Постанова

від 17.01.2024 по справі 703/3302/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/115/24Головуючий по 1 інстанціїНомер провадження 22ц/821/65/24 Справа № 703/3302/22 Категорія: 351000000 Биченка І.Я. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

секретар Матюха В.І.

учасники справи:

позивач ПАТ «Смілянський машинобудівний завод»;

представник позивача адвокат Беніцька Валентина Іванівна;

відповідачі ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ;

третя особа ОСОБА_3 ;

представник ОСОБА_3 адвокат Петренко Олександр Володимирович;

особа, яка подала апеляційні скарги - ПАТ «Смілянський машинобудівний завод»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства"Смілянськиймашинобудівний завод" на рішення Смілянського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 19вересня 2023року тана додатковерішення Смілянськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 23жовтня 2023року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства«Смілянський машинобудівнийзавод» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 державногореєстратора Виконавчогокомітету Смілянськоїміської ради ,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору- ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

25.12.2022 року АТ «Смілянський машинобудівний завод» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенка Т.О. про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію права власності на приміщення першого поверху №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м. в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , за власником ОСОБА_1 з визначенням розміру його частки 1 (одиниця).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в 1996 році Фондом державного майна України було створено АТ «Сміламаш» шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації. До статутного капіталу АТ «Сміламаш» були передані активи державного підприємства, в тому числі і адміністративна будівля у складі цілісного майнового комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

02.03.2006 року між ОСОБА_1 та АТ «Сміламаш» було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі. За умовами договору ОСОБА_1 купив у АТ «Сміламаш» частину нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , а саме: частину нежитлової будівлі літ. А приміщення першого поверху №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м.

Між ОСОБА_1 та АТ «Сміламаш» не здійснювався поділ чи виділ у натурі частки із спільного майна, що зумовило б припинення спільної часткової власності з виникненням у ОСОБА_1 права особистої приватної власності на придбані приміщення, окрема адреса цим приміщенням не присвоювалась.

05.12.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т.О. був внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на приміщення першого поверху №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з визначенням розміру частки ОСОБА_1 на приміщення в будівлі як одиниці. При цьому, підставою внесення запису було зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2019 року, а підставою для державної реєстрації договір купівлі-продажу від 02.03.2006 року.

Позивач стверджує, що державним реєстратором фактично були внесені недостовірні відомості до реєстру без врахування змісту правовстановлюючого документу і зареєстровано право покупця на приміщення як на особисту приватну власність, а не на спільну часткову власність, що не відповідає умовам договору від 02.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Сміламаш».

Крім того, позивач зазначає, що об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , з 10 березня 2017 року по 30 липня 2021 року був обтяжений арештом, накладеним 10 березня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 12016100100015392, внесеному до ЄРДР 02 грудня 2016 року, на нерухоме майно, яке є власністю АТ «Смілянський машинобудівний завод». Наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 та державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенка Тараса Олександровича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 11 грудня 2019 року під індексним номером 50143524- відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року заяву третьої особи ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №703/3302/23 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_3 5000 грн. 00 коп. понесених нею витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року, ПАТ «Смілянський машинобудівний завод» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2023 року у справі № 703/3302/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «»Смілянський машинобудівний завод».

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки, які містяться у справі, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, визнаних встановленими, за невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Вказує, що ОСОБА_1 не набув у власність окремо індивідуально визначене майно, з присвоєнням ОНМ (об`єкту нерухомого майна) нового реєстраційного номеру з визначенням таких характеристик, як об`єкт нерухомого майна загальною площею 68,9 кв.м., що становить 100% у придбаному ним об`єкті нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 під реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна № 139960574. Виді/поділ ОНМ заг. площею 4032,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 між власниками ОСОБА_1 та ВАТ «СМІЛАМАШ» (ПрАТ «СМІЛАМАШ») не відбувся.

Щодо порушень судом норм процесуального права, скаржник вказує, що при розгляді справи подавалося клопотання про об`єднання в одне провадження справи № 703/3302/22 зі справою № 703/3624/22, вказане клопотання обговорювалося, проте у ЄДРСР відсутня ухвала, яка була б прийнята за результатами розгляду клопотання про об`єднання в одне провадження.

Щодо порушень норм матеріально права скаржник вказує, що суд першої інстанції не застосував при ухваленні рішення положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5

Оскаржуючи додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2023 року скаржник вказує, що до складу витрат в загальній сумі 2000 грн. включені витрати, які не можуть бути покладені на іншу сторону з підстав надання адвокатом послуг, які не були необхідними для представництва інтересів клієнта в ході розгляду справи. Зокрема, такі види послуг як правовий аналіз справи та застосування ряду посилань на практику Верховного Суду із спірного питання, аналіз норм матеріального та процесуального права не можуть бути віднесені до послуг, які були необхідними.

Вказує, що витрати в сумі 3000 грн. деталізовані не за видом правничої допомоги, якою було по суті представництво інтересів в суді, а штучно деталізовані діями адвоката, які в сукупності фактично входять один в один вид правничої допомоги представництво адвокатом інтересів сторони процесі і не становлять окрему дію при надані послуг.

Також, на думку скаржника, заявлений до стягнення з позивача розмір витрат на правничу допомогу не відповідає реальній ринковій ціні на адвокатські послуги, які пропонуються адвокатами в м. Сміла.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2023 року у справі № 703/3302/22 про стягнення з ПАТ «Смілянський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_3 5000 грн. понесених нею витрат на правничу допомогу.

10 листопада 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 адвоката Петренка О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву зазначається, що помилковим є доводи скаржника стосовно незаконності рішення місцевого суду, що ОСОБА_4 не набув право власності на 100% того нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року, власником якого на сьогодні є ОСОБА_3 . Вказує, що оскільки предмет договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року був самостійним об`єктом цивільного права, не виключений з цивільного обороту, тому здійснення перенесення відомостей про право власності на нього державним реєстратором ВК СМР Миколенком Т.О. жодним чином не порушувала ані вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ані чиїх небудь прав та законних інтересів в тому числі і позивача.

За наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 у ВАТ «СМІЛАМАШ» придбано не 100% нерухомого майна, що зазначено у договорі купівлі-продажу від 02.03.2006 року, власником на сьогодні якого є ОСОБА_3 . Водночас відсутність в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що за ОСОБА_1 , за ОСОБА_5 чи ОСОБА_3 зареєстроване будь-яке інше речове право на земельну ділянку в АДРЕСА_1 вочевидь не є підставою для скасування судового рішення, оскільки така обставина не суперечить положенням ч. 1 ст. 120 ЗК України і не перешкоджала як укладенню договору купівлі-продажі від 2006 року, так і його державній реєстрації.

У відзиві представник ОСОБА_3 адвокат Петренко О.В. просить апеляційну скаргу ПАТ «Смілянський машинобудівний завод» залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Смілянський машинобудівний завод» - адвоката Беніцьку В.І., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника ОСОБА_3 адвоката Петренка О.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При розгляді справи, судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України № 58-АТ від 26.09.1994 року створено акціонерне товариство відкритого типу «Смілянський машинобудівний завод», засновником якого виступив Фонд державного майна України.

Згідно з цим наказом Фонд державного майна України передав ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» об`єкти нерухомого майна, в тому числі і адміністративно-побутовий корпус, що розташований по АДРЕСА_1 , інвентарний номер об`єкта 00379, що підтверджується переліком майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» та актом передачі нерухомого майна у власніть відкритому акціонерному товариству «Смілянський машинобудівний завод» від 16 лютого 2006 року.

24 лютого 2006 року прийнято рішення про реєстрацію права власності за ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» на нежитлову будівлю з підвалом загальною площею 4032,2 кв.м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 13960574, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 916979 від 24.02.2006 року, номер витягу 9937453.

Цього ж дня, тобто 24 лютого 2006 року, позивачем було отримано витяг серії СВУ № 916980, номер витягу 9937553, про зареєстроване за ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» право власності на нежитлову будівлю з підвалом загальною площею 4032,2 кв.м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , на якому міститься примітка наступного змісту: для відчуження частини нежитлової будівлі літ.А приміщення першого поверху: №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м., балансовою вартістю станом на 01.02.2006 р. 3745,46 грн.

02 березня 2006 року ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1274, за умовами якого ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» продало, а ОСОБА_1 купив частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . За цим договором було відчужено частину нежитлової будівлі літ. А приміщення першого поверху: №1-30 пл.1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м.

Як вбачається з п.2 вказаного договору ця частина нежитлової будівлі належала продавцю на підставі наказу №58-АТ, виданого Фондом державного майна 26.09.1994 року , розпорядження Фонду державного майна України від 02.02.1998 року за № 149-РРА та зареєстрованого в Смілянському виробничому підрозділі Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 7 по реєстру № 430; витяг № 9937453 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 24.02.2006 року.

Згідно з довідкою Смілянського відділку КП «ЧООБТІ» від 08 грудня 2022 року № 985-0 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 418572 від 16.03.2006 року на підставі вказаного договору за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ.А, площею 68,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13960574. Довідка містить посилання на те, що згідно переліку перейменованих вулиць, провулків та найменування об`єктів у м. Сміла, затверджених рішенням сесії міської ради від 18.02.2016 року, змінено назву з АДРЕСА_2 .

В ході розгляду справи сторони визнали, що в подальшому вказана частина приміщення першого поверху площею 68,9 кв.м. була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 . Вказаний факт підтверджується також постановою Черкаського апеляційного суду від 05 липня 2023 року по справі №703/2436/22, предметом спору якого є договір дарування від 15 січня 2020 року частини приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ.А, площею 68,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між дарувальником ОСОБА_1 та обдарованою ОСОБА_6 .

В свою чергу, ОСОБА_6 25.07.2022 відчужила це нерухоме майно ОСОБА_3 шляхом укладення договору дарування, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Цього ж дня за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказані приміщення за номером запису про право власності 47415796 з розміром частки, яка відповідає одиниці, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.10.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваними діями чи бездіяльністю і в результаті задоволення позову майнові права позивача буде захищено та відновлено.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 (провадження № 61-3755св20) зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 зазначено, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

АТ «Смілянський машинобудівний завод» звертаючись в суд з даним позовом послався на недостовірність внесення відомостей державним реєстратором до реєстру прав на нерухомість щодо об`єкту відчуження за договором купівлі-продажу від 02.03.2006 року.

При цьому, згідно договору купівлі-продажу від 02.03.20006 року вбачається, що об`єктом договору є конкретно визначене майно приміщення першого поверху: №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл. 60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м., а не частка у праві власності на нерухоме майно, яка б повинна була бути визначена арифметично (т.1, а.с.26).

Відповідно до п.п. б, г п. 4 договору, продавець зобов`язався передати покупцю куплену частину нежилої будівлі, а покупець - здійснювати за власний рахунок експлуатацію та ремонт приміщень.

На момент укладення вказаного договору продавець усвідомлював і розумів обсяг відчужуваного майна, що засвідчив власним підписом представник ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» з відтиском печатки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-які посилання на те, що сторонами продається відповідна частка у праві власності на нерухоме майно договір не містить. Відомостей про те, що вказаний договір оспорювався її сторонами чи однією стороною у матеріалах справи відсутні, як і відсутні посилання на це і у позовній заяві.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно довідки Смілянського відділку КП «ЧООБТІ» та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно яких за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на конкретно визначене майно - частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А площею 68,9 кв.м., що відповідає умовам договору.

Згідно з довідкою власниками нежитлової будівлі з підвалом АДРЕСА_3 станом на 01.01.2013 року зазначено дві особи - ОСОБА_1 та ВАТ «Смілянський машинобудівний завод», однак у графі «Частка» відсутні будь-яку відомості щодо цього. Водночас у графі «Примітка» наявне посилання на конкретно визначене майно, що набув ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу.

З наданих документів вбачається, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на майно, що було предметом договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року відбулась 16.03.2006 року (т.2, а.с.9).

Доказів того, що позивач оспорював дії державного реєстратора з приводу наявних порушень під час вчинення реєстраційної дії, або того, що такі дії в подальшому були визнанні незаконними чи такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, матеріали справи не містять.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.10.2022 року вбачається, що у розділі «Відомості про право власності» наявний запис про прийняття 16.03.2006 року рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А площею 68,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу, 1274, 02.03.2006 року, приватний нотаріус Новіков І.М., реєстраційний номер майна: 13960574, форма власності: приватна (т.1, а.с.22).

У вказаному розділі містяться також відомості про те, що запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 11.12.2019 року 10:33:23 на підставі перенесення до ОМН №1983585271105 (т.1, а.с.21).

При розгляді справи судом першої інстанції було вірно встановлено, що перенесена державним реєстратором Миколенком Т.О. інформація повністю узгоджується із інформацією у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

При цьому, колегія суддів зазначає, що 05.12.2019 року державним реєстратором було вчинено дію лише по перенесенню відомостей з Реєстру прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки первинно право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно по АДРЕСА_3 було зареєстровано 16.03.2006 року відповідно до законодавства, що діяло на той час.

Щодо відсутності окремої адреси щодо набутого майна судом першої інстанції вірно зазначено, що даний факт не свідчить про те, що відбулось відчуження частки у праві власності на нерухоме майно, а не самостійного об`єкту нерухомості. Зокрема, власник майна не позбавлений можливості у будь-який час звернутись до відповідного органу із заявою про присвоєння адреси належному йому об`єкту нерухомості.

Разом з тим, судом першої інстанції було надано вірно оцінку доводам позивача щодо перебування нерухомого майна під арештом, виходячи з наступного.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 10 березня 2017 року по справі № 761/8126/17, постановлену у рамках кримінального провадження № 12016100100015392, відомості про внесені до ЄРДР 02.12.2016 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст.190 КК України було накладено арешт на нерухоме майно, яке є власністю ПАТ «Смілянський машинобудівний завод», код ЄДРПОУ 14313725, а саме на: частину нежитлової будівлі - приміщення модельного цеху площею 389,7 кв.м. та приміщення деревообробного цеху площею 645,3 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 16869147; нежитлову будівлю ремонтно-механічного цеху площею 1731,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 18624651; комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 37740987; комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 37740431. Вказаний арешт скасовано ухвалою слідчого судді від 30 липня 2021 року (т. 1, а.с.29).

Проте, ухвалою слідчого судді було визначено суб`єкт обтяження ПАТ «Смілянський машинобудівний завод», а також об`єкти обтяження нерухоме майно, що має реєстраційні номери 16869147, 18624651, 37740987, 37740431.

Водночас, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що частина приміщення першого поверху нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , загальною площею 68,9, яка була відчужена ОСОБА_1 , на час накладення арешту мала реєстраційний номер у Реєстрі прав на нерухоме майно 13960574, відтак, не була об`єктом обтяження, що і було зазначено судом першої інстанції (т. 1, а.с. 21).

Враховуючи вищевикладені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, твердження позивача стосовно того, що безпідставні дії в реєстрах спричинили створення самостійного об`єкту нерухомого майна без правовстановлюючих документів на такий об`єкт, що є порушенням прав власника майна АТ «Смілянський машинобудівний завод» не підлягають до задоволення у зв`язку їх недоведеністю.

ОСОБА_1 придбав нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , у ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного територіального округу Новіковим І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1274, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ «Смілянський машинобудівний завод».

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не набув право власності на окремо індивідуальне визначене майно, спростовуються безпосередньо договором купівлі-продажу від 02.03.2006 року нежитлової будівлі. При цьому, із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Серія СВУ № 916980 (т.2, а.с.6-7) вбачається, що 24.02.2006 року зареєстроване за ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» право власності на нежитлову будівлю з підвалом заг. площею 4032,2 кв.м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 . В даному витягу міститься примітка наступного змісту: для відчуження частини нежитлової будівлі літ. А приміщення першого поверху: № 1 пл.1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл. 5,0 кв.м., 1-33 пл. 60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м. балансовою вартістю станом на 01.02.2006 року 3745,46 грн.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10117926 від 16.03.2006 року вбачається, що за реєстраційним номером 13960574 було зареєстроване лише нерухоме майно, власником якого був на той час лише ОСОБА_1 . Тобто, ОСОБА_4 набув право власності на 100% конкретного, індивідуально визначеного майна, власником якого на сьогодні є ОСОБА_3 (т 2, а.с.10).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 312398325 від 14.10.2022 року (т.1, а.с.22) в розділі «Відомості про право власності» міститься запис про прийняття 16.03.2006 року рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі під. Літ. «А» площею 68,9 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для прийняття зазначеного рішення був договір купівлі продажу № 1274 від 02.03.2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. В зазначеному розділі також міститься інформація про те, що запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 11.12.2019 року на підставі перенесення до ОНМ (об`єкту нерухомого майна) № 198358271105.

Саме такий реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна (приміщення № 1-30 пл. 1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2.2 кв.м., № 1-32 пл. 5,0 кв.м., № 1-33 пл. 60,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ) присвоєно після перенесення із Реєстру прав на нерухоме майно, що вівся органами БТІ, і яким на сьогодні володіє саме ОСОБА_3 (т.1, а.с.13).

Отже, помилковим є обґрунтування скаржника незаконності рішення суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_4 , не набув право власності на 100% того нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року, власником якого на сьогодні є ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволення позовних вимог АТ «Смілянський машинобудівний завод» вірно акцентував увагу на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно того, що договір купівлі продажу від 02.03.2006 року оспорювався сторонами, є нікчемним чи визнаний недійсним в судовому порядку.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 310/70/17, оскільки викладені в ній правові висновки обумовлені іншими обставинами.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановленіфактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Твердження скаржника стосовно неправильного застосування судом положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а також Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року є помилковими, оскільки предметом спору у даній справі є правовідносини перенесення відомостей про право власності ОСОБА_1 із Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що було вчинено державним реєстратором Миколенком Т.О. у грудні 2019 року.

При цьому доказів того, що позивачем заявлялися вимоги про визнання дій державного реєстратора при вчиненні реєстрації права власності на майно в 2006 році та при перенесенні відомостей про право власності на майно в 2019 році в матеріали справи не надавалися.

В цілому доводи скаржника в апеляційній скарзі є такими, що не спростовується матеріалами справи та не ґрунтується на нормах закону.

Із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви позивача, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Що стосується правомірності додаткового рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 21 вересня 2023 року до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява третьої особи ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

09 жовтня 2023 року до суду надійшло клопотання АТ «Смілянський машинобудівний завод» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання мотивоване тим, що до складу витрат включені витрати, які не можуть бути покладені на іншу сторону з підстав надання адвокатом послуг, які не були необхідними для представництва інтересів клієнта в ході розгляду цього спору. Зокрема, такі види послуг як правовий аналіз справи та застосування ряду посилань на практику Верховного Суду. Заявлений ОСОБА_3 до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає реальній ринковій ціні на адвокатські послуги, які пропонуються адвокатами в м. Сміла. В частині «гонорар успіху» позивач вважає, що таке стягнення буде надмірним та завищеним щодо іншої сторони спору.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги від 08 грудня 2022 року, укладений ОСОБА_3 з адвокатом Петренком О.В., акт виконаних робіт від 21 вересня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 08.12.2022 року, детальний опис робіт, наданих адвокатом, та їх вартість, квитанції на оплату юридичних послуг.

Відповідно до п. 2.1 договору про надання правничої допомоги від 08.12.2022 року адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання юридичних послуг, а саме: 2.1.1) підготовка письмових пояснень на позовну заяву АТ «Смілянський машинобудівний завод» із вимогами до ОСОБА_1 та державного реєстратора Миколенка Т.О., третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій реєстратора та скасування реєстраційних дій, що є предметом розгляду Смілянським міськрайонним судом цивільної справи № 703/3302/22; 2.1.2) представництво прав та законних інтересів клієнта як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, під час розгляду Смілянський міськрайонним судом цивільної справи № 703/3302/22.

Пунктами 4.1, 4.3 договору визначено, що оплата послуг адвоката згідно договору складає 5000 грн. за юридичні послуги, обумовлені у п.п. 2.1.1-2.1.2 п.2.1 цього договору. Вказаний розмір гонорару сплачується клієнтом таким чином: 1) за послуги, передбачені п.п.2.1.1 п.2.1 цього договору 2000 грн. протягом 30 днів з дня укладення цього договору; 2) за послуги, передбачені п.п.2.1.2 п.2.1 договору - 3000 грн. до часу проведення першого судового засідання по суті у цивільній справі № 703/3302/22, але не пізніше дня судового засідання, яким завершиться розгляд позовної заяви, обумовленої п.2.1.2 п.2.1 цього договору, судом першої інстанції.

Сторони, також, обумовили сплату клієнтом «гонорару успіху» в розмірі 1000 грн., який виплачується виключно у випадку позитивного вирішення справи, тобто у випадку ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позову (п.4.2 договору).

Як встановлено з акту виконаних робіт від 21 вересня 2023 року та детального опису робіт, наданих адвокатом, та їх вартість, адвокатом виконано таку роботу:

- підготовка письмових пояснень на позовну заяву АТ «Смілянський машинобудівний завод» із вимогами до ОСОБА_1 та державного реєстратора Миколенка Т.О., третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій реєстратора та скасування реєстраційних дій, що є предметом розгляду Смілянським міськрайонним судом цивільної справи №703/3302/22 2000 грн.;

- представництво прав та законних інтересів клієнта як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в цілому під час розгляду Смілянським міськрайонним судом Черкаської області цивільної справи № 703/3302/22 3000 грн.

Крім того, адвокату було сплачено Поперечною Н.Ю. 1000 грн. «гонорару успіху».

З квитанції № 29/12/22-1 від 29 грудня 2022 року на оплату юридичних послуг вбачається, що Поперечною Н.Ю. було сплачено адвокату 2000 грн., з квитанції № 12/07/23-1 від 12 липня 2023 року на оплату юридичних послуг - 3000 грн., з квитанції № б/н від 21 вересня 2023 року на оплату юридичних послуг - 1000 грн.

Позивач, заперечуючи щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, вказувала на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. є завищеним з підстав надання адвокатом послуг, які були необхідними для представництва інтересів клієнта, зокрема, таких як правовий аналіз справи та застосування ряду посилань на практику Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом виконаних робіт адвокатом Петренком О.В. було надано два види адвокатських послуг підготовка письмових пояснень та здійснення представництва прав та законних інтересів клієнта як третьої особи.

В детальному описі робіт, виконаних адвокатом в ході надання зазначених послуг, міститься посилання на те, що письмові пояснення були підготовлені на підставі вивчених матеріалів позовної заяви та вони містять ряд посилань на практику Верховного Суду, однак суд першої інстанції вірно зазначив, що вказане зазначено не як окремий вид адвокатських послуг, що підлягає окремій оплаті, а як обґрунтування вартості наданої послуги по складенню письмових заперечень у розмірі 2000 грн.

Щодо представництва інтересів клієнта в суді, суд першої інстанції вірно врахував, що адвокат Перенко О.В. приймав участь у судових засіданнях, а саме: 24.12.2022 року (тривало 1 год. 24 хв.), 17.01.2023 року (тривало 33 хв.), 21.03.2023 року 11 хв., 28.07.2023 року 52 хв. та 19.09.2023 року (тривало 1 год. 20 хв.). Загальна тривалість участі адвоката в судових засіданнях становить 4 год. 20 хв.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокатом було підготовлено письмове заперечення на клопотання про об`єднання цивільних справ, поданого позивачем в межах наведеної справи, що і було встановлено судом першої інстанції.

З урахуванням зазначених вище обставин та поданих адвокатом Петренком О.В. доказів щодо здійснення правої допомоги ОСОБА_3 та розміру понесених нею витрат, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі, фактично витраченого представником третьої особи часу, кількості сторін у справі, обсягом наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що розмір вартості наданих послуг, визначених в акті виконаних робіт як підготовка письмових пояснень та представництво інтересів, що разом оцінено в 5000 грн., є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач у своїх запереченнях не навів власного розрахунку на спростування обґрунтованості судових витрат та одночасно просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 та їх зменшити, що суперечить одне одному.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що витрати ОСОБА_3 на правову допомогу в розмірі 5000 грн. є необґрунтованим, адже їх підтверджено належними доказами договором про надання правової допомоги від 08 грудня 2022 року, укладений ОСОБА_3 з адвокатом Петренком О.В., актом виконаних робіт від 21 вересня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 08.12.2022 року, детальним описом робіт, наданих адвокатом, та їх вартість, квитанції на оплату юридичних послуг

Доводи скаржника, що суд першої інстанції врахував включені витрати, які не можуть бути покладені на іншу сторону з підстав надання адвокатом послуг, які не були необхідними для представництва інтересів клієнта, колегією суддів відхиляються, так як факт надання позивачу послуг адвоката підтверджується поданими доказами, про які вказано вище по тексту даної постанови апеляційного суду, а правова допомога адвоката полягала у правовій кваліфікації наявних за викладених фактичними обставинами правовідносин, що потребує встановлення відповідних їм норм права, що й мало місце у письмових поясненнях та запереченнях на позовну заяву.

Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість додаткового рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2023 року є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в його рішенні.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПАТ «Смілянськиймашинобудівний завод» слід залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 19вересня 2023року та додаткове рішення Смілянського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 23 жовтня 2023 року без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Смілянський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 19вересня 2023року та додаткове рішення Смілянського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 23 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства«Смілянський машинобудівнийзавод» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 державногореєстратора Виконавчогокомітету Смілянськоїміської ради , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17.01.2024 року.

Судді