Рішення

від 19.01.2024 по справі 642/120/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 642/120/19

Провадження № 2/552/841/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

19.01.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Резніченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 642/120/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Баярд», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мараєва Яна Володимирівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у січні 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 21.07.2010 між ним та відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 65000 дол. США з умовою повернення цих коштів частинами (з розстроченням) та кінцевим строком повернення не пізніше 21.11.2011.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, того ж дня, між ТОВ «Юридична фірма «Баярд» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 2512, за умовами якого ТОВ «Юридична фірма «Баярд» передало ОСОБА_1 в іпотеку нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 1221, загальною площею 99,8 кв.м, в літ. «А» на АДРЕСА_1 .

Зазначав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконали і борг не повернули, ОСОБА_1 був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду із позовом про стягнення суми боргу за договором позики.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 у справі № 2024/7957/13 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 58481 дол. США, що еквівалентно 467438,63 грн, та судовий збір в розмірі 179,74 грн. У задоволенні вимоги про стягнення з боржників процентів за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України в розмірі 9818 дол. США та неустойки в розмірі 7826000грн відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду вказаної справи 29.01.2014 апеляційний суд Харківської області ухвалив нове рішення, яким скасував рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 в частині відмови у стягненні процентів за користування коштами, неустойки та судових витрат і додатково стягнув з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проценти за користування позикою в розмірі 9818,00 дол. США, що еквівалентно 78 475,27 грн та пеню в сумі 28000,00 грн, а всього додатково стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 106475,27 грн, та судові витрати в сумі по 2 469,75 грн з кожного.

ОСОБА_1 вказував, Ленінським районним судом м. Харкова на виконання зазначених судових рішень були видані два виконавчі листи, які 19.09.2014 були подані позивачем разом із відповідними заявами про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржників до Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції.

Зазначав, що на момент подання вказаних заяв про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 мав інформацію про те, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належав житловий будинок літ. «К-2» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок реалізації якого можливо було виконати вказане рішення суду, однак державний виконавець не виніс відповідної постанови про арешт майна боржника та не наклав заборони відчуження та/або арешт на все належне солідарним боржникам майно, що було підставою для оскарження дій державного виконавця.

Зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не виконали рішення судів, був вимушений повторно звернутися до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання, рішенням апеляційного суду Харківської області від 24.06.2015 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за договором позики проценти за користування коштами за період з 05 жовтня 2012 року до 10 грудня 2014 року у сумі 10 245,00 дол. США, що еквівалентно 220 531,00 грн; три проценти річних за період з 05 жовтня 2012 року до 10 грудня 2014 року у сумі 3 680 дол. США, що еквівалентно 79 214,64 грн; неустойку за період з 10 грудня 2013 року до 10 грудня 2014 року у сумі 100 000,00 грн, а також стягнуто в рівних частках суму сплаченого судового збору у розмірі 5 481,00 грн по 2 740,50 грн з кожного.

03.09.2015 на виконання вказаного рішення було видано два виконавчих листа, які 04.04.2016 були подані до Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області разом із заявами про відкриття виконавчого провадження, в кожній із яких представник стягувача просив накласти арешт на все належне відповідному боржнику майно та оголосити заборону його відчуження.

20.04.2016 старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Коваленком М.А. було винесено дві постанови про відкриття виконавчих проваджень за № 50899405, № 50895892, однак не винесено відповідної постанови про арешт майна боржника та не накладено заборони відчуження та/або арешту на все належне солідарним боржникам майно.

Виконавчі провадження про стягнення з боржника ОСОБА_5 грошових коштів відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 та рішеннями апеляційного суду Харківської області від 29.01.2014 та 24.06.2015 відповідно, були завершені згідно з постановами від 23.06.2016, виконавчі листи були повернуті стягувачу саме через відсутність у боржника ОСОБА_5 будь-якого рухомого чи нерухомого майна (або грошових коштів), на які можливо було б звернути стягнення.

Також позивач вказував, що виконавчі провадження № 44823264 та № 50895892 про стягнення з ОСОБА_2 як солідарного боржника, грошових коштів, стягнутих судовими рішеннями, на момент звернення до суду з позовом у цій справі залишаються відкритими, невиконаними і незавершеними, виконавчі провадження об`єднано разом з іншими виконавчими листами у зведене виконавче провадження за № 56104453, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 978869,79 грн.

Зазначав, що 20.10.2016 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 70955774 стало відомо, що 31.07.2015 ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_4 (10/100 частки) та дочці солідарних боржників ОСОБА_3 (90/100 часток) належний їй житловий будинок літ. «К-2» з надвірними будівлями АДРЕСА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 31.07.2015.

Станом на 31.07.2015 арешт на майно боржника ОСОБА_2 накладено не було.

Також позивач зазначав, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 у рахунок погашення заборгованості за договором позики звернуто стягнення на належні ТОВ «Юридична фірма «Баярд» нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв. м, в літ. «А» у будинку АДРЕСА_1 у спосіб, визначений статтею 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_1 права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

На виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продав нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв. м, в літ. «А» у будинку АДРЕСА_1 TOB «АН «Естейт-Сервіс», який в подальшому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 визнано недійсним; витребувано з незаконного володіння TOB «АН «Естейт-Сервіс» нежитлові приміщення; право власності на нежитлові приміщення визнано за ТОВ «Юридична фірма «Баярд» з тієї підстави, що майно банкрута ТОВ «Юридична фірма «Баярд» не могло бути реалізовано поза межами процедури банкрутства.

Отже, на думку позивача, наведене вказує про можливість виконання судових рішень, які набрали законної сили і якими визначена сума заборгованості солідарних боржників, лише в рамках відкритих виконавчих проваджень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31.08.2016 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проценти за користування коштами за період з 10 грудня 2014 року до 01 лютого 2016 року в сумі 404 074,10 грн, три проценти річних від суми боргу за період з 10 грудня 2014 року до 01 лютого 2016 року в сумі 49 560,12 грн, а також неустойку за період з 10 грудня 2014 року до 01 лютого 2016 року в сумі 50 000,00 грн., по справі видано виконавчі листи, які знаходяться на виконанні Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області (ВП № 57790142, № 57790276).

Позивач зазначав, що загальна сума заборгованості боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка визначена вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, становить 1487714,23 грн. В рамках відкритого та триваючого зведеного виконавчого провадження було виявлено майно боржника, на яке можливо було звернути стягнення, загальна сума грошових коштів, яка вже стягнута, та/або отримана, та/або підлягає перерахуванню, становить: 313338,64 грн (258688,64 грн (кошти, вилучені від реалізації майна боржника ТОВ «Юридична фірма «Баярд») + 500,00 грн (вартість принтера марки «XEROX», який передано стягувачу в рахунок погашення боргу) + 54150,00 грн (вартість, за якою було реалізовано автомобіль боржника з аукціону), з яких на момент звернення до суду з цим позовом фактично отримано лише 500,00 грн.

ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 після відкриття виконавчих проваджень фіктивно відчужила належний їй житловий будинок на користь своєї дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка є її близькою особою.

Вважає, що дії сторін оспорюваних договорів були направлені виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича і доброго знайомого виключно з єдиною і протиправною метою приховати це майно від звернення стягнення, аби в майбутньому за його рахунок не було виконано судові рішення про стягнення грошових коштів на його користь.

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 90/100 частин будинку АДРЕСА_2 від 31.07.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. за реєстровим № 510. Просив також визнати недійсним договір купівлі-продажу 10/100 частин будинку АДРЕСА_2 від 31.07.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я.В. за реєстровим №1344.

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Харкова від14.01.2019відкрито провадженняу зазначенійцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

12.02.2019 ОСОБА_5 подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що в будинку по АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_3 , відповідач одразу після продажу звільнив будинок. Вказував, що правочини на відчуження нерухомого майна були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

12.03.2019 ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, в якій вказував на те, що державним виконавцем при відкритті у вересні 2014 року виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на його користь не накладено арешт на майно боржників, хоча він звертався з відповідними заявами. Укладені ОСОБА_2 договори купівлі-продажу вважає очевидно недійсними, такими, що грубо порушують його права.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2021 закрито підготовче провадження в даній справі.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова на Київський районний суд м. Полтави.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.03.2023 справу прийнято до провадження Київського районного суду м. Полтави. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи без його участі, зазначивши, що підтримує позовні вимоги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 21.07.2010 між позивачем ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 як позичальниками укладено нотаріально посвідчений договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав відповідачам позику у сумі 65000 доларів США, яку позичальники зобов`язалися повернути не пізніше 21.07.2011 (т. 1 а.с. 16).

Встановлено, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 21.07.2010 між ТОВ «Юридична фірма «Баярд» як іпотекодавцем та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ТОВ «Юридична фірма «Баярд» в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 21.07.2010 передало в іпотеку ОСОБА_1 нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху №№1221, загальною площею 99,8 кв. м, в літ. «А-4» на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 1718).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 у справі № 2024/7957/13-ц за позовом ОСОБА_1 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 58481,00 доларів США, що еквівалентно 467438,63 грн, та судові витрати у розмірі 179,74 грн (т. 1 а. с. 19-21).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.01.2014 у даній справі № 2024/7957/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 в частині скасовано, стягнуто також з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування позикою за договором позики у розмірі 9818 дол. США, що еквівалентно 784475,27 грн, а також пеню 28000грн, а всього 106475,27 грн, судові витрати по 2469,75 грн з кожного (т. 1 а.с. 22-23).

Зазначені судові рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 добровільно не виконані, по справі № 2024/7957/13-ц судом видано виконавчі листи, які ОСОБА_1 були пред`явлені на примусове виконання до органів ДВС України.

Постановами старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського міського упадіння юстиції від 23.09.2014 були відкриті виконавчі провадження № 44823264 та № 44823095 з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова в справі № 2024/7957/13-ц про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Встановлено, що станом на час вирішенні даної справи судом рішення суду в справі № 2024/7957/13-ц відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишається невиконаним.

Також рішенням апеляційного суду Харківської області від 24.06.2015 у справі № 642/10856/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики проценти за користування коштами в сумі 10245 дол. США, що еквівалентно 220 531,00 грн, 3 % річних у сумі 3680,00 дол. США, що еквівалентно 79 214,64 грн, та неустойку в сумі 100000 грн (т. 1 а.с. 40-42).

В справі № 642/10856/4-ц судове рішення добровільно виконано не було, судом видані виконавчі листи, які також пред`явлені на примусове виконання до органів ДВС.

За інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в провадженні державних виконавців Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 44823264 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , заборгованості станом на березень 2023 складала 576683,65 грн.

Також судом встановлено, що за інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідачу ОСОБА_2 праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 18.10.2001 належав житловий будинок з надвірними будівлями з адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 693084363101.

31.07.2015 між відповідачем ОСОБА_2 , як продавцем, укладено з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я. В. за реєстраційним номером 1344, предметом якого є 10/100 частин житлового будинку літ. «К-2» з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том 2 а.с. 1).

Також 31.07.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. за реєстраційним номером 570, предметом якого є 90/100 частин житлового будинку літ. «К-2» з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (лм 2 а.с. 52-53).

Станом на час вирішення даної справи судом об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_4 (розмір частки складає 10/100) на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015 та ОСОБА_3 (розмір частки складає 90/100) на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015.

Звертаючись досуду зпозовом тазаявляючи позовну вимогупро визнаннянедійсним договорівкупівлі-продажужитлового будинкувід 31.07.2015,позивач ОСОБА_1 обґрунтовуєсвої вимогитим,що договори укладеніфіктивно, що дії сторін оспорюваних договорів були направлені виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича і доброго знайомого виключно з єдиною і протиправною метою приховати це майно від звернення стягнення, аби в майбутньому за його рахунок не було виконано судові рішення про стягнення грошових коштів на його користь.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Форма окремих видів договорів купівлі-продажу передбачена статтею 657 ЦК України, згідно з якою договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) не відступила від цих висновків та зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Укладення фіктивного правочину є порушенням добросовісності як однієї із загальних засад цивільного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду підтримала та конкретизувала висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

Вирішуючи питання про наявність підстав вважати, що оскаржувані правочини від 31.07.2015 є фіктивними, що договори купівлі-продажу від 31.07.2015 укладені відповідачем ОСОБА_2 на шкоду позивачу ОСОБА_1 , як кредиторові, судом враховується наступне.

Судом вставлено та не заперечується позивачем, що станом на час укладення оскаржуваних договорів від 31.07.2015 будь-які заборони щодо відчуження нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 були відсутні.

Станом на 31.07.2015 щодо відповідача ОСОБА_2 , як боржника, було відкрите виконавче провадження № 44823264 з примусового виконання судового рішення в справі № 2024/7957/13 на загальну суму боргу 467438,63 грн, що є сумою заборгованості за договором позики від 21.07.2010.

Разом з тим, як встановлено судом та не оспорюється позивачем, договір позиви від 21.07.2010 було забезпечено передачею позивачу в іпотеку за договором від 21.07.2010, укладеним між ТОВ «Юридична фірма «Баярд», як іпотекодавцем, та ОСОБА_1 нерухомого майна, нежитлових приміщень цокольного поверху №№1221, загальною площею 99,8 кв. м, в літ. «А-4» на АДРЕСА_1 (т. а.с. 1718).

Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 в справі № 640/1851/14-ц, яке вступило в законну силу, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, звернуто стягнення на належні ТОВ «юридична фірма «Баярд» нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. літери «А-4» будинку АДРЕСА_1 шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_1 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, в рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 за договором позики від 21 липня 2010 року на суму 578853 грн. 40 коп. Зобов`язано ТОВ «Баярд» звільнити нежитлові приміщення та передати предмет іпотеки - нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. літери «А-4» у будинку АДРЕСА_1 - в управління іпотекодержателю ОСОБА_1 .

На виконання вказаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, 03.02.2015 Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчі листи по цивільній справі № 640/1851/14-ц, які 04.02.2015 були пред`явлені ОСОБА_1 у відповідний відділ Державної виконавчої служби України для виконання.

05.02.2015 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського район суду м. Харкова про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині передання предмету іпотеки - нежитлових приміщень цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. літери «А-4» у будинку АДРЕСА_1 - в управління іпотекодержателю ОСОБА_1 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу.

30.04.2015 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 03.02.2015. Відповідно до вказаної постанови виконавчий документ виконано в повному обсязі; предмет іпотеки, нежитлові приміщення цокольного поверху №№12,21 загальною площею 99,8 кв.м. літери «А-4» у будинку АДРЕСА_1 передано належному представнику стягувача.

Також дослідженими в справі доказами встановлено, що 30.04.2016 між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_8 , та ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. літери «А-4» у будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 82-83). Ціна продажу 678300 грн (пункт 2.1. договору), яку ОСОБА_1 отримав до укладення договору, що засвідчили його сторони.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що станом на 31.07.2015, коли було відповідачем ОСОБА_2 здійснено відчуження належного їй на праві власності нерухомого майна, позивач ОСОБА_1 на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 в справі № 640/1851/14-ц, отримав за рахунок звернення стягнення нерухоме майно, яке перебувало в заставі.

Станом на 31.07.2015 предмет іпотеки перебував у володінні позивача, що підтверджено даними постанови державного виконався про повне та фактичне виконання судового рішення.

Встановлені обставини стостовують твердження позивача про те, що вчиняючи дії на відчуження об`єкта нерухомості відповідач ОСОБА_2 мала намір ухилитися від виконання зобов`язань за договором позики.

Відповідач ОСОБА_2 станом на 31.07.2015 дійсно була обізнана про наявність виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішень судів про стягнення з неї заборгованості, але отримання позивачем у володіння заставного нерухомого майна визначеною вартістю 1500000 грн, давало всі підстав вважати про задоволення вимог ОСОБА_1 виключно за рахунок такого заставленого майна.

Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 13.04.2016 від реалізації заставного майна суми отримав суму грошових коштів в розмірі 678300 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 в справі № 922/5743/15 визнано недійсним договір від 13.04.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху № 12-:-21, загальною площею 99,8 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 , але матеріали справи не містять даних про те, ОСОБА_1 у зв`язку з визнанням договору недійним повернув отримані від відчуження майна грошові кошти набувачу майна ТОВ «Агентству нерухомості Естейт-Сервіс».

Дослідженими в спарві доказами встановлено, що укладаючи договори купівлі-продажу від 31.07.2015, направлені на відчуження об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 в момент підписання договорів фактично передала об`єкт нерухомості та отримала грошові кошти.

Волевиявлення сторін перевірено приватними нотаріусами, якими посвідчено договори.

При укладенні договорів, відповідач ОСОБА_2 отримала згоду подружжя на укладення відповідного договору та відчуження майна, яку засвідчено приватним нотаріусом.

Також, як встановлено судом, покупці договору у встановленому законом порядку здійснили держану реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, має місце фактична передача предмета договору, що свідчить про реальність настання правових наслідків правочину.

Окрім того, про реальність настання правових наслідків укладених 31.07.2015 договорів свідчить також та обставина, що ОСОБА_3 як на час укладення договору, так і на час вирішення даної справи судом у встановленому законом порядку зареєструвала своє постійне місце проживання в будинку АДРЕСА_2 .

Суд приходить до висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу від 31.07.2015 були укладені із дотриманням всіх вимог дійсності договору, передбачених Цивільним кодексом України, в тому числі зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України. Такі договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договір знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків.

У зв`язку з наведеним твердження позивача про фіктивність правочинів є безпідставним, повністю спростовано дослідженими в справі доказами та ґрунтується виключно на припущеннях позивача.

Сам по собі той факт, що договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є матір`ю та дочкою, а також між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не може бути оцінено судом як правова підстав для визнання договорів фіктивними.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 фактично продовжують проживати у будинку АДРЕСА_2 не підтверджено дослідженими в справі доказами.

Зокрема, як встановлено судом, станом на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 з 16.07.2015 знялися і з зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою (том 2 а.с. 2-3, 16, 20-21, 64, 65).

Твердження позивача про те, що отримані від відчуження житлового будинку грошові кошти не були направлені на погашення заборгованості судом оцінюється критично.

За повідомленням Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.01.2022 протягом періоду травня-липня 2015 року на депозитний рахунок відділу ДВС від платника ОСОБА_9 як боржника надійшли грошові кошти в загальній сумі 275496 грн, які були розподілені, в тому числі і перераховано на рахунок стягувача ОСОБА_1 218974,09 грн.

Суд приходить до висновку, що дослідженими в справі доказами не підтверджено, що відчуження майна відповідачем ОСОБА_2 було вчинено саме з метою утруднення повернення боргу кредитору, що таке відчуження свідчить про наявність умислу в укладенні договорів купівлі-продажу з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно солідарного боржника.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання укладених 31.07.2015 договорів купівлі-продажу фіктивними та визнання їх недійсними.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Неодноразове посилання позивача ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві та інших заявах по суті позову на неправомірність дій та рішень державних виконавців під час здійснення заходів примусового виконання судових рішень про стягнення коштів на його користь знаходиться поза межами предмета судового розгляду в даній справі.

Такі рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців жодним чином не впливають на правомірність укладених 31.07.2015 відповідачем ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

У зв`язку з відмовою позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.

Ч.1ст.264ЦПК Українипередбачено,що під часухвалення рішеннясуд вирішуєпитання,зокрема,щодо того,чи є чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В даній справі ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2021 з метою, забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 заборонено відчуження житлового будинку літ. «К-2» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо житлового будинку літ. «К-2» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку з висновком суду про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог вжиті по справі заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2021.

Скасувати накладену ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2021 заборону відчуження житлового будинку літ. «К-2» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати накладену ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2021 заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо житлового будинку літ. «К-2» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

-відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 ;

-відповідач ОСОБА_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_3 ;

-ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

-відповідач ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

-відповідач ОСОБА_6 , місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;

-третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, місцезнаходження 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 30;

-третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мараєва Яна Володимирівна, місцезнаходження 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 30;

-третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Баярд», місцезнаходження 61002, м. Харків, вул. Революції, 9, код ЄДРПОУ 30235413, державна реєстрація юридичної особи припинена 07.06.2021;

-третя особа Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 58, код ЄДРПОУ 41430678.

Повне судове рішення складено 19.01.2024.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко