Ухвала

від 11.12.2024 по справі 199/1941/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10470/24 Справа № 199/1941/17 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Новікової Г.В.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1

на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що за життя, 13 травня 1999 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений Юрківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області, за реєстровим № 1, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла у будинку АДРЕСА_1 , де проживала разом з ним з 2008 року через свій похилий вік. Одразу після смерті бабусі він не встиг оформити відповідні документи про її смерть. ОСОБА_3 була похована на кладовищі на вул. Белградській у м. Дніпропетровську.

Посилався на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 червня 2016 року у справі № 199/2606/16-ц встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Юрківка Тульчинського району Вінницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дніпропетровську та на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення суду він отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , видане 03 серпня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 6.

З урахуванням викладеного, просив суд визначити йому додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк три місяці для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив шестимісячний строк на подачу заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини з поважної причини, а саме через відсутність документів, які б підтверджували смерть спадкодавця, та отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 після ухвалення рішення суду про встановлення факту смерті.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, у звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ознайомлення з матеріалами справи № 206/2971/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив № 259» про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, їй стало відомо про ухвалення судового рішення у вказаній справі. Стверджувала, що вона є власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка є предметом позову у справі № 206/2971/22 та на 1/4 частину якої ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка за життя успадкувала цю частку після смерті первісного власника ОСОБА_4 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 , позивачем правильно не було заявлено позовні вимоги саме до ОСОБА_1 , тому не було правових підстав залучати її до участі у цій справі на стороні відповідача. Суд вважав, що порушення прав, на які посилається ОСОБА_1 , мало місце вже після ухвалення оскаржуваного заочного рішення, а саме з моменту звернення ОСОБА_2 28 січня 2022 року до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом щодо належного їй нерухомого майна. Позивач пропустив шестимісячний строк на подачу заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини з поважної причини, а саме через відсутність документів, які б підтверджували смерть спадкодавця та отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 після отримання рішення суду.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного суду мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про залишення без змін заочного рішення районного суду, оскільки рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, про що апеляційний суд також зазначив.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване заочне рішення районного суду безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки, воно стало підставою для звернення ОСОБА_2 до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та зверненням до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування (справа № 206/2971/22). Будучи власником спадкового майна, ОСОБА_1 не була залучена до участі у справі у якості відповідача, тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойця С.В. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції урахував характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Постановою Верховного суду від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного суду мотивована тим, що апеляційний суд належно не перевірив обставини справи і не встановив, чи було вирішено оскаржуваним судовим рішенням першої інстанції питання про права та законні інтереси ОСОБА_1 . Вважав, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні за законом, ні за заповітом. Надання ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не може вплинути на обсяг прав ОСОБА_1 , внаслідок чого дійшов передчасного висновку, і, як наслідок, не ухвалив правильного рішення відповідно до норм ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , виданим повторно 28 листопада 1996 року виконкомом Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області серії НОМЕР_2 ; свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по-батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданим 27 листопада 1996 року Мурованокуриловецьким відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області серії НОМЕР_3 ; довідкою Тульчинського районного відділу реєстрації актів цивільного стану від 11 травня 2005 року № 04-399-88 про народження ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , а її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (том 1, а. с. 134-136).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 червня 2016 року у справі № 199/2606/16-ц встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Юрківка Тульчинського району Вінницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дніпропетровську та на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 126).

На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_2 отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , видане 03 серпня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 6 (том 1, а. с. 133).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який було посвідчено секретарем Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області Залізняк Т.М. 13 травня 1999 року за реєстровим № 1, згідно з яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 (том 1, а. с. 137).

13 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (том 1, а. с. 124).

13 червня 2017 року Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницької області заведено спадкову справу № 417/2017 (номер у спадковому реєстрі 60786889) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (том 1, а. с. 121-181).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 25 квітня 1978 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 26 квітня 1978 року Красногвардійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану (том 1, а. с. 231 зворот).

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 13 травня 2009 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №489 (том 1, а. с. 230).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .

28 травня 2009 року Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 299/09 (номер у спадковому реєстрі 47053037) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 . Копію вказаної спадкової справи надано суду на виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 30 березня 2023 року (том 1, а. с. 225-233).

28 травня 2009 року ОСОБА_3 (мати спадкодавця) звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (том 1, а. с. 226).

06 листопада 2009 року ОСОБА_1 (дружина спадкодавця) звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (том 1, а. с. 225 зворот).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_6 , виданого 25 травня 2009 року виконавчим комітетом Дніпровської міської ради квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (том 1, а. с. 232).

Постановою державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Вінницької області Сухомлина О.А. від 14 лютого 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку із тим, що вказана квартира зареєстрована за дружиною померлого ОСОБА_1 (том 1, а. с. 37).

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив № 259», про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування (справа №206/2971/22).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», заява № 19164/04).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Установлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення оскаржуваним судовим рішенням її прав, інтересів та (або) обов`язків ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

У свою чергу, засада обов`язковості судових рішень буде нівелюватися, якщо судове рішення могло б переглядатися за ініціативою особи, яка не брала участі у справі та не має безпосереднього правового зв`язку з оскаржуваним судовим рішенням, яке не впливає на її права та обов`язки. У такому випадку процедура апеляційного перегляду та скасування остаточного судового рішення несумісна з принципом визначеності правовідносин та верховенством права.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Тобто у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи (постанови Верховного Суду: від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі № 757/66808/19-ц (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом позову у даній справі є не визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а виключно визначення додаткового строку для прийняття спадщини, де участь у справі повинні брати лише спадкоємці померлого.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_2 задоволено та визначено йому додатковий строк три місяці для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи та інтереси.

При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 , яка є предметом позову у справі № 206/2971/22 та на 1/4 частину якої ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка за життя успадкувала цю частку після смерті первісного власника ОСОБА_4 . Тобто, на її думку, вона мала б бути залучена до участі у даній справі, а її права та інтереси порушуються заочним рішенням суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні за законом, ні за заповітом. Надання ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не може вплинути на обсяг прав ОСОБА_1 , оскільки судовим рішенням питання про права та законні інтереси ОСОБА_1 не вирішувалося.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті шостої Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про незаконність судового рішення з підстав вирішення питання про її права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки такої особи не вирішувалося.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду даного позову є виключно визначення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини, де участь у справі повинні брати лише спадкоємці померлої ОСОБА_3 . Спір з приводу нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 в даній не вирішувався, остання не є учасником спірних правовідносин, тобто, судом не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів скаржника, не встановлювалися жодні обов`язки щодо нього.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Керуючись ст. 362 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи,яка неприймала участіу розглядісправи ОСОБА_1 на заочнерішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 03квітня 2017року усправі запозовом ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровськоїрайонної радим.Дніпропетровськапро визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини- закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Г.В. Новікова