Постанова

від 18.01.2024 по справі 500/3953/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 500/3953/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.,

від 19.06.2023

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Зварич О.В., Гриців В.М., Плотніцького Б.Д.,

від 06.11.2023

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до Коропецької селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Опорного закладу "Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця"

про визнання протиправними та скасування рішень Коропецької селищної ради,

за участю представників:

від позивача: Яцина Н. З., Молень Р. Б.,

від відповідача: не з`явилися,

від третьої особи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Коропецької селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень Коропецької селищної ради від 14.05.2021 № 380 «Про створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді», від 04.06.2021 №405 «Про створення опорного закладу освіти», від 15.06.2021 №464 «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення Коропецької селищної ради порушують їх права як громадян та членів Коропецької об`єднаної територіальної громади. Відповідач при прийнятті спірних рішень порушив положення cтатті 19 Конституції України, внаслідок чого сьома та восьма позачергові сесії Коропецької селищної ради VIII скликання, на яких приймалися спірні рішення, були проведені без достатньої правової підстави, необхідності та будь-яких мотивованих пропозицій про скликання позачергових сесії ради, без зазначення питань порядку денного та проектів документів, розгляд яких пропонувався, з порушенням розумних строків підготовки до сесії. Питання створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді вже було предметом розгляду на сьомій позачерговій сесії Коропецької селищної ради VIII скликання. Відповідач порушив процедуру прийняття спірних рішень. Також при прийнятті спірних рішень не дотримано положень Закону України "Про освіту", Закону України "Про загальну середню освіту", Положення про опорний заклад освіти, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №532, Порядку проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Коропецької селищної ради в частині, що стосується організації, проведення та затвердження результатів конкурсу про визначення опорного закладу освіту. Також відповідач провів підміну тексту рішення Коропецької селищної ради від 04.06.2021 № 405 "Про створення опорного закладу освіти".

З підстав, зазначених в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 року закрито провадження у справі № 500/3953/21 в частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 500/3953/21 повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 500/3953/21 та закрито провадження у справі. Роз`яснено позивачеві, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 500/3953/21 задоволено заяву ОСОБА_1 про передачу справи за встановленою юрисдикцією. Справу № 500/3953/21 передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 10.04.2023 прийняв матеріали справи №500/3953/21 до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Розпорядженням селищного голови Коропецької селищної ради від 18.03.2021 №18 створено робочу групу з підготовки та проведення громадських слухань щодо створення опорного навчального закладу Коропецької територіальної громади на базі Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. М.Каганця. Зобов`язано керуючого справами виконавчого комітету Коропецької селищної ради Винничук О.В. затвердити план заходів щодо підготовки та проведення громадських слухань.

На виконання Розпорядження селищного голови Коропецької селищної ради від 18.03.2021 №18 складено план заходів з підготовки та проведення громадських слухань щодо створення опорного навчального закладу Коропецької територіальної громади впродовж березня - квітня 2021 року.

Розпорядженням селищного голови Коропецької селищної ради №19 від 19.03.2021 "Про проведення громадських слухань щодо створення опорного закладу освіти в Коропецькій територіальній громаді" визначено провести громадські слухання з дотриманням процедури їх проведення, плану підготовки заходів у визначені законодавством терміни. Встановлено дати проведення громадських слухань в населених пунктах територіальної громади: Вербківський старостинський округ 06 квітня 2021, Вістрянський старостинський округ 07 квітня 2021, Гориглядівський старостинський округ 08.04.2021, селище Коропець 09.04.2021.

На виконання Розпорядження від 19.03.2021 №19 були проведення громадські слухання з обговорення питання створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді, що підтверджується протоколами громадських слухань від 06.04.2021, 07.04.2021, 08.04.2021, 09.04.2021.

Розпорядженням селищного голови Коропецької селищної ради від 20.04.2021 №35 скликано сьому позачергову сесію Коропецької селищної ради VІІІ скликання на 05.05.2021, до порядку денного якої включено питання про створення оптимальної освітньої мережі в Коропецькій територіальній громаді.

За результатами поіменного голосування, не прийнято рішення про створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді, проект рішення відправлено на доопрацювання та вивчення, призначено друге пленарне засідання з блоку освітніх питань.

Розпорядженням селищного голови Коропецької селищної ради від 07.05.2021 №43 скликано друге пленарне засідання сьомої позачергової сесії Коропецької селищної ради VІІІ скликання на 11.05.2021, до порядку денного якого включено питання про створення оптимальної освітньої мережі в Коропецькій територіальній громаді.

Розпорядженням селищного голови від 11.05.2021 №44 перенесено скликання другого пленарного засідання сьомої позачергової сесії Коропецької селищної ради VІІІ скликання на 14.05.2021.

14.05.2021 Коропецька селищна рада прийняла Рішення №380 «Про створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді», у відповідності до якого вирішила створити опорний заклад освіти у Коропецькій територіальній громаді. Затвердити Положення про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді, склад комісії. Оголошено конкурс на визначення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді.

Розпорядженням селищного голови Коропецької селищної ради від 01.06.2021 №51 скликано засідання восьмої позачергової сесії Коропецької селищної ради VІІІ скликання на 04.06.2021, до порядку денного якого включено питання про створення опорного закладу освіти на базі Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.М.Каганця, про конкурс на посаду директора опорного закладу освіти Коропецької громади.

У відповідності до Рішення Коропецької селищної ради Тернопільської області від 04.06.2021 №405 «Про створення опорного закладу освіти», визначено Коропецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області опорним закладом освіти; створено філії Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім.М.Каганця у селах Вістря, Вербка та Світле; вирішено провести реорганізацію закладів освіти шляхом приєднання до опорного закладу освіти Коропецької селищної ради; затверджено Статуту Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області.

В подальшому, 15.06.2021 Коропецькою селищною радою прийнято рішення №464 «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області», згідно з яким оголошено конкурс на посаду директора Опорного закладу Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області; початком проведення конкурсу визначено дату 08.07.2021, час 10:00 год; затверджено постійний склад конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду директора Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області» згідно з умовами та квотами, передбаченими Положенням про конкурс та внесених до нього змін; затверджено перелік питань, форму перевірки знання законодавства (письмове тестування) та зразок ситуаційного завдання.

Не погоджуючись із рішенням органу місцевого самоврядування від 14.05.2021 №380 «Про створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді», від 04.06.2021 №405 «Про створення опорного закладу освіти», від 15.06.2021 №464 «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області», позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2023 у справі № 500/3953/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що Відділ освіти, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області ініціював створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді з метою формування у громаді ефективної оптимальної мережі шляхом включення до порядку денного сесії селищної ради проектів рішень, зокрема, про створення опорного закладу освіту у Коропецькій територіальній громаді, затвердження умов проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти та складу комісії, про затвердження Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу освіти, оголошення конкурсу на визначення опорного закладу освіти у громаді. Розпорядженням селищного голови Коропецької селищної ради №18 від 18.03.2021 створено робочу групу з підготовки та проведення громадських слухань щодо створення опорного навчального закладу Коропецької територіальної громади та складено План заходів з підготовки та проведення громадських слухань щодо створення опорного навчального закладу Коропецької територіальної громади впродовж березня - квітня 2021 року. У відповідності до Розпорядження селищного голови від 19.03.2021 №19 "Про проведення громадських слухань щодо створення опорного закладу освіти в Коропецькій територіальній громаді", визначено провести громадські слухання з дотриманням процедури їх проведення, плану підготовки заходів у визначені законодавством терміни. Також, встановлено дати проведення громадських слухань в населених пунктах територіальної громади: Вербківський старостинський округ, Вістрянський старостинський округ, Гориглядівський старостинський округ, селище Коропець. На виконання Розпорядження від 19.03.2021 №19 були проведені громадські слухання з обговорення питання про створення опорного закладу освіти у Коропецькій громаді, що підтверджується Протоколами громадських слухань від 09.04.2021, 06.04.2021, 07.04.2021, 08.04.2021. Суд врахував, що Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні» не забороняє приймати на позачергових сесіях рішення щодо питань створення опорного закладу освіти. У цьому випадку створення опорного закладу освіти не порушує принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей, що проживають на території відповідної громади. Позивачка не зазначила, які саме її права як громадянина порушені спірними рішенням.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 06.11.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2023 у справі № 500/3953/21 залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 500/3953/21, у якій просила Скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити, справу повернути для розгляду до окружного адміністративного суду.

Підставою касаційного оскарження судових рішень позивачка визначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права та не врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 та від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржниця зазначила:

1) висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 року у справі № 925/1741/21 є помилковими. Відповідно до вказаної постанови розгляд даної справи відноситься до компетенції адміністративного суду, тому сторона позивача просила провадження у справі закрити.

Наразі відсутній спір про підсудність у даній справі, а рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання позивача про врахування при розгляді справи постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 року у справі № 925/1741/21 та закриття провадження у справі є незаконним та таким, що здійснено внаслідок неповного врахування обставин справи;

2) висновки судів про те, що позивачка не зазначила її конкретних прав, які порушені оскаржуваними рішеннями є помилковими, оскільки цими рішеннями порушується конституційне право позивачки на освіту, як жителя громади, зокрема в частині організації освітнього процесу в опорному закладі освіти та його філіях.

Цей висновок суперечить нормам матеріального права та здійснений без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 02.08.2023 у справі N 925/1741/21, згідно з яким сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийняте на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права і інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими;

3) висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем належним чином проведені громадські обговорення питання створення опорного закладу освіти Коропецької селищної ради, зроблено із неправильним застосуванням положень абз.2 ч.2 ст.32 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції на час виникнення правовідносин) та п.12 Порядку №996, які передбачають необхідність громадського обговорення виключно проекту рішень, якими у цьому випадку мали бути проект рішення №380 від 14.05.2021 та проект рішення №405 від 04.06.2021;

4) скликання та проведення відповідачем засідань сьомої та восьмої позачергової сесії Коропецької селищної ради VIII скликання, на яких приймалося спірне рішення №405, було здійснено із порушенням процедури підготовки та проведення таких засідань;

5) помилковим є висновок суду першої інстанції про виправлення відповідачем технічної помилки у оскаржуваному рішенні від 04.06.2021 №405 «Про створення опорного закладу освіти», оскільки відхилення клопотання сторони позивача про огляд у судовому засіданні відеозапису унеможливило встановити дійсні обставини справи зокрема щодо дійсної редакції спірного рішення від 04.06.2021 року №405 «Про створення опорного закладу освіти»;

6) Судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі N 910/8124/19, згідно з якою поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов`язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Тож державні органи, виконуючи покладені на них обов`язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові матеріальні і репутаційні ризики.

У зв`язку з цим суди помилково не врахували, що відповідачем порушено порядок оприлюднення проектів спірних рішень, не дотримано процедури підготовки та винесення питань на розгляд пленарного засідання.

Спірне рішення від 04.06.2021 №405 прийнято за відсутності законодавчого забезпечення в розумінні дотримання вимог Законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту» без пониження Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Відповідач та третя особа правом подати відзиви на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо доводів касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21.

Велика Палата Верховного Суду 02.08.2023 прийняла постанову у справі № 925/1741/21 за позовом ОСОБА_3 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Шабельниківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I ступеня - дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, про визнання недійсним рішення, у якій відступила від висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постановах Великої Палати від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 (провадження № 11-90апп20) та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (провадження № 11-1008апп19) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 140/434/19 (провадження № К/9901/34036/19) та від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а (провадження № К/9901/18021/18, № К/9901/18023/18, вказавши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для врахування зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду та закриття провадження у справі №500/3953/21, з тих підстав, що у 2021 році позивачка зверталася з цим позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022, яка набрала законної сили, скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 500/3953/21 та закрито провадження у справі. Роз`яснено позивачеві, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду.

Зазначив, що відповідно до частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що у цій справі, з огляду на закриття провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічними вимогами позивачки, врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21, у якій вона відступила від попередніх висновків стосовно юрисдикції спору (було визначено, що такі спори підлягають розгляду за правилами господарського судочинства) та вказала, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції, ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті першому статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту першого статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту першого статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту першого статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Верховний Суд вважає, що непослідовність національних судів створює позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист у цій справі.

Закриття провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічними вимогами позивачки згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022, яка набрала законної сили, у справі № 500/3953/21 перешкоджає повторному зверненню до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частина 2 статті 239 КАС України).

З огляду на наведену вище аргументацію Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами господарського судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 761/46959/17 (провадження № 14-306цс19), а також у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 759/14328/18, від 20.04.2021 у справі № 922/1016/20, від 24.11.2020 у справі № 916/3076/19.

Наведені вимоги процесуального закону помилково не були враховані позивачкою при заявленні нею клопотання про врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 та закриття провадження у справі № 500/3953/21 за правилами господарського судочинства та передачі справи на розгляд суду адміністративної юрисдикції. Такі дії позивачки є такими що спрямовані на створення нею самою умов, що перешкоджають їй у реалізації права на судовий захист у цій справі.

У зв`язку із зазначеними вище висновками Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постанові Великої Плати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення сільської ради про реорганізацію навчального закладу.

Також у касаційній скарзі позивачка зазначає, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21, сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийняте на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права і інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими.

Тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не зазначила конкретних прав, які порушені оскаржуваними рішеннями відповідача, на її думку є помилковими, такими що прийняті без врахування наведеного вище висновку, оскільки оскаржені рішення сільської ради порушують її конституційне право на освіту, як жителя громади, зокрема в частині організації освітнього процесу в опорному закладі освіти та його філіях.

Наведені доводи касаційної скарги є помилковими, оскільки наведений вище висновок стосується виключно обгрунтування належності спору про оскарження рішення сільської ради, яка є суб`єктом владних повноважень, до публічно-правового спору.

Наведений висновок не означає, що будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, у даному випадку сільської ради, може бути оскаржено будь-ким лише з тих підстав, що він є членом територіальної громади, і у такому випадку у позивача відсутній обов`язок зазначати які його права і охоронювані законом інтереси порушуються, а також доводити, що оскарженим рішенням, порушуються права саме позивача.

Згідно з вимогами статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що твердження позивачки про порушення її прав та інтересів у зв`язку з прийняттям спірних рішень не відповідає наявним у матеріалах справи доказам та положенням чинного законодавства України. У цьому випадку створення опорного закладу освіти не порушує принцип якнайкращого забезпечення інтересів дітей, що проживають на території відповідної громади.

Оскільки підставою касаційного оскарження судових рішень в цій частині позивачкою визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а висновок, викладений у постанові від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21, не стосується врегулювання, наведеного позивачкою у касаційній скарзі, спірного питання, підстави для касаційного перегляду судових рішень в цій частині відсутні.

Щодо доводів, викладених у пунктах 3, 4, 5 касаційної скарги, то Верховний Суд враховує, що підставою касаційного оскарження судових рішень позивачкою визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Заперечуючи проти рішень судів попередніх інстанцій, з підстав наведених у пунктах 3, 4, 5 цієї касаційної скарги, позивачка на підтвердження своїх доводів не наводить постанов Верховного Суду, у яких при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, норми матеріального чи процесуального права були б застосовані по-іншому, не так як в оскаржених нею судових рішеннях. Тобто підстави, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за підтвердження наявності яких Верховний Суд здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій відсутні. Доводи касаційної скарги, викладені у цих пунктах, зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Також у Верховного Суду відсутні підстави для надання оцінки доводам касаційної скарги, викладеним у пункті 5 касаційної скарги щодо обґрунтованості висновків суду про відхилення клопотання про дослідження наданого стороною позивача доказу.

Така підстава, як необґрунтоване відхилення клопотання учасника справи щодо встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, позивачем підставою касаційного оскарження не визначена.

Позивачкою при зверненні з касаційною скаргою було самостійно визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в якості підстави для її подання. У свою чергу, відповідно до статті 300 зазначеного Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У такий спосіб, суд касаційної інстанції позбавлений можливості виходити за межі підстав касаційного оскарження, визначених заявником та відповідно до яких вказане провадження і було відкрито, а обставин які б свідчили про необхідність виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги (частина четверта статті 300 наведеного Кодексу) судом не встановлено.

Щодо викладених у пункті 6 касаційної скарги доводів про те, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19, згідно з якою поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов`язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Тож державні органи, виконуючи покладені на них обов`язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові матеріальні і репутаційні ризики, то вони є безпідставними.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов?язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19, на які посилається позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що правовідносини, що виникли у наведеній скаржником справі та у справі № 500/3953/21 не є подібними.

У справі № 910/8124/19 Фірма "Ван Хеес" ГмбХ звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди на суму 27 965, 60 євро, завданої йому внаслідок прийняття незаконних рішень посадовими особами Київської митниці ДФС щодо нерозмитнення товару, заявленого до митного контролю та оформленого за митною декларацією, а також внаслідок неналежного зберігання товару, вилученого Київською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил.

Оскільки передбачені статтею 1173 ЦК України умови для притягнення Київської митниці ДФС до відповідальності у вигляді стягнення шкоди судами на підставі наявних у матеріалах справи доказів досліджено та фактично встановлено, Верховний Суд, враховуючи практику ЄСПЛ та встановлені у цій справі судами попередніх інстанцій обставини, погодився з постановленими у справі рішеннями, що стягнення з державного бюджету завданої позивачу шкоди є логічним наслідком непослідовної та необґрунтованої діяльності державного органу - Київської митниці ДФС.

Наведений у касаційній скарзі висновок не є висновком про застосування норми права, яка регулює спірні правовідносини.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування постановлених у справі судових рішень.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Оскільки ухвалою від 18.12.2023 позивачці було відстрочено сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги у справі № 500/3953/21 у сумі 13 620 грн до ухвалення судового рішення за результатами касаційного перегляду, судовий збір стягується у цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 500/3953/21 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), Рахунок отримувача UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету 22030102) 13 620,00 грн (тринадцять тисяч шістсот двадцять грн 00 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Тернопільської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець