Ухвала

від 15.03.2024 по справі 522/2961/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2024 року

м. Київ

справа № 522/2961/23

провадження № 61-2705ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у порядку статті 625 ЦК України,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з зазначеним позовом та, посилаючись на те, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 квітня 2011 року у справі № 126/11 не виконано, заборгованість відповідачем не сплачена, позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі частини другої статті 625 ЦК України заборгованість, яка станом на 13 грудня 2022 року становила суму у розмірі 466 554 грн 44 коп., з яких: сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість у розмірі 75 289 грн 56 коп.; сума заборгованості за інфляційними витратами у розмірі 391 264 грн 87 коп.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» суму у розмірі 466 554 грн 44 коп., з яких: 3% річних від простроченої суми у розмірі 75 289 грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 391 264 грн 87 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 3% річних від простроченої суми змінено й зменшено стягнуту суму з 75 289 грн 56 коп. до 50 346 грн 64 коп. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» інфляційних втрат у розмірі 391 264 грн 87 коп. та судових витрат скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У лютому 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначене судове рішення в указаній справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості,у сумі, яка станом на 01 січня 2024 року, не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000), тому у розумінні ЦПК України ця справа є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновків про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, інших мотивувань касаційна скарга не містить.

Зазначене свідчить про те, що посилання заявника на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню, є необґрунтованими.

Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відтак, сама по собі незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Апеляційний суд вирішив спір за результатами встановлення обставин справи та оцінки доказів наданих сторонами, а доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом.

Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідач мав можливість доводити свої заперечення проти позову в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у порядку статті 625 ЦК України відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара