Рішення

від 10.01.2024 по справі 161/21448/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21448/23

Провадження № 2/161/358/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Авдійчук О.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Цейкова В.І.,

представника третьої особи Неділько Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №25 Луцької міської ради» про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №25 Луцької міської ради» (далі - КЗ ЗСО «Луцький ліцей №25») про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 18.08.1992 року працює на посаді вчителя в КЗ ЗСО «Луцький ліцей №25» і у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та загальною мобілізацією, був призваний та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . За ним зберігалося місце його постійного працевлаштування та заробітна плата до 19 липня 2022 року.

Разом з тим, з 19.07.2022 року у зв`язку із змінами в законодавстві, нарахування йому середнього заробітку було припинено, про що видано наказ директора від 19.07.2022 року №55-к, хоча, у відповідності до ч. 2 ст.57, ст.57-1 ЗУ «Про освіту», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Вважає, що зазначений наказ є незаконним та підлягає скасуванню і відповідач зобов`язаний поновити нарахування та виплату йому середнього заробітку, як такому, що проходить військову службу за призивом за час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме: з 19 липня 2022 року.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток, як такому, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме: з 19.07.2022 року по 23.12.2023 року, а також стягнути з відповідача на користь позивача 1073,60 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи також просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що з 18.08.1992 року ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», де працював на посаді вчителя допризовної підготовки, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 19-23).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 30.01.2023 № 697, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 26.02.2022 року по даний час (а.с. 24).

В судовому засіданні також з`ясовано, що позивачу, з моменту мобілізації до липня 2022 року за основним місцем роботи відповідачем проводилася виплата середнього заробітку, однак з липня 2022 року вказані виплати були припинені, про що директором КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради» було видано наказ № 55-к «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_2 » (а.с. 25).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» від 01.07.2022 року, до ч. 3ст. 119 КЗпП України, внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Підставою для внесення вищевказаних законодавчих змін стала та обставина, що мобілізованим працівникам було забезпечено державою виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, держава взяла на себе обов`язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, що перебувають на військовій службі за контрактом) та при цьому з 19.07.2022 року зняла цей обов`язок з роботодавців.

У зв`язку з набранням 19.07.2022 року чинності зазначеного та, відповідно, змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради» було припинено виплату ОСОБА_2 середнього заробітку.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України щодо застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», викладених в листі № 4711-06/52362-09 від 26.07.2022 року, з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом, збереження роботодавцем заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом, слід припинити. Разом з тим, відповідно достатті 9-1 КЗпП Українипідприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Оскільки Закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованою ту обставину, що прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а тому з дня набрання чинності вказаного Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності вказаним Законом на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Разом з тим, 15.03.2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст.43,44 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Разом з тим, на момент запровадження законодавчих змін щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану, позивач перебував та продовжує перебувати на військовій службі, а тому припинення виплати йому середньомісячного заробітку для нього не вважається зміною істотних умов праці, оскільки збереження за ним середньої заробітної плати є соціальною гарантією.

Отже, відповідно до змін, внесених до ч. 3 ст.119КЗпП України на підставі Закону України «Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо оптимізаціїтрудових відносин» з 19.07.2022 року відповідач має обов`язок зберігати за позивачем його робоче місце, проте обов`язок щодо збереження та виплати середньої заробітної плати у КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради» відсутній.

Відтак, норма ч. 3 ст.119КЗпП України у частині збереження середнього заробітку втратила чинність, а тому, відповідачем не порушено норми ст.58Конституції України та положення Цивільного кодексуУкраїни щодо незворотності дії закону в часі, тому нарахування та виплати середнього заробітку з 19.07.2022 року відповідачем припинено правомірно у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо посилань позивача на ч. 2ст. 57 Закону України «Про освіту», що на його думку, є спеціальною нормою права у відношенні до ч. 3ст. 119 КЗпП, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2ст.57Закону України«Про освіту» у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Відповідно до ч. 1 ст.57-1Закону України«Про освіту» здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Тобто, положення ст. ст.57,57-1Закону України«Про освіту» та ст.119КЗпП України у відповідних частинах фактично містять колізію, яка стосується збереження за педагогічним працівником середнього заробітку під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.

Згідно ч. 2 ст. 71 Закону України «Про нормативно-правові акти» у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення.

Наведене свідчить про ту обставину, що при вирішенні спірних правовідносин пріоритетним є застосування саме положенняст. 119 КЗпП України, а не норм Закону України «Про освіту».

Таким чином, підстав для нарахування середнього заробітку позивачу у відповідності до ч. 2 ст.57Закону України«Про освіту» за місцем роботи, під час проходження останнім військової служби в Збройних Силах України та враховуючи наявність забезпечення військовослужбовців за рахунок державного бюджету, немає, а тому, дії відповідача щодо припинення такого нарахування з 19.07.2022 року, відповідно до ч. 3ст. 119 КЗпП, відповідає вимогам Закону.

Разом з тим, 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», згідно якого у частині другій статті 57 Закону України "Про освіту" слова "чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" виключено.

Отже, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку , що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити за їх безпідставністю.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, а також з урахуванням того, що останній звільнений від сплати судового збору за даною категорією справ, суд, на підставі ч. ч. 1, 2, 6ст. 141 ЦПК України, вважає судові витрати по справі компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.10,12,27,77,81,137,141,263-265,354 ЦПК України, на підставіст. 58 Конституції України,ст. 5 Цивільного кодексу України, ст.9-1,32,103,119 Кодексу Законів про працю України,Закону України «Про освіту», Закону України ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №25 Луцької міської ради» про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей №25 Луцької міської ради», код ЄДРПОУ 21733221, адреса місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Федорова, 7.

Третя особа - департамент освіти Луцької міської ради, код ЄДРПОУ 44186267, адреса місцезнаходження: 43025, м. Луцьк, вул. Шевченка, 1.

Повний текст рішення складений 19 січня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк