Постанова

від 19.01.2024 по справі 580/4164/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4164/23 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області щодо нарахування та виплати за заявою ОСОБА_1 на його користь одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі №704/753/14-а в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 6 700 грн., що її встановлено Законом України «Про Державний бюджет» на 2023 рік, відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, наявні підстави для закриття провадження у відповідності до п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що у новому позові відрізняється його предмет.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із статтею 48 Закону №796-ХІІ позивач має право на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі №704/753/14-а, відповідачем не виплачена ОСОБА_1 одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. За таких обставин, оскільки розмір мінімальної заробітної плати для виплати компенсації визначається на момент її виплати, у 2023 році виплаті підлягає 201 000 грн.

Отже, на думку позивача вказана бездіяльність відповідача являється протиправною, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю, оскільки з набранням чинності судовим рішенням, правовідносини між позивачем та відповідачем вирішено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.

З аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства випливає, що при вирішенні судом питання про закриття провадження у справі з підстав наявності таких, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду про закриття провадження у справі, необхідним є встановлення обставин ухвалення таких у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС (категорія 1) посвідчення серії НОМЕР_1 від 31.10.2019.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі №704/753/14-а зобов`язано управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В межах виконання постанови у справі №704/753/14-а, управлінням соціального захисту населення Тальнівської РДА нараховано ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» що становить 36 540 грн (лист від 14.12.2016 №01-5/695).

24.04.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до управління соціального захисту населення Звенигородської РДА про нарахування компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» що становить 201 000 грн станом на 2023 рік.

10.05.2023 листом за вих. №1177/05-13 відповідач повідомив, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі №704/753/14-а нарахована компенсація у сумі 36 540 грн, однак не виплачена в наслідок відсутності коштів.

Не погодившись із рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції вірно вказав, що є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі №704/753/14-а, зокрема зобов`язано провести виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка згідно листа відповідача не виплачена.

На переконання суду першої інстанції, провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю, оскільки з набранням чинності судовими рішеннями щодо спірної виплати, правовідносини між позивачем та відповідачем вирішено.

При чому, суд першої інстанції вірно вказав, що формулювання розміру виплати, але обґрунтовуючи одними і тими ж підставами заявлення позову не змінює суть позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення позивачем розрахунку суми, яка має бути йому нарахована та виплачена не є окремою підставою для звернення до суду, оскільки дана обставина жодним чином не змінює трактування заявлених позовних вимог, не змінює їх зміст та не може вважатися новим (іншим) обґрунтуванням позовних вимог, так як не несе юридичного або доказового значення.

В широкому змісті підставою адміністративного позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. До таких обставин можна віднести такі юридичні факти, які підтверджують наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами та наявність порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

При цьому, підставою позову можуть бути тільки юридичні факти, які тягнуть певні правові наслідки, а саме: виникнення, зміну та припинення правовідносин. Натомість фактичні дані справи до підстав позову не відносяться, оскільки такі лише підтверджують наявність або відсутність тих юридичних фактів, які складають підставу позову.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що певні розбіжності у формулюванні підстав позову в даному випадку, не змінюють змісту спірних правовідносин та не свідчать про нетотожність спору, що виключає підстави для надання їм повторної правової оцінки судом.

Відповідно до вимог частин другої, четвертої статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 382 КАС України, визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що позовні вимоги сформульовані саме як забезпечення виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.

З аналізу предмету спору та позовних вимог у цій справі, вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі №704/753/14-а.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі №704/753/14-а набрала законної сили, є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю, оскільки з набранням чинності судовим рішенням, правовідносини між позивачем та відповідачем вирішено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.01.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна