Постанова

від 16.01.2024 по справі 522/2961/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2485/24

Справа № 522/2961/23

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач- Акціонерне товариство «Сенс Банк», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року, ухваленогоПриморським районним судом м. Одеси у складі: судді Чернявської Л.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду із вказаним позовом, який мотивувало тим, що 31 серпня 2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (надалі за текстом«Кредитор») та ОСОБА_1 (надалі за текстом«Позичальник») уклали Кредитний договір № 2007/13-2.06/576 (надалі за текстом - Кредитний договір).

Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (скороченоАТ «Укрсоцбанк»).

Згідно п.п.1.2. рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12 серпня 2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, який належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого виникла заборгованість перед кредитором.

Рішенням Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків від 22 квітня 2011 року по справі № 126/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністюДобробут ЛТДта Товариства з обмеженою відповідальністюПрогрес-Строй на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 851690 (вісімсот п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`яносто) гривень 47 копійок.

04 червня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва на виконання вказаного рішення третейського суду видано виконавчий лист про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 860607,37 грн, який перебував на виконанні у виконавчій службі.

Посилаючись на те, що рішення третейського суду не виконано, заборгованість відповідачем не сплачена, позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2ст.625ЦК України заборгованість, яка станом на 13 грудня 2022 року становить466 554,44 грн, та складається з: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 75 289,56 грн; сума заборгованості за інфляційними витратами 391 264,87 грн.

28 квітня 2023 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позову заяву, у якому просив залишити позовну заяву без задоволення з підстав її необґрунтованості, оскільки викладені у позовній заяві обставини спростовуються висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 524/4102/19, крім того, заявлено про застосування строку позовної давності до виниклих спірних правовідносин.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» три проценти річних від простроченої суми в розмірі 75289 (сімдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) гривень 56 копійок, інфляційні втрати в розмірі 391264 (триста дев`яносто одна тисяча двісті шістдесят чотири) гривні 87 копійки, що в загальній сумі складає 466554 (чотириста шістдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 44 коп.

Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Непогоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом при здійсненні відповідних розрахунків враховано суму заборгованості, визначену позивачем у розрахунку 860607,37 грн, в той час як за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків складає 851690, 47 грн і саме ця сума мала враховуватися при розрахунку сум на підставі ст. 625 ЦК України.

Посилається нанеправильне визначеннясудом періоду,за якиймає нараховуватися3%річних,оскільки вінпомилково розрахованийсудом з13грудня 2019року по13грудня 2022року,натомість маєрозраховуватися до23лютого 2022року (допочатку введеннявоєнного стану),оскільки в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Тому вказана сума має становити, за розрахунками відповідача, 54804,66 грн. Щодо стягнутих судом інфляційних втрат, то індексації знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта не підлягає, а зобов`язання по справі має місце в іноземній валюті (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15 та в інших).

Отже, судом не застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, внаслідок чого не дано правової кваліфікації відносинам сторін та не визначено, яка правова норма підлягає застосуванню.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Скрипник Д.О. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача та відповідач, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, представник АТ «Сенс-Банк» просив суд розглядати справу за їх відсутності, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому розгляді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та ніким по справі не оспорюється, що 31 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2007/13-2.06/576, відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 89860,00 доларів США (п. 1.1), зі сплатою 12,25% процентів річних (п. 1.1.) та з встановленим порядком погашення основної заборгованості: з вересня 2007 року по серпень 2022 року щомісячно рівними частками по 1093 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 31 серпня 2022 року (п. 1.1.1.).

У якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач в день укладення цього Договору зобов`язався укласти іпотечний договір, за умовами якого передати в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , вартістю предмету іпотеки 533 881,00 грн (п. 1.3.1.).

Відповідно до п. 6.2 договору кредиту № 2007/13-2.06/576 у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону УкраїниПро третейські суди»домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Статтею 4 договору кредиту визначено відповідальність сторін, зокрема, у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п. 3.3.2-3.3.7., 3.3.13. та 3.3.15 цього Договору, порушення позичальником умов договору, визначеного в п. 1.3 цього Договору, протягом більше, ніж 10 (десять) днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (п. 4.4.); у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п. 3.3.8., 3.3.9. цього Договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використування кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (п. 4.5.).

Рішенням Постійно діючого Третейським суду при Асоціації українських банків від 22 квітня 2011 року по справі № 126/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністюДобробут ЛТДта Товариства з обмеженою відповідальністюПрогрес-Строй на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість по договору кредиту в сумі 851690 (вісімсот п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`яносто) гривень 47 копійок.

Постановою ВП № 34625808 від 02 жовтня 2012 року Старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Раєв О.Л. на підставі виконавчого листа від 04 червня 2012 року № 2604/8190/2012, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на виконання вищезазначеного рішення третейського суду, відкрито виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами по справі не оспорюється, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 квітня 2011 року по справі № 126/11 не виконано.

Отже, за матеріалами справи у спірних правовідносинах АТ «Укрсоцбанк» використав передбаченестаттею 1050 ЦК Україниправо вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася не сплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України. Цими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та, відповідно, втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену у договорі неустойку.

Вказане підтверджується Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асаціації українських банків від 22 квітня 2011 року у справі № 126/11.

Поряд з цим права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною 2статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із правового аналізу положень статей526,599,611,625 ЦК Українислідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбаченихстаттею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки згідностатті 257 ЦК України.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 ЦК Україниза увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Щодо вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення на підставі заборгованості на підставі ст. 625 ЦК Українни, то колегія суддів, діючи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанці, а також у відповідності до вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України, зазначає таке.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто,грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі№ 910/10156/17(провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі№ 758/1303/15-ц(провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі№ 686/21962/15-ц (14-16цс18).

Отже, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати; 3 % річних та інфляційні втрати повинні нараховуватися на суму основного боргу, а тому безпідставним є їх нарахування на стягнутий судовий збір та інших судових витрат.

Оскільки базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями, то безпідставним є розрахування як позивачем, так і судом вказаних нарахувань на суму боргу, визначену рішенням третейського суду, у розмірі 851690,47 грн з урахуванням суми третейського збору в сумі 8916,90 грн, загалом 860607,37 грн.

В даному випадку сумою основного боргу є лише 851690,47 грн.

Крім того, слушним є посиланням відповідана на п. 18 Прикінцевих та перехідних Положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, то такі вимоги колегія суддів вважає частково обґрунтованими, та з урахуванням суми основного боргу і частково сплачених сум на його погашення відповідачем, заяви відповідача про застосування строку позовної давності, зробленої у першій заяві по суті справи відзиві на апеляційну скаргу , та того, що позивач із теперішнім позовом звернувся до суду 06 лютого 2023 року, вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме:

Період прострочення: 06.02.2020 - 13.04.2020, сума заборгованості 851690,47 грн, кількість днів прострочення 67, сума 3% річних - 851690.47*3/100/366*67 = 4677,32 грн; 14.04.2020 - 22.05.2020, 846857.34*3/100/366*38 = 2637,75 грн; 23.05.2020 - 24.06.2020, 840111.29*3/100/366*32 = 2203,57; 25.06.2020 - 17.12.2020, 837862.61*3/100/366*175 = 12018,52 грн; 18.12.2020 - 16.01.2021, 828855.51*3/100/366*14 + 828855.51*3/100/365*15 = 1973,02 грн; 17.01.2021 - 26.01.2021, 824349.58*3/100/365*9 = 609,79 грн; 27.01.2021 - 16.03.2021, 822095.41*3/100/365*48 = 3243,34 грн; 17.03.2021 - 24.03.2021, 819841.25*3/100/365*7 = 471,69 грн; 25.03.2021 - 23.02.2022, 817587.09*3/100/365*282 + 817587.09*3/100/365*53 = 22511,64 грн; а загалом: сума санкції 3 % річних] = 4677.32 грн. + 2637.75 грн. + 2203.57 грн. + 12018.52 грн. + 1973.02 грн. + 609.79 грн. + 3243.34 грн. + 471.69 грн. + 22511.64 грн. = 50346.64 грн.

Саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.

Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16)».

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України при різних валютних курсах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), зроблено висновок про те, що кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Вирішуючи спір, суд не врахував того, що у даному випадку ПАТ «Укрсоцбанк» як позикодавець за договором кредиту від 31 серпня 2007 року відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2011 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністюДобробут ЛТДта Товариства з обмеженою відповідальністюПрогрес-Строй на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованості в сумі 851690, 47 грн, визначивши заборгованість у валюті гривні України, вказавши, що саметаку суму як повний розмір неповернутої позики.

Ухвалюючи рішення у справі № 126/11, яке набрало законної сили та на виконання якого загальним судом видано виконавчий лист, суд врахував курс валют, який діяв на час ухвалення рішення, та визначив борг в гривні, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог.

Отже, позикодавець, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником виконувалось судове рішення про стягнення такої заборгованості, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Звертаючись з вимогами про стягнення курсової різниці після ухвалення остаточного рішення у справі про стягнення боргу за договором позики, позивач фактично просить змінити попереднє рішення суду, яким вже вирішено спір між сторонами.

Саме таких висновків про застосування відповідних норм права зроблено Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 754/2449/22, і що має застосовуватися судом у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України з огляду на вимоги до судового рішення щодо його законності і обґрунтованості.

Натомість, суд вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат.

Наведене неправильне застосування норм матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не дослідження наявності обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам щодо його законності й обґрунтованості, відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміні рішення в частині стягнутих з ОСОБА_1 на користь Банку 3% річних шляхом зменшення суми з 75289,56 грн до 50346,64 грн, скасуванню рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку інфляційних втрат в сумі 391264,87 грн і ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову задоволенні позову. В іншій частині щодо мотивування обґрунтованості позовних вимог про стягнення 3% річних рішення суду є таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України має наслідком залишення його без змін.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10,79%) з ОСОБА_1 на користь Банку за подачу позовної заяви до суду першої інстанції підлягає стягненню 755,11 грн, а з Банку на користь ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги - 9364,80 грн.

Отже, шляхом взаємозаліку з Банку на користь ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги належить до стягнення 9364,80 755,11 = 8609,69 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» трьох процентів річних від простроченої суми змінити, зменшивши стягнуту суму з 75289,56 грн до 50346,64 грн.

Рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» інфляційних втрат в сумі 391264,87 грн та судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 8609,69 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 19 січня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко