Постанова

від 16.01.2024 по справі 758/7579/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/404/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року місто Київ

справа № 758/7579/22

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Гаражного кооперативу «Виноградар» на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Рибалки Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Виноградар» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:

поновити її на посаді бухгалтера Гаражного кооперативу «Виноградар» за основним місцем роботи з 04 серпня 2022 року;

стягнути з Гаражного кооперативу «Виноградар» (код ЄДРПОУ 23494358) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу на дату ухвалення рішення за вирахуванням обов`язкових платежів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Виноградар» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення.

30 червня 2023 року представник відповідача Гаражного кооперативу «Виноградар» - Павлов І.Г. подав до суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрат на правничу допомогу у розмірі 32500 грн.

У липні 2023 року представник позивача подала клопотання,в якому просилавідмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вказані вимоги є безпідставні та необгрунтовані. Заявлені відповідачем витрати є неспівмірними та невиправданими.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року заяву представника відповідача Гаражного кооперативу «Виноградар» - Павлова І.Г. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу «Виноградар» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач Гаражний кооператив «Виноградар» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати додаткове рішення та винести нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 32500 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не розтлумачив у чому полягає принцип співмірності та розумності наданих правових послуг, а також чому вони є необґрунтованими та надмірними.

Вказував, що при встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої ст.30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Зазначав, що оскільки середня ціна вартості одного судового дня на ринку юридичних послуг м. Києва становить 4000 грн., однак враховуючи кваліфікацію і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта сторони домовились про вартість одного судового дня у розмірі 5000 грн.

Посилався на те, що позивач не спростувала обґрунтованості наведеного відповідачем в акті здачі-приймання фактично виконаних правових послуг від 30 червня 2023 року складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2023 року представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву, в якій вказував на те, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України сторона відповідача у разі відмови у задоволенні позову протягом пяти днів після ухвалення рішення подасть суду докази понесення судових витрат, в т.ч. на правову допомогу.

30 червня 2023 року на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представник відповідача направив на адресу суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 32500 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви було додано копії: договору №20-03/23 від 20 березня 2023 року про надання правової допомоги; акту здачі-приймання виконаних правових послуг від 30 червня 2023 року до договору №20-03/23 від 20 березня 2023 року про надання правової допомоги, в якому вказано опис послуг, який включає: ознайомлення з наданими клієнтом документами, підготовку адвокатом відзиву, підготовку клопотання про приєднання доказів, прибуття у судові засідання 06 квітня 2023 року, 26 квітня 2023 року, 05 травня 2023 року, 15 червня 2023 року, підготовка та подання адвокатом письмових пояснень; платіжні інструкції про сплату за надані послуги 27 000 грн.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановахОб'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

У липні 2023 року представник позивача подаладо суду першої інстанції клопотання,в якому просилавідмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вказані вимоги є безпідставні та необгрунтовані. Заявлені відповідачем витрати є неспівмірними та невиправданими.

Оцінюючи надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правову допомогу, беручи до уваги складність справи, яка не є складною, тривалість затраченого представником відповідача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, заперечення позивача щодо розміру вказаних витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність та співмірність понесених відповідачем КГ «Виноградар» в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розтлумачив у чому полягає принцип співмірності та розумності наданих правових послуг, а також чому вони є необґрунтованими та надмірними, спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача також врахувала загальні засади цивільного законодавства, критерії відшкодування правової допомоги та те, що судом було розглянуто трудовий спір.

Посилання відповідача на те, що оскільки середня ціна вартості одного судового дня на ринку юридичних послуг м. Києва становить 4000 грн., однак враховуючи кваліфікацію і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта сторони домовились про вартість одного судового дня у розмірі 5000 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).

Оскільки, додаткове рішення постановлено з дотриманням норм процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Гаражного кооперативу «Виноградар» - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.

Головуючий:

Судді: