Постанова

від 19.02.2024 по справі 161/21448/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/21448/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/268/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Неділько Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради» про зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_1 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №25 Луцької міської ради» (далі - КЗ ЗСО «Луцький ліцей №25») про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії.

Покликався на те, що з 18.08.1992 року працює на посаді вчителя в КЗ ЗСО «Луцький ліцей №25» і у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та загальною мобілізацією, був призваний та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . За ним зберігалося місце його постійного працевлаштування та заробітна плата до 19 липня 2022 року.

Разом з тим, з 19.07.2022 року у зв`язку із змінами в законодавстві, нарахування йому середнього заробітку було припинено, про що видано наказ директора від 19.07.2022 року №55-к, хоча, у відповідності до ч. 2 ст. 57, ст. 57-1 ЗУ «Про освіту», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Вважає, що зазначений наказ є незаконним та підлягає скасуванню і відповідач зобов`язаний поновити нарахування та виплату йому середнього заробітку, як такому, що проходить військову службу за призивом за час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме: з 19 липня 2022 року.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток, як такому, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме: з 19.07.2022 року по 23.12.2023 року, а також стягнути з відповідача на користь позивача 1073,60 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, в інтересах якого діє його представник, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом не було взято до уваги ст. 57 Закону «Про освіту», в яку законодавець не вносив зміни щодо скасування за мобілізованими гарантії збереження середнього заробітку такі зміни були внесені лише 24 грудня 2023 року.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2023 року у справі № 161/3051/23 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 04 жовтня 2023 року. З повним текстом рішення суду колегія суддів ознайомилась в Єдиному реєстрі судових рішень з повним доступом.

За змістом рішення суду в цивільній справі № 161/3051/23 позивач ОСОБА_3 , як на підставу свого позову також посилався на те, що відповідно до ч.2 ст.57, ст.57-1 ЗУ «Про освіту» у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток, а тому дії відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку є неправомірними. У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток в розмірі 145746 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61).

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) вказано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (див. постанову Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19, провадження № 61-1251св23).

Звертаючись із позовом в даній справі ОСОБА_3 просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток, як такому, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Вказував, що 19.07.2022 року у зв`язку із змінами в законодавстві, нарахування йому середнього заробітку було припинено, про що видано наказ директора від 19.07.2022 року №55-к, хоча, у відповідності до ч. 2 ст. 57, ст. 57-1 ЗУ «Про освіту», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

В судовому засіданні представник позивача ствердив, що бажаним результатом позивача є саме отримання середнього заробітку передбаченого ЗУ «Про освіту» як педагогічному працівнику , що проходить військову службу за контрактом.

У поданому в лютому 2023 року позові ОСОБА_3 вказував, що до моменту мобілізації до липня 2022 року він отримував середній заробіток за місцем основної роботи на посаді вчителя у Комунальному закладі загальної середньої освіти (далі КЗ ЗСО) «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», а з липня 2022 року вказані виплати були припинені. Згідно з наказом директора ліцею від 19 липня 2022 року № 55-к «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_3 » з 19 липня 2022 року йому припинено виплати середнього заробітку на період проходження військової служби. Вважав, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки заробітної плати, оскільки норма статті 119 КЗпП України є загальною нормою, а частина друга статті 57 Закону України «Про освіту» є спеціальною та стосується виключно педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким він є, а тому має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації на особливий період. Просив стягнути 145 746 гривень ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 серпня 2022 року по 24 лютого 2023 року.

В обох справах, як на підставу позову ОСОБА_3 посилався на ст. 57 ЗУ «Про освіту» як на спеціальну норму, що має бути застосована при нарахуванні середнього заробітку під час проходження ним як педагогічним працівником військової служби.

Судовими рішенням, що набрали законної сили, встановлено обставини, щодо відсутності з 19.02.2022 року правових підстав для збереження середнього заробітку за працівником, призваним на військову службу.

Таким чином, враховуючи те, що у справі № 161/3051/23 та у цій справі предмет позову, тобто матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких позивач просив ухвалити судове рішення, а також правові підстави позову, є тотожними, тому є всі правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України то рішення суду від 10 січня 2024 року підлягає скасуванню.

Керуючись статями 255, 256, 367, 377 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2024 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради» про зобов`язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: