Рішення

від 19.01.2024 по справі 211/449/23

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/449/23

Провадження № 2/211/250/24

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В..

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

у відсутність третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський тролейбус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача КП «Міський тролейбус» та просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 385956,38 грн. та моральну шкоду в сумі 200000,00 грн., посилаючись на вину працівника відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої їй завдано шкоди. В обґрунтування вимог зазначено, що 03 червня 2022 року приблизно о 07-55 годині на зупинці громадського транспорту «Східний-2» по вул. Лісового м. Кривого Рогу, водій тролейбусу ОСОБА_4 проявивши недбалість, допустив вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої їй завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме перелом хребця Tn12 та агресивна гемангіома хребця Tn11. Ухвалою суду від 05.01.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Внаслідок ДТП вона зазнала матеріальної шкоди, яка для неї, як для пенсіонерки, є значною. Так, 14.06.2022 вона була прооперована, після операції потребувала відновлення, у зв`язку з чим на медикаменти нею було витрачено кошти в загальній сумі 73956,38 грн. У зв`язку з отриманням мінімального розмірі пенсії при потребі в купівлі ліків для зменшення болю вона мала можливість додатково працювати хоча б ще три роки на половину ставки мінімальної заробітної плати кухарем в столовій, продавцем в магазині, санітаркою в лікарні, однак травма хребта позбавила її такої можливості, тому втрачену можливість додаткового заробітку вона оцінює в сумі 117000,00 грн. за 36 місяців. У зв`язку з отриманням травми хребта вона втратила можливість піднімати важкі предмети, виконувати звичні побутові потреби, у зв`язку з чим потребує сторонньої допомоги хоча б на протязі п`яти років, тому витрати на утримання помічниці, медичної сестри, домогосподарки вона оцінює в сумі 195000,00 грн. за 60 місяців. Загальна сума матеріальної шкоди складає 385956,38 грн. До того ж внаслідок ДТП вона зазнала і продовжує відчувати суттєві моральні страждання, отримала невиліковний розлад фізичного здоров`я та пов`язані з цим психологічні і нервові проблеми та розлад загального стану здоров`я, що спричинило та продовжує спричиняти їй суттєвої моральної шкоди: больові відчуття під час та після події; порушення сну, втомленості та безпомічності; обмеження у рухах та здійснення звичних справ; неможливість самостійного пересування по місту; неможливість отримання додаткового доходу для існування; неможливість роботи на присадибній ділянці; потреба у постійному догляді та піклуванні, по життєві витрати на препарати для втамування болю, пришвидшення процесу старіння. Тому фізичний біль та страждання під час падіння, лікування, відновлення і теперішній біль вона оцінює в розмірі 100000,00 грн., психічні страждання, відчуття безпомічності, постійний стрес та необхідність звернення за сторонньою допомогою оцінює в розмірі 100000,00 грн., що становить загальну суму 200000,00 грн. Враховуючи викладене, просить вимоги задовольнити.

В ході розгляду справи позивачка вимоги уточнила та в редакції уточненого позову від 08.03.2023 просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 385956,38 грн. та моральну шкоду в сумі 700000,00 грн., з яких фізичний біль та страждання під час падіння, лікування, відновлення і теперішній біль вона оцінює в розмірі 100000,00 грн., психічні страждання, відчуття безпомічності, постійний стрес та необхідність звернення за сторонньою допомогою оцінює в розмірі 600000,00 грн.

Ухвалою суду від 23 січня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року за клопотання представника позивача здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року, враховуючи ціну уточненого позову, суд здійснив перехід розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 серпня 2023 року у підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника позивача призначено судову психологічну експертизу.

Ухвалою суду від 16 листопада 2023 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Мельниченко А.Ю. на вимогах наполягав з підстав викладених у тексті позовних вимог.

Представник відповідача КП» Міський тролейбус « Баннов Є.Г. позовні вимоги в частині матеріальних збитків визнав частково, в іншій частині позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_4 письмових пояснень до суду не надав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що є сином позивача по справі. Розповів про фізичну біль, яку відчувала мати, її моральні страждання , не можливість виходити з квартири на вулицю через постійний біль. Ніхто ніякої матеріальної допомоги на лікування не надав, ні винуватець ДТП, ні підприємство. Доглядають за матір`ю він, його дружина і заходять сусіди.

На виконання вимог ухвали суду від 23.01.2023 представником відповідача КП «Міський тролейбус» подано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що заявлені розміри грошового відшкодування заподіяної шкоди є надмірно завищеними, а надані на підтвердження витрат на лікування докази суперечливі, оскільки у деяких випадках заявлений розмір витрат ґрунтується на подвійному підрахунку та не підтверджує заявлений розмір. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 22П10206 позивачка перебувала на лікуванні в нейрохірургічному відділенні КП «Криворізька міська лікарня № 2» КМР» у період з 08.06.2022 по 28.06.2022, однак у виписці не зазначено, у якій кількості були використані зазначені у ній медичні препарати, що унеможливлює достовірно розрахувати та підтвердити розмір понесених позивачем витрат на такі препарати. За підрахунками наданих до суду копій квитанцій, позивачкою понесено витрати на суму 10123,40 грн. Стосовно копій квитанцій № 37913001 та № 37913044 від 13.06.2022 про оплату ФОП ОСОБА_6 за медичні матеріали у сумі 16650,00 грн. та 38750,00 грн., що становить загальну суму 55400,00 грн., то у вказаних квитанціях відсутні відомості про те, які саме медичні та лікарські засоби продавалися. У якій кількості та чи призначалися вони саме для лікування позивача в період з 08.06.2022 по 28.06.2022, а тому указані докази не доводять понесення витрат позивачкою на лікування внаслідок ДТП. Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що станом на день отримання ушкодження здоров`я, ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та отримувала пенсію за віком. Ступінь втрати працездатності їй не визначалася, тому заявлені вимоги про стягнення додаткового заробітку на майбутній трирічний період у сумі 117000,00 грн. необґрунтований та задоволенню не підлягає. Стосовно вимоги про стягнення витрат на сторонню допомогу, то з наданих документів вбачається, що потреба позивачки у сторонньому догляді не визначалася та не є необхідною, а тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Стосовно вимоги про відшкодування 200000,00 грн. моральної шкоди, то позивачем доведено лише факт травмування та перебування на лікуванні протягом 21 календарного дня, що частково підтверджує наявність заподіяної моральної шкоди в частині фізичного болю та страждань у вигляді травмування, проте інші обставини, а саме глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, про які зазначає позивач у своїй заяві належними доказами не доведено. Тому просить прийняти указані доводи при ухваленні судового рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, 03 червня 2022 року, у світлий час доби, приблизно о 07 годин 55 хвилин, по сухому асфальтному покриттю проїзної частини дороги вул. Лісового з боку вул. Симонова в напрямку зупинки громадського транспорту «Східний 2» в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_4 , керуючи тролейбусом інвентарний номер 658, при увімкнутому дизельному двигуні рухаючись по міському маршруту №24, перед початком руху не перевірив надійність розташування і кріплення вантажу у вигляді токоприймачів, а під час руху не контролював їх місцезнаходження та не запобіг хаотичному хитанню, внаслідок чого незакріплені токоприймачі тролейбусу здійснили розрив електромережі, що розташовувалась над проїзною частиною вул. Лісового, один кінець кабелю вказаної електромережі впав на пішохода ОСОБА_1 та наніс їй тілесні ушкодження у вигляді: садно голови, компресійний уламковий перелом 12-го грудного хребця, які згідно висновку експерта №1513 від 26.10.2022 року відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України. Звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286КК України на підставі ст.46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілою. Закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041230000743 від 08.07.2022 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286КК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 206/1234/19 (провадження № 61-2542св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16 (провадження № 61-2796св20), зазначено, що «в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм».

Так, відповідачем не оскаржується факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03 червня 2022 року за участю працівника КП «Міський тролейбус», як і вину вказаного працівника в цій пригоді та перебування останнього в трудових відносинах з підприємством.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Так. відповідно до положень статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 906/1318/19 (295/16026/18), провадження № 12-68гс21, вирішувалось питання про відшкодування на користь позивача заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, з особи, яка завдала таку шкоду джерелом підвищеної небезпеки.

У вказані справі Велика Палата Верховного Суду зробила такі правові висновки:

Шкода, завдана внаслідок ДТП - деліктне зобов`язання, в якому завдана шкода відшкодовується володільцем транспортного засобу безвідносно до наявності його вини у заподіянні такої шкоди (пункт 48).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавство виокремлює різні правові режими відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи (пункт 50).

Статтями 1195-1208 ЦК України закріплено конструкцію спеціального делікту. В порядку, визначеному цими нормами, здійснюється відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи, у всіх випадках, крім визначених спеціальними законами. У цій ситуації відшкодування шкоди покладається безпосередньо на її заподіювача за правилами деліктної відповідальності (пункт 51).

Аналіз частини першої статті 1195 ЦК України дає підстави дійти висновку, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (пункт 55).

Положення частини першої статті 1195 ЦК України пов`язують обов`язок здійснити відповідне відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування (пункт 69).

Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди (пункт 70).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в залежності від фактичних обставин справи розмір відшкодування може бути як збільшено, так і зменшено за рішенням суду (пункт 77).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вже висловила правові висновки щодо відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, з особи, яка завдала таку шкоду джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням статей23,1166,1187,1193,1195,1197,1204 ЦК України.

При цьому у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 186/1706/14-ц Верховний Суд вказав, що відмова у задоволенні позову з підстав недоведеності не перешкоджає зверненню позивача до суду із вимогами про відшкодування шкоди за умови надання суду належних доказів про ступінь втрати працездатності.

Згідно із статтею 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості у звичайних або спеціально створених умовах. Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.

Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Отже, на підставі цих відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії: а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків; б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров`я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо).

Отже, належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності. Відсутність достовірних, підтверджених належними доказами відомостей про ступінь (відсоток) втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності позивача отриманої внаслідок ДТП травми не дає підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення втраченого позивачем заробітку.

Указані висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).

Верховний Суду постановівід 08березня 2023року усправі №186/432/19(провадження№61-8130св22)звернув увагуна конструкціюабзацу першого частини першої статті 1197 ЦК України згідно з яким розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 (далі - Правила) для цілей Кримінального кодексу України на ступінь тілесних ушкоджень впливає, зокрема, стійка втрата працездатності (для легких тілесних ушкоджень втрата загальної працездатності до 10%, для тілесних ушкоджень середньої тяжкості втрата загальної працездатностівід 10% до 33%, для тяжких тілесних ушкоджень - розлад здоров`я, пов`язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, тобто не менше 33%).

Однак на час дорожньо-транспортної пригоди позивачка ОСОБА_1 була пенсіонером за віком, ступінь втрати її професійної працездатності як на час ДТП, так і внаслідок дій працівника відповідача при вчиненні пригоди , не встановлювався, що додатково підтверджує необхідність при вирішенні заявлених позовних вимог з`ясування того, яким чином отримане ушкодження здоров`я вплинуло на професійну працездатність ОСОБА_1 .

Доводи, викладені в тексті позовної заяви стосовно втрати позивачем можливого заробітку (кухаря в столовій, продавцем в магазині, санітаркою в лікарні) , ґрунтуються виключно на припущеннях позивача, як і доводи на обґрунтування вимоги про відшкодування коштів на доглядальницю за відсутності належних та допустимих доказів необхідності отримання стороннього догляду у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої вона отримала тілесні ушкодження.

Стосовно вимоги про відшкодування витрат на лікування, суд враховує зміст повідомлення Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради» від 23.02.2023 (а.с. 68) щодо переліку лікарських засобів та виробів медичного призначення, які були призначені та використані для лікування хворої ОСОБА_1 у період її стаціонарного лікування у нейрохірургічному відділенні медичного закладу та складений на підставі цього представником відповідача розрахунок понесених витрат у сумі 12213,98 грн., який у судовому засіданні стороною позивача не спростований.

Разом з тим, судом також враховуються квитанція № 37913043 від 13 червня 2022 року на суму 38750,00 грн. та квитанція № 37913001 від 13 червня 2022 року на суму 16650,00 грн. на придбання медичних матеріалів у ФОП ОСОБА_7 , який згідно письмових доказів у справі займається у тому числі роздрібною торгівлею медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с. 84), з огляду на зазначення у листі медичного закладу відомостей про використання переліку медичних препаратів та надання до суду копій видаткової накладної № 3/2022 від 13.06.2022 (придбання поліаксіальних гвинтів з подвійною різьбою) та рахунку на оплату № 1/2022 від 08.06.2022 на суму 16650,00 грн. (придбання цементу та голки для вертебопластики, препаратів для пункції біопсії тіла хребця та ситеми для інтегрального введення цементу для вертеброплатсики), а також сертифікатів відповідності медичних препаратів, та зазначення номенклатури медичних матеріалів у вказаних документах.

Таким чином, з огляду на суми 12213,98 грн. + 38750,00 грн. + 16650,00 грн. суд вважає можливим задовольнити вимогу про відшкодування позивачці підтверджених належними та допустимими доказами витрат на лікування у сумі 67613, 98 грн.

Стосовно вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».

У висновку експерта № 10242 за результатами проведення судово-психологічної експертизи, складеного 10 листопада 2023 року, ситуація, що досліджувалась за справою, є психотравмуючою для ОСОБА_1 та за умови ситуації, яка досліджувалась по справі, ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода). Можливий еквівалент компенсації ОСОБА_8 за завдані страждання (моральну шкоду) становить 162 мінімальні заробітні плати, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.

З огляду на вимоги статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу.

Тому враховуючи викладене, оскільки неправомірними діями працівника відповідача позивачу було завдано моральні страждання, пов`язані з отриманням тілесних ушкоджень (середньої тяжкості) та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, а також беручи до уваги клопотання позивачки ОСОБА_1 , як потерпілої у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про звільнення останнього, як безпосереднього заподіювача шкоди її здоров`ю, від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілою, суму та характер завданих позивачу збитків, суд вважає необхідним вказані вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму 300000 грн. (з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 643/7765/18 (провадження № 61-16358св21) з подібного спору завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості).

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення судової психологічної експертизи , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

До витрат пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведення експертизи, із вчиненням інших процесуальних дій , необхідних для розгляду справи ( ч.3 ст. 133 ЦПК України ).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Судом встановлено,що витрати здійснені ОСОБА_1 за проведення судово- психологічної експертизи , безпосередньо пов`язані із розглядом справи та з урахуванням пропорційності задоволених вимог підлягають відшкодуванню. Також підлягають стягненню витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій 370 ( триста сімдесят ) грн. 20 коп. оскільки безпосередньо пов`язані із розглядом справи.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена за вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, указані витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави (по 1073,60 грн. за кожну вимогу).

Керуючись ст. 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Міський тролейбус» (код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд. 22) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 67613 (шістдесят сім тисяч шістсот тринадцять) гривень 98 коп., моральну шкоду у сумі 300000 ( триста тисяч ) грн.. 00 коп., в рахунок відшкодування витрат по сплаті за проведення судової експертизи 13600 ( тринадцять тисяч шістсот ) грн.., витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій 370 ( триста сімдесят ) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Міський тролейбус» (код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд. 22) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко

Повний текст рішення складено 22 січня 2024 р.