Рішення

від 17.01.2024 по справі 420/25013/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25013/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500130/2023/000071/2 від 28.08.2023 ;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2023/000314;

стягнути з Одеської митниці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» суму сплаченого судового збору у розмірі 15 459,46 грн.

Ухвалою від 22.09.2023 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.

Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.

Одеська митниця (далі - відповідач) проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішень про коригування митної вартості товару №UA500130/2023/000071/2 від 28.08.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2023/000314 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

16.10.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

24.04.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» зареєстровано як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.04.2019 року за №15561020000070025.

Позивач веде господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (основний): 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах: 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах: 47.78 Роздрібна торгівля iншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

06.04.2023р. між «Ерсаг Енд. Ве Кiм. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тiж.» (Компанія) (Туреччина) та ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА» (Дистриб`ютор) було укладено Дистриб`юторську угоду №0604.

Згідно п.1.1. Дистриб`юторської угоди компанія доручає а дистриб`ютор бере на себе зобов`язання щодо поширення косметики, чистячих і миючих засобів. БАДів під фірмовою назвою «ERSAG» виробництва фірми «Ерсаг Енд. Ве Кiм. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. BE Тіж.» Турецької Республіки власником Ліцензії якого є компанія. Компанія надає дистриб`ютору статус офіційного дистриб`ютора на території України, ця угода діє на період воєнного стану в Україні.

Відповідно до п.1.2. Дистриб`юторської угоди з метою виконання п.1.1. цієї угоди компанія зобов`язується передати товар в кількості та асортиментів, замовлену дистриб`ютором, а дистриб`ютор зобов`язується приймати і оплачувати його.

Згідно п.3.2. Дистриб`юторської угоди дистриб`ютор приймає товар від компанії згідно сторонам за умовою доставки, що вказані в специфікації, що є невід`ємною частиною цієї угоди. Ціна кожного товару буде вказана в комерційних інвойсах та специфікаціях до угоди, які додаються до кожної партії товарів.

Відповідно до п.3.4. Дистриб`юторської угоди дистриб`ютор зобов`язується проводити оплату в міру реалізації товару в порядку передбаченому п.4.5. цього договору.

Згідно п.4.5. Дистриб`юторської угоди дистриб`ютор оплачує товар, поставлений на його адресу з Туреччини в Україну на протязі 180 днів після отримання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок компанії, згідно його заявок, пiсля повної реалізації товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок компанії.

Відповідно до п.4.3. Дистриб`юторської угоди поставка товару дистриб`ютору здійснюється згідно умов поставки, що визначені в інвойсах до поставки та специфікаціями до угоди. Участь експедитора (водія-експедитора) в прийманні-передачі товару обов`язково.

Згідно п.4.6., п.4.7. Дистриб`юторської угоди валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо.

Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США. Компанія зобов`язалася надати 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається дистриб`ютору на період дії воєнного стану в Україні.

29.05.2023 сторони Дистриб`юторської угоди уклали Додаткову угоду № відповідно до якої п.4.7. Дистриб`юторської угоди виклали у наступній редакції: «Компанія зобов`язалась надати до 50% дисконту на асортимент товарів, що постачається Дистриб`ютору на період дії військового стану в Україні, що засвідчено у специфікації до кожної поставки та яка є невід`ємною частиною даної дистриб`юторської угодно.

Відповідно до п.5.1..п.5.2. Дистриб`юторської угоди кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється дистриб`ютору, фіксується в специфікаціях до угоди та інвойсах, які формуються відповідно до заявки дистриб`ютора.

Якість товару має відповідати затвердженим в Україні стандартам і підтверджувати сертифікатами якості ті іншими документами, передбаченими чинним законодавством.

Документи, які підтверджують якість товару компанія передає дистриб`ютору в момент передачі партії товару. Компанія зобов`язується надавати разом з кожною партією товару, яка замовлена дистриб`ютором такі документи: сертифікат якості, державний реєстр або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, комерційний інвойс, транспортний документ відповідно до характеру перевезення, експортна декларація, сертифікат про походження товару. Товар упаковується відповідно до технічних умов виробника.

15.08.2023 сторони дистриб`юторської угоди узгодили кількість, асортимент та ціну поставляємого товару на загальну суму 77 348,48 доларів США підписавши специфікацію №8 до дистриб`юторської угоди №0604 від 06.04.2023р.

На підставі дистриб`юторської угоди та специфіка №8 продавцем було складено рахунок-фактуру (інвойс) №ERS2023000000139 вiд 16.08.2023 на загальну суму 77 348.48 доларів США.

Замовлений позивачем товар був відправлений продавцем 16.08.2023р. та доставлений на митру територію України 23.08.2023р., що підтверджується мiжнародною автотранспортною накладною (CMR) cepiї A №772826.

Перевезення товару з Турецької Республіки та доставка його на митну територію України підтверджується довідкою про транспортні витрати від 23.08.2023. №23 та актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 0015 від 28.08.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА». Згідно рахунку на оплату № 0013 вiд 25.07.2023р., виписаного ФОП ОСОБА_1 , позивачем були оплачені транспортні послуги з перевезення товару за маршрутом м. Денізлі, Турецька Республіка - п/п Орлівка, Україна в сумі 1500 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №35 вiд 24.08.2023 р.

Позивачем було подано до митниці митну декларацію 23UA50013001727UO на ввезений на митну територію України товар - жіночі парфуми на загальну вартість 77348.48 дол. США . Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: дистриб`юторську угоду від 06.04.2023р. № 0604; додаткову угоду №1 від 29.05.2023 до дистриб`юторської угоди від 06.04.2023р. № 0604: специфікацію №8 від 16.08.2023р. до дистриб`юторської угоди від 06.04.2023р. № 0604; сертифікат походження № Z 0399704; рахунок-фактура (інвойс) №ERS2023000000139 від 16.08.2023р.; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) cерії А №772826 від 16.08.2023р.; висновок ЦМУЛДР №142003600-0490 від 13.10.2021р.; довідку про транспортні витрати №23 від 23.08.2023р.; сертифікат відповідності №UA.046.C.00003-21 від 08.11.2021р.; експортну декларацію країни відправника №23352100EX00009561 від 16.08.2023p.; міжнародний фітосанітарний сертифікат №23-20-001353 від 15.08.2023р.; міжнародний фітосанітарний сертифікат №23-20-001353 від 15.08.2023р.

24.08.2023 від митниці декларанту надійшло повідомлення на електронну пошту про надання додаткових документів.

З повідомлення вбачається, що за результатом опрацювання поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарiв, а саме:

1) в декларації митної вартості декларант вказав, що покупець та продавець не пов`язані особи. В той час, як виходить з наданих документів вони є пов`язаними та діють в інтересах один одного;

2) печатка імпортера (дистриб`ютора) на специфікації від 15.08.2023 року №8 до зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2023 року №0604 та печатка імпортера (дистриб`ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 06.04.2023 року №0604 відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп`ютерної техніки та застосування графічних редакторів що може свідчити про ознаки підробки;

3) документи, які підтверджують митну вартість товарiв не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), в інвойсi вiд 16.08.2023р. NERS2023000000139 відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження, які повинні бути включені у вартість товару; відсутні відомості щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем;

4) в інвойсi вiд 16.08.2023р. NERS2023000000139 та специфікації №8 від 15.08.2023р. відсутні відомості стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту;

5) В рахунках фактурі №ERS2023000000139 від 16.08.2023 зазначені наступні умови оплати: «після оплата 180 діб», що суперечить пп.3.4 та пп.4.5 контракту №0604 від 06.04.2023 року згідно яких оплата проводиться протягом 180 днів після отримання товару в міру його реалізації.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було зобов`язано (за наявності) протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

переклад декларації країни відправлення українською мовою, відповідно до ст. 254 Митного кодексу України.

24.08.2023 листом за вих.№2408.1 позивач надав митному органу наступні документи:

виписка з бухгалтерської документації (первинна документація) у вигляді чеків за період серпня 2023 року, що є підставою для сплати та відчуження товарів під час реаліазції на території України ;

платіжні доручення за вищевказані банківські чеки за період серпня 2023 року;

фірмовий каталог виробника;

прайс-лист виробника на 2023 року;

платіжні доручення щодо сплати ТЕО.

Також у відповіді зазначено проте, що запитувані митним органом договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) не передбачені дистриб`юторською угодою та специфікацією до неї, а тому не можуть бути надані декларантом митному органу.

28.08.2023 року Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державний митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №U А500130/2023/00071/2 та визначена митна вартість за ціною договорів з ідентичних товарів.

На підставі спірного рішення відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000314.

Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

За змістом вказаного рішення підставою однією з підстав його прийняття стало те, що за покупець та продавець є пов`язаними особами та діють в інтересах один одного.

Згідно п.1.1. Дистриб`юторської угоди Компанія доручає а Дистриб`ютор бере на себе зобов`язання щодо поширення косметики, чистячих і миючих засобів. БАДІв під фірмовою назвою «ERSAG» виробництва фірми «Ерсаг Енд. Be Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. BE Тіж.» Турецької Республіки власником Ліцензії якого є компанія. Компанія надає дистриб`ютору статус офіційного дистриб`ютора на території України, ця угода діє на період воєнного стану в Україні.

Відповідно до п.2.1. Дистриб`юторської угоди, у цьому Договорі терміни вживаються в таких значеннях: поширення товару - продаж, розширення ринків збуту, збільшення обсягів продажів товару на території, передбаченої п.1.1. цього Договору.

Згідно п.3.1. Дистриб`юторської угоди, Дистриб`ютор спільно з Компанією здійснює на зазначеній в п.1.1. цього Договору території функції по маркетингу, реклами та продажу товару, що поставляється Компанією.

Відповідно до п.3.14. Дистриб`юторської угоди, Дистриб`ютор робить все можливе для того, щоб забезпечити продаж продукції кінцевому споживачеві в найкращому вигляді до закінчення терміну придатності.

Згідно п.6.1. Дистриб`юторської угоди, Дистриб`ютор здійснює продаж товару шляхом створення власних торгових мереж, укладення договорів на поставку товару з покупцями з залученням агентів для розповсюдження товару. При укладенні договорів з покупцями Дистриб`ютор діє від свого імені і зв свій рахунок.

З вищенаведеного вбачається, що схожість назв продавця та покупця по Дистриб`юторській угоді ~ це умови самої угоди, з метою розповсюдження товару на території України для його швидкої реалізації (продажу) через торгівельні мережі з залученням агентів для розповсюдження товару, а не зв`язок, який впливає на митну вартість, а тому спірне рішення митного органу є безпідставним.

Таким чином, посилання митного органу на назви контрагентів дистриб`юторської угоди від 06.04.2023 №0604, як на підставу того, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість товарів, а не як заявлено у пункті 9 Декларації митної вартості є безпідставними, оскільки не грунтуються на нормах МК України, та фактично є суб`єктивною думкою посадової особи митниці.

Щодо того, що печатка імпортера (дистриб`ютора) на специфікації від 15.08.2023 №8 до зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2023 №0604 та печатка імпортера (дистриб`ютора), що поставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 06.04.2023 №0604 мають різні розміри і це на думку митниці свідчить про ознаки виготовлення документів за допомогою комп`ютерної техніки та застосування графічних редакторів, що може свідчити про ознаки підробки.

Подані позивачем комерційний рахунок від 16.08.2023 №ERS2023000000139, зовнішньоекономічний контракт від 16.04.2023 №0604 та специфікація №8 від 15.08.2023 містять всі необхідні реквізити, підписи та печатки відповідальних осіб. Розбіжностей в інформації в документах у порівнянні з поданоми інвойсом, митною декларацією не встановлено. Розміщення підпису та печатки на документі не може слугувати підставою для висновку, що такі документи підроблені.

Крім того, в листі від 19.04.2023р. №1904/1 компанія ERSAG зазначає про те, що на підприємстві існує розпорядження №010123 від 01.01.2023р., що уповноважує черговий відділ відвантаження - засвідчувати своїм підписом документи, що стосуються відвантаження продукції виробника у експортних напрямках, зокрема і в Україну на адресу дистриб`ютора ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА». Вищевказана специфікація була сканована декларантом позивача, що є технічною вимогою для подання документу до митного оформлення, проте зауваження щодо застосування графічних редакторів та ознак підробки є суб`єктивним судженням посадової особи митного органу. Під час митного оформлення митна декларація обмежена в якості та розмірі, у зв`язку з цим її необхідно обробити (зменшити розмір файлу), щоб цей документ мав необхідний розмір для надіслання його митниці під час митного оформлення.

При цьому, суд приймає до уваги, що вищевказані розбіжності жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товарів, а тому спірне рішення в цій частині є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо посилань відповідача на те, що в інвойсі від 16.08.2023р. №ERS2023000000139 відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження, які повинні бути включені у вартість товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Позивач у листі від 24.08.2023 №2408.1, направленому на адресу відповідача повідомив, що на умови дистриб`юторської угоди, яка надана митному органу, відповідно до п.п. 3.2. та 5.2. якої пакування товару входить до вартості товару. Отже, витрати на пакування вже включені до вартості товару.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. При цьому, відповідачем, в спірному рішенні, не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості. Вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 та від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18).

Крім того, відсутність в інвойсі відомостей про вартість витрат на маркування товару позивач пояснює тим, що видатки по маркуванню товару покладаються на продавця, тобто входять до вартості товару, так як умовами зовнішньоекономічному контракті не передбачено обов`язок у покупця сплачувати вартість витрат по маркуванню товару, тобто ці витрати додатковому відшкодуванню зі стороні покупця не підлягають та входять до ціни товару.

Вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, що підтверджується довідкою про транспортні витрати №23 від 23.08.2023р.

Декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося). За твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, тому декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту, чого в межах даної справи не вчинено.

Таким чином, спірне рішення в часті того, що в інвойсі не зазначено вартість витрат на пакування, маркування, завантаження, страхування, які повинні бути включені у вартість товару, є необґрунтованим та безпідставним.

29.05.2023р. сторони Дистриб`юторської угоди уклали Додаткову угоду №1, відповідно до якої п.4.7. Дистриб`юторської угоди виклали у наступній редакції: «Компанія зобов`язалась надати до 50% дисконту на асортимент товарів, що постачається Дистриб`ютору на період дії військового стану в Україні, що засвідчено у специфікації до кожної поставки та яка є невід`ємною частиною даної дистриб`юторської угоди». Митниці стверджує про відсутність у наданих до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 16.08.2023р. №ERS2023000000139 та специфікації №8 від 16.08.2023 відомостей стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованих товарів.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми рахунку-фактури (інвойсу). З огляду на засади свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) відомостей про дисконт (знижку) не може бути підставою для коригування митної вартості.

В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів в спірному рішенні стосовно того, яким чином відсутність інформації в рахунку-фактурі (інвойсі) по дисконт (знижку) на товар ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.

Зауваження щодо терміну розрахунків 180 днів/діб не містить числових розбіжностей, а вказує на різницю термінів в Дистриб`юторській угоді та інвойсі, що жодним чином не змінює термінів розрахунків. Більш того, порядок оплати товарів між сторонами жодним чином не впливає на митну вартість товару, а є однією із умов договору, яку сторони погодили одна з одною. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Відповідно до ч.5 ст.55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Згідно ч.4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вже зазначалось, з метою здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача було подано митну декларацію №23UA50013001720U0.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант позивача надав митному органу разом з декларацією відповідні документи.

24.08.2023 від митниці декларанту надійшло повідомлення №б/н на електронну пошту про надання додаткових документів, які були надані митниці 24.08.2023, що підтверджується листом №2408.1.

При цьому, ухвалюючи спірне рішення, митним органом не доведено проведення консультації між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, що є порушенням ч.4 ст. 57 МК України. Письмова вимога про надання додаткових документів не може свідчить про проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення методу митної вартості товару, оскільки така вимога передбачена ч.ч.3,4 ст.53 МК України, тоді як процедура консультацій, врегулювано іншими нормами МК України та передбачає діалог між декларантом та митним органом.

В порушення вищевказаних норм, відповідачем самостійно було обраного другорядний метод визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Крім того, саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене вбачається, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91 а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судку у постанові від 29.09.2020р. по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на інші МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.

Так, Верховний суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню .

В постанові від 30.04.2020р. по справі №820/231/16 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема також вказує й на те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як спірне рішення таких доказів не містить.

Враховуючи наведені мотиви, відповідач, в спірному рішенні, належним чином не обґрунтував застосування саме резервного методу для визначення митної вартості товару.

Водночас, з вищенаведених обставин вбачається, що позивачем до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Ч.1 ст.70 КАС України встановлено таку вимогу до доказів, як належність. У митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваних рішеннях, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах про митну вартість не було розбіжностей.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів UA500130/2023/000071/2 від 28.08.2023 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000314.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 15459 грн. 46 коп. ( в тому числі 12775 грн. 46 коп. (1,5 % ціни позову 851697 грн. 10 коп.) за вимогу майнового характеру та 2684 грн. за вимогу немайнового храктеру)

Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА».

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500130/2023/000071/2 від 28.08.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2023/000314.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРСАГ УКРАЇНА " (код ЄДРПОУ 42972414) 15459 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 46 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова