Постанова

від 17.01.2024 по справі 631/1005/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 631/1005/20 Головуючий суддя І інстанції Пархоменко І. О.

Провадження № 22-ц/818/152/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про позбавлення батьківських прав

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 серпня 2023 року, у справі № 631/1005/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Нововодолазької селищної ради, Харківська міська рада в особі Департаменту служб у справах дітей по Київському району м. Харкова про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 у січні 2020 року звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Нововодолазької селищної ради, Харківська міська рада в особі Департаменту служб у справах дітей по Київському району м. Харкова про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували у шлюбі, актовий запис № 2510 від 13 жовтня 2015 року, народилася дочка ОСОБА_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 08 лютого 2018 року Виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області.

23 січня 2018 року мати ОСОБА_2 залишила свою 2-місячну доньку ОСОБА_4 біля сусідського будинку на вулиці при температурі повітря - 10 С, тобто залишила дитину в небезпечному для життя стані. За даним фактом було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального злочину № 12018220390000040. В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 з дитинства страждає на хронічне психіатричне захворювання, що в подальшому було підтверджено висновком судово-психіатричного експерта № 429 від 24 травня 2018 року, у формі шизофренії параноїдної. За результатом розгляду даної кримінальної справи була винесена ухвала Валківським районним судом Харківської області від 01 серпня 2018 року, відповідно до якої до ОСОБА_2 був застосований примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, а саме: до КЗОЗ «Обласна психіатрична лікарня № 1», розташована за адресою: вул. Бєлгородська, 1, с. Стрілече Харківського району Харківської області.

Дитина була випадково виявлена перехожим та доставлена до КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» з ознаками переохолодження середнього ступеня тяжкості.

Малолітня Міланія є рідною племінницею позивача. За час находження дитини в лікарні, ОСОБА_6 щоденно її відвідувала та опікувалася нею. У цей час вона вирішила для себе дбати про дівчинку та створити для неї належні сімейні умови для нормального виховання та догляду за дитиною.

Після одужання 27 квітня 2018 року малолітня ОСОБА_4 була передана до сім`ї позивача з урахуванням Висновку служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації про доцільність передачі малолітньої дитини ОСОБА_4 з КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» в родину рідної тітки ОСОБА_1 від 20 квітня 2018 року та на підставі Акту про факт передачі дитини від 27 квітня 2018 року. Станом на сьогоднішній день дитина проживає разом з позивачкою, та вона, відповідно до рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року призначена опікуном ОСОБА_4 .

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року ОСОБА_3 був позбавлений батьківських прав.

Відносно матері ОСОБА_2 судом не було задоволено вимогу позивача, щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки відповідач страждала на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної, що перешкоджало виконання нею батьківських обов`язків.

На сьогодні мати ОСОБА_4 закінчила курс лікування (встановлено інвалідність), була виписана додому. Однак, свої обов`язки ОСОБА_2 не виконує, а саме: не цікавиться долею своєї дитини, донькою не опікується, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, будь-якого матеріального утримання дитині не надає.

Позивач піклується про дитину, дбає про стан її здоров`я, фізичний та моральний розвиток, забезпечує дитину гідними умовами проживання, одягом, харчуванням та самостійно несе всі витрати щодо утримання та належного розвитку Меланії.

Просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт Веселе, Веселівського району, Запорізької області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 24 листопада 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Вказує, що відповідачці було припинено примусові заходи медичного характеру, 01.02.2019 року примусові заходи у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад було змінено на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Вважає, що не дивлячись на ремісію відповідачка не виконувала та не виконує свої батьківськи обов`язки.

Відповідачка не має тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме повну нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб, як того вимагає положення Наказу №981 від 18.11.2013 року на яку посилається суд.

Вказує, що відповідачка мешкає сама, обслуговує себе сама, не визнана недієздатною в силу душевної хвороби, а отже робити висновок , що вона не має можливості здійснювати свої обов`язки та це має бути враховано органом опіки і піклування при винесенні рішення про доцільність позбавлення батьківських прав не відповідає нормам діючого законодавства.

Вважає, що відхилення судом висновку органу опіки та піклування не відповідає вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав матері - ОСОБА_2 необхідно ураховувати стан її здоров`я та причини з яких вона не виконує свої батьківські обов`язки, оскільки вона страждає на психічну хворобу та знаходиться диспансерному обліку у лікаря - психіатра по психічному захворюванню.

Відтак, суд не погодився з висновком органу опіки та піклування НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 оскільки він є недостатньо обґрунтованим, ухваленим без урахування стану здоров`я відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновки суду першої інстанції, які доводами скарги не спростований.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько цієї дитини, ОСОБА_3 , був позбавлений батьківських прав відносно неї заочним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року. Було встановлено над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опіку та призначено опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є позивачкою у даній справі та доводиться сестрою матері дитини - відповідачки ОСОБА_2 .

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 01 серпня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018220390000040 (справа № № 631/625/18) відносно відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, а саме до КЗОЗ «Обласна психіатрична лікарня №1» (а. с. 14-17).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2019 року припинено примусові заходи медичного характеру щодо відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовані на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2019 року у вигляді примусової амбулаторної психіатричної допомоги (а. с. 18-20).

Згідно висновку органу опіки та піклування - НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ від № 02-33/2555 від 01 листопада 2021 року є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається зі згаданого висновку ОСОБА_2 23 січня 2018 року залишила свою 2 місячну доньку ОСОБА_4 біля сусідського будинку на вулиці при температурі повітря -10 градусів морозу, тобто у небезпечному для життя стані. За даним фактом було порушено досудове слідство, кримінальному провадженні № 12018220390000040, в межах якого було ухвалено вищевказане судове рішення про примусові заходи медичного характеру.

На день ухвалення висновку ОСОБА_2 і дотепер перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра по психічному захворюванню. При цьому висновку щодо дійсного стану здоров`я ОСОБА_2 орган опіку та піклування не отримав, до суду він не був наданий.

Опікун малолітньої дитини - позивачка ОСОБА_1 цікавиться її розвитком та піклується станом здоров`я: відвідує батьківські збори у дошкільному закладі, супроводжує дитину для проведення профілактичних медичних оглядів, викликає лікаря додому, виконує рекомендації лікарів, на відміну від матері, яка станом здоров`я дитини не цікавиться, до фахівців поліклініки свою дитину не супроводжує. Під час обстеження умов проживання дитини 20 серпня 2021 року зі слів матері вона не знає, де знаходиться її дитина, для дитини місце не створене. Мати дитини зі своїм чоловіком зловживають спиртними напоями, вони мають борги за комунальні послуги, мати не з`явилась на засідання комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради 25 серпня, 22 вересня, 21 жовтня 2021 року, хоча була про це повідомлена належним чином. З цих підстав органі опіки та піклування Нововодолазької селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів звертає увагу, що у згаданому висновку органу опіки та піклування не надано оцінки стану психічного здоров`я матері, які перебувають у причинному зв`язку з її поведінкою та не виконанням батьківських обов`язків, та не досліджено питання - чи отримує відповідачка у зв`язку зі станом свого здоров`я необхідну медичну допомогу. Висновок лікарів-психіатрів щодо перебування відповідачки у стані ремісії датований 05 липня 2019 року, після чого день надання висновку вже сплило більше ніж 2 з половиною років, але актуальних на день надання згаданого висновку органу опіки та піклування медичних даних про стан здоров`я відповідачки, яка перебуває на диспансерному обліку у зв`язку з її психічним захворюванням, у згаданому висновку не зазначено (а. с. 75-77).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що лише за наявності вини в ухиленні від виконання своїх батьківських обов`язків та свідоме нехтування ними -така поведінка може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З листа Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради вбачається, що дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встановлювався статус дитини, яка позбавлена батьківського піклування у зв`язку з відсутністю висновку лікарсько-консультативної комісії на її матір ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ "ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ" (КНП ХОР "ОКЛ") (с. Стрілеча) №1 від 18 березня 2020 року № 1178, ОСОБА_2 , 1987 року народження, не лікується, але вона знаходиться на диспансерному обліку у лікаря - психіатра по психічному захворюванню з 2018 року.

За довідкою КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 336 ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ № 125/01-35/20 від 27 липня 2020 року та № 112/01-35/21 від 07 вересня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує дошкільний навчальний заклад з 17 жовтня 2019 року по теперішній час. Дитину до дитячого садочка забирала додому опікун ОСОБА_1 (а. с. 38, 79).

Згідно з довідкою КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКА ДИТЯЧА ПОЛІКЛІНІКА № 7» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 28 липня 2020 року та листом КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МІСЬКА ДИТЯЧА ПОЛІКЛІНІКА № 7» ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ № 596 від 09 вересня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває під наглядом з 05 травня 2018 року. Опікун дівчинки ОСОБА_1 регулярно навідує дитячу поліклініку, дитина привита по віку. Мати дитини ОСОБА_2 до лікаря-педіатра відносно інформації про стан здоров`я доньки не зверталась (а. с. 39,79).

З відповіді на запит суду апеляційної інстанції від Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає по АДРЕСА_1 перебуває на «Д» обліку при психіатричному кабінеті КНП «Нововодолазька ЦЛ» з 28.04.2018 року з приводу захворювання: діагноз F 20.00. (а.с.210).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Механізм видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків визначає Порядок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України № 981 від 18 листопада 2013 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2013 року за № 2067/24599.

Відповідно до п. 4 Порядку підставою для видачі Висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

Згідно з п. 6, 7 Порядку висновок ЛКК видається строково відповідно до перебігу хвороби та обмеження життєдіяльності і підлягає перегляду кожні півроку або у разі надходження заяви батька, матері щодо перегляду, яка розглядається протягом тижня. Висновок ЛКК про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, підписаний усіма членами ЛКК, записується до медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) та журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії (форма № 035/о), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Згідно листа головного лікаря КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ» № 335 від 24 лютого 2020 року останній висновок лікарів-психіатрів стосовно ОСОБА_2 про її знаходження у стані стійкої ремісії і відсутність загрози у скоєнні соціально-небезпечних дій, про відсутність потреби у подальших примусових заходів медичного характеру був складений 05.07.2019, тобто при ухваленні згаданого рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 11.10.2019. Після цього ніяких відомостей про стан її психічного здоров`я у вказаному листі не зазначено (а. с. 34).

Отже, на момент вирішення питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та на день розгляду справи судом інформації про дійсний стан психічного здоров`я відповідачки суду дійсно не було надано, доводи скарги цього висновку не спростовують.

З 2018 року у ОСОБА_2 наявне психічне захворювання - шизофренія ( F 20.00) і хоча згідно ухвали Нововодолазького районного суду від 11 жовтня 2019 року були припинені примусові заходи медичного характеру щодо ОСОБА_2 , з огляду на те, що до судів першої та апеляційної інстанції не були надані актуальні висновки психіатра щодо її стану здоров`я, - суд першої інстанції маючи об`єктивні сумніви у наявності вини у діях та бездіяльності матері по відношенню до своєї малолітньої доньки - обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, за недоведеністю законних підстав. Наведені з цього приводу доводи скарги про необхідність висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у матері хвороби, що перешкоджає виконання ними батьківських обов`язків, виданим у встановленому МОЗ порядку, з огляду на його фактичну відсутність - вказаних об`єктивних сумнівів щодо причинного зв`язку між наявним у відповідачки психічним захворюванням та невиконанні нею своїх батьківських обов`язків - не спростовує.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду, які ґрунтуються на наявних у справі доказах, належним чином відповідно до ст. 89 ЦПК України вмотивовані та відповідають нормам матеріального права.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на малолітня ОСОБА_4 наразі передана до сім`ї апелянта, яка належним чином здійснює свої обов`язки опікуна, дитина перебуває під належною опікою своєї рідної тітки.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 січня 2024 року

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

Н.П.Пилипчук