Рішення

від 05.12.2023 по справі 804/2194/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Справа № 804/2194/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняПівоварові В.С. за участі: представника позивача представника відповідача Кірєєв С.В. Степанов М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кодаки» ЛТД до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Кодаки» ЛТД (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 №0042681703, №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 42622,19 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю та підтверджуються документально.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.06.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 42622,19 грн та №0042681703. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.07.2015 скасував постанову суду першої інстанції, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 42622,19 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 15.03.2016 скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій, справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення спору судам слід було перевірити обставини щодо укладення позивачем договору зі спірним контрагентом, перевірити наслідки розгляду вищезазначеної кримінальної справи, за необхідності витребувавши нові докази та допитавши як свідків посадових осіб позивача та його постачальника - ТОВ «Інтервенто», а також безпосередніх виконавців спірних операцій. Оцінка правовідносин позивача із зазначеним контрагентом у даному випадку вимагає ретельної перевірки обставин виконання розглядуваних поставок із встановленням, де саме навантажувався та розвантажувався товар, хто безпосередньо здійснював його транспортування, прийняття за кількістю та якістю, яким чином зберігався товар тощо. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають представлені платником первинні документи реальні факти господарської діяльності. Судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання правовідносин щодо оренди нежитлового приміщення, з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів у їх сукупності, що складають зміст досліджуваних правовідносин у даній справі.

За результатами нового розгляду справи, Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 31.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтервенто», не підтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Первинні документи, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємства, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому включення сум до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за такими господарськими операціями є протиправним. Також суди виходили з того, що при виплату позивачем доходу на користь ОСОБА_1 від надання в оренду нерухомого майна здійснювалась Товариством із заниженого об`єкта оподаткування, розмір якого не відповідав мінімально встановленому розміру у відповідності до рішень Дніпропетровської міської ради № 6/30 від 26.12.2012 та №6/43 від 27.11.2013.

Товариство, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 02 травня 2023 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кодаки» ЛТД до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень направлено на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ фірма «Кодаки» ЛТД відповідачем було складено акт перевірки № 4022/22-05/19156740 від 30.10.2014 року, згідно висновку, якого було встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 981124,00 гривень та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 9982,06 гривень. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 року №0006672205, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 981124,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 186413,56 гривень та №0042681703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у розмірі 9982,06 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7073,83 гривень. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними та зазначає, що господарські операції насправді мали місце та були оформлені належним чином та підтверджуються документально. Позивачем зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкових зобов`язань за операціями із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та контрагентами, яким ТОВ фірма «Кодаки» ЛТД реалізовувало товар, придбаний у ТОВ «Інтервенто», до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 року №0006672205 в частині та №0042681703 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог є неправомірними та підлягають скасуванню.

Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 19.03.2015 року за № 7600/10/04-64-22-02 прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу, відповідно до якого частково досягнуто податковий компроміс по податковому повідомленні-рішенні від 26.11.2014 року за №0006672205 з податку на прибуток приватних підприємств, за яким неузгодженою лишилась сума в розмірі 213 113,75 гривень, з яких 170491,00 гривень за основним платежем та 42622,19 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також відповідачем 24.04.2015 року за № 12315/10/04-64-22-02 прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу, відповідно до якого досягнуто податковий компроміс по податковому повідомленні-рішенні від 26.11.2014 року за №0006682205 з податку на додану вартість на загальну суму 309866,25 гривень, в тому числі 247893 гривень основного платежу та 61973,25 гривень штрафних санкцій.

Також, в заяві від 28.08.2023 року позивач зменшив позовні вимоги та залишив на розгляді позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 42622,19 грн.

Судом в ході нового розгляду справи були замінено відповідача на його правонаступника - Державну податкову службу України головного Управління ДПС у Дніпропетровській області (відокремлений підрозділ).

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Кодаки» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2014 року № 4022/22-05/19156740, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.14.1.27, п.14.1.36 ст.14, п.135.1 п.135.2 п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 981 124 гривень за 2013 рік; п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю чи присадибну ділянку), є орендар. Таким чином, підприємством товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Кодаки» ЛТД недоутримано податку на доходи фізичних осіб в сумі 9982,06 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006672205 від 26.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 981 124 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 186 413,56 грн. (позивачем оскаржується в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 213 113,75 грн., з яких за основним платежем 170 491 грн., за штрафними санкціями 42 622,19 грн.).

Судом встановлено, що ТОВ «Інтервенто» (продавець) з ТОВ «Кодаки» ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №03-12-12 від 03.02.2012 року, згідно умов якого продавець зобов`язаний передати у власність, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, кількість, найменування та ціна визначаються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

За пунктом 4.2 договору загальна сума договору складає суму всіх накладних на прийняття-передачу товару. Відповідно до пункту 3.1 договору товар постачається покупцю партіями, відповідно до видаткових накладних. Пунктом 3.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця на складі продавця за адресою: Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147 з моменту підписання сторонами накладної на приймання-передачу товару.

ТОВ «Інтервенто» поставлено товар (технологічне обладнання та кухонне приладдя в асортименті, а саме: протягом 2013 року 5167 одиниць на загальну суму 5663902,64 грн., в тому числі ПДВ 943983,77 грн.; протягом січня 2014 року 92 одиниці на загальну суму 72742,25 грн., в тому числі ПДВ 12123,70 грн.

На підтвердження факту постачання товарів за вказаним договором позивачем надано первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату придбаного товару в безготівковому порядку.

Наданими документами також підтверджено, що транспортування товару здійснювалося автомобілем MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває в оренді у ТОВ фірма «Кодаки» ЛТД за нотаріально посвідченим договором оренди (найму) транспортного засобу від 03.01.2012 року та від 13.03.2013 року.

В матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи, згідно яких придбаний позивачем товар реалізовувався іншим особам, а саме договори, накладні, податкові накладні, рахунки та платіжні документи, довіреності на отримання товару, транспортні накладні кур`єрської служби «Нова пошта».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В обґрунтування висновків щодо неправомірності формування позивачем податкового обліку відповідач посилався на матеріали кримінального провадження №32014040340000031 за фактом створення суб`єкта підприємницької діяльності контрагента позивача - ТОВ «Інтервенто» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, під час якого у червні 2014 року в судовому засіданні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в порядку статті 225 Кримінального процесуального кодексу України допитано як свідка директора ТОВ «Інтервенто» ОСОБА_2 , який вказав, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності і реєстрації ТОВ «Інтервенто» не мав, ніколи не укладав та не підписував будь-яких договорів, угод та правовстановлюючих документів.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.07.2016 у справі №202/4801/16-к (№1-кп/0202/366/2016) закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими підставами.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 02 травня 2023 року судом допитано в судовому засіданні ОСОБА_3 (колишній Директор ТОВ Фірма «Кодаки» ЛТД), ОСОБА_4 (Товарознавець), ОСОБА_5 (Завідувач складом).

Вказані особи не надали пояснень щодо подій пов`язаних по взаємовідносинам з ТОВ «Інтервенто» у зв`язку зі спливом часу.

Зважаючи на викладене, суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд зауважує, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до визначених пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу витрат є безпідставними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа №21-3788а15, №21-4781а15 від 26 січня 2016 року, №21-2187а16 від 4 жовтня 2016 року, №21-3706а15 від 12 січня 2016 року, №21-1318а16 від 14 червня 2016 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006672205 від 26.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств прийнято податковим органом правомірно та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст.243-245, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Кодаки» ЛТД до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0006672205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 213113,75 грн, з яких за основним платежем в сумі 170491,00 грн за штрафними санкціями у сумі 42622,19 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 грудня 2023 року.

Суддя О.В. Єфанова