Рішення

від 19.01.2024 по справі 580/12150/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року справа № 580/12150/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи № 580/12150/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до голови Лисянського районного суду, Лисянського районного суду (вул. Незалежності 4, селище Лисянка, Черкаська область, 19301, код ЄДРПОУ 05381932) про визнання бездіяльністі протиправною та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

20.12.2023 вх. №57084/23 ОСОБА_1 у позовній заяві просить:

- визнати протиправними дії Лисянського районного суду Черкаської області щодо відмови у наданні інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року, що міститься у листі від 18 вересня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність голови Лисянського районного суду Черкаської області щодо не підписання відповіді від 18 вересня 2023 року Лисянського районного суду Черкаської області на інформаційний запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року;

- зобов`язати Лисянський районний суд Черкаської області розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року по суті та надати відповідь не пізніше пяти днів з дня постановлення рішення суду з урахуванням висновків суду.

20.12.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі №580/12150/23, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.09.2023 ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до Лисянського районного суду, проте 18.09.2023 відповідач надав відповідь, де зазначив, що запит перенаправлений до Лисянської районної державної адміністрації (додані:свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи 01.11.1973). Позивач стверджує, що відповідач володіє запитуваною інформацією, проте протиправно відмовив у наданні запитуваної інформації: ким, коли та на якій підставі проведено реєстрацію юридичної особи Лисянський районний суд та присвоєно код 05381932 з наданням копій на підтвердження. На переконання позивача голова Лисянського районного суду С.Пічкур ухиляється від виконання вимог закону у наданні достовірної, точної та повної інформації, позаяк відповідь від 18.09.2023 підписана неповноважною особою - керівником апарату суду.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ

Відповідач - Лисянський районний суд позов не визнав. 04.01.2023 вх. №816/24 у відзиві (за підписом представника Чернушенка В.В. уповноваженого у порядку передоручення Борисенко А.П. - голова комісії з припинення на підставі довіреності сформованої в системі «Електронний суд» від 14.12.2022 на підставі витягу з ЄДР від 18.10.2022 від Лисянського районного суду код ЄДРПОУ 05381932) ззначено: за резолюцією голови суду 13.09.2023 інформаційний запит переданий для виконання керівнику апарвту та заступнику керівника апарату Лисянського районного суду. За результатом розгляду надано відповідь, що була наявна у володінні Лисянського районного суду щодо інформації про реєстрацію юридичної особи з копією свідоцтва про державну реєстрацію, проте щодо інших питань запит направлений до розпорядника витребуваної інформації - Звенигородської районної державної адміністрації. Доводи позивача щодо бездіяльності голови суду є необгрунтованими, відповідь на інформаційний запит підписана уповноваженою особою на виконання резолюції у межах повноважень керівника апарату суду.

08.01.2024 вх.1180/24 Голова Лисянського районного суду Сергій Пічкур у відзиві на позов (03.01.2024 03-24/1/2024) зазначив: вимоги позивачки не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими та не узгоджуються з нормами чинного законодавства, тому не належать до задоволення. Відповідь на інформаційний запит про доступ до публічної інформації підписується визначеною відповідальною особою розпорядника інформації. Відповідно до п.30 до повноважень керівника згідно Положення про апарат Лисянського районного суду, затвердженого зборами суддів від 15.02.2019 належить право підпису листів на звернення громадян, інших розпорядчих документів згідно посадової інструкції. Відповідач до відзиву надав копію листа від 18.09.2023 №03-07/48/2023 до Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про направлення за належністю інформаційного запиту ОСОБА_1 від 13.09.2023 та копію відповіді Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області від 06.10.2023 №01-37/2937/0137/4554 Оксані Коркіяйнен, де серед ішого повідомлено про правила тимчасового доступу до документів з реєстраційної справи.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що ОСОБА_1 13.09.2023 (реєстрація Лисянського районного суду одержано: вх.13.09.2023) у інформаційному запиті просить: надати повну інформацію ким, коли та на якій підставі проведено реєстрацію юридичної особи Лисянський районний суд та присвоєно код 05381932 та надати всі наявні копії документів з даного питання; надати повну інформацію щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Лисянського районного суду.

18.09.2023 №03-07/49/2023 у відповіді за запит (за підписом керівника апарату суду В.В.Чернушенка) зазначено: на запит від 13.09.2023 Лисянський районний суд направляє копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО№155517 (додаток на 1 арк.) та повідомляє, що Лисянський районний суд зареєстрований Лисянською районної державною адміністрацією Черкаської області з присвоєням ідентифікаційного коду юридичної особи 05381932 за юридичною адресою: 19300, Черкаська область, Лисянський район, смт.Лисянка, вул.Кірова 4; у Лисянському районному суді не відображена та не задокументована будь якими засобами та на будь яких носіях інформація щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Лисянського районного суду. Інформаційний запит від 13.09.2023 направлений (вихідний від 18.09.2023 №03-07/48/2023) на розгляд до Звенигородської районної державної адміністрації (Лисянська районна державна адміністрація на підстав розпорядження КМУ від 16.12.2020 №1635-р реорганізована шляхом приєднання).

Позивач вважає, що відповідач володіє запитуваною інформацією та є її розпорядником - до відповіді надае свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи з датою реєстрації 01.11.1973, проте протиправно відмовив у запитуваній інформації.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши аргументи позивача і доводи відповідачів щодо обставин справи, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Згідно зі ст.5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно ст.20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ст.21 Закону № 2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюється законом «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI. Згідно з пп.1 та 4 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується в тому числі обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону № 2939-VI). Розпорядники інформації, до яких згідно із ч.1 ст.13 цього закону належать суб`єкти владних повноважень, зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність і об`єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію (п.6 ч.1 ст.14 Закону № 2939-VII). Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, установлений ч.1 ст.22 закону № 2939-VI: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього закону. Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно з частиною 2 статті 22 Закону №2939 відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, яка має бути повною, достовірною та точною, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону №2939.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №2939 розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Відповідно до ч.4 ст.22 Закону №2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:11) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Згідно із ст.3 Закону України 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з покликанням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР).

Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).

Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року

№ 2073-IX у разі якщо вирішення порушених у заяві питань не належить до компетенції адміністративного органу, що її отримав, заява невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше п`яти робочих днів, надсилається за належністю до іншого адміністративного органу для розгляду по суті, про що в той самий день письмово повідомляється заявник. У такому разі днем подання заяви вважається день отримання заяви компетентним адміністративним органом (стаття 44). Адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21). Делегування повноваження щодо вирішення справ можливе у випадках, визначених Конституцією України, та здійснюється відповідно до закону (ч.2 ст.21).

У п.6 Висновку №19 (2016) Консультативної ради європейських суддів «Про роль голів судів» роль голів судів полягає в: представництві судів та своїх колег-суддів; забезпеченні ефективного функціонування суду та, у такий спосіб, удосконаленні служби суду суспільству; здійсненні юрисдикційних повноважень. Здійснюючи свої повноваження, голова суду захищає незалежність та безсторонність суду в цілому та кожного з суддів. Голови судів є судді, а тому вони є частиною судової влади (п.8).

Відповідно до ч.5 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи, забезпечення необхідних дій для належного початку його роботи та представництва такого суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами Державна судова адміністрація України приймає рішення про призначення тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату новоутвореного суду. Згідно з ч.4 ст.135 Закону № у випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Відповідно до п.3 ч.1 ст.24 Закону №1402 голова місцевого суду контролює ефективність діяльності апарату суду. Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату (ч.1 ст.155). Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Надаючи оцінку вимозі визнати протиправними дії Лисянського районного суду щодо відмови у наданні інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року, що міститься у листі від 18 вересня 2023 року, суд зазначає про таке.

Зважаючи на ліквідацію та реорганізацію адміністративних органів у відповіді від 18.09.2023 №03-07/49/2023 повідомляється про утворення районних державних адміністрацій, проте не йдеться про те, що інформація про утворення (реорганізацію, правонаступництво) суду у спірних правовідносинах «є» чи «не є» готовою і доступною публічною інформацією у якого саме розпорядника, починаючи з 1973 року.

Верховний Суд у справі № 9901/598/19 висновує: відмова в наданні інформації з підстав, що не встановлені законом, так само як і відмова без обґрунтування наявності таких підстав шляхом застосування «трискладового тесту» є неправомірною. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, оцінивши докази і перевіривши доводи, зазначає таке.

Позивач обирає спосіб захисту щодо визнання (згідно п.3 ч.1 ст.5 КАС України) дій суб`єкта владних повноважень протиправними, проте не формує вимоги похідної - зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, тому таким чином обраний спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права.

У прохальній частині запиту від 13.09.2023 позивач просить надати повну інформацію ким, коли та на якій підставі проведено реєстрацію юридичної особи Лисянський районний суд та присвоєно код 05381932 та надати всі наявні копії документів з даного питання; надати повну інформацію щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Лисянського районного суду.

Суд враховує, що до відповіді відповідачем додана копія свідоцтва серії НОМЕР_2 , де зазначений державний реєєстратор, проте відповідь на запитання «ким» не надана, про порядок оскарження не повідомлено.

У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідач у контексті ою щодо питання «коли» не розмежував відомості загальновідомого історичного утворення районних (міських) народних судів в смт. Лисянка (Про мережу районних (міських) народних судів України та число народних суддів / https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2799-12#Text) щодо підстави для проведення реєстрації юридичної особи (щодо дати 01.11.1973) та готової і доступної публічної інформації щодо особи державного реєстратора, який зазначений у свідоцтві НОМЕР_2 .

Суд визнає обгрунтованими твердження позивача, що надана на запит інформація не може вважатися повною. Суд встановив, що відповідачем не надано відповіді по кожному питанню у межах наданих законом повноважень та у встановленому законом порядку, що в свою чергу суперечить вимогам Законом України «Про доступ до публічної інформації», яким встановлено обов`язок розпорядника інформації надати відповідь, проте відповідач не з усіх поставлених запитувачем питань у відповідній редакції запиту надав повну інформацію, чим не сприяв у визначенні змісту запитуваного.

01.12.2020 набрала чинності Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів (Тромська конвенція), що встановлює мінімальний набір стандартів для належної справедливої обробки запитів на доступ до офіційних документів. Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів (ст.1). У доступі до офіційного документу може бути відмовлено: (і) якщо, незважаючи на сприяння державного органу, запит залишається занадто невизначеним, щоб дозволити ідентифікувати офіційний документ, або (іі) якщо запит є явно невиправданим (ч.5 ст.5).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність голови Лисянського районного суду Черкаської області щодо не підписання відповіді від 18 вересня 2023 року Лисянського районного суду Черкаської області на інформаційний запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року, проте відповідно до п.30 Положення про апарат Лисянського районного суду, затвердженого зборами суддів (протокол від 15.02.2019 №3) виконує доручення голови суду.

Державний службовець повинен неупереджено виконувати законні накази (розпорядження), доручення керівників (ст.10 Закону України «Про державну службу» 10 грудня 2015 року №889-VIII).

Голова Лисянського районного суду за наявної резолюції від 13.09.2023 для керівництва апарату суд «Чернушенко, Борисенко - до виконання» на паперовому документі - інформаційному запиті ОСОБА_1 діяв у межах повноважень, у порядку, у спосіб та у строк передбачені законодавством.

Суд не встановив протиправної бездіяльності голови суду і доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги визнати протиправною бездіяльності голови Лисянського районного суду щодо не підписання відповіді від 18 вересня 2023 року Лисянського районного суду на інформаційний запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року.

Критеріями, що впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.

Суд враховує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду запиту/звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення або вчинити певні дії. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або під час прийняття такого рішення суб`єкт має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Згідно з вимогами ст.245 КАС України під час вирішення справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд № 826/9751/14 ЄДРСР 100973142 звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Суд враховує, що позивач помилково у позові зазначає про скерування відповідачем інформаційного запиту за належністю до ОСОБА_2 без урахування відомостей у відповіді на запит про реорганізацію субєктів публічної адміністрації.

Суд встановив, що з метою сприяння позивачеві в отриманні інформації керівництво апарату суду не інформували ОСОБА_1 про зміни у законодавстві щодо утворення судів та про перейменування вулиць - вул. Незалежності 4, (вул.Кірова 4) і селища - смт.Лисянка із зазначенням відповідних актів нормативного характеру та/або не уточнили зміст прохальної частини запиту щодо "ким" (особи реєстратора; органу на час реєстраційних дій у 1973 році чи суб`єкта, який вчиняв записи у відповідних період у контексті правонаступництва, тощо), щоб запит не залишився занадто невизначеним, тому не діяли з дотриманням принципів належного врядування.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, що відповідає характеру встановленого порушення. Враховуючи повноваження суду під час вирішення справи у співставленні з позовними вимогами та змістом сформованої прохальної частини запиту позивача від 13.09.2023, достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Лисянського районного суду під час розгляду запиту ОСОБА_1 про отримання публічної інформації з підстав не здійснення сприяння особі в реалізації права на інформацію та зобов`язання Лисянського районного суду повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року з урахуванням оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішенні, тому суд дійшов висновку про наявні підстави для задоволення позову частково.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню не належать (копія посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю ІІ групи).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лисянського районного суду під час розгляду запиту ОСОБА_1 від 13.09.2023.

Зобов`язати Лисянський районний суд повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 13.09.2023 з урахуванням оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідачі: Голова Лисянського районного суду, Лисянський районний суд [вул. Незалежності 4, селище Лисянка, Черкаська область, 19301, код ЄДРПОУ 05381932].

Судове рішення складене 19.01.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА