Постанова

від 16.01.2024 по справі 199/1941/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1745/24 Справа № 199/1941/17 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від03квітня 2017року посправі запозовом ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровську ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що він є рідним онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 13.05.1999 року, яким все належне їй майно заповіла позивачу ОСОБА_2 ..

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у будинку АДРЕСА_1 , де проживала разом з ним з 2008 року через свій похилий вік.

Одразу після смерті ОСОБА_3 позивач не встиг оформити відповідні документи про її смерть.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2016 року встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Юрківка Тульчинського району Вінницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дніпропетровську та на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення суду позивач 03.08.2016 року отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , актовий запис №6, таким чином з поважної причини пропустив шестимісячний строк на подачу заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3 ..

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визначено йому додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення судумотивоване тим,що позивачпропустив шестимісячнийстрок наподачу заявидо нотаріальноїконтори проприйняття спадщиниз поважноїпричини,а самечерез відсутністьдокументів,які бпідтверджували смертьспадкодавця,та отриманнясвідоцтва просмерть ОСОБА_3 після ухваленнярішення судупро встановленняфакту смерті.

26 січня 2023 року ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі, звернулася із апеляційною скаргою на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вона є власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка є предметом позову у справі № 206/2971/22 та на 1/4 частину якої ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка за життя успадкувала цю частку після смерті первісного власника ОСОБА_4 ..

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є рідним онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт від 13.05.1999 року, яким все належне їй майно на день смерті заповіла ОСОБА_2 ..

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одразу після смерті ОСОБА_3 позивач не встиг оформити відповідні документи про її смерть.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2016 року був встановлений факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дніпропетровську та на момент смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення місцевого суду позивач 03.08.2016 року отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , актовий запис №6.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 , є власником нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності.

ОСОБА_1 зазначила, що прийняте рішення Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року в справі № 199/1941/17 безпосередньо впливає на її права та інтереси, оскільки, останнє стало підставою для звернення ОСОБА_2 до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом щодо належного їй нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.02.2022 року №83/02-31 ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 з підстав того, що згідно до даних Дніпровського БТІ, довідки від 26.11.2000 за № 14094, квартира зареєстрована за дружиною померлого ОСОБА_1 ..

На підтвердження її права приватної власності на вказану квартиру надано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, зареєстрованого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 02.06.2009 року, реєстраційний номер: 27078487, на підставі Свідоцтва на нерухоме майна видане 25.05.2009 року виконавчим комітетом Дніпровської міської ради /САС №519552/. А також Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2009 року виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради де підставою зазначено: довідка ОК ДБК №259 від 22.12.2008 року №37, рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.10.1999 року №2091 та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.10.2004 року №3060.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 березня 2023 року було витребувано у Восьмої Дніпровської Державної нотаріальної контори належним чином завірену повну копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Восьмою Дніпровською Державною нотаріальною конторою було надано належним чином завірену повну копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається із наданої на адресу суду апеляційної інстанції копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона містить заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 , вважаючи, що оскільки померла ОСОБА_3 прийняла спадкові права від померлого ОСОБА_4 шляхом подання заяви нотаріусу, відповідно і він на підставі заповіту, який на його ім`я було складено за життя ОСОБА_3 успадкував спадкові права після померлого ОСОБА_4 , вважаючи, що померлому на момент смерті належали майнові права на частку в квартирі АДРЕСА_2 .

Також, в матеріалах спадкової справи міститься копія Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, зареєстрованого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 02.06.2009 року, реєстраційний номер: 27078487, на підставі Свідоцтва на нерухоме майна видане 25.05.2009 року виконавчим комітетом Дніпровської міської ради /САС №519552/ щодо права приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що оскаржуване рішення суду безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки, воно стало підставою для звернення ОСОБА_2 до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та зверненням до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз ч. 1 ст. 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків щодо обставин справи не пов`язаних із встановленням належності відповідача.

Будучи власником спадкового майна, ОСОБА_1 до участі у справі в якості відповідача не була залучена судом першої інстанції.

Оскільки дані позовні вимоги заявлені не до тих осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі ОСОБА_1 , вирішення даного спору в цілому без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі, суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції дане питання не вирішив, - колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ..

В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2240,00 грн. (960,00 грн. - судовий збір в суді апеляційної інстанції + 1280,00 грн. судовий збір в суді касаційної інстанції).

При цьому, вирішуючи питання в частині стягнення з позивача на користь апелянта витрат на правничу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у своїй Постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц дійшов висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не надано до суду належних доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Сам по собі, лише один розрахунок судових витрат на правничу допомогу, не підтверджує факт понесення апелянтом таких витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить правових підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх недоведеності.

Таким чином, оскаржуване рішення, як таке, що суперечить нормам процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровську ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2240,00 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко