Постанова

від 17.01.2024 по справі 910/8110/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа№ 910/8110/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Кравчука Г.А.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Леськов В.П.,

від відповідача - Пахомова О.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 (повний текст рішення складено 25.09.2023)

у справі № 910/8110/23 (суддя Чебикіна С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендалл"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про зобов`язання поставити товар вартістю 40 462 162,06 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Рендалл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання поставити товар вартістю 40 462 162, 06 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання, а саме здійснив попередню оплату товару в сумі 42 972 880, 00 грн., однак відповідач лише частково поставив товар та в подальшому безпідставно відмовляється здійснити поставку оплаченого товару посилаючись на той факт, що договір розрізано в односторонньому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року позов задоволено повністю. Зобов`язано Акціонерне товариство "Укртрансгаз" поставити (відвантажити) Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНДАЛЛ" товар вартістю 40 462 162, 06 грн. з ПДВ згідно договору від 02.01.2023 року №2201000001 та Специфікації до зазначеного Договору. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДАЛЛ" 606 932 грн. 43 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після виконання позивачем свого обов`язку з оплати товару в АТ "Укртрансгаз" особі Філії "Управління "Укргазтехзвязок" виникло передбачене договором зустрічне зобов`язання з поставки товару. При цьому місцевий господарський суд встановив, що Філією у повідомленні про розірвання договору про наявність порушень з боку позивача не зазначалося, отже одностороння відмова Філії "Управління "Укргазтехзвязок" від свого зобов`язання з поставки товару є незаконною. Окрім того суд першої інстанції звернув увагу, що дострокове розірвання відповідачем (припинення на майбутнє строку) договору не припиняє тих зобов`язань, що виникли у період дії договору. Й наостанок місцевий господарський суд звернув увагу, що чинне законодавство України не передбачає таких положень, що продавець товару після його продажу (тим більше на конкурсних торгах) може повертатись до питання зміни ціни проданого товару, самовільно міняти таку ціну чи розривати в односторонньому порядку договори, через майбутню незгоду із ціною, яку він сам визначав, по якій товар був проданий і якщо, тим більше, така ціна була сплачена.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи, а також таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що замовлення покупця не були погоджені в порядку умов п. 4.2. договору, про що відповідач повідомив позивача у 5-денний строк з моменту їх отримання, що свідчить про ненастання обов`язку відповідача з поставки товару на суму 40 462 162, 17 грн. Відповідач звертає увагу, що він, в межах встановленого п. 4.2. договору строку (5 робочих днів), листом від 30.03.2023 року №3301ВИХ-23-356 повідомив позивача про те, що не узгоджує дату вказану в замовленні, та вказав, що про дату відвантаження повідомить додатково. Крім того скаржник зазначає, що він реалізував своє право на одностороннє розірвання договору, передбачене п. 10.3. договору та обґрунтовано вважає, що договір є розірваним з 17.05.2023 року, а зобов`язання припиненим у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок поставити товар позивачу. Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував фактичні обставини розірвання договору відповідачем, не застосував наслідків розірвання договору, визначених приписами ст. 653 Цивільного кодексу України та фактичне повернення позивачу коштів, пов`язаним із таким розірванням, в зв`язку із чим прийшов до хибного висновку про обов`язок відповідача здійснити поставку товару. Крім того скаржник звертає увагу, що лист позивача від 04.05.2023 року не створює юридичних наслідків для визнання недійсним одностороннього правочину з розірвання договору, а відтак в силу ст. 653 Цивільного кодексу України, зобов`язання з поставки товару є припиненими. Також, на думку скаржник місцевий господарський суд помилково застосував ст.ст. 538 та 599 Цивільного кодексу України, які до спірних правовідносин не підлягають до застосування в силу припинення зобов`язань внаслідок розірвання договору, яке обумовлене положеннями ст. 653 Цивільного кодексу України. Скаржник окрім цього звертає увагу, що місця поставки товару, щодо яких укладено договір від 02.01.2023 року №2201000001 - це компресорні станції, які є об`єктами підвищеної небезпеки, що знаходяться в охоронній зоні магістральних газопроводів, а позивач в свою чергу прийняв на себе зобов`язання дотримуватися приписів діючого законодавства, зокрема у виконанні вимог, що ставляться до робіт в межах охоронних зон магістральних газопроводів та на території об`єктів підвищеної небезпеки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 910 398 грн. 65 коп.

24.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі з врахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8110/23.

09.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8110/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/8110/23 та призначено розгляд справи на 17.01.2024 року.

27.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

12.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 року (скорочений текст) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 року у справі №910/5880/23.

17.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 року (скорочений текст) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 року у справі №910/5880/23 та повідомлення про те, що докази про розмір судових витрат позивача під час апеляційного провадження будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

17.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі.

В судовому засіданні 17.01.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити клопотання про призначення судово-економічної експертизи та задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, заперечував проти клопотання про призначення судово-економічної експертизи та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотання про призначення судово-економічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. У противному випадку це є затягуванням справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

В поданому клопотанні відповідач зазначає, що висновок незалежного оцінювача, складений за втручання керівника позивача під час проведення такої оцінки, на підставі якого було проведено аукціон з продажу та укладено договір, викликає обґрунтовані сумніви щодо їх правильності у відповідача, тому у останнього виникли підстави для подання під час апеляційного розгляду заяви про призначення судової економічної експертизи, а саме про проведення судової експертизи оцінки майна, яка існувала на дату проведення торгів.

Отже, відповідач в поданому клопотанні по суті не погоджується із звітом про оцінку товарно-матеріальних цінностей, який було проведено згідно договору №2112000099 від 21.12.2021 року незалежним оцінювачем ТОВ «Консалтингова компанія «ОСТРІВ».

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний договір №2112000099 про закупівлю послуг від 21.12.2021 року щодо проведення оцінки товарно-матеріальних цінностей в якому АТ «Укртрансгаз» виступає замовником. (т.2, а.с. 103-107).

Отже, по суті відповідач не погоджується з звітом про оцінку товарно-матеріальних цінностей, який ним же було замовлено.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що договір №2112000099 про закупівлю послуг від 21.12.2021 року є чинним, відповідачем не оскаржувався, так само, як і не оскаржувались відповідачем результати відповідного договору, а саме звіт про оцінку товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обставини виконання договору №2112000099 про закупівлю послуг від 21.12.2021 року не є предметом розгляду даної справи, а позивачем не наведено належних та допустимих обґрунтувань, для здійснення дослідження результатів виконання за договором №2112000099 про закупівлю послуг від 21.12.2021 року.

Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не вказано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме обставини вказують на необхідність проведення заявленої експертизи, а матеріали справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення в межах предмету розгляду даної справи.

Колегія суддів повторює, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 17.07.2018 року у справі №910/4071/17.

Як було зазначено вище, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення всіх обставин справи, а питання наведені в клопотанні, по суті не відносяться до предмету даного спору та обставин щодо яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, відтак, клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи колегією суддів відхиляється.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що за результатами відкритих торгів (аукціону) ДК 021:2015:44160000-9 (номер торгів ВSЕ001-UА-20221206-10999) між АТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі його Філії "Управління "Укргазтехзв`язок", в якості Продавця, та ТОВ "РЕНДАЛЛ", в якості Покупця, укладено Договір від 02.01.2023 року №2201000001 на поставку труб, що були у використанні. (т.1, а.с. 74-80).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця труби, які були у використанні, далі - Товари, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари на умах цього Договору.

Згідно 1.2 Договору найменування Товарів, місце поставки, одиниці виміру, кількість та вартість, зазначені у Специфікації, наведеній у додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною, далі - Специфікація.

Ціна Договору складається із загальної вартості Товарів, наведених у Специфікації до цього Договору і становить 42 972 880,00 грн. (п.2.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору приймання-передача Товарів здійснюється партіями в межах специфікації на підставі замовлень покупця, які покупець надсилає продавцю в письмовій формі після здійснення попередньої оплати згідно з п. 3.1 Договору.

Замовлення вважається узгодженим Сторонами та прийнятим до виконання, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання Продавець не повідомить листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо Покупця про мотивовану відмову від прийняття Замовлення або про заперечення по окремих його умовах (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що приймання-передача кожної партії Товарів здійснюється Сторонами у строк, погоджений Сторонами у Замовленні, за умови отримання Продавцем від Покупця попередньої оплати за Товар згідно з п. 3.1 Договору.

Відповідно до п. 5.4.3 Договору Продавець має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань Покупцем повністю або частково, повідомивши в письмовій формі про це його у строк 20-ть календарних днів до дати розірвання.

Згідно з пунктом 6.11 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до передачі товарів по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Відповідно до п. 10.3. Договору сторони домовились, що продавець має право достроково розірвати Договір, повідомивши в письмовій формі про це покупця у строк 20-ть календарних днів до дати розірвання.

Сторонами підписано Специфікацію у вигляді додатку до Договору від 02.01.2023 року №2201000001, на поставку труб загальною вартістю 42 972 880,00 грн. (т.1, а.с. 85).

Розрахунки за Товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється Покупцем у розмірі 100% від ціни Договору, зазначеної в п. 2.1, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від Продавця шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця зазначений у розділі 12 цього договору (п.3.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНДАЛЛ" сплатило на користь Філії "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз" в якості попередньої оплати повну вартість товару у розмірі 42 972 880,00 грн. за платіжною інструкцією №2 від 03.01.2023 року. (т.1, а.с. 85).

В подальшому, 23.03.2023 року позивачем було подано відповідачу заявку №20/03-1 від 20.03.2023 року про приймання-передачу і вивезення товару: з 17 квітня по 31 серпня 2023 року з 8 год. 30хв. до 16 год.00 хв. що підтверджується відповідним реєстром документів від 23.03.2023 року №23/03-02. (т.1, а.с. 93).

Філія в свою чергу, у відповідь на заявку листом від 30.03.2023 року повідомила, що працівники Управління на даний час задіяні для забезпечення АТ "Укртрансгаз" та підприємств групи НАК "Нафтогаз України" технологічним, провідним, радіо та радіорелейним зв`язком, тому про дату відвантаження Управління повідомить додатково за появи можливості. (т.1, а.с. 124).

27.04.2023 року позивачем було подано Філії замовлення на приймання-передачу і вивезення товару в період: з 10 травня по 31 вересня 2023 року з 8 год. 30хв. до 16 год. 00 хв., про що складено відповідний реєстр документів №27/04-23 від 27.04.2023 року. (т.1, а.с. 102-103).

Листом від 26.04.2023 року №3301ВИХ-23-411 Філія "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз" повідомила позивача про розірвання Договору №2201000001 від 02.01.2023 року. (т.1, а.с. 125-126).

У вказаному вище листі, Філія послалася на Дослідження "Ретроспективний аналіз - моніторинг ринку трубної продукції б/в станом на грудень 2022року", проведене Торгово-промисловою палатою України, у якому зазначено про невідповідність ціни за одиницю товару, що вказана у Договорі, рівню цін (є значно нижчою) на такий товар. У зв`язку з чим, в якості підстави для розірвання Договору Філія застосувала п.10.3 Договору, відповідно якого Продавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши в письмовій формі про це Покупця у строк 20-ть календарних днів до дати розірвання. З посиланням на п.10.3 Договору, ч.1, 3 ст.651 Цивільного кодексу України повідомлено про розірвання Договору, починаючи з 17.05.2023 року.

Також, на підставі зазначеного 28.04.2023 року Філія "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз" повернула позивачеві попередню оплату в сумі 40 462 162,17 грн. (т.1, а.с. 127).

В свою чергу позивач платіжною інструкцією №282 від 28.04.2023 року здійснив повернення помилково перерахованих коштів в сумі 40 462 162,17 грн. на банківський рахунок Філії "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз". (т.1, а.с. 128).

04.05.2023 року позивач направив Філії та відповідачу листи з однаковим змістом про те, що вважає розірвання та односторонню відмову від зобов`язання з поставки товару незаконними і з вимогою поставити оплачений товар. (т.1, а.с. 129-130, 134).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що він у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання, а саме здійснив попередню оплату товару в сумі 42 972 880, 00 грн., втім відповідач лише частково поставив товар та в подальшому безпідставно відмовляється здійснити поставку оплаченого товару посилаючись на той факт, що договір розрізано в односторонньому порядку.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила наступне.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Колегія суддів зауважує, що положеннями ст. 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

Так, п.п. 3, 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, правова природа договору визначається з огляду на його зміст. З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 року у справі №923/241/18, від 21.05.2019 року у справі №925/550/18, від 19.06.2019 року у справі №923/496/18, від 12.08.2021 року у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 року у справі №908/3027/20.

Як встановлено судом першої інстанції та вище було зазначено, позивач сплатив на користь Філії "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз" в якості попередньої оплати повну вартість товару у розмірі 42 972 880, 00 грн. за платіжною інструкцією №2 від 03.01.2023 року. (т.1, а.с. 85).

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки за Товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється Покупцем у розмірі 100% від ціни Договору, зазначеної в п. 2.1, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від Продавця шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця зазначений у розділі 12 цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна Договору складається із загальної вартості Товарів, наведених у Специфікації до цього Договору і становить 42 972 880,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свій обов`язок за договором в частині сплати попередньої оплати у розмірі 42 972 880,00 грн., як того вимагає п. 3.1. договору.

Згідно ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок. (аналогічна правова позиція викладена у п. 7.37 Постанови Верховного Суду від 07.03.2023 року у справі №913/864/21).

Отже, висновок суду першої інстанції, що після виконання позивачем свого обов`язку з оплати товару в АТ "Укртрансгаз" особі Філії "Управління "Укргазтехзвязок" виникло передбачене Договором зустрічне зобов`язання з поставки товару є вірним чого скаржником не спростовано.

Згідно з п. 4.1 Договору приймання-передача Товарів здійснюється партіями в межах специфікації на підставі замовлень покупця, які покупець надсилає продавцю в письмовій формі після здійснення попередньої оплати згідно з п. 3.1 Договору.

В свою чергу пунктом 4.7. договору передбачено, що приймання-передача кожної партії Товарів здійснюється Сторонами у строк, погоджений Сторонами у Замовленні, за умови отримання Продавцем від Покупця попередньої оплати за Товар згідно з п. 3.1 Договору.

Колегія суддів зазначає, що протягом січня 2023 року позивачу було частково поставлено товар на суму 2 510 717, 83 грн., що вбачається з видатковий накладних №1 від 09.01.2023 року на суму 272 282, 88 грн., №2 від 10.01.2023 року на суму 274 244, 17 грн., №3 від 11.01.2023 року на суму 695 304, 79 грн., №4 від 13.01.2023 року на суму 520 271, 52 грн., №5 від 16.01.2023 року на суму 437 793, 91 грн. та №6 від 17.01.2023 року на суму 310 820, 56 грн. (т.1, а.с. 86-91).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сума не поставленого товару за договором становить 40 462 162, 20 грн., що також не заперечується сторонами.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 23.03.2023 року надав відповідачу заявку №20/03-1 від 20.03.2023 року про приймання-передачу і вивезення товару: з 17 квітня по 31 серпня 2023 року з 8 год. 30хв. до 16 год.00 хв. що підтверджується відповідним реєстром документів від 23.03.2023 року №23/03-02. (т.1, а.с. 93).

Філія в свою чергу у листі від 30.03.2023 року повідомила, що працівники Управління на даний час задіяні для забезпечення АТ "Укртрансгаз" та підприємств групи НАК "Нафтогаз України" технологічним, провідним, радіо та радіорелейним зв`язком, тому про дату відвантаження Управління повідомить додатково за появи можливості. (т.1, а.с. 124).

Крім того 27.04.2023 року позивачем було подано Філії замовлення на приймання-передачу і вивезення товару в період: з 10 травня по 31 вересня 2023 року з 8 год. 30хв. до 16 год. 00 хв., про що складено відповідний реєстр документів №27/04-23 від 27.04.2023 року. (т.1, а.с. 102-103).

Відповідно до п. 4.2. договору замовлення вважається узгодженим Сторонами та прийнятим до виконання, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання Продавець не повідомить листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо Покупця про мотивовану відмову від прийняття Замовлення або про заперечення по окремих його умовах.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що філія протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання заявки позивача повідомила про мотивовану відмову від прийняття такої заявки, а тому відповідні заявки позивача прийняті філією без зауважень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи скаржника про те, що він, в межах встановленого п. 4.2. договору строку (5 робочих днів), листом від 30.03.2023 року №3301ВИХ-23-356 повідомив позивача про те, що не узгоджує дату вказану в замовленні, та вказав, що про дату відвантаження повідомить додатково не підтверджені матеріалами справи.

В матеріалах справи наявний лист від 30.03.2023 року №3301ВИХ-23-356 в якому філія у відповідь на заявку №23/03-02 повідомила, що працівники Управління на даний час задіяні для забезпечення АТ "Укртрансгаз" та підприємств групи НАК "Нафтогаз України" технологічним, провідним, радіо та радіорелейним зв`язком, тому про дату відвантаження Управління повідомить додатково за появи можливості. (т.1, а.с. 124).

Отже, лист від 30.03.2023 року №3301ВИХ-23-356 не містить будь-яких не узгоджень філії дати вказаної в замовленні, а також не містить застереження філії, що вона про дату відвантаження повідомить додатково, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що замовлення позивача повністю відповідали вимогам договору, зауважень щодо невідповідності умовам п. 4.2. договору матеріали справи не містять, отже заявки слід вважати погодженими.

Втім, листом від 26.04.2023 року №3301ВИХ-23-411 Філія "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз" повідомила позивача про розірвання Договору №2201000001 від 02.01.2023 року. (т.1, а.с. 125-126).

У даному листі Філія послалася на Дослідження "Ретроспективний аналіз - моніторинг ринку трубної продукції б/в станом на грудень 2022року", проведене Торгово-промисловою палатою України, у якому зазначено про невідповідність ціни за одиницю товару, що вказана у Договорі, рівню цін (є значно нижчою) на такий товар. У зв`язку з чим, в якості підстави для розірвання Договору Філія застосувала п.10.3 Договору, відповідно якого Продавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши в письмовій формі про це Покупця у строк 20-ть календарних днів до дати розірвання. З посиланням на п.10.3 Договору, ч.1, 3 ст.651 Цивільного кодексу України повідомлено про розірвання Договору, починаючи з 17.05.2023 року.

В подальшому на підставі зазначеного 28.04.2023 року Філія "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз" повернула позивачеві попередню оплату в сумі 40 462 162,17 грн. (т.1, а.с. 127).

Однак, позивач платіжною інструкцією №282 від 28.04.2023 року здійснив повернення помилково перерахованих коштів в сумі 40 462 162,17 грн. на банківський рахунок Філії "Управління "Укргазтехзвязок" АТ "Укртрансгаз". (т.1, а.с. 128).

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Насамперед зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Разом з тим припинення зобов`язання у зв`язку з односторонньою відмовою відповідно до п. 1, ч. 1, ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено лише у випадку порушення зобов`язання з боку іншої сторони та якщо це встановлено договором. (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі №910/11352/17 та від 08.11.2022 року у справ №904/8119/21).

В даному випадку, умовами договору передбачено право відповідача відмовитись від договору тільки у разі порушення з боку позивача щодо прострочення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо оплати договору.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, що лишилось невиконаним, як розірвання договору.

Отже, саме по собі розірвання двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Безпідставне припинення виконання відповідачем своїх обов`язків по договору шляхом розірвання спірного договору є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання, що є прямим порушенням зобов`язального права (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що за загальним правилом розірвання договору припиняє зобов`язання за цим договором лише на майбутнє з дати розірвання, але ж в будь-якому випадку зобов`язання, які виникли на підставі даного договору і є не виконаними на момент розірвання продовжують діяти до повного виконання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом наведених положень закону, одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо в договорі.

Як було встановлено судом першої інстанції, пунктом 10.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до передачі товарів по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Згідно з пунктом 6.11. договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спірний договір містить два пункти в яких передбачено право продавця на одностороннє розірвання договору.

Зокрема відповідно до п. 5.4.3 Договору Продавець має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань Покупцем повністю або частково, повідомивши в письмовій формі про це його у строк 20-ть календарних днів до дати розірвання.

В той же час, відповідно до п. 10.3. Договору сторони домовились, що продавець має право достроково розірвати Договір, повідомивши в письмовій формі про це покупця у строк 20-ть календарних днів до дати розірвання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п. 10.3. договору необхідно трактувати у системному взаємозв`язку з п.5.4.3. договору, відповідно до якого продавець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань покупцем повністю або частково, повідомивши в письмовій формі про це його у строк 20-ть календарних днів до дати розірвання.

Додатково колегія суддів вважає звернути увагу скаржника, що п. 10.3. договору викладений в розділі 10 «Строк дії договору», в той же час п. 5.4.3 договору викладений в розділі 5 «Обов`язки та права сторін».

Отже, колегія суддів зазначає. що п. 10.3. договору визначає право продавця на одностороннє розірвання договору, а п. 5.4.3. договору чітко визначає підстави для застосування такого права.

З врахування викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Філією у повідомленні про розірвання договору про наявність порушень своїх зобов`язань за договором позивачем не зазначалося, а матеріали справи не містять доказів цього, суд першої інстанції обгрунтваоно встановив, що одностороння відмова Філії "Управління "Укргазтехзвязок" від свого зобов`язання з поставки товару є незаконною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що підставою для одностороннього розірвання договору філія визначила, що ціна за одиницю товару, яка вказана у договорі не відповідає рівню цін (є значно нижчою) на такий товар, як станом на дату укладення договору, так і станом на даний час.

Тобто, підстава для одностороннього розірвання договору відповідачем у даній справі виникла у зв`язку із незгодою із ціною договору.

Місцевий господарський суд також вірно звернув увагу, що чинне законодавство України не передбачає таких положень, що продавець товару після його продажу (тим більше на конкурсних торгах) може повертатись до питання зміни ціни проданого товару, самовільно міняти таку ціну чи розривати в односторонньому порядку договори, через майбутню незгоду із ціною, яку він сам визначав, по якій товар був проданий і якщо, тим більше, така ціна була сплачена.

Відповідно до ч. 2, ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19).

Колегія суддів звертає увагу, що спірний договір укладено за результатами відкритих торгів (аукціону) ДК 021:2015:44160000-9 (номер торгів ВSЕ001-UА-20221206-10999), які не визнавались недійсними та є чинними, відтак стверджувати, що ціна договору була нижчою за ринкову відповідач на даний час не може, оскільки такі дії призведуть до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Відповідно до ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Колегія суддів також звертає увагу, що ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено можливість сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, що є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Водночас, в даному випадку відповідач не погоджуючись з ціною договору вчиняє дії щодо розірвання договору та відмовляється здійснювати поставки за ціною визначеною договором, який укладено за результатами відкритих торгів, що не передбачено чинним законодавством.

Доводи скаржника, що місця поставки товару, щодо яких укладено договір від 02.01.2023 року №2201000001 - це компресорні станції, які є об`єктами підвищеної небезпеки, що знаходяться в охоронній зоні магістральних газопроводів, а позивач в свою чергу прийняв на себе зобов`язання дотримуватися приписів діючого законодавства, зокрема у виконанні вимог, що ставляться до робіт в межах охоронних зон магістральних газопроводів та на території об`єктів підвищеної небезпеки не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки п. 4.3. договору встановлено, що продавець після отримання від покупця документів, зазначених в п. 5.1.7., забезпечує допуск представників покупця до місцезнаходження товарів на території продавця та, у разі необхідності, визначає покупцеві місце для підготовки товарів до приймання-передачі і вивезення.

Тобто, умовами договору, зокрема визначено порядок допуску позивача в охоронну зону магістральних газопроводів.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/8110/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі № 910/8110/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8110/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.01.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Кравчук