Постанова

від 17.01.2024 по справі 910/11588/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа№ 910/11588/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023

у справі № 910/11588/23 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ"

до держави російська федерація, що діє через представницький орган - міністерство оборони російської федерації

про стягнення 52 877 208 грн. (що еквівалентно 1 445 973 долари США або 1 357 531 Євро),

ВСТАНОВИВ:

Обставини, що передували постановленню оскаржуваної ухвали.

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" (далі - ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до держави російська федерація в особі міністерства оборони російської федерації (далі - міністерство оборони РФ, відповідач) про стягнення з російської федерації (представницький орган міністерство оборони російської федерації) на користь позивача майнової шкоди - збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 52 877 208,00 грн, або 1 445 973,00 доларів США, або 1 357 531,00 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з незаконною військовою агресією російської федерації проти України позивачем понесені збитки у вигляді упущеної вигоди через нереалізовані проекти з національними контрагентами в заявленому до стягнення розмірі.

Водночас, позивач стверджував, оскільки ним заявлені майнові вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у формі упущеної вигоди, яка настала внаслідок завданої збройною агресією російської федерації, тому він звільнений від сплати судового збору, так як підпадає під виключення, передбачене пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2023 у справі №910/11588/23 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів оплати судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 793 158,12 грн.

У зазначеній ухвалі позивачу роз`яснено про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору та наголошено на відсутності правових підстав для виключень і звільнення юридичної особи від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення упущеної вигоди.

31.07.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про виправлення недоліків, в якому позивач повторно просив суд першої інстанції звільнити його від сплати судового збору з подальшим стягненням судового збору з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, або надати відстрочку його сплати до прийняття рішення у справі. В іншому випадку, позивач вважав, що юридична особа, як учасник цивільного обороту, не підлягає судовому захисту від протиправних дій, що звужує її права у зв`язку з його фінансовим становищем, погіршення якого не залежить від самого суб`єкта господарювання, що є не виправданою обставиною у складі класичних підприємницьких ризиків.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/11588/23 відмовлено ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" у звільненні та відстроченні сплати судового збору. Позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.07.2023 у даній справі - не надано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви, тому наявні підстави для повернення позову у відповідності до вимог частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відмовляючи ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" у звільненні та відстроченні сплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що склад сторін та предмет позову не свідчать про наявність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання до суду позовної заяви чи надання відстрочки його сплати до прийняття рішення у справі. Оскільки предмет цієї справи не охоплює захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то підстав для розгляду судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору немає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" 17.08.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/11588/23, направити справу №910/11588/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції - Господарського суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції мотивуючи висновок про повернення позову посилався на правові позиції Верховного Суду, визначені для іншої категорії спорів, не пов`язаної зі спорами, предмет і підстави яких зумовлені правовим режимом воєнного стану та власне обставин та наслідків війни.

Основною підставою для повернення позовної заяви суд першої інстанції зазначив несплату судового збору, не врахувавши, що позивачем внесено клопотання про звільнення від сплати судового збору та наведені відповідні підстави, які об`єктивно вказують на причину такого звільнення. За твердженням апелянта, обов`язок сплати судового збору в умовах упущеної вигоди в розмірі, заявленому позивачем до стягнення (52 877 208,00 грн), явно є надмірним тягарем для суб`єкта господарювання. У даному випадку, на погляд і сподівання позивача, справедливим є або звільнення останнього від сплати судового збору з подальшим покладенням обов`язку його сплати на відповідача (така практика, зокрема, застосовується і Господарським судом міста Києва, справа №910/10517/22 та інші), або відстрочення оплати судового збору до постановлення рішення, повноваженнями якими суд наділений згідно з процесуальним законодавством.

При цьому, апелянт вказує, що суд першої інстанції, мотивуючи оскаржувану ухвалу, вдався до неправильного тлумачення норми пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", на яку посилався позивач в обґрунтування наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору у даній справі, звузивши її застосування лише до позивачів - фізичних осіб. Зазначене призвело до обмеження позивачів - юридичних осіб у праві на судовий захист, фактично захист їхніх прав та інтересів, які постраждали від збройної агресії російської федерації на рівних умовах з фізичними особами, ставиться в залежність від необхідності понесення додаткових судових витрат, відшкодування яких буде утруднено як в часі, так і в реалізації з огляду на відмову держави-агресора виконувати взяті на себе міжнародні зобов`язання.

Крім того, позивач вказує на не отримання ним платіжних реквізитів для проведення оплати судового збору, що не в повній мірі відповідає судовій практиці, що склалася в аналогічних випадках та справах.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" у судовій справі № 910/11588/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Шаптали Є.Ю. та Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11588/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/11588/23 до надходження до суду матеріалів справи.

06.09.2023 матеріали справи № 910/11588/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" у судовій справі №910/11588/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Шаптали Є.Ю. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/11588/23, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи із меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2023 року ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - російської федерації (представницький орган Міністерство оборони російської федерації) про стягнення на його користь майнової шкоди - збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 52 877 208,00 грн, або 1 445 973,00 доларів США, або 1 357 531,00 Євро, понесені у зв`язку з незаконною військовою агресією російської федерації проти України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору в установленому Законом України "Про судовий збір" розмірі, а саме: 793 158,12 грн.

Водночас, у поданій ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" позовній заяві зазначено, що оскільки норма пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не містить застережень щодо її застосування виключно до фізичних осіб, з огляду на положення статей 177, 192 Цивільного кодексу України, підпункту 14 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326, заявник вважав, що позовна заява про відшкодування матеріальної шкоди у формі упущеної вигоди, завданої збройною агресією російської федерації державі Україна загалом і суб`єкту господарювання - резиденту України - ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" зокрема, підпадає під виключення, передбачені пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

З огляду на приписи частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у прохальній частині позовної заяви позивач просив судовий збір, від сплати якого він звільнений, стягнути з відповідача - російської федерації в дохід Державного бюджету України.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає вимоги до форми та змісту позовної заяви.

Частинами 1, 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 4 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За приписами частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

За змістом наведених норм, з урахуванням положень частини 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд, вирішуючи про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття за нею провадження у справі або про повернення її особі, яка звернулась з позовною заявою, має дослідити, зокрема, обставини виконання позивачем вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, та передусім встановити, чи виконав позивач вимоги цієї ухвали, зокрема встановити той факт, чи надав він документи/докази, вимоги щодо надання яких містила ухвала про залишення позовної заяви без руху (докази сплати судового збору, клопотання, інші докази на підтвердження повноважень представника тощо).

Подібні висновки, сформульовані Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.10.2021 у справі №910/7184/20.

У справі, що розглядається, за висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, позивач не додав до позовної заяви документ, який підтверджує сплату судового збору у розмірі 793 158,12 грн за вимогу майнового характеру, оскільки підстави для звільнення позивача від його сплати відсутні, у зв`язку з чим місцевий господарський суд відповідно до викладених вище процесуальних норм залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу спосіб усунення недоліків, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у зазначеному розмірі, тоді як позивач вказаних недоліків не усунув, оскільки в поданому 31.07.2023 до суду клопотанні просив звільнити від сплати судового збору з подальшим стягненням його з відповідача або надати відстрочку його сплати до прийняття рішення у справі.

Поряд з цим, розглядаючи подане клопотання, суд першої інстанції відмовив позивачу як у звільненні, так і у відстроченні сплати судового збору до прийняття рішення у справі, оскільки склад сторін та предмет позову не свідчать про наявність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема, позивач є юридичною особою, а предмет цієї справи не охоплює захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України:

- право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, зокрема, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За змістом наведених положень позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Крім цього, за наведеними положеннями предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача (відповідачів) щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, відповідач за своєю суттю є особою, яка за позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання її прав та охоронюваних законом інтересів, а також у передбачених законом випадках, й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача, яка знайшла своє аргументування та вираження у відповідній позовній заяві.

З матеріалів справи убачається, що предметом спору за вимогами позивача є відшкодування шкоди у вигляді збитків у формі упущеної вигоди, завданої позивачу, за його твердженням, незаконною військової агресією російської федерації проти України, а відповідачем позивач визначив іноземну державу - російську федерацію, яка діє через представницький орган - Міністерство оборони російської федерації, діями якого завдано шкоду.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

Згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до приписів частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Так, пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зі змісту цієї норми убачається, що вона не містить будь-яких обмежень до осіб, які мають статус позивача, та чітко визначає предмет позову, його підстави та відповідача, за умови наявності яких у сукупності позивач (фізична чи юридична особи) звільняються від сплати судового збору.

Як уже зазначалося судом апеляційної інстанції, згідно з положеннями частини 4 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується змістом постановлених у даній справі судом першої інстанції ухвал, що позивач в поданій позовній заяві, зазначав підставу звільнення його від сплати судового збору - пункт 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про удовий збір", а в прохальній частині позовної заяви просив стягнути судовий збір з відповідача до Державного бюджету України, що відповідає приписам частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від його сплати.

У клопотанні про виправлення недоліків, поданому до суду першої інстанції 31.07.2023, позивач також посилався на норму пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", акцентуючи повторно увагу на безпідставному обмеженні судом першої інстанції прав позивача на судовий захист при поданні позову у зв`язку з незаконною, невиправданою, з повним нехтуванням всіма можливими міжнародними нормами права агресією з боку російської федерації.

Отже, позивач, звертаючись із позовними вимогами у цій справі про відшкодування шкоди, завданої військової агресією російської федерації, та вказавши у позовній заяви законну підставу звільнення його від сплати судового збору - пункт 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", дотримався вимоги норм процесуального права (частини 4 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав повноважень залишати позовну заяву без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального права України з тих мотивів, що у позивача відсутні передбачені чинним законодавством умови, необхідні для звільнення його від сплати судового збору та необхідність сплати судового збору відповідно до суми заявлених позовних вимог, який становить 793 158,12 грн, при дотриманні позивачем інших вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а неподання документа, що підтверджує сплату судового збору, є порушенням вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України та підставою для повернення без розгляду позовної заяви з підстав неусунення позивачем у встановлений ухвалою від 21.07.2023 спосіб недоліків позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції також наголошує, що відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справ має застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) цим судом визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Беллет проти Франції" від 04.12.1995).

Суворе тлумачення національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що у рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" ЄСПЛ зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").

Отже, допущені судом першої інстанції процесуальні порушення статей 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України призвели до безпідставного повернення позовної заяви та до постановлення цим судом незаконної ухвали у цій справі, дійшовши помилкового висновку про наявність передбачених частиною 4 статті 174 Господарського України підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням позивачем у встановлений спосіб вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на наведене, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки такий висновок зроблено судом без належної оцінки відповідних обставин справи та з неправильним застосуванням норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає результат розгляду судом першої інстанції клопотання позивача про звільнення або відстрочення сплати судового збору таким, що не відповідає (не грунтується) на приписах статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та зважаючи, що у даному випадку судом першої інстанції не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, наявні недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" підлягає задоволенню, прийнята судом першої інстанції ухвала - скасуванню, а справа передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Судові витрати.

Витрати зі сплати судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті за загальними правилами, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "АІТІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/11588/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/11588/23 скасувати.

3. Матеріали справи №910/11588/23 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Є.Ю. Шаптала