Постанова

від 18.01.2024 по справі 200/6780/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 січня 2024 року

справа № 200/6780/20-а

адміністративне провадження № К/990/41531/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (суддя - Галатіна О. О.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (судді: Гайдар А. В., Казначеєв Е. Г., Компанієць І. Д.)

у справі №200/6780/20-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс»

до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Головного управління ДПС у Донецькій області, Офісу великих платників податків ДПС

про стягнення пені на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

21 липня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС в Донецькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - другий відповідач у справі), Офісу великих платників податків ДПС (далі - третій відповідач у справі) про стягнення з державного бюджету України на користь Товариства пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 10 228 994 гривні 40 копійок.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №200/6780/20-а, позовні вимоги задоволено, стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 10 228 994 гривні 40 копійок.

11 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №200/6780/20-а, провадження за якою відкрито після усунення позивачем недоліків скарги ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції. Цією ж ухвалою задоволено клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області та зупинено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №200/6780/20-а до розгляду справи Верховним Судом.

08 січня 2024 року справа №200/6780/20-а надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що до спірних правовідносин щодо стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з державного бюджету України суд апеляційної інстанцій не застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі 803/1149/18.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином строк звернення позивача до суду з вимогами в частині стягнення пені на суму бюджетної заборгованості за період з листопада 2013 року по липень 2020 року, що призвело до порушення положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковий орган наполягає на помилковості висновку суду апеляційної' інстанції про те, що позивачем не порушений строк звернення до суду з позовом про стягнення пені, оскільки бюджетне відшкодування позивачу до наступного часу не здійснено. Такі висновки, на думку відповідача, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини. Судом апеляційної інстанції не було враховано те, що позовна вимога про стягнення пені на суму бюджетної заборгованості податку на додану вартість може бути заявлена в межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Норми Податкового кодексу України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою, а отже, платник податку може звернутися до адміністративного суду з відповідними вимогами з урахуванням загальних строків, що визначені статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18, від 24 серпня 2023 року у справі №480/9238/21 (адміністративне провадження №К/990/29096/22).

Тобто, незалежно від того, чи сплачена фактично бюджетна заборгованість, нарахування пені нерозривно пов`язано з такою заборгованістю, а отже відлік строку звернення до суду розпочинається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив, що 25 листопада 2013 року Товариство завернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про стягнення з Державного бюджету України пені на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 214 703,94 грн, за якою відкрито провадження у справі №805/16891/13-а. В подальшому, ухвалою суду від 16 грудня 2013 року провадження у справі №805/16891/13-а було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №805/16876/13-а.

26 лютого 2020 року Товариство звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з клопотанням про поновлення провадження у справі №805/16891/13-а про стягнення пені за прострочення повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року) відмовлено у задоволені клопотання Товариства про поновлення провадження у справі №805/16891/13-а у зв`язку з тим, що судове провадження в цієї адміністративній справі є втраченим, отже, розгляду заяви про поновлення провадження у справі повинно передувати відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі № 805/16891/13-а. Крім того, суд із посиланням на вимоги статті 384 КАС України зазначив, що оскільки розгляд адміністративної справи №805/16891/13-а на момент втрати судового провадження був не закінчений та рішення суду у справі не ухвалене, тому втрачене судове провадження виходячи з приписів статті 384 Кодексу адміністративного судочинства України відновленню не підлягає, а позивачу роз`яснено право звернутися до суду з аналогічним позовом.

21 липня 2020 року ТОВ «Тар Альянс» завернулось до суду з новим позовом. Проте, в адміністративній справі №805/16891/13-а позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України пені на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 214 703,94 грн, у той час як в новій адміністративній справі №200/6780/20-а (результати якої є предметом оскарження) позовними вимогами є стягнення вже пені в розмірі 10 228 994,40 грн, що перевищує раніше заявлену до стягнення суму пені на 10 014 290,46 грн. При цьому заяву про поновлення строку на звернення до суду позивачем не надав у зв`язку з тим, що позивач не вважає, що ним пропущений строк звернення до суду. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що новий позов не є «аналогічним позовом» в розумінні висновків суду апеляційної інстанції у справі №805/16891/13-а.

Відповідач зазначає, що, ухвалюючи рішення у справі №200/6780/20-а, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач реалізував своє право шляхом подання позову у даній справі 21 липня 2020 року в межах строку звернення до суду. Проте дане рішення не містить жодних обґрунтувань чому суд отримавши позовну заяву 21 липня 2020 року з вимогою в частині стягнення пені з листопада 2013 року, дійшов висновку, що строки звернення до суду не порушено.

Податковий орган просить скасувати касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач надав суду відзив на касаційну скаргу відповідача, просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 20 серпня 2012 року Товариство подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 7 840 128 грн.

В подальшому Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правильності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №420/15-17-2/33853132 від 09 жовтня 2012 року.

На підставі зазначеного Акту СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області 30 жовтня 2012 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000201520/23905/10/15-17-2, №0000211520/23907/10/15-17-2 та №0000191520/23904/10/15-17-2 якими відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 7 670 093,00 грн, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування (заявленого за напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку) з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року по справі 805/3119/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, задоволені позовні вимоги Товариства, а вищевказані повідомлення рішення скасовані. Зазначену ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку міжрегіонального повного управління Міндоходів отримало 01 липня 2013 року.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2014 року здійснено процесуальну заміну неналежного відповідача на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів. Постанови судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року по справі 805/3119/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, задоволені позовні вимоги Товариства, а податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року №00000211520/23907/10/15-17-2, №00000191520/23904/10/15-17-2, №0000201520/23905/10/15-17-2, від 5 листопада 2012 року №0000221520/24621/10/15-17-2 скасовані.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року провадження у справі №805/3119/13-а закрите.

Також Товариство звернулося до суду з позовною заявою про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 7 840 128 гривень. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року по справі 805/16876/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, позовні вимоги Товариства задоволені, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 7840128,00 грн.

У своїй постанові від 17 жовтня 2019 року по справі №805/16876/13-а (адміністративне провадження №К/9901/4386/18, К/9901/4388/18) Верховний Суд підтвердив правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і залишив без змін вказані вище судові рішення про стягнення з бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 7 840 128,00 грн.

У листопаді 2013 року Товариство також заверталося до суду з позовом про стягнення пені на суму невідшкодованої заборгованості бюджету з податку на додану вартість, провадження за якою відкрито у справі №805/16891/13-а. Надалі провадження у справі зупинено до вирішення справи № 805/16876/13-а.

Після завершення розгляду справи № 805/16876/13-а Товариством ініційовано відновлення розгляду справи №805/16891/13-а про стягнення пені за прострочення повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Втім, враховуючи той факт, що матеріали адміністративної справи №805/16891/13-а знаходились у будівлі Донецького окружного адміністративного суду під час її незаконного захоплення і на даний час вважаються втраченими, в ухвалах Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та Першого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року було вказано на неможливість відновлення розгляду справи №805/16891/13-а та зазначено про право Товариства звернутися до суду із аналогічним позовом.

Згідно матеріалів справи, від часу набуття чинності рішенням у справі з приводу оскарження результатів перевірки податку на додану вартість за липень 2012 року, заявлених позивачем до відшкодування і до теперішнього часу заборгованість з податку на додану вартість за липень 2012 року не відшкодовано.

Висновки судів попередніх інстанцій

Суди попередніх інстанцій, враховуючи положення статті 200 ПК України, обставини, встановлені у судових рішеннях №805/3119/13-а, №805/16876/13-а, визнали факт заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 7 840 128 гривень перед Товариством. Суди установили, що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року до теперішнього часу не здійснено. Розмір пені за прострочення повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року, розрахованої відповідно до пункту 200.23. статті 200 ПК України станом на 10 липня 2020 року становить 10 228 994 гривні 40 коп.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми вважаються бюджетною заборгованістю, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме з недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.

Що стосується процесуальних строків звернення до суду, то порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначається КАС України (стаття 1 цього Кодексу), процесуальні строки звернення до суду є обов`язковою складовою процедури її ініціації (частина перша статті 122 КАС України). Тривалість такого строку та початок відліку є його обов`язковими елементами, які визначаються залежно від предмета судового оскарження та обраного позивачем способу захисту порушеного права.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Процесуальним наслідком пропущення строків звернення до адміністративного суду стаття 123 КАС України передбачає повернення позову чи залишення його без розгляду (залежно від стадії виявлення судом факту пропуску).

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Для цілей розгляду судом термінових спорів у статті 270 КАС України визначено, що днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення (частина четверта цієї статті).

При цьому слід враховувати, що запровадження строків звернення до суду слугує меті досягнення правової визначеності щодо правомірності акта (рішення, дії, бездіяльності) держави в особі її органів; після спливу строків правовідносини набувають ознак стабільності.

Попри те, як убачається з викладеного вище обґрунтування, у разі залишення без розгляду внаслідок спливу строку звернення до суду позову щодо реалізації права на бюджетне відшкодування / стягнення пені право особи на підтверджену судом суму такого відшкодування не вичерпується, а протиправна поведінка держави не легітимізується.

ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.

Встановлений статтею 102 ПК України строк давності у 1095 днів поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

Однак положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК, оскільки остання є відсильною до статті 102 ПК України та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

Аналіз положень статті 102 ПК України, у тому числі й пункту 102.5 цієї статті, вказує на те, що ці норми не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, яка встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

З наведеного убачається, що платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі 803/1149/18.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушення позивачем строку звернення до суду із позовом про стягнення пені, оскільки бюджетне відшкодування позивачу до наступного часу не здійснено.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судові рішення не містить жодних обґрунтувань чому суд, отримавши позовну заяву 21 липня 2020 року з вимогою в частині стягнення пені з листопада 2013 року, дійшов висновку, що строки звернення до суду не порушено. Суди не встановили всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що призвело до ухвалення незаконних по суті рішень, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує на періоді з 16 липня 2013 року по 10 липня 2020 року, за який позивач, звернувшись до суду 14 липня 2020 року, просив стягнути пеню в розмірі 10 228 994 грн 40 коп. нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року.

Враховуючи те, що Товариство 25 листопада 2013 року зверталося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про стягнення з Державного бюджету України пені на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 214 703,94 грн (справа №805/16891/13-а), який так і не був розглянутий, оскільки судове провадження в цій адміністративній справі є втраченим (матеріали адміністративної справи №805/16891/13-а знаходились у будівлі Донецького окружного адміністративного суду під час її незаконного захоплення у 2014 році), у судів попередніх інстанцій при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду з новим позовом у 2020 році в частині спору, що стосується пені в розмірі 214 703,94 грн, мали підстави поновити пропущений строк, оскільки причини пропуску строку, які зумовили повторне звернення до суду, пов`язані з обставинами об`єктивно непереборними, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 014 290,46 грн (10228994,40 - 214703,94) суди попередніх інстанцій мають вирішити питання поновлення строку звернення до суду з урахуванням висновків щодо застосування статей 122, 123 КАС України, висловлених в цій постанові, та здійснити розгляд справи у відповідній частині.

Результати касаційного перегляду судових рішень

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та направлення справи №200/6780/20-а на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 122, 123, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року скасувати, справу №200/6780/20-а направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк