Постанова

від 20.11.2007 по справі 13/365-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

20.11.2007                                                                                  

Справа № 13/365-06 

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М.

(доповідача)   

суддів: Виноградник О.М.,  Науменко І.М.  

при секретарі судового засідання:

Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність

№ 2098  від 20.10.06,

                     ОСОБА_2, фізична особа-підприємець,

паспорт серія НОМЕР_1 від 26.12.02;

від відповідача (були присутні

24.10.07) - Різник С.Г., довіреність б/н від 11.12.06,

                     Софієнко Д.Г., довіреність

б/н  від 11.12.06;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу   товариства

з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Ібіс ЛТД”, м.

Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  30.05.07р. 

у справі № 13/365-06

за позовом  суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ

до товариства

з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Ібіс ЛТД”, м.

Дніпропетровськ

про  стягнення 157 513 грн. 30 коп. 

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 20.11.2007

року, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини

постанови.

По справі оголошувались перерви до

14.11.2007 року та до 20.11.2007 року.

Суб”єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробничої фірми “Ібіс ЛТД”, м. Дніпропетровськ про стягнення 157513,3

грн.

10.04.2007 року позивач подав до

суду заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, і

просив стягнути 119947,34 грн. основного боргу, 5505,58 грн. інфляційних

витрат, 1715,41 грн. 3% річних, 9720,66 грн. пені за несвоєчасне виконання

грошового зобов”язання.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 30.05.2007 року по справі № 13/365-06 (суддя Рудь

І.А.) позовні вимоги задоволені частково з урахуванням сплачених відповідачем

3120,0 грн. - суми основного боргу. В задоволенні позовних вимог відносно

стягнення пені відмовлено, оскільки нарахування пені за несвоєчасну сплату

боргу за надані послуги не передбачено умовами, укладеними між сторонами,  договорами.

Не погодившись із рішенням,

відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення

скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на

такі обставини.

Прийняті судом акти виконаних робіт

не стосуються договорів, на підставі яких позивач просив стягнути суму позову.

Акти виконаних робіт № 02/01 від

31.03.2005 року, акт № 05-ИН від 27.05.2005 року до договору № 05/04 від

04.05.2005 року, акт № 06-ИН від 21.06.2005 року до договору № 06/02 від

02.06.2005 року, акт № 08-ИН від 26.08.2005 року до договору № 08/02-001-ИН від

02.08.2005 року підписані не генеральним директором товариства відповідача, а

іншою особою, у зв”язку з чим відповідач неодноразово клопотав перед судом про

призначення почеркознавчої експертизи підписів на актах.

Судом не взято до уваги той факт,

що жодної вимоги про необхідність оплати наданих послуг від позивача не

надходило. Претензія про оплату послуг не є такою вимогою.

Також товариство вважає, що суд

необгрунтовано прийняв до уваги акт звірки взаємних розрахунків від 15.11.2004

року, оскільки відповідно до вимог Цивільного кодексу України, зобов”язання

повинні виконуватися належним чином відповідно до договору. Акт звірки взаємних

розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії звіряють бухгалтерський

облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов”язань сторін

підтверджується первинними документами, які відсутні в матеріалах справи.

Позивач вважає доводи скаржника

безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь

судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи

апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що

апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Змінюючи неодноразово підстави

стягнення боргу за надані послуги по перевезенню, позивач обґрунтував свої

позовні вимоги наданими до суду наступними доказами: Актом звірки розрахунків

між суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та товариством з обмеженою

відповідальністю “Ібіс ЛТД” від 15.11.2004 року, де зазначені акти виконаних

робіт, на підставі яких позивач просив стягнути борг за 2003-2004 роки та самі

акти виконаних робіт, а саме за 2003 рік: акт № ИЯ-0002 за березень на суму

2782,0 грн., акт № 0003-б за червень на суму 6130,20 грн., акт № ИЯ-0004 за

липень на суму 5296,0 грн., акт № ИЯ-0005 за серпень на суму 3347,0 грн., акт №

ИЯ-0006 за вересень на суму 3719,0 грн., акт № ИЯ-0007 за жовтень на суму

5512,0 грн., акт № ИЯ-0010 за листопад на суму 4624,0 грн., акт № ИЯ-0011 за

грудень на суму 3244,0 грн., всього на суму 34654,20 грн.

Також позивачем надані за 2004 рік

акти: № ИЯ-0021 від 27.10.2004 року на суму 6650,0 грн., № ИЯ-0022 від

30.11.2004 року на суму 2784,0 грн., № ИЯ-0012 від 30.01.2004 року на суму

2317,0 грн., № ИЯ-0013 від 27.02.2004 року на суму 4103,5 грн., № ИЯ-0014 від

31.03.2004 року на суму 5962,0 грн., № ИЯ-0015 від 30.04.2004 року на суму

9008,0 грн., № ИЯ-0016 від 29.05.2004 року на суму 7140,0 грн., № ИЯ-0017 від

30.06.2004 року на суму 7424,0 грн., № ИЯ-0018 від 29.07.2004 року на суму

5788,0 грн., № ИЯ-0019 за серпень на суму 4950,0 грн., № ИЯ-0020 від 28.09.2004

року на суму 4624,0 грн., № ИЯ-0021 від 27.10.2004 року на суму 6650,0 грн., №

ИЯ-0022 від 30.11.2004 року на суму 2784,0 грн., № ИЯ-0023 від 25.12.2004 року

на суму 7600,0 грн., всього на суму 68350,50 грн.;

за 2005 рік: № 01/01 за лютий на

суму 1506,0 грн., № 02/01 за березень на суму 3960,0 грн., № 04-ИН за квітень

на суму 1516,63 грн., № 05-ИН за травень на суму 3162,43 грн.; № 06-ИН за

червень на суму 2081,0 грн., № 07-ИН за липень на суму 1270,0 грн., № 08-ИН за

серпень на суму 2275,0 грн., № 09-ИН за вересень на суму 526,5 грн., № 05-0410

за жовтень на суму 522,0 грн., № 05-0411 за листопад на суму 439,0 грн., №

05-0412 за грудень на суму 739,0 грн., всього 17997,56 грн.;

за 2006 рік: № 06-01-01 від

31.01.2006 року на суму 1080,0 грн., № 06-01-02 від 28.02.2006 року на суму

1430,0 грн., № 06-01-03 від 31.03.2006 року на суму 990,0 грн., № 06-02-01 від

30.04.2006 року на суму 772,0 грн., всього на суму 4272,0 грн.

За умовами частини 1 статті 908

Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти

здійснюється за договором перевезення.

Частиною 2 статті 908 Цивільного

кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу

окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо  цих 

перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено Цивільним

кодексом  України, іншими  законами, транспортними кодексами

(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються

відповідно до них.

У відповідності до статті 909

Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона

(перевізник) зобов'язується доставити 

довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення

та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а

відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення  договору перевезення вантажу підтверджується

складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа,

встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені

особливості укладення договору перевезення вантажу.

Між сторонами по справі були

укладені договори про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним

транспортом від 17.01.2005 року № 4, зі строком дії до 31.12.2005 року; від

03.01.2006 року № 01 зі строком дії до 31.03.2006 року на перевезення КАМА3ом

5410 держ.№ НОМЕР_2, від 03.01.2005 року № 01 зі строком дії до 31.12.2005 року

на перевезення КАМАЗом 5410 держ.№ НОМЕР_3 зі строком дії до 31.12.2005 року;

від 15.01.2004 року № 02 зі строком дії до 31.12.2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 903

Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату,

замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в

порядку, що встановлені договором.

Умовами вказаних договорів не

передбачені кінцеві строки оплати наданих послуг, а також стягнення пені за

несвоєчасну оплату виконаних робіт.

Що стосується доводів скаржника про

те, що не підлягають оплаті послуги по наданих позивачем актам виконаних робіт,

в яких не зазначений договір, саме по якому ці роботи були виконані, слід

зауважити, що відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України

цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але

за аналогією породжують права та обов”язки.

Відповідно до частини  2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо

строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений

моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Ретельно перевіривши всі надані

позивачем акти виконаних робіт (суми, на які були виконані послуги по

перевезенню), які підписані посадовою особою відповідача, підпис якої

засвідчений печаткою, а також надані позивачем подорожні листи та

товарно-транспортні накладні з печатками відповідача та підприємств, на які

доставлявся вантаж, колегія суддів вважає, що позивачем доведено виконання

послуг по перевезенню вантажів відповідачу на суму 125274,3 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне

прийняти до уваги той факт, що позивачем були зменшені позовні вимоги по

основному боргу до 119947,34 грн. Крім того, позивачем визнані, а судом

прийняті до уваги надані відповідачем докази часткової сплати боргу за спірний

період у сумі 3395,0 грн.

Щодо доводів відповідача про

часткове погашення боргу видатковими накладними, то вони є безпідставними, так

як по тексту документа не вбачається призначення видаткових накладних. У

судовому засіданні позивач пояснив, що зазначені документи не стосуються

предмету спору, представник відповідача не надав доказів відносно призначення

видаткових накладних, долучених до матеріалів справи на підтвердження

заперечень на позов.

Позивачем залучені до справи копії

розрахунків за виконані роботи. Доказів направлення цих рахунків відповідачу

позивач не надав, але позивач направив відповідачу відповідно до поштового

опису 21.10.2006 року претензію від 20.10.2006 року № 20-10/06, в якій

містилася вимога сплатити борг за надані послуги у сумі 110158,96 грн.

Отже, у відповідача з 02.11.2006

року виникло зобов”язання по сплаті боргу.

Відповідно до статті 526 Цивільного

кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших

вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов”язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Доказів, які підтверджують повну

оплату боргу відповідач не надав.

Позовні вимоги, які виставлялися

відповідачу і обґрунтовані позивачем наданими доказами, підлягають стягненню у

сумі 110158,56 грн.

Що стосується позовних вимог про

стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625

Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначалось вище, у

відповідача виникло зобов”язання по сплаті основного боргу за виконані роботи у

сумі 110158,56 грн. 02.11.2006 року, враховуючи строк, по який позивач просив

стягнути інфляційні витрати, 3 % річних, а саме - 16.04.2007 року (168 днів),

позовні вимоги в частині інфляційних витрат у сумі 4468,9 грн. та 3%  річних у сумі 1521,09 грн. підлягають

задоволенню.

Позивачем надано розрахунок суми

позовних вимог з урахуванням пені, яка становить 9720 грн. 66 коп.

Оскільки, умовами договору не

передбачено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у

вигляді сплати пені, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія

суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області

підлягає зміні тільки в частині стягнених сум.

Державне мито за перегляд справи по

апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного, та,

керуючись статтями 49, 101-105 

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без

задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 30.05.2007 року по справі № 13/365-06 змінити,

резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

“Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю науково-виробничої фірми "Ібіс ЛТД", м.

Дніпропетровськ на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.

Дніпропетровськ  110 158 грн. 56 коп. заборгованості,

4468 грн. 90 коп. індексу інфляції, 1521 грн. 09 коп. три відсотки річних, 1161

грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита, 87 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог

відмовити.”

Видачу наказу доручити

господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова

може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                          

О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 І.М.Науменко