Рішення

від 18.01.2024 по справі 140/6948/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6948/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (далі відповідач1, ТУ ССО у Волинській області), Державної судової адміністрації України (далі відповідач2, ДСА України), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.268-272) просить:

визнати протиправною бездіяльність начальника ТУ ССО у Волинській області щодо не винесення наказів про нарахування та виплату у період, починаючи з 24.02.2022 по даний час додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168), а також про не нарахування і не виплату у цієї винагороди, не нарахування і не виплату доплати за несення служби в нічний час в період з 24 лютого 2022 року по 14.08.2022;

зобов`язати начальника ТУ ССО у Волинській області винести накази про нарахування та виплату, а також відповідно до цих наказів здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в розмірі 30000,00 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до 20.01.2023 (включно), з індексацією всієї суми;

зобов`язати начальника ТУ ССО у Волинській області винести накази про нарахування та виплату, а також відповідно до цих наказів здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в розмірі 100000, 00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період часу з 24 лютого по 25 квітня 2022 року із індексацією всієї суми;

зобов`язати начальника ТУ ССО у Волинській області винести накази про нарахування та виплату, а також здійснити відповідно до цих наказів нарахування та виплату доплати за службу в нічний час (358 годин) в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» №289 від 03.04.2022 (далі Постанова №289) із індексацією всієї суми;

зобов`язати ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, щодо фінансового забезпечення діяльності судів .... служби судової охорони, здійснити перерозподіл видатків між установами системи правосуддя та збільшити бюджетні асигнування Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам ТУ ССО у Волинській області відповідно до Постанови №168 від 28.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить службу в ТУ ССО у Волинській області, а тому має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000,00 грн на місяць, а з 18.07.2022 - в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Крім того, вказує, що він з 24.02.2022 по 14.08.2022 виконував завдання з охорони та оборони об`єктів критичної інфраструктури шляхом як несення служби по охороні громадського порядку на території та в приміщенні об`єктів критичної інфраструктури, так і несення служби в складі добового наряду пішого патруля згідно наказів ТУ ССО у Волинській області, виданих на підставі бойового розпорядження начальника штабу зони територіальної оборони про призначення наряду для несення служби по охороні громадського порядку на території та в приміщенні об`єктів критичної інфраструктури та про затвердження бойових розрахунків, а тому має право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах в період з 24.02.2022 по 25.04.2022 (до видання наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 року).

Позивач вважає, що відповідач1 допустив протиправну бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати йому вказаної винагороди, а відсутність кошторисних призначень не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов`язань. При цьому оскільки ДСА України є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення Служби судової охорони, то відповідач2 має обов`язок здійснити перерозподіл коштів для забезпечення виплати додаткової винагороди співробітникам ТУ ССО у Волинській області.

Також зазначає, що в період часу з 24.02.2022 по 14.08.2022 кількість годин несення служби в нічний час становить 358, а тому відповідно до Постанови №289 має право на доплату за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.176).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 провадження у цій справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (а.с.240-241).

У поясненнях на позовну заяву відповідач2 позовні вимоги не визнав (а.с.179-181). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони, як розпорядник бюджетних коштів відповідно до затверджених бюджетних асигнувань уповноважена на взяття бюджетних зобов`язань, здійснення витрат бюджету та безпосередньо нараховує і виплачує грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони у встановленому законодавством порядку. При цьому виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, здійснюється на підставі наказів (командирів) начальників. ДСА України зауважила, що нею вживаються всі можливі заходи щодо збільшення бюджетних асигнувань на зазначені цілі; наразі у ДСА України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови №168. Поряд з тим ДСА України жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.205-210) відповідач1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що на виконання Постанови №168 ДСА України наказом від 31.10.2022 №396 було затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок №396), яким визначено механізм виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Пунктом 10 Порядку №396 чітко передбачено, що під терміном «безпосередня участь співробітника Служби у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів, слід розуміти виконання співробітниками:

- бойових завдань у складі органу військового управління (військової частини), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або відбиття спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Разом з тим, пунктом 7 даного Порядку додаткова винагорода в сумі 100000,00 грн виплачується співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях, або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Звертає увагу суду на ту обставину, співробітники ССО були залучені до виконання завдань, покладених на ССО наказом Міністерства Оборони України від 07.03.2022 «Про визначення завдань Службі судової охорони» і фактично несення служби на об`єктах критичної інфраструктури було розпочато з 10.03.2022, що також підтверджується наказом ТУ ССО у Волинській області №75 від 10.03.2022. Тобто ОСОБА_1 розпочав несення служби на об`єктах критичної інфраструктури з 10.03.2022, а не з 24.02.2022, як він зазначає в своєму позові.

Крім того, наказами Головнокомандуючого Збройних Сил України «Про визначення районів ведення бойових дій», визначено, що Волинська область перебувала у районі ведення бойових дій з 06.03.2022 по 20.04.2022.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, позовна вимога про виплату позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період часу з 24.02.2022 по 25.04.2022 є безпідставною.

З огляду на відсутність відповідних бюджетних асигнувань і, як наслідок, відсутність відповідного бюджетного зобов`язання у ТУ ССО у Волинській області, яке не є головним розпорядником бюджетних коштів, територіальне управління не мало правових підстав, обумовлених існуючими зобов`язаннями, для видачі наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно (з урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 - до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць).

Додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 є одноразовою допомогою і за своєю правовою природою не має постійного характеру, а тому і не підлягає індексації.

Щодо невиплати доплати за службу в нічний час, то відповідач1 посилається на те, що при виконанні завдань з охорони критичної інфраструктури ТУ ССО у Волинській області виконувало функції, які їй не властиві в умовах мирного часу, а тому саме додаткова винагорода і є тією доплатою за несення служби у добовому/півдобовому режимі. Крім того, нарахування та виплата доплати співробітникам Служби судової охорони за службу в нічний час передбачена виключно при залученні їх до охорони судів, органів та установ системи правосуддя, тобто при виконанні їх прямих функціональних обов`язків у відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1051/0/15-19, Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони», і затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» та Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №284.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.232-236).

Ухвалою суду від 20.11.2023 поновлено провадження у справі (а.с.277).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ТУ ССО у Волинській області від 17.12.2019 №389 о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу до Служби судової охорони та призначений на посаду начальника відділу оперативно-чергової служби ТУ ССО у Волинській області з присвоєнням йому в порядку пере атестування спеціального звання підполковник Служби судової охорони з 17.12.2019 (а.с.29).

14.09.2022 позивач звернувся з рапортом до начальника ТУ ССО у Волинській області щодо нарахування та виплати додаткової винагороди з урахуванням її індексації, а також щодо виплати доплати за несення служби у нічний час (а.с.163).

Листом від 28.09.2022 №вих34.06-151 відповідач повідомив про те, що у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс ССО та ТУ ССО у Волинській області не дозволяє здійснити зазначену виплату. Виплата додаткової винагороди буде здійснена після отримання додаткових кошторисних призначень та вищезазначеного порядку і умов виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168….. Нарахування та виплата доплати співробітникам ССО за службу в нічний час передбачена виключно при залученні їх до охорони судів, органів та установ системи правосуддя та відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» служба у нічний час є прямими функціональними обов`язками ОСОБА_1 як співробітника ССО (а.с.164-165).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VІІІ) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі Постанова №289) затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 розділу І Порядку №384).

28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Порядок №384 до додаткових видів грошового забезпечення відносить, зокрема, винагороди, а тому встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», яка набрала чинності з 19.07.2022, внесені такі зміни: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті їм в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Тому з 24.02.2022 позивач як співробітник Служби судової охорони набув право на отримання додаткової винагороди, яка є складовою грошового забезпечення, в розмірі 30000,00 грн щомісячно.

Відповідач1, не заперечуючи право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленоїПостановою №168, її виплату з 24.02.2022 позивачу не здійснював.

Як на підставу для невиплати позивачу додаткової винагороди в сумі 30000,00 грн одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як з 24.02.2022, так і після прийняття Постанови №793, відповідач1 вказав на відсутність у кошторисі установи відповідних коштів, а відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Однак суд зазначає, що виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, відмова ТУ ССО у Волинській області у виплаті позивачу додаткової винагороди, як однієї зі складових грошового забезпечення, з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати, пенсії та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).

Тому відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача, не може бути підставою для її невиплати.

Суд також зауважує, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 розділу І Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.

За приписами статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396 в частині умови виплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн у разі проходження служби в районах ведення бойових дій, яка за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168 в редакції Постанови №793, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 Постанови №289 ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

За змістом висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.04.2023 у та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22 системний аналіз пункту 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови №793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги» не є тотожним праву встановлювати «розміри додаткових винагород».

Ця справа за наведеними у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 ознаками є типовою справою та відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС Україниправові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, підлягають врахуванню судом.

Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди, суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» (далі - Постанова №43), яка набрала чинності 21.01.2023, до Постанови №168 внесені зміни в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови №168, виключені співробітники Служби судової охорони.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.

Таким чином, з 21.01.2023 співробітникам Служби судової охорони припинено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, передбаченої Постановою №168.

Отже, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.

Наразі відсутній визначений Постановою №168 розпорядчий акт, з яким нормативно пов`язується здійснення виплати відповідного грошового забезпечення, при цьому в ході судового розгляду було встановлено, що саме на відповідача1 як на безпосереднього роботодавця позивача покладено обов`язок щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою №168.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач1, не здійснивши нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо виплати доплати за несення служби в нічний час, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, пункти 3-7 розділу І Порядку №384 встановлюють, що грошове забезпечення співробітникам Служби (далі - співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення;

2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Пункт 8 розділу І Порядку №384 передбачає, що грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби.

Пункт 9 розділу І Порядку №384 встановлює, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

У підпункті 2 пункту 4 Постанови №289 Уряд постановив виплачувати доплату за службу в нічний час співробітникам Служби судової охорони - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Підпункт 2 пункту 4 Постанови №289 містить імперативну норму, яка є вичерпною і встановлює умови своєї дії (служба в нічний час), права і обов`язки адресатів, за якими Служба судової охорони зобов`язана виплачувати співробітнику доплату за його службу в нічний час. Умови застосування цієї норми не пов`язані із фактом несення служби лише у мирний час або в особливий період.

Аналіз вищевказаної норми у її взаємозв`язку зі структурою грошового забезпечення, визначеною пунктами 3-7 розділу І Порядку №384, свідчить про те, що доплата за службу у нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення співробітника Служби судової охорони.

Так, пункти 3-7 розділу І Порядку №384 визначають, що доплата і винагороди є різними видами грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Пункт 34 розділу ІІ Порядку №384 встановлює, що співробітникам, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання співробітниками службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є щоденні накази Служби або територіальних управлінь Служби по особовому складу, в яких зазначаються співробітники, які залучаються до охорони судів, органів та установ системи правосуддя.

Нарахування доплати здійснюється за фактичний час несення служби в нічний час, зазначений в довідці обліку несення співробітниками служби в нічний час (додаток 1 до цього Порядку), яка складається на підставі щоденних наказів Служби або територіальних управлінь Служби по особовому складу відповідно до фактичного часу несення служби в нічний час та надається до фінансового підрозділу центрального органу управління Служби або територіального управління Служби до 05 числа поточного місяця за минулий.

Співробітникам, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

З вищенаведеного слідує, що факт залучення співробітника Служби судової охорони до охорони об`єктів критичної інфраструктури у нічний час в умовах воєнного стану не знімає зі Служби обов`язку виплатити цьому співробітнику вказану доплату.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 при розгляді справи №300/4869/22.

Як вбачається з наказів ТУ ССО у Волинській області №75 о/с від 10.03.2022; №85 о/с від 16.03.2022; №88 о/с від 19.03.2022; №95 о/с від 25.03.2022; №98 о/с від 28.03.2022; №102 о/с від 31.03.2022; №107 о/с від 05.04.2022; №110 о/с від 06.04.2022; №113 о/с від 09.04.2022; №116 о/с від 12.04.2022; №121 о/с від 15.04.2022; №125 о/с від 18.04.2022; №130 о/с від 21.04.2022; №133 о/с від 24.04.2022; №136 о/с від 27.04.2022; №140 о/с від 30.04.2022; №143 о/с від 03.05.2022; №149 о/с від 06.05.2022; №152 о/с від 09.05.2022; №161 о/с від 18.05.2022; №348 о/с від 06.08.2022; №354 о/с від 09.08.2022; №358 о/с від 12.08.2022 позивач залучався до півдобового (добового) несення служби в нічний час по охороні громадського порядку на території та в приміщенні об`єктів критичної інфраструктури (а.с.31-32, 35-36, 39-40, 45-46, 49-50, 53-54, 57-58, 61-62, 65-66, 67-68, 71-72, 75-76, 79-80, 81-82, 85-86, 89-90, 93-94, 97-98, 99-100, 103-104, 105-106, 107-108, 109-110).

Отже, даними наказами, а також листом відповідача від 12.09.2022 №34.06-138 (а.с.27-28) підтверджено виконання ОСОБА_1 службових обов`язків в нічний час в період з 11.03.2022 по 14.08.2022, а тому ТУ ССО у Волинській області зобов`язане виплатити доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, суд погоджується з позивачем, що відповідач проявив бездіяльність в частині нарахування та виплати доплати за службу в нічний час, яку слід визнати протиправною з вищенаведених підстав, та зобов`язати ТУ ССО у Волинській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату вказаної доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 11.03.2022 по 14.08.2022 включно.

Щодо заявлених позовних вимог, які стосуються виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в розмірі 100000,00 грн, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу того, що позивач на підставі бойових розпоряджень начальника штабу зони територіальної оборони та бойових розрахунків ніс службу по охороні громадського порядку на території та в приміщенні об`єктів критичної інфраструктури, проте за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 відповідач1 не здійснив нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Як зазначено вище, пункт 1 Постанови №168 за колом осіб діяв, зокрема, щодо співробітників Служби судової охорони та передбачав виплату їм додаткової винагороди за виконання службових обов`язків в обставинах військової агресії російської федерації проти України.

Пунктом 7 Порядку №396 визначено, що додаткова винагорода виплачується в таких в розмірах, зокрема 100 000 гривень співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 10 Порядку №396 під терміном «безпосередня участь співробітника Служби у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів, слід розуміти виконання співробітниками:

- бойових завдань у складі органу військового управління (військової частини), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або відбиття спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

З аналізу наведеного випливає, що для виплати винагороди в сумі 100 000 грн має бути підтверджена документально безпосередня участь співробітника Служби у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів, які чітко передбачені п.10 Порядку №396.

Судом встановлено, що стосовно позивача довідка, яка підтверджує його безпосередню участь саме у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в підтвердження забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії надав суду накази про затвердження бойових розрахунків та по особовому складу, відповідно до яких ОСОБА_1 півдобово (добово) ніс службу по охороні громадського порядку на території та в приміщенні об`єктів критичної інфраструктури: здійснював пропуск та охорону на посту (а.с.31-161).

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги визначення «посту», яке надане в Інструкції з організації та несення служби воєнізованою охороною на об`єктах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, затвердженій наказом МНС України від 10.03.2005 №82. Так, постом називається все доручене для охорони та захисту чатовому, а також місце або ділянка місцевості, на якій він виконує свої обов`язки (п.1.7 даної Інструкції).

Водночас бойовий наказ (розпорядження) це рішення начальника підрозділу (групи тощо) про виконання підрозділом (групою тощо) бойових завдань (заходів, у тому числі оперативно-бойових), яке доводиться усно (в тому числі технічними засобами зв`язку) з подальшим занесенням у відповідні документи, письмово або графічно на карті, з можливістю уточнення під час їх виконання (п.2 Порядку виплати винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом СБУ від 09.03.2016 №115).

Відтак, вказані накази свідчать про призначення позивача на півдобове (добове) несення служби як співробітника ТУ ССО у Волинській області, який залучався до виконання завдань по підтриманню та охороні саме громадського порядку на території та в приміщенні об`єктів критичної інфраструктури, а тому не можуть братися до уваги як докази безпосередньої участі у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки вони є лише підтвердженням півдобового (добового) несення позивачем служби.

Таким чином, позивач в розумінні п.10 Порядку №396 не брав безпосередню участь у бойових діях та не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

При цьому посилання позивача на накази Головнокомандуючого Збройних Сил України «Про визначення районів ведення бойових дій», в яких визначено, що Волинська область перебувала у районі ведення бойових дій, суд до уваги не бере, оскільки об`єктивною та загальновідомою обставиною є факт відсутності бойових дій з 24.02.2022 по сьогоднішній день на території Волинської області. Навіть те, що Волинська область у період з 06.03.2022 по 20.04.2022 була віднесена до районів ведення бойових дій, не спростовує вище встановлені судом обставини.

Разом з тим, слід зазначити, що суду не надано накази про визначення бойових (спеціальних) завдань особовому складу, в тому числі позивачу, відповідно до бойового наказу (бойового розпорядження) органу війського управління (військової частини), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем ЗСУ або начальником Генштабу ЗСУ) в районі ведення воєнних (бойових) дій в спірний період.

Відтак, суд дійшов висновку, що підстави для виплати позивачу винагороди в сумі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу відсутні, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Водночас ДСА України не має відповідати за цим позовом, адже між нею та позивачем безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб`єкт владних повноважень порушив права позивача.

Суд наголошує, що саме правова поведінка відповідача1 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням прав позивача, в той час як правова поведінка ДСА України безпосереднього впливу на права позивача не справляла, адже за обставин цієї справи полягала лише в окремій дотичності до бюджетних правовідносин, при цьому така участь є реалізацією власної компетенції. Обставин вчинення під час такої правової поведінки протиправних дій, які б порушували права позивача, судом не встановлено.

Оскільки бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, то це вказує на відсутність підстав для задоволення вимог до ДСА України.

Не підлягають задоволенню та є передчасними і позовні вимоги про нарахування індексації, оскільки спір між сторонами виник з приводу нарахування та виплати додаткової винагороди та доплати за несення служби у нічний час, а не відмови в проведенні позивачу індексації грошового забезпечення.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, враховуючи висновки Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Волинській області щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку винагороду в розмірі 30000,00 грн на місяць з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно; визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 11.03.2022 по 14.08.2022 включно та зобов`язання ТУ ССО у Волинській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за вказаний період, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Такий спосіб захисту порушеного права відповідає застосованому у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, а також у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 при розгляді справи №300/4869/22.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача1 понесені ним судові витрати у розмірі 4000,00 грн та витрати на витребування доказів (копіювання та друк документів) в сумі 759,20 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 09.08.2022 №09/08-2, квитанція про оплату послуг від 01.09.2022 №0.0.2660188791.1 в сумі 4000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 19.10.2022 (а.с.166-167, 170, 174).

Також подано рахунок від 31.08.2022 №10 для здійснення оплати витрат на копіювання або друк документів, що надаються запитувачу інформації, квитанція про оплату за копіювання документів від 05.09.2022 №0.0.2663929568.1 на суму 759,20 грн (а.с.172-173).

Зокрема, як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 19.10.2022, який підписаний сторонами договору, адвокат Вічинюк А.А. надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: вивчення наданих документів; надання консультації та роз`яснення законодавства; зібрання (витребування, отримання) доказів для подальшого представлення суду; складання позовної заяви; складання інших процесуальних документів (адвокатських запитів, заяв); формування додатків до позовної заяви; подання позовної заяви з додатками до суду.

Водночас, відповідно до пункту 3.2 договору про надання правової допомоги від 09.08.2022 №09/08-2 встановлено фіксовану вартість за надання правничої допомоги (адвокатських послуг) адвокатом Вічинюком М.А. у розмірі 4000,00 грн.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що вивчення наданих документів та надання консультації та роз`яснення законодавства, зібрання (витребування, отримання) доказів для подальшого представлення суду, формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви з додатками до суду, друк копій, складання позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Крім того, слід зазначити, що акт приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 19.10.2022 не містить кількості затраченого адвокатом часу на виконання кожної з перелічених послуг, а лише вказує вартість послуг та загальну вартість наданої правничої допомоги, отже не є обґрунтованим.

На думку суду, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, зміст та обсяг наданих послуг, заперечення відповідача1, а також часткове задоволення позову, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Щодо заявлених витрат, які понесені позивачем у зв`язку з відшкодуванням ТУ ССО у Волинській області фактичних витрат на копіювання та друк документів, то такі витрати в розумінні статей 132, 138 КАС України не є судовими витратами, оскільки не пов`язані із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій в межах судового розгляду.

Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 11 березня 2022 року по 14 серпня 2022 року включно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 11 березня 2022 року по 14 серпня 2022 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області судові витрати у сумі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач1: Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області (45605, Волинська обл., Луцький р-н, с.Боратин, вул.Центральна, 2А, код ЄДРПОУ 43258822).

Відповідач 2: Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій