Рішення

від 13.12.2023 по справі 911/1580/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1580/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/1580/23

за позовом Томашівської сільської ради, с. Томашівка Фастівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан», с. Дорогинка Фастівського району Київської області

про стягнення 228 089,40 грн

Представники:

від позивача:Панчоха О.С., розпорядження № 199 від 01.12.2021, положення;

від відповідача: Круковська Р.І., адвокат, ордер серії АІ № 1511419 від 13.12.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Томашівська сільська рада (далі-позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» (далі-відповідач) про стягнення 228 089,40 грн.

В обґрунтування поданого позову та наявності підстав для стягнення орендної плати у визначеному розмірі, позивач посилається, зокрема, на ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст. 526, 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 13 Закону України «Про оренду землі». З огляду на вказане, посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором оренди, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Сіпан» 228 089,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2023 відкрито провадження у справі № 911/1580/23, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, справу № 911/1580/23 призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 21.06.2023.

16.06.2023 на електрону адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11903/23), в якому останній заперечував проти позову, зокрема, прохаючи суд закрити провадження у справі № 911/1580/23, з підстав, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Так, у своєму відзиві, відповідач вказував на те, що позивач звертаючись до суду з вказаним позовом діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим кодексом та Законом України «Про місцеве самоврядування», оскільки функції щодо з`ясування питань щодо своєчасності та/або повноти сплати орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності, виявлення та належна документація фактів неповної сплати орендної плати, їх узгодження та стягнення до бюджету охоплюється поняттям адміністрування податків і здійснюється виключно податковими органами, тоді як органи місцевого самоврядування, яким є позивач, не наділені повноваженнями щодо виконання таких функцій. Відповідач також наголосив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 01.05.2020 по 31.12.2020, тоді як останній набув права власності лише у 2021 році, а доданий розрахунок заборгованості є лише таблицею з арифметичними розрахунками, вихідні дані яких документально не підтверджені.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2023 підготовче засідання у справі № 911/1580/22 було відкладено на 09.08.2023.

У відповіді на відзив на позовну заяву, який надійшов через канцелярію суду (вх. № 13990/23 від 21.07.2023) позивач зазначав про те, що в розрізі викладених відповідачем аргументів, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі, а не податкового боргу, тоді як подвійна правова природа орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, розмір якої визначається умовами договору, зумовлює можливість орендодавця для захисту свого порушеного права звернутись до суду в порядку господарського судочинства.

Також позивач зазначив, що доводи відповідача про необхідність розгляду такої категорії справ в порядку адміністративного судочинства є абстрактними та не містять правових висновків Верховного Суду.

09.08.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 15238/23) про долучення до справи додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2023 задоволено заперечення ТОВ «Сіпан» в частині прохання поновити пропущений строк для подання доказів; поновлено ТОВ «Сіпан» строк для подання доказів; відмовлено в задоволенні заперечень ТОВ «Сіпан» в частині прохання закрити провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 23.08.2023.

18.08.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення у справі від (вх. № суду 15802/23), в яких відповідач просив суд поновити пропущений строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи. Так, відповідач зазначає про те, що Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, згідно якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу. Враховуючи викладене, а також наявність у відповідача спеціальних дозволів на користування надрами та здійснення гірничих робіт, останній вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати п. 284.4 ст. 284 ПК України для визначення розміру орендної плати.

На основі вказаного, відповідачем наведено власний контррозрахунок суми орендної плати за спірний період за означеним договором оренди, із врахуванням п. 284.4 ст. 284 ПК України, яка склала 18 493,73 грн. Відповідачем зауважено, що саме в такому розмірі ТОВ «Сіпан» виконало власне зобов`язання, що також підтверджено позивачем та наявною в матеріалах справи довідкою ГУ ДПС України у Київській області. З огляду зазначеного ТОВ «Сіпан» просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2023 задоволено клопотання ТОВ «Сіпан» в частині поновлення пропущеного строку для подання доказів; поновлено ТОВ «Сіпан» строк для подання доказів; підготовче засідання відкладено на 06.09.2023.

Ухвалою суду від 06.09.2023 підготовче засідання у справі № 911/1580/23 було відкладено на 27.09.2023.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/1580/23, справу призначено до розгляду по суті на 18.10.2023.

Ухвалами суду від 18.10.2023, 08.11.2023, 29.11.2023 розгляд справи № 911/1580/23 по суті відкладався на 08.11.2023, 29.11.2023, 13.12.2023 відповідно.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2008 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіпан (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі-договір оренди), відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець на підставі Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 11.01.2008 № 7 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Сіпан для розробки Кощіївського родовища гранітів та висновку державної землевпорядної експертизи від 13.10.2006 № 24-848 надає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння та користування земельну ділянку, яка розташована за межами населеного пункту села Дорогинка Фастівського району Київської області.

Умовами п.п. 1.2, 1.4, 1.5 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 8,0103 га з них: землі промисловості 8,0103 для розробки Кощіївського родовища гранітів, яка розташована на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області. Нормативна грошова оцінка вартості землі складає 1 598 054,85 грн. Земельна ділянка передається в оренду за актом приймання-передачі.

Договір укладається на термін 10 (десять) років, починаючи з дати його державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 159 805,49 грн на рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендар сплачує орендну плату щомісячно рівними частинами до 25 числа кожного місяця на рахунок Дорогинської сільської ради (п. 2.3.2 договору).

Пунктом 2.3.7 договору визначено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: зміни умов господарювання; збільшення чи зменшення розмірів земельного податку чи коефіцієнтів індексації плати за землю; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема збільшення розміру орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку, та у випадках, вказаних в п. 2.3 цього договору (п. 3.1.2 договору).

Умовами п. 6.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Копія договору наявна в матеріалах справи.

Договір оренди зареєстровано Київською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що вчинено запис від 15.01.2008 № 04:08:032:00001, що підтверджується відповідними відмітками на останній сторінці вказаного договору.

Надалі, Додатковою угодою № 1 від 12.03.2018 сторони внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2008 року та визначили, зокрема, що Київська обласна державна адміністрація, надалі іменована - орендодавець, від якої на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 7 від 11.01.2008 діє Фастівська районна державна адміністрація Київської області, в особі уповноваженого керівника Фастівської РДА.

Також, пункт 1.2 Договору оренди земельної ділянки від 15.01.2008 року сторонами викладено в такій редакції: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,0103 га, з яких: 8,0103 га, що складається з земельної ділянки площею 7,9588 га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0026) та земельної ділянки 0,0515 га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0025), для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області».

У Додатковій угоді № 2 від 13.04.2018 до Договору земельної ділянки від 15.01.2008, між сторонами погоджено, що сторони на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 30.03.2018 № 185 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки прийшли до взаємної згоди поновити на 10 років строк Договору оренди земельної ділянки від 15.01.2008.

У зв`язку із поновленням між сторонами погоджено внести зміни до умов п. 1.4 договору вказавши, що: «нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 1 598 054,85 грн, без індексації, в т.ч.: нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7,9588 га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0026) - 1 587 780,60 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0515 га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0025) - 10 274,25 грн. Індексація розмірі нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку».

Сторони погодили внести зміни до умов п. 2.2.1 договору вказавши, що: «договір укладається строком до 15.01.2028».

Позивачем зазначено, що у зв`язку із набранням чинності 27.05.2021 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин Томашівська сільська рада стала правонаступником орендодавця.

З огляду зазначеного, Томашівська сільська рада 20.08.2021 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224983300:02:003:0026, а 27.08.2021 на земельну ділянку з кадастровим номер 3224983300:02:003:0025, на підтвердження чого надала копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно викладених позивачем обставин, за період з 01.05.2020 по 31.12.2020 відповідач повинен був сплатити Томашівській сільській раді 246 583,13 грн орендної плати, однак таке зобов`язання ТОВ Сіпан виконало частково, сплативши 18 493,73 грн.

Томашівська сільська рада зауважила, що вказану суму заборгованості розраховано відповідно до умов договору, з урахуванням індексації, а суму задекларованої та сплаченої відповідачем орендної плати за договором оренди за спірний період позивач визначив відповідно до наявної в нього копії податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.

Так, в обґрунтування поданого позову та наявності підстав для стягнення орендної плати в означеному розмірі, позивач посилається, зокрема, на ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст. 526, 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 13 Закону України Про оренду землі.

З огляду на вказане, посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором оренди, позивач просить суд стягнути з ТОВ Сіпан 228 089,40 грн.

Заперечуючи проти позову ТОВ Сіпан вказало, що позивач звертаючись до суду з вказаним позовом діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим кодексом та Законом України Про місцеве самоврядування, оскільки функції щодо з`ясування питань щодо своєчасності та/або повноти сплати орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності, виявлення та належна документація фактів неповної сплати орендної плати, їх узгодження та стягнення до бюджету охоплюється поняттям адміністрування податків і здійснюється виключно податковими органами, тоді як органи місцевого самоврядування, яким є позивач, не наділені повноваженнями щодо виконання таких функцій.

З огляду зазначеного відповідач також просив закрити провадження у цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідач також наголосив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 01.05.2020 по 31.12.2020, тоді як останній набув права власності лише у 2021 році, а доданий розрахунок заборгованості є лише таблицею з арифметичними розрахунками, вихідні дані яких документально не підтверджені. Поміж іншого відповідач вважав, що у зв`язку із наявністю у відповідача спеціальних дозволів на користування надрами та здійснення гірничих робіт, до спірних правовідносин слід застосовувати п. 284.4 ст. 284 ПК України для визначення розміру плати за землю.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Підпунктом 58 п. 4 розділу І вказаного Закону, внесено зміни до розділу Х Перехідні положення ЗК України, зокрема, доповнено пунктом 24 відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Також підпунктом 20 п. 4 розділу І вказаного Закону, внесено зміни до ст. 83 ЗК України, зокрема частину другу цієї статті доповнено пунктом в такого змісту: у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Оскільки умовами розділу 4 договору оренди не передбачено такої підстави для розірвання чи припинення договору, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а внесення змін до договору оренди із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається, суд дійшов висновку, що Томашівська сільська рада є правонаступником Фастівської районної державної адміністрації в орендних правовідносинах за означеним договором оренди, а з правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондує з приписами частини першої статті 93 ЗК України, визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13, 21, абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання договору оренди сторонами, зокрема відповідачем свідчить про погодження останнього з умовами укладеного правочину та, відповідно, породжує для ТОВ «Сіпан» обов`язок зі сплати позивачу орендної плати у передбачені договором оренди розмірі та строки, що кореспондує з правом Томашівської сільської ради вимагати від ТОВ «Сіпан» внесення орендної плати, зокрема за спірний період з 01.05.2020 по 31.12.2020.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування положень пункту 284.4 статті 284 ПК України для визначення орендної плати за вказаним договором оренди, суд зазначає таке.

Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В такий спосіб, при внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 ПК України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 284.4 статті 284 ПК України також визначено суб`єктний склад осіб щодо яких вона може бути застосована, а саме - гірничодобувні підприємства.

У статті 1 Гірничого закону України, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій закріплено наступні визначення:

гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення;

гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Отже, зазначена норма Податкового кодексу України може бути застосована до підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід`ємною складовою їх статусу.

За змістом пункту 284.4 статті 284 ПК України його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 66 ЗК України передбачено, у тому числі, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

При цьому статтею 12 Гірничого закону України встановлено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Статтею 18 Кодексу України про надра закріплено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Тільки за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку.

Відповідно до статті 284 ПК України "Особливості оподаткування платою за землю" встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території належить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

В такий спосіб, за змістом пункту 284.4 статті 284 ПК України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.

Отже, підсумовуючи наведене, при вирішенні спору в цій справі, враховуючи доводи відповідача в цій частині, підлягали доведенню обставини внесення змін до існуючого договору оренди, через укладення додаткової угоди або за рішенням суду, з урахуванням приписів пункту 284.4 статті 284 ПК України.

Як встановлено судом, відповідач є гірничодобувним підприємством, основним видом господарської діяльності якого є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3635 від 31.12.2004 зі строком дії до 10.12.2034 року, акта про надання гірничого відводу № 3161 від 26.12. 2016, дозволу на виконання відкритих робіт № 920.16.32 в період з 14.04.2016 до 13.04.2021.

Наведене свідчить, що орендована земельна ділянка використовується відповідачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Обставин, які б свідчили про використання орендованої земельної ділянки відповідачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, судом не встановлено, і доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що використання відповідачем орендованої земельної ділянки для видобування корисних копалин, з огляду на фактичні обставини цієї справи, надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 ПК України.

Однак згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Іншими словами, якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

Отже, внесення зміни до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення змін до договору оренди, однак, матеріали означеної справи не містять доказів внесення змін до означеного договору в частині розміру плати за землю.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України. Зазначене не призводить до автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Одночасно за змістом ст. ст. 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, з урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди про можливість такої зміни, у сторін було достатньо підстав для внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати. Вказаний висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача із пропозицією внести зміни до договору оренди, погодження/визначення сторонами розміру орендної плати, зокрема з урахуванням положень пункту 284.4 статті 284 ПК України, тоді як згідно з положеннями чинного законодавства обчислення іншого розміру орендної плати можливе або з моменту досягнення домовленості, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, або з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Враховуючи викладене, а також приписи ст. 237 ГПК України згідно яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що дослідження вказаних обставин лежить поза межами предмета та підстав цього позову, оскільки такі обставини можуть бути дослідженні не в межах будь-яких спорів ТОВ «Сіпан» з Томашівською сільською радою, а лише в межах спору щодо внесення відповідних змін до договору орендни земельної ділянки від 15.01.2008, що може бути реалізовано в передбаченій законом формі через звернення до суду за захистом і відновленням порушеного права з відповідним позовом.

Як підсумок, до моменту внесення змін до договору оренди, зокрема за рішенням суду, орендар зобов`язаний сплачувати оренду плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

Отже, доводи відповідача про необхідність визначення суми орендної плати, виходячи з іншого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як і відповідно проведений відповідачем контррозрахунок орендної плати судом відхиляються з огляду зазначеного.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на вказане та зроблені судом відповідно висновки стосовно обов`язку відповідача по сплаті орендної плати за договором оренди, зокрема в частині розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що загальна сума орендної плати за вказаний позивачем період з 01.05.2020 по 31.12.2020 складає 228 089,40 грн.

Приписи ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України презюмують, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що:

- одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог;

- принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

- позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Враховуючи викладене, оскільки ані законом, ані умовами договору не передбачено обов`язку орендодавця самостійно індексувати розмір орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки без попереднього внесення відповідних змін до договору оренди, тоді як сплата орендної плати є беззаперечним обов`язком землекористувача та залежить від добросовісного виконання орендарем свого обов`язку, передбаченого як чинним законодавством, так і договором оренди, враховуючи відсутність доказів внесення змін до зазначеного договору оренди стосовно розміру плати за землю, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем грошового зобов`язання, що виявилось у несплаті орендних платежів.

За таких обставин, враховуючи що станом на день прийняття рішення відповідач орендну плату в розмірі 228 089,40 грн не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимогу позивача про стягнення з відповідача 228 089,40 грн заборгованості слід задовольнити.

Стосовно викладеного в прохальній частині відзиву ТОВ «Сіпан» клопотання про закриття провадження у справі, поданого з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, які визначає позивач, оскільки право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №915/330/17 (Провадження №12-267гс18), від 20.09.2018 у справі №902/919/17 (Провадження №12-205гс18).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/999/19 (Провадження № 12-37гс20).

З огляду на вказане, оскільки предметом позову у вказаній справі, що визначений позивачем, є вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки з ТОВ «Сіпан» як орендаря, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у цій справі.

В розрізі зроблених висновків, суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність врахування в цьому випадку висновків, викладених Великою Палатою Верховного суду у постанові 20.09.2018 у справі № 925/230/17 з огляду на таке.

У справі № 925/230/17, на яку відповідач посилається в обґрунтування підстав для закриття провадження в цій справі, та предметом спору у якій було стягнення збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без сплати земельного податку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 виходила з того, що спір у цій справі:

по-перше, фактично є спором про стягнення земельного податку, порядок стягнення якого прямо регламентовано податковим законодавством, і позивач не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем;

по-друге, Рада як уповноважена власником землі особа могла б звернутися до суду з вимогами про повернення відповідачем несплачених ним грошових коштів за користування земельною ділянкою, але лише за період, коли право користування землею не було оформлено, і лише про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, а не збитків.

Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові 20.09.2018 у справі № 925/230/17 є нерелевантними до правовідносин в означеній справі ані за предметом спору, ані за підставами позову, ані за фактичними обставинами справи, ані за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин, ані в частині аргументації відповідача щодо юрисдикції цього спору, що виключає підстави для врахування наведеної постанови.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» (08512, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дорогинка, вул. Кірова, буд. 6, код ЄДРПОУ 32981239) на користь Томашівської сільської ради (08510, Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 9, код ЄДРПОУ 04359991) 228 089 (двісті двадцять вісім тисяч вісімдесят дев`ять) грн 40 коп заборгованості та 3 421 (три тисячі чотириста двадцять одну) грн 34 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 18.01.2024.

Суддя О.О. Христенко