Постанова

від 09.01.2024 по справі 160/7690/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7690/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Діденко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (суддя Рянська В.В.) в адміністративній справі за позовом Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» до Дніпровського міського ради, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Інформаційне агентство ГО «Антикорупційна правозахисна рада» звернулося до суду з позовом до Дніпровського міського ради, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, в якому просило:

- визнати протиправною відмову Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 7/8-28 від 02.02.2023 у наданні публічної інформації за запитом Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» № 20230201_2 від 01.02.2023;

- зобов`язати Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради надати публічну інформацію (копію документа) за запитом Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» № 20230201_2 від 01.02.2023;

- визнати протиправним та нечинним розпорядження Дніпропетровського міського голови № 975-р від 07.12.2011 «Про затвердження Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації»;

- зобов`язати Дніпровську міську раду після набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та нечинним розпорядження Дніпропетровського міського голови № 975-р від 07.12.2011 «Про затвердження переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації» невідкладно опублікувати резолютивну частину даного рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:

Визнав протиправною відмову Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, викладену в листі № 7/8-28 від 02.02.2023, в задоволенні запиту Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» № 20230201_2 від 01.02.2023.

Зобов`язав Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради надати Інформаційному агентству ГО «Антикорупційна правозахисна рада» на його запит № 20230201_2 від 01.02.2023 копію листа Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 3/6-79 від 02.09.2021 з копіями додатків до нього.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Стягнув з Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить, скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та нечинним Розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 № 975-р. про затвердження «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації». Ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, визнавши протиправним та нечинним Розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 № 975-р. про затвердження «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації» та зобов`язати Дніпровську міську раду після набрання законної сили рішення суду про визнання протиправним та нечинним Розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 № 975-р. про затвердження «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації» невідкладно опублікувати резолютивну частину даного рішення суду у виданні, в якому їх було офіційно оприлюднено. Стягнути з відповідача суму судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що затверджений «Перелік відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації», грубо протирічить статті 34 Конституції України та прямо суперечить нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації». Порушує громадянські права та права мешканців територіальної громади (запитувачів інформації) в питаннях отримання суспільно важливої публічної інформації, що стосується діяльності органу місцевого самоврядування в особі Дніпровської міської ради, у тому числі розпорядження комунальним майном та коштами територіальної громади. Затверджений розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 07.12.2011 №975-р Перелік, фактично стосується усіх документів та інформації, розпорядником яких є Дніпровська міська рада.

Скаржник наголошує, що Розпорядження прийнято з прямим порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки в перелік відомостей безпідставно включено категорії конфіденційної та таємної інформації.

Відповідачем фактично затверджено не Перелік відомостей, що становлять інформацію (у відповідності до наданих повноважень згідно ч.3 ст. Закону України «Про доступ до публічної інформації»), а Перелік відомостей, які належать до інформації з обмеженим доступом, що має значно ширше значення.

Так, у пункті 2 Переліку наведені відомості, які належать до інформації з обмеженим доступом: відомості, що містяться в документах, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію - доповідні, службові, пояснювальні записки, листи, запити, довідки, звіти особистого та внутрішньо-організаційного характеру, інформація, акти, протоколи, рекомендації, висновки, рецензії, плани нарад, резолюції тощо; рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради або здійсненням контрольних, наглядових функцій, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; інформація, яка містить відомості, що становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі; розпорядження міського голови з кадрових питань; документи бухгалтерського обліку та звітності; інформація, що стосується особистого життя працівників виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та їх фізичного здоров`я; відомості із декларації про доходи посадових осіб, окрім тих осіб, які . претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади, чи членів їх ' сімей, та які обіймають посаду службовця І або II категорії; інформація, що містить приватні дані про особу, які стали відомі виконавчим органам під час виконання своїх службових обов`язків; копії трудових книжок працівників виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради; інформація, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими , актами.

Тобто, у затвердженому «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації» зазначено не категорії інформації, яка може бути віднесена до службової, безвідносно до конкретної інформації, а саме конкретні документи: розпорядження міського голови з кадрових питань (пункт 2.4. Переліку); документи бухгалтерського обліку та звітності (пункт 2.5. Переліку); відомості із декларації про доходи посадових осіб (пункт 2.7. Переліку), тощо. Отже, практично усі підпункти пункту 2 «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації», затвердженого Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 № 975-р, прямо суперечать нормам статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та іншим підзаконним нормативним документам. Також, до Переліку включено пункт 3 «Відомості, які не містить ознаки публічної інформації», а саме: відомості, які на день надходження запиту на інформацію не відображені та не задокументовані жодним чином і на будь-яких носіях; відображення та документування якої не передбачено законодавством України; відомості, отримані або створені під час листування з фізичними, юридичними особами, установами, підприємствами, об`єднаннями громадян, релігійними організаціями тощо.

У Переліку міститься пункт 4 Переліку, який визначає інформацію за якою виконавчі органи Дніпропетровської міської ради не є розпорядником інформації, а саме: яка стосується безпосереднього виконання депутатами своїх повноважень, передбачених Законом України «Про статус депутатів місцевих рад»; яка створена або отримана в процесі діяльності інших державних органів України, органів влади інших держав, міжнародних організацій, інших органів місцевого самоврядування, районних у місті Дніпропетровську рад, установ, організацій, підприємств, об 'єднань громадян, релігійних організацій тощо; яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб.

Зазначено, що вказані документи відносяться до конкретних видів документів та інформації. Тобто, до Переліку безпідставно включено пункт 3 «Відомості, які не містить ознаки публічної інформації» та пункт 4 «Виконавчі органи Дніпропетровської міської ради не є розпорядником інформації», що не має відношення до визначення службової інформації згідно статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Отже, затверджений розпорядження прямо суперечить нормам Закону У країни «Про запобігання корупції», зокрема в частині визначення терміну «декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», а також статті 47 цього Закону, щодо обліку та оприлюднення цих декларацій.

Скаржник вважає помилковим твердження про те, що законність розпорядження Дніпровського міського голови від 07.12.2011 №975-р підтверджена судовими рішеннями у справі № 160/10617/19, оскільки відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог суд виходив з того, що спірне розпорядження від 07.12.2011 №975-р прийняте міським головою в межах наданих повноважень.

Проте у межах цієї справи позивач просить визнати протиправним та нечинним Розпорядження не з підстав прийняття розпорядження поза межами наданих повноважень, а за іншими обставинами та доводами, а саме воно суперечить нормам чинного законодавства: статті 34 Конституції України та прямо протирічить нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, в даному випадку відсутня подібність правовідносин за їх змістом, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Зазначає, що позивач наводив конкретні приклади невідповідності «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації», затвердженого Розпорядженням від 07.12.2011 №975-р нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та суперечить роз`ясненням затвердженим постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 №10: пункти 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 3.2 Переліку суперечать статті 5 Закону та п.5.8 Постанови від 29.09.2016 №10; пункт 4 Переліку суперечить статті 1,13 Закону та п.1.1. Постанови №10.

Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначено, що позивач (апелянт) обґрунтовує підстави звернення до суду у цій справі та подання апеляційної скарги застосуванням оскаржуваного розпорядження, який було спрямовано позивачем безпосередньо Управлінню з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.

При цьому, міська рада не є учасником правовідносин щодо розгляду та відмови у задоволенні запиту, який став підставою для звернення з позовом.

На думку Ради, ураховуючи характер правовідносин, дії стосовно розгляду та відмови у задоволенні запиту № 20230201_2 від 01.02.2023 і розробки та прийняття розпорядження міського голови від 07.12.2011 № 975-р є окремими правовідносинами та окремими предметами спору.

Так, відповідач з посиланням на частину 4 статті 78 КАС України, зазначає, що законність розпорядження Дніпровського міського голови від 07.12.2011 № 975-р підтверджена судовими рішеннями у справі № 160/10617/19, а саме рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування розпорядження № 975-р.

Зазначено, що Розпорядження Дніпровського міського голови від 07.12.2011 прийнято в межах реалізації повноважень визначених законами України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» та з урахуванням вимог Указу Президента України від 05.05.2011 № 547/2011 «Питання забезпечення органами виконавчої впади доступу до публічної інформації».

Також зазначає, що відповідно до пункту 5.17 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 №10, окремо суди повинні звертати увагу на перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який затверджено практично всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування та до якого можуть бути включені відомості, що становлять службову інформацію, відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2939-VI.

Так, Закон № 2939-УІ не вимагає обов`язкового складення та затвердження такого Переліку.

Перелік, у разі затвердження, повинен складатися з абстрактних категорій інформації, яка може бути віднесена до службової, безвідносно до конкретної інформації (конкретного документа). Тобто по суті йдеться про перелік категорій відомостей, які можуть бути віднесені до службової інформації. Перелік слугує для розпорядників та запитувачів тільки орієнтиром щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі, якщо застосування «трискладового тесту» в кожному конкретному випадку надасть підстави для її обмеження.

Під час складання Переліку «трискладовий тест» не застосовується, оскільки йдеться про абстрактні категорії відомостей. Натомість «трискладовий тест» обов`язково застосовується у кожному випадку, коли конкретній інформації надається статус «для службового користування».

Відповідач наголошує, що розпорядження Дніпровського голови від 07.12.2011 № 975-р прийнято з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Від позивача надійшли додаткові пояснення.

В обґрунтування зазначено, що позивач в ході проведення журналістського розслідування, в рамках здійснення Статутної діяльності, керуючись ст.34 Конституції України, нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради із інформаційним запитом від 01.02.2023 №20230201_2, в якому просив надати копію листа Управління від 02.09.2021 №3/6- 79, та додатки до нього.

У даному питанні запит був спрямований на отримання документа, який вже було використано для винесення Припису.

Запитуваний у Дніпровської міської ради документ безпосередньо стосувався розпорядження комунальним майном (землями) та здійснення забудови на земельній ділянці територіальної громади в межах історичного ареалу міста без отримання необхідних дозволів, погоджень.

Листом від 02.02.2023 №7/8-28, уповноважена особа Дніпровської міської ради в особі начальника Управління з питань охорони культурної спадщини відмовила позивачу в наданні запитуваного документа.

На думку Розпорядника інформації, підставою для відмови стало те, що запитуваний лист відноситься до «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації». Зазначений Перелік затверджено Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 №975-р.

При цьому, Управління з питань охорони культурної спадщини не повідомляло до якого саме виду відомостей відносить запитуваний лист від 02.09.2021 №3/6-79, чи до відомостей, які належать до інформації з обмеженим доступом (розділ 2 Переліку), чи відомостей, які не містять ознак публічної інформації (розділ 3 Переліку), або до розділу 4.

Як було встановлено судом першої інстанції (та зазначено у рішенні), Управління з питань охорони культурної спадщини відмовило в наданні запитуваних документів, інформації виключно керуючись нормами оскаржуваного Порядку без використання «трискладового тексту». Зазначений висновок не спростовується з боку відповідача - Дніпровської міської ради.

При цьому, Перелік затверджений Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 №975-р, фактично стосується усіх документів та інформації, розпорядником яких є Дніпровська міська рада.

Проведеним аналізом діючих правових норм та судової практики було встановлено, що практично усі підпункти пункту 2 «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації», затвердженого Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 № 975-р, прямо суперечать нормам статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та іншим підзаконним нормативним документам.

Крім того, ознайомившись з зазначеним Переліком встановлено що, всупереч вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» вказаним Розпорядженням №975-р до Переліку включено пункт 3 «Відомості, які не містить ознаки публічної інформації».

Таким чином, Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 07.12.2011 №975-р, фактично затверджений «Перелік відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації».

Тобто фактично затверджено не Перелік відомостей, що становлять службову інформацію (у відповідності до повноважень наданих ч.3 ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), а Перелік відомостей, які належать до інформації з обмеженим доступом, що має значно ширше значення.

Крім того, до Переліку безпідставно включено пункт 3 «Відомості, які не містить ознаки публічної інформації» та пункт 4 «Виконавчі органи Дніпропетровської міської ради не є розпорядником інформації», що взагалі не має відношення до визначення службової інформації згідно статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином затверджений «Перелік відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації», не відповідає статті 34 Конституції України та прямо суперечить нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Неправомірна відмова в доступі до запитуваної інформації порушує права, перешкоджає здійсненню Статутної діяльності організації. Крім того, порушує громадянські права та права мешканців територіальної громади (запитувачів інформації) в питаннях отримання суспільно важливої публічної інформації, що стосується діяльності органу місцевого самоврядування в особі Дніпровської міської ради, в тому числі розпорядження комунальним майном та коштами територіальної громади.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів ГО «Антикорупційна правозахисна рада».

Стосовно твердження, що законність розпорядження Дніпровського міського голови від 07.12.2011 №975-р підтверджена судовими рішеннями у справі № 160/10617/19, позивач зазначає, що в даному випадку відсутня подібність правовідносин за їх змістом, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, з урахуванням того, що Громадська організація «Платформа Громадський контроль» 29.10.2019 подала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву до Дніпровської міської ради (відповідач-1), Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (відповідач-2), Дніпровського міського голови (відповідач-3), в якій просила задовольнити 7 позовних вимог, в тому числі визнати протиправним та нечинним розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.2011 №975-р.

Судом у справі №160/10617/19 прийнято рішення від 19 березня 2020 року, згідно якого, зокрема, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження прийняте міським головою в межах наданих повноважень.

При цьому, позивачем не ставиться під сумнів повноваження міського голови щодо прийняття Розпорядження та затвердження «Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом та відомостей, які не містять ознак публічної інформації», навпроти, позивач вважає, що розпорядження прийняте міським головою в межах наданих повноважень.

При цьому, позивач просив визнати протиправним та нечинним Розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.11 №975-р з інших обставин та доводів, зокрема, в позові обґрунтовується позиція, що спірне розпорядження від 07.12.2011 №975-р суперечить нормам чинного законодавства: статті 34 Конституції України та прямо протирічить нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позивач наголошує на відсутності тотожності та подібності правовідносин в даному випадку за їх змістом, із справою №160/7690/23.

Від Дніпровської міської ради надійшли додаткові пояснення.

В поясненнях зазначено, зокрема, що Дніпровська міська рада не отримувала запит позивача від 01.02.2023, вищезазначений запит адресовано безпосередньо Управлінню з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради. Отже, міська рада не є учасником правовідносин щодо розгляду. та відмови у задоволенні цього запиту.

Дніпровська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування, діє у відповідності до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів. Дніпровська міська рада відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є юридичною особою, яка наділена цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Аналогічні приписи частини першої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» поширюються і на відповідача - Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, яке є самостійним виконавчим органом Дніпровської міської, ради, відноситься до системи виконавчих органів місцевого самоврядування і діє в межах визначеної законом компетенції.

Ураховуючи, що запит позивача, був адресований безпосередньо до другого відповідача - Управління, отже, Дніпровська міська рада не брала участь у правовідносинах щодо розгляду цього запиту відповідним виконавчим органом.

Вищевказана обставина унеможливила порушення, невизнання або оспорювання прав позивача з боку Дніпровської міської ради, в частині позовних вимог, що стосуються розгляду запиту на інформацію від 01.02.2023.

Зазначення у відповіді про наявність розпорядження Дніпровського міського голови від 07.12.2011 № 975-р не є підтвердженням того, що до позивача воно було застосовано.

Вказано на те, що позивачем не доведено, що саме по собі посилання у відповіді Управління на норми закону та розпорядження матиме наслідком визнання протиправним та нечинним розпорядження міського голови.

Зазначено, що у позовній заяві в частині оскарження розпорядження Дніпровського міського голови від 07.12.2011 № 975-р, позивач, не навів доводів та обставин незаконності чи протиправності оскаржуваного розпорядження, а лише послався на норми статті 34 Конституції України та процитував норми чинного законодавства і також процитував оскаржуване розпорядження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.01.2023 № 06/36/837-23 за результатами опрацювання листа Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» від 17.01.2023 № 20230117_9 повідомлено позивача, що згідно з інформацією, викладеною у листі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради від 02.09.2021 № 3/6-79 та додатках до нього, надісланих листом Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20.09.2021 № 1843/0/161-21 Міністерством культури та інформаційної політики України замовнику ТОВ «ВІАРОН» - надіслано припис від 18.10.2021 № 12464/6.11.6 про припинення подальшого проведення будь-яких будівельних та земляних робіт на об`єкті: «Нове будівництво апартаментів з приміщеннями громадського призначення по вул. Січових стрільців, 17, м. Дніпро». До листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.01.2023 № 06/36/837-23 було додано копію вказаного припису, який також містить посилання на інформацію, викладену в листі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради від 02.09.2021 № 3/6-79 та додатках до нього, як на підставу видання припису.

Інформаційне агентство ГО «Антикорупційна правозахисна рада» звернулося до Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради з інформаційним запитом № 20230201_2 від 01.02.2023, в якому у зв`язку з проведенням журналістського розслідування просило надати лист Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 3/6-79 від 02.09.2021 та додатки до нього.

Листом Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 7/8-28 від 02.02.2023 було відмовлено у задоволенні запиту Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» № 20230201_2 від 01.02.2023 з посиланням на статтю 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У листі відповідача-2 зазначено, що на запит позивача № 20220118_2 від 18.01.2022 щодо надання вказаного листа йому було надано відповідь 19.01.2022 за № 7/6-20. Наведено положення ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вказано, що розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 975-р від 07.12.2011 затверджено Перелік відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, до якого входять відомості, що містяться у документах, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію доповідні, службові, пояснювальні записки, листи, запити, довідки, звіти особистого та внутрішньо-організаційного характеру, інформація, акти, протоколи, рекомендації, висновки, рецензії, плани нарад, резолюції тощо. Також цим листом роз`яснено, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію до вищого органу або суду.

Листом Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 7/6-20 від 19.01.2022 на запит Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» № 20220118_2 від 18.01.2022 про надання, зокрема, листа Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 3/6-79 від 02.09.2021 та додатків до нього було повідомлено, що інформація, яка міститься у запитуваному листі, відноситься до службової інформації з обмеженим доступом.

У наданому відповідачем-2 для залучення до матеріалів справи витягу з програмного забезпечення Дніпровської міської ради комп`ютерної програми «Загальна канцелярія» щодо вихідного документа № 3/6-79 від 02.09.2021 зазначено відомості про тип документа відповідь, його адресата «Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпро…», короткий зміст «Про дотримання законодавства за адресою: вул. Січових Стрільців, 17», кількість аркушів 9.

На запит Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» № 20220128_1 від 28.01.2022 про надання документа Дніпровської міської ради, на підставі якого лист Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 3/6-79 від 02.09.2021 віднесено до службової інформації з обмеженим доступом, відповідач-2 листом № 7/8-28 від 31.01.2022 надав копію розпорядження Дніпропетровського міського голови № 975-р від 07.12.2011 «Про затвердження Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації».

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 975-р від 07.12.2011 «Про затвердження Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації» було затверджено відповідний Перелік та визначено виконавчим органам Дніпропетровської міської ради при наданні відповідей на запити на інформацію керуватись Переліком.

У Переліку зазначено відомості, які належать до інформації з обмеженим доступом, відомості, які не місять ознак публічної інформації, та визначено інформацію, щодо якої виконавчі органи Дніпропетровської міської ради не є розпорядниками.

Відомості, які належать до інформації з обмеженим доступом, на які посилався відповідач-2 у листі № 7/8-28 від 02.02.2023, а саме відомості, що містяться у документах, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію доповідні, службові, пояснювальні записки, листи, запити, довідки, звіти особистого та внутрішньо-організаційного характеру, інформація, акти, протоколи, рекомендації, висновки, рецензії, плани нарад, резолюції тощо, містяться у пункті 2.1 Переліку.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням не було застосовано «трискладового тесту» для з`ясування наявності підстав для обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації, що є порушенням вимог Закону № 2939-VI. Лист, яким відмовлено у наданні запиту на інформацію, містить лише посилання на затверджений оскаржуваним розпорядженням Перелік, без конкретизації, до яких саме відомостей, віднесених до цього Переліку (із зазначенням пункту Переліку), належить запитувана інформація.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.2011 № 975-р «Про затвердження Переліку відомостей виконавчих органів Дніпровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації», суд виходив з того, що в оскаржуваному розпорядженні зазначено саме абстрактні категорії інформації, яка може бути віднесена до службової, безвідносно до конкретної інформації (конкретного документа), тобто лише перелік категорій відомостей, які можуть бути віднесені до службової інформації, який може слугувати для розпорядників та запитувачів тільки орієнтиром щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі, якщо застосування «трискладового тесту» в кожному конкретному випадку надасть підстави для її обмеження. Та обставина, що Управління, відмовляючи у задоволенні запиту позивача, посилався на розпорядження», не свідчить саме по собі про його протиправність.

Також суд посилався на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 у справі № 160/10617/19, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020, якими було відмовлено у задоволенні позовної вимоги ГО «Платформа Громадський Контроль», пред`явленої до Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та нечинним розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.2011 № 975-р «Про затвердження Переліку відомостей виконавчих органів Дніпровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 34 Конституції України, гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII ( далі Закон № 2657) визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено, частинами 1 та 2 статті 7 цього Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом № 2939.

Суд зазначає, що саме Закон № 2939, як спеціальний закон, має пріоритет перед іншими законодавчими актами і повинен виконуватися усіма розпорядниками інформації.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Стаття 3 Закону визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Так, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Стаття 4 визначає принципи забезпечення доступу до публічної інформації.

Так, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 12 Закону № 2939 визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За пунктом 1 частини 1 та частиною 4 статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до статті 20 Закону № 2657-ХІІ, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, нормами законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію» передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. До таких випадків закон відносить, зокрема, службову інформацію.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог Закону № 2939-VI.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року справа №990/161/23.

При цьому, відповідно до статей 32, 34 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно офіційного тлумачення положень частин 1, 2 статті 32, частин 2, 3 статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Отже, вищевказаними нормами передбачено, що можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової, не слід розуміти, як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. (постанови Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 554/11837/14-а, від 4 вересня 2021 року у справі №9901/118/21).

При цьому, згідно положень Закону № 2939-VI, обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, Закон № 2939-VI прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2016 у справі «Magyar Helsinki Bizottsбg v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170): 1. Мета запитувача. 2. Природа інформації. 3. Роль запитувача. 4. Готова та доступна інформація.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи, дає підстави для висновку, що саме Законом № 2939-VI та Законом №2297 визначено винятки щодо інформації яка належить до інформації з обмеженим доступом. При цьому, у разі наявності інформації з обмеженим доступом у документі, обмеженню в доступі підлягає саме ця інформація, а не документ в цілому.

Положеннями частини 3 статі 9 Закону № 2939-VI встановлено, що Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Отже, вказаною нормою прямо передбачено можливість затвердження органами місцевого самоврядування Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, який не може бути обмеженим у доступі.

Позивач обґрунтовує порушення прав спірним розпорядженням тим, що воно створює наслідки неправомірної відмови в доступі до запитуваної інформації позивачу, перешкоджає здійсненню Статутної діяльності позивача, порушує громадянські права та права мешканців територіальної громади (запитувачів інформації) в питаннях отримання суспільно важливої публічної інформації, що стосується діяльності органу місцевого самоврядування в особі Дніпровської міської ради, у тому числі розпорядження комунальним майном та коштами територіальної громади.

З аналізу норм діючого законодавства слідує, що Закон № 2939-VI, як спеціальний закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами і повинен виконуватися усіма розпорядниками інформації незалежно від спеціального законодавства, що регулює їх діяльність, та які прийнятті ними на виконання такої діяльності.

Системний аналіз норм Закону № 2939-VI свідчить про наявність у розпорядника інформації обов`язку, закріпленого на законодавчому рівні, щодо надання публічної інформації на підставі запитів на інформацію.

Суд зазначає, що Закон № 2939-VI передбачає відповідальність розпорядників інформації.

Отже, сформований відповідачем Перелік щодо публічної інформації не створює скаржнику перешкод для отримання запитуваної інформації у спосіб, визначений Законом № 2939-VI.

Право на доступ до інформації, скаржник може реалізувати шляхом направлення відповідного запиту до відповідача.

Статтею 23 Закону № 2939-VI встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Системне застосування наведених норм Закону № 2939-VI дає підстави для висновку, що суб`єктивне право на доступ до публічної інформації, яке підлягає захисту судом, має запитувач інформації - особа (фізична, юридична особа, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єкта владних повноважень), яка звернулася до розпорядника інформації із запитом надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Також, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі №640/10625/21 зазначено, що підстави звільнення від доказування визначені статтею 78 КАС України, відповідно до частини четвертої цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В цій постанові Верховного Суду розкрито змість понять «преюдиційні факти», «преюдиційні обставини», а також зазначено, що суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 460/8668/20 зазначено, що преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Водночас звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Відповідно правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 , у постановах Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 815/6356/15, від 16 серпня 2023 року у справі № 120/599/21-а, від 22 серпня 2023 року у справі № 420/5210/19 та від 10 жовтня 2023 року у справі № 620/6232/21, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 у справі № 160/10617/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020, відмовлено у задоволенні позову ГО «Платформа Громадський Контроль» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.2011 № 975-р «Про затвердження Переліку відомостей виконавчих органів Дніпровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації».

У межах розгляду справи № 160/10617/19, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови від 07.12.2011р. №975-р., оскільки сам по собі затверджений Перелік не може створювати перешкод для доступу до публічної інформації та не може бути самостійною підставою для відмови у наданні інформації, яка відповідно до Закону може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

При цьому, у справі № 160/10617/19, суди досліджуючи оскаржуване розпорядження встановили, що в ньому зазначено саме абстрактні категорії інформації, яка може бути віднесена до службової, безвідносно до конкретної інформації (конкретного документа), тобто лише перелік категорій відомостей, які можуть бути віднесені до службової інформації, який може слугувати для розпорядників та запитувачів тільки орієнтиром щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі, якщо застосування трискладового тесту в кожному конкретному випадку надасть підстави для її обмеження.

Тобто, у межах справи № 160/10617/19 суди надали оцінку спірному розпорядженню та Переліку.

Зазначене, з урахуванням обґрунтування позову, судового рішення у справі № 160/10617/19, обумовлює наявність підстав для відмови у задоволені позовних вимог в цій частині.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров