Ухвала

від 16.01.2024 по справі 908/1811/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа №908/1811/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Вронської Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі колегії суддів: Боєва О.С., Горохов І.С., Науменко А.О.

від 14.07.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.

від 08.11.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого гаражного кооперативу «Кранобудівник»

про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді голови правління, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу «Кранобудівник» (надалі - Відповідач) від 18.06.2022, скасування наказу №055 к/тр від 17.08.2020 про звільнення позивача з посади голови правління кооперативу, поновлення його на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №908/1811/22, відмовлено в задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення загальних позачергових зборів кооперативу, а в частині скасування наказу про звільнення Позивача з посади голови правління, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу провадження у справі закрито.

04 грудня 2023 року Позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №908/1811/22.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).

У касаційній скарзі Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій повністю.

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, при подачі цієї касаційної скарги Скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 5 236,00 грн (200 % від 2 481,00 грн).

Однак до касаційної скарги Скаржник не додав доказів сплати судового збору. Натомість Скаржник у тексті касаційної скарги заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно якого просить звільнити його від сплати судового збору через те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік (що підтверджується витягом з Пенсійного фонду України).

Приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вищенаведене, Верховний Суд зазначає, що Скаржник належним чином не підтвердив, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Лише витяг з пенсійного фонду України, не підтверджує наведеного, оскільки є можливість отримання Скаржником у 2022 році інших видів доходів, зокрема, доходів від підприємницької діяльності, оренди, дивідендів тощо.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання Скаржника про звільнення його від сплати судового збору.

Крім того, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України), згідно з якими у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №908/1811/22 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), а саме не вказано чітко пункт частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з неповною сплатою судового збору заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 5 236,00 грн;

- вказати підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №908/1811/22 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №908/1811/22 - відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №908/1811/22 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко