Постанова

від 11.01.2024 по справі 922/3176/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3176/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Дребот І.А.

Відповідача : Тітов І.С.

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023

(головуючий - Здоровко Л.М., судді Бородіна Л.І., Лакіза В.В.)

у справі №922/3176/23

за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» (далі - АТ «МЕГАБАНК», позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (далі - ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», відповідач) про стягнення 268 651,26 грн заборгованості, що складається з 180 955,10 грн заборгованості по сплаті орендних платежів по Договору оренди транспортного засобу № З5GKHZ1567-1 та 87 696.16 грн. нарахованої пені відповідно до договору оренди транспортного засобу № 35GKHZ1567-1.

Короткий зміст оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2023, позов залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що під час розгляду справи №922/2566/22, за позовом АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» про стягнення 268 651,26 грн заборгованості, що складається з 180 955,10 грн заборгованості по сплаті орендних платежів по договору оренди транспортного засобу № З5GKHZ1567-1 та 87 696.16 грн. нарахованої пені відповідно до договору оренди, суд також позов залишив без розгляду з цих же підстав, справа переглядалась судом касаційної інстанції. Суди у справі №922/2566/22 зробили висновок, що наявний між сторонами спір про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів №35GKHZ1567-1 від 14.11.2017, відповідно до умов цього договору з урахуванням третейської угоди (застереження), може бути розглянутий Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива», оскільки позивач не надав достовірних відомостей про те, що третейська угода не може бути виконана. Отже, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не були взяті до уваги вказівки судів щодо наявності інших відомих банку адрес третейського суду, в тому числі за місцезнаходженням засновників, а також необхідності перевірити (підтвердити чи спростувати) наявність або відсутність третейського суду, таким чином, позивач належним чином не підтвердив (відповідними доказами) вчинення ним дій, спрямованих на пошук суду (направлення запитів, листів, позову, отримання відповідей, відеофіксація, пояснення свідків тощо), і того, що такі дії виявилися безрезультатними через відсутність третейського суду за відомими адресами.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.09.2023 скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

5. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив передчасні висновки про залишення позову без розгляду, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки судом першої інстанції не досліджено обставин щодо неможливості позивача звернутись до обумовленого сторонами третейського суду. При цьому, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист. Місцевий господарський суд без врахування і надання відповідної оцінки наданих позивачем додаткових доказів неможливості звернутись до третейського суду, вже вдруге залишив позов АТ «Мегабанк» без розгляду, чим вдався до надмірного формалізму, оскільки між сторонами існує спір, який безумовно підлягає вирішенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

6. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- умовами укладеного між сторонами договору оренди транспортного засобу №35GKHZ1567-1 передбачено, що: «Сторони домовились, що всі спори, що виникають за цим Договором між Сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього Договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива» у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у Третейському суді буде здійснюватися одноособово. Сторони доручають Голові Третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів Третейського суду. Сторони ознайомленні з Регламентом Третейського суду» (пункт 9.1).

- вказаний договір недійсним не визнавався, сторонами чітко погоджено місце вирішення спору між сторонами, судом першої інстанції досліджено всі обставини необхідні для висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а тому апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказуючи на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Позиція Верховного Суду

9. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

10. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

11. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між сторонами виник спір щодо реалізації сторонами права на передачу спору на вирішення третейського суду, зважаючи на третейське застереження, викладене у п. 9.1 договору укладеного сторонами.

13. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

14. За приписами ст. 5 Закону України «Про третейські суди» Юридичні та/або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

15. Частинами 1, 4, 6, 9 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

16. У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, АТ «Мегабанк» звернувся до ТОВ «Харківгаз Збут» з вимогами про стягнення 268 651, 26 грн заборгованості, за договором оренди транспортного засобу Nє 35GKHZ1567-1.

18. Судами у справі встановлено, що у п. 9.1. договору сторонами погоджено, що всі спори, що виникають за цим Договором між Сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього Договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива» (далі - Третейський суд) у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у Третейському суді буде здійснюватися одноособово. Сторони доручають Голові Третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів Третейського суду. Сторони ознайомленні з Регламентом Третейського суду.

19. Звертаючись з позовом до суду позивач зазначав про неможливість виконати третейське застереження, погоджене сторонами у договорі. В якості підтвердження неможливості виконати третейську угоду позивач вказував на наступні обставини:

- АТ «Мегабанк» листами від 15.08.2022, вих. № 788 та від 28.02.2023, вих Nє 3158 зверталось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» з проханням надати інформацію щодо функціонування третейського суду, порядку прийняття до розгляду позовних заяв та в цілому можливості здійснення судочинства. Листи повернуто за закінченням терміну зберігання;

- також, АТ «Мегабанк» зверталось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» з позовною заявою до ТОВ «Харківгаз Збут», позовну заяву було направлено листом, який також повернуто за закінченням терміну зберігання;

- АТ «Мегабанк» є власником приміщення, адреса якого зазначена як адреса Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива», а саме: м. Харків, вул. Донця - Захаржевського,6/8, та підтверджує відсутність за вказаною адресою жодних орендарів чи суборендарів.

20. Оцінюючи вказані обставини судом першої інстанції було встановлено, що в межах справи № 922/2566/22, між тими ж сторонами про той же предмет спору, ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2023, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, позов АТ «Мегабанк» залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, зважаючи на те, що між сторонами наявна третейська угода і відповідач не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, заперечив проти розгляду справи в господарському суді, при цьому, суди враховали відсутність в матеріалах справи доказів втрати чинності відповідної третейської угоди, визнання її недійсною, та неможливість її виконання.

21. Суд першої інстанції, під час розгляду справи № 922/2566/22 встановив, що позивачем не надано належних доказів: направлення (опису вкладення та фіскального чека) відповідного листа на адресу третейського суду, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, та доказів звернення позивача з позовною заявою до третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» за всіма відомими йому адресами. Також у матеріалах справи відсутні докази припинення або зупинення роботи названого третейського суду на момент звернення позивача з позовом до суду. Тоді як судами встановлено, що згідно з наявною в ЄДРПОУ інформацією по юридичній особі Асоціація «Слобожанська Перспектива» (код ЄДРПОУ 35475082), у останньої наявні засновники (учасники): ТОВ Медіа-центр «Новекс» код ЄДРПОУ 32436791, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Алчевських (колишня назва Артема), буд. 46, та ТОВ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 33582325, місцезнаходження: 64205, Харківська обл., Балаклійський р-н, м. Балаклія, вул. Вторчерметівська, буд.1).

22. Також в межах розгляду справи № 922/2566/22 судами було встановлено, що АТ «Мегабанк» вказував, що є власником приміщення за адресою: м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, в якому знаходився третейський суд. Як вказує позивач, 01.03.2020 він (позивач) передав вказане приміщення в оренду ТОВ «Асседо», на підставі договору оренди від 01.03.2020 № 01/03-20 зі строком дії договору до 31.01.2023, на цей час приміщення повернуто Банку. Останньому, як власнику даного приміщення, достеменно відомо про відсутність за вказаною адресою Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива», що об?єктивно робить неможливим виконання третейської угоди. На підтвердження цих обставин АТ «Мегабанк» надав: згаданий договір оренди, укладений АТ «Мегабанк» як орендодавцем і ТОВ «Асседо» як орендарем про передачу в оренду нежитлових приміщень у будинку № 6/8 за адресою: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, на строк до 31.01.2023; акти приймання передачі (повернення), за якими ТОВ «Асседо» повернуло Банку з оренди вказані приміщення. Оцінивши такі докази суди зазначили, що вказані договір оренди і акти свідчать лише про передачу в оренду ТОВ «Асседо» нежитлових приміщень у будівлі за вказаною адресою, загальна площа яких (приміщень) - 1661,40 кв.м., проте вони не підтверджують передачі в користування усієї будівлі (всіх приміщень) у цілому, що може свідчити про наявність у будинку й інших приміщень, тоді як згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, у період 2020-2021 років, Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива» приймалася низка рішень, більшість з яких саме за позовами АТ «Мегабанк», а тому позивачу не могло бути невідомо про місцезнаходження даного третейського суду. Позивач не надав суду правовстановлюючих документів на будівлю за вказаною адресою або договору оренди між АТ «Мегабанк» і названим третейським судом, з якого можливо було б встановити як взагалі факт укладання відповідного договору, так і обставини припинення його дії.

23. Постановою Верховного Суду від 06.06.2023 ухвалу господарського суду Харківської області від 16.02.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 922/2566/22 залишено без змін. У постанові Верховного Суду зазначено, що позивачем не надано належних доказів неможливості виконання третейського застереження, погодженого сторонами в договорі. Крім того, позивач підписуючи договір оренди був обізнаний про місцезнаходження третейського суду до якого сторони можуть звертатись, у випаду наявності спору.

24. Надавши оцінку повторно вказаним АТ «Мегабанк» обставинам неможливості звернення до третейського суду та наданим на їх підтвердження доказам (звернення позивача з листом та позовом за юридичною адресою третейського суду, обізнаність позивача про фактичне використання приміщення, що розташоване за адресою третейського суду), суд першої інстанції зазначив, що подані докази на підтвердження вказаних обставин фактично є ідентичними доказам поданим позивачем під час розгляду справи № 922/2566/22, яким було надано оцінку судами у справі № 922/2566/22, та за наслідками такої оцінки прийнято рішення про залишення позову без розгляду. При цьому суд, оцінивши повторно подані докази, зазначив, що позивачем не надано достовірних відомостей неможливості виконання третейського застереження, викладеного у договорі, отже, наявний між сторонами спір про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів від 14.11.2017, з урахуванням третейської угоди (застереження), може бути розглянутий Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива».

25. Так, судом першої інстанції встановлено, що повторно подана позивачем позовна заява до третейського суду, направлена за тією ж самою адресою, за якою направлялась при першому зверненні до третейського суду, тоді як позивачу було відому, що всі його поштові відправлення за адресою м. Харків, вул. Донця - Захаржевського,6/8, повертаються, з позначкою за «закінченням терміну зберігання». Іншими відомими йому адресами, позивач не скористався.

26. При цьому, судом встановлено, що відповідач заперечуючи проти розгляду спору господарським судом зазначив, що копія відповідної позовної заяви, яка, направлялась третейському суду, не направлялась ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», що є порушенням з боку позивача вимог чинного законодавства України, зокрема ст.35 Закону України «Про третейські суди». Відповідач зазначає, що позовна заява до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» була направлена виключно за адресою: м. Харків, вул. Донця - Захаржевського 6/8, такі дії АТ «Мегабанк» можуть свідчити виключно про їх формальний характер та відсутність бажання розгляду позовних вимог у визначеному сторонами третейському суді.

27. Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивачем не були взяті до уваги вказівки судів, викладені у справі № 922/2566/22, зокрема, щодо наявності інших відомих позивачу адрес третейського суду, в тому числі за місцезнаходженням засновників. Як не взято до уваги і необхідність перевірки наявності або відсутності третейського суду з наданням суду належних доказів, на підтвердження встановлених позивачем обставин.

28. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції проаналізувавши вищезазначені обставини, обґрунтовано встановив, що позивач належним чином не підтвердив (відповідними доказами) вчинення ним дій, спрямованих на пошук суду (направлення запитів, листів, позову, отримання відповідей, тощо), і того, що такі дії виявилися безрезультатними через відсутність третейського суду за відомими адресами, а тому, судом першої інстанції відхилено аргументи позивача щодо неможливості виконати третейське застереження, викладене у договорі, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

29. Незважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції зробив невірний висновок про передчасність залишення без розгляду позову АТ «Мегабанк» вказавши, що судом першої інстанції належним чином не досліджено обставин щодо неможливості звернення позивача до третейського суду. При цьому, апеляційний суд вказував на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що АТ «Мегабанк» у лютому 2023 року надсилав на адресу Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» лист вих. № 3158 від 28.02.2023 щодо надання інформації стосовно функціонування третейського суду, порядку прийняття до розгляду позовних заяв та в цілому здійснення судочинства, який, не був вручений третейському суду. Крім того, позивач листом надіслав на адресу Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» у березні 2023 року позовну заяву до АТ «Харківгаз Збут», яка також не була вручена третейському суду і повернута «за закінченням терміну зберігання».

30. Касаційний суд вважає такі висновки апеляційного суду хибними, оскільки суд першої інстанції дослідивши повторно надані позивачем докази, в т.ч. вищезазначені листи та звернення позивача до третейського суду з позовом, обґрунтовано визнав неналежними такі докази, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказані докази вже були предметом оцінки судами у справі № 922/5622/22, і позивачем не було взято до уваги вказівки судів у справі № 922/5622/22, щодо недоліків у поданих доказах, які стали причиною не прийняття останніх судом та є підставою для залишення без розгляду позову АТ «Мегабанк» у справі, що розглядається.

31. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач зазначав, що апеляційний суд не врахував, що позивач фактично повторно подав суду ті ж самі докази неможливості виконання третейського застереження, крім того, відповідач зазначав, що позивачем так і не було вчинено всіх дій необхідних для встановлення дійсної адреси місцезнаходження третейського суд та функціонування третейського суду, про, що вказувалось судами і у справі № 922/2566/22.

32. Тоді як, відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

33. З цього приводу Верховний Суд наголошує, що за змістом частини 3 статті 2 ГПК України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) господарського судочинства. При чому вказаний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. В той же час цей принцип не передбачає обов?язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

34. Принцип змагальності (стаття 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (стаття 7 ГПК України), що пов?язані між собою, є основоположними складовими концепції «справедливого судового розгляду», у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

35. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина третя статті 13 ГПК України).

36. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне справедливе рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу).

37. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов?язку сприяти всебічному, повному та об?єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21, від 21.09.2022 у справі № 904/3469/21.

38. Вказаного не врахував апеляційний суд, оскільки, не звернув уваги, що позивач не виконавши вказівки визначені судами у справі № 922/5622/22, фактично подав тіж самі докази на підтвердження неможливості виконати арбітражне застереження, тоді як, саме на позивача покладено обов?язок доведення всіх обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги.

39. Звертаючись з касаційною скаргою у даній справі відповідач, зокрема вказує на те, що між сторонами було укладено договір, який містить третейське застереження, щодо передачі спору між сторонами на розгляд Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива». Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнавався, а тому сторонам необхідно виконувати умови такого договору. Вказаного не було враховано апеляційним судом.

40. Згідно з частиною 6 статті 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

41. За змістом частин 1,3 статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

42. Так, Верховний Суд у своїх постановах, в яких вирішувалось питання виконання сторонами третейського застереження, неодноразово вказував, що у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті; господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов?язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору. (зокрема, такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 910/8659/23.)

43. Під час вирішення питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції третейського суду; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

44. Враховуючи, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який містив арбітражне застереження про те, що всі спори, що виникають за цим договором між Сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива»; відповідач до початку розгляду справи по суті та до подання ним першої заяви щодо суті спору, подав клопотання, у якому заперечив проти вирішення даного спору у господарському суді, в матеріалах справи відсутні докази, що арбітражна угода між сторонами про передачу спору (що виникає у сторін договору і пов?язаний з ним) на вирішення третейського суду є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункті 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

45. Суд зауважує, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини добровільна відмова від судового порядку вирішення спору на користь арбітражу є загалом прийнятною в аспекті дотримання статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. зокрема рішення у справі Suovaniemi and others v. Finland, заява № 31737/96, 23.02.1999), тому залишення судом без розгляду позову через наявність арбітражної угоди саме по собі не становить неприйнятного обмеження доступу до суду.

46. Отже, Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано правильне по суті судове рішення суду першої інстанції.

47. Отже, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, припустився неправильного застосування норм матеріального права Закону України «Про третейські суди» та порушення норми процесуального права (частини 1 статті 22, частини 5 статті 30, пункту 7 частини 1 статті 226, частини 4 статті 236 ГПК України), а відтак зробив помилкові висновки про скасування правильної по суті ухвали суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

49. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

50. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, а судом апеляційної інстанції помилково та безпідставно скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

51. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв?язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Акціонерного товариства «Мегабанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут».

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справ № 922/3176/23 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.09.2023 у справі № 922/3176/23 залишити в силі.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Мегабанк» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, іден. код. 09804119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (61093, Харківська обл., місто Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, іден. Код 39590621) 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Г.О. Вронська