас картка по особовому рахунку ТОВ «Будтраст» від 22 листопада 2021 року

№ 611 не є первинним бухгалтерським документом, тому також не може бути доказом сплати ОСОБА_1 відповідних коштів.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

29. 08 листопада 2004 року між ТОВ «Будтраст» і ОСОБА_1 укладено договір № 4/1 уступки дольової участі в будівництві житла на АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_1 набула право вимоги на будівництво трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , замовником якого є ПП «ЗЕТА», загальною площею квартири 104 кв. м, вартістю 78 000 грн, в тому числі 13 000 грн ПДВ.

30. Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Будтраст» від 19 січня 2005 року б/н, ОСОБА_1 на виконання умов договору від 08 листопада 2004 року № 4/1 оплатила будівництво спірної квартири, шляхом внесення коштів на рахунок ТОВ «Будтраст» окремими частинами: 08 листопада 2004 року - 38 440 грн;

28 грудня 2004 року - 10 000 грн; 19 січня 2005 року - 29 560 грн, всього

78 000 грн.

31. 12 серпня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2021 року у справі № 686/17701/21 розірвано.

32. За змістом довідки ТОВ «Будтраст» від 19 липня 2009 року № 42,

ОСОБА_1 повністю розрахувалася за квартиру № 1 в 6-ти поверховому 15-ти квартирному житловому будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та блоком обслуговування на

АДРЕСА_1 , загальною площею 103,4 кв. м, вартістю 78 000 грн.

33. 16 березня 2010 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 103,4 кв. м, житловою площею 59,1 кв. м.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

35. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

37. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таку ж норму містить стаття 368 ЦК України.

39. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

40. Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

41. Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

42. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

43. Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

44. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того

з подружжя, який її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц).

45. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

46. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна квартира набута ОСОБА_1 за договором № 4/1 уступки дольової участі в будівництві житла на АДРЕСА_1 , укладеним 08 листопада 2004 року між нею і ТОВ «Будтраст», на виконання умов якого нею, до реєстрації шлюбу із відповідачем, сплачено повну вартість квартири, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира належить до об`єктів особистої приватної власності ОСОБА_1 .

47. Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2022 року у справі

№ 293/535/20-ц вказував, що визначальним для з`ясування юридичного статусу майна (особисте чи спільне) є не факт реєстрації прав на таке майно, що мав місце під час шлюбу, а факт набуття (створення) майна.

48. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що ОСОБА_1 спростувала презумпцію спільності майна подружжя, незважаючи на проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Доказів на підтвердження факту придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя або особисто ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

49. За таких обставин підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності права власності на майно подружжя.

50. Доводи заявника про недостовірність довідки ТОВ «Будтраст»

від 19 січня 2005 року зводяться до необхідності переоцінки Верховним Судом доказів у справі. Судами попередніх інстанцій, в межах своєї компетенції, надана оцінка вказаній довідці та визнано її достовірним доказом.

51. Апеляційний суд надавав правову оцінку доводам ОСОБА_2 щодо будівництва добудов до спірної квартири, правильно вказавши, що спір між сторонами виник щодо права власності на квартиру, технічні характеристики якої визначено у свідоцтві про право власності на нерухоме майно

від 16 березня 2010 року і про будь-які добудови до квартири, спір між сторонами у розглядуваній справі не вирішується.

52. Твердження в касаційній скарзі щодо ненадання ОСОБА_1 оригіналу довідки від 19 січня 2005 року спростовані протоколом та аудіозаписом судового засідання від 11 вересня 2023 року, згідно з якими оригінал вказаної довідки надано та досліджено судом (том 1, а. с. 233).

53. Посилання в касаційній скарзі на те, що позивачка не надала належних доказів, зокрема квитанції, на підтвердження особисто нею сплати коштів за спірну квартиру підлягають відхиленню з огляду на наявність довідок

ТОВ «Будтраст» про внесення коштів ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів звертає увагу на відсутність відомостей щодо будь-яких майнових претензій у ТОВ «Будтраст» до ОСОБА_1 з приводу невиконання умов договору від 08 листопада 2004 року.

54. Також безпідставними є посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не надала належних доказів отримання у 2004 році 80 000 грн від своїх батьків та брата як подарунок для придбання власного житла, оскільки здійснення оплати вартості квартири відбулося до реєстрації шлюбу між сторонами.

55. Клопотанням ОСОБА_2 щодо витребування доказів та призначення експертиз судами попередніх інстанцій, в межах своїх повноважень, надана відповідна оцінка, з якою погоджується і Верховний Суд.

56. При цьому апеляційний суд, повторно розглядаючи питання щодо призначення судових експертиз, вказав, що сторони не оспорювали право власності щодо ймовірної самочинної прибудови до спірної квартири, крім того, ТОВ «Будтраст» в суді першої інстанції підтвердило оплату ОСОБА_1 внесків за квартиру на повну суму її вартості з грудня 2004 року до січня

2005 року, тому підстави для призначення експертиз відсутні.

57. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскількисуди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів

і дотрималися вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

58. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

59. За встановлених обставин, висновки судів по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 18 березня

2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2023 року у провадженні № 11-228сап21, від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21, Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 05 серпня

2020 року у справі № 682/2493/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі

№ 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц,

від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 12 червня 2020 року

у справі № 169/506/17, Верховного Суду України від 24 травня 2017 року

у справі № 6-843цс17, від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4266а15, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

60. З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження

й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

61. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

62. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

63. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

64. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або

із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников