Постанова
від 16.01.2024 по справі 916/3590/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3590/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: А.В. Тарасюк, В.Л. Козачков

від відповідачів:

1)Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ»: не з`явився

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс»: І.Д. Коваленко

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст рішення складено 26.07.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст рішення складено 02.08.2023)

у справі №916/3590/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс»

до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ»;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення 1130813,67 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Процесуальні дії суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (надалі також відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» (надалі також відповідач-2), в якій просило стягнути з відповідача-1 на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 127400,00 грн, а з відповідача-2 - майнову шкоду в розмірі 1003413,67 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 05.11.2020 приблизно о 20:05 годині, водій ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи в установленому законодавством порядку право керуванням засобами підвищеної небезпеки, у тому числі у виді спеціалізованого вантажного автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаного спеціалізованою платформою для евакуації транспортних засобів, здійснював на ньому рух поза межами населеного пункту по автодорозі сполученням Київ - Одеса.

При цьому на спеціалізовану платформу для евакуації транспортних засобів автомобіля марки MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було прикріплено транспортний засіб - автобус марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який використовувався у комерційних цілях Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс», який він транспортував з м. Одеси до м. Київ.

Проїжджаючи у вказаний час нерегульовану ділянку автодороги, яка розташована в районі 379 кілометра + 150 метрів, водій ОСОБА_1 , не впоравшись з керуванням, перетнувши штучну споруду у виді металевого відбійника, який розташований між смугами руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, яка веде до м. Одеси, де зіткнувся з автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter 519CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Крім цього, у результаті вказаного зіткнення відбулося також перекидання та механічне пошкодження автобусу марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди (надалі також ДТП) водій автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а вказані транспортні засоби отримали ряд механічних пошкоджень.

Обґрунтовуючи відповідальність Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» на підставі договору оренди автобусів № 1 від 02.08.2019, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.08.2019, являється законним володільцем автобуса Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , майнова шкода в результаті ДТП завдана саме позивачу.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до полісу №АР/4270994 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована страховою компанією - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ».

За доводами позивача, розмір страхового відшкодування, що піддягає стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», становить 127400,00 грн (130000,00 грн (сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну) - 2600,00грн (розмір франшизи)).

Обґрунтовуючи відповідальність Товариства з додатковою відповідальністю «Автосос-Сервіс» позивач зазначає, що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки, так як керував автомобілем MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Позивач вважає, що відповідальність за шкоду, заподіяну дорожньо-транспортної пригодою, повинен нести роботодавець ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», так як шкода завдана працівником останнього під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Позивач вказує, що фактичний розмір шкоди, заподіяної позивачу в результаті ДТП, складає 1130813,67 грн (1066033,67 грн (вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) + 14000,00 грн (додаткові витрати, пов`язані з оплатою послуг за проведення експертного дослідження №162) + 47025,00 грн (витрати, пов`язані з евакуацією автобуса Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з місця ДТП до автостоянки) + 1155,00 грн (оплата послуг автостоянки) + 2600,00 грн (розмір франшизи).

Враховуючи, що з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 127400,00 грн, а тому даного страхового відшкодування недостатньо для покриття фактичного розміру завданої шкоди позивачу, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 1003413,67 грн (1130813,67 грн (розмір фактичної шкоди) - 127400,00 грн (страхове відшкодування)).

Таким чином, за твердженням позивача, з відповідача-1 підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, а з відповідача-2 - сума майнової шкоди у розмірі 1000413,67 грн.

Крім того, разом з поданням позовної заяви, представником позивача було зазначено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 40000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3590/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1911,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» суму майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 15012,20грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» суми страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наданих позивачем доказів щодо спричинення йому матеріальних збитків у розмірі 1066033,67 грн внаслідок ДТП, яке сталось 05.11.2020, на страхову компанію покладається обов`язок виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 127400,00 грн, які є обґрунтовані та підтверджені долученими до матеріалів справи доказами.

Проаналізувавши норми статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що відповідальність за шкоду, заподіяну рухомому майну - автобусу марки Setra, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , користувачем якого є позивач, має нести Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Дослідивши матеріали справи, місцевий господарський суд встановив, що підтверджений розмір заподіяної позивачу шкоди в результаті ДТП складає 1128213,67 грн, який складається з: 1066033,67 грн - вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Setra S431 DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 14000,00 грн - додаткових витрат, пов`язаних з оплатою послуг за проведення експертного дослідження № 162; 47025,00 грн витрат, пов`язаних з евакуацією автобуса Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з місця ДТП до автостоянки; 1155,00 грн - оплати послуг автостоянки автобуса Setra S431DT. Щодо заявленої до стягнення позивачем суми шкоди у розмірі 2600,00 грн (розмір франшизи), то суд дійшов висновку, що ця вимога заявлена безпідставно, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач в результаті ДТП поніс додаткові витрати саме у такому розмірі та із зазначених підстав.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що з відповідача-2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 1000813,67 грн (1128213,67 грн - 127400,00 грн = 1000813,67 грн).

Відхиляючи доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» в частині того, що транспортування автобусу позивача здійснювалось на підставі укладеного між ними договору про надання послуг перевезення вантажів №261218АС від 26.12.2018, тобто автобус марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не рухався самостійно, як транспортний засіб, а був закріплений як вантаж, суд першої інстанції, дослідивши зміст договору та матеріали справи, зазначив, що буксирування автобуса марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 не на підставі договору №261218АС, а на підтаві договору про надання послуг в усній формі (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Щодо тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» стосовно того, що останнє має договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-00003 від 16.07.2020, в якому страховиком виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 1500000,00 грн, та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 300000,00 грн, а тому страховики за цими договорами мають сплатити позивачу страхове відшкодування, місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на умови договору №24-5001-20-00003, відсутність доказів того, що перевезення автобусу марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 саме на підставі договору №261218АС, відсутність доказів повідомлення позивача, як третьої особи, про наявність договору №24-5001-20-00003 та договору №20.010100.1203-1231, відповідач-2 не вчинив покладених на нього обов`язків, передбачених умовами договору №24-5001-20-00003 та договору №20.010100.1203-1231, а відтак, нести відповідальність з приводу завдання майнової шкоди в межах різниці між страховою виплатою за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та фактичною шкодою повинен відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс».

При цьому суд першої інстанції зазначив, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем-2 на підставі договору про надання послуг, застосовується загальний строк позовної давності у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим відхилив доводи відповідача-2 щодо застосування спеціального строку позовної давності, передбаченого статтею 258 Цивільного кодексу України, якою встановлено позовну давність в один рік до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» 7750,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» 7750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29000,00 грн, пропорційно від задоволених позовних вимог, Господарський суд Одеської області виходив з того, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 15500,00 грн є доведеним та обґрунтованими, в той час як вимоги про стягнення судових витрат щодо стягнення з відповідачів 13500,00 грн заявлені безпідставно з огляду на їх недоведеність.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило:

-скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь позивача суми майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн;

-скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача щодо стягнення судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс».

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 апелянт зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» виникли деліктні зобов`язання, відповідно, судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України, якими регламентовано деліктну відповідальність.

В апеляційній скарзі скаржник наполягав на тому, що транспортування автобусу позивача здійснювалось на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів №261218АС від 26.12.2018, укладеного між позивачем і відповідачем-2, тобто автобус марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не був учасником дорожнього руху, не рухався самостійно, як транспортний засіб, а був закріплений, як вантаж.

При цьому апелянт наголошував на тому, що протягом 2019-2020 років позивач звертався до відповідача-2 щодо транспортування вантажів, зокрема автобусів, акти здачі-приймання робіт за іншими перевезеннями, які здійснювались Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс», наявні в матеріалах справи, хоча не приймались до уваги судом першої інстанції. Судом не надано оцінки претензії, яку позивач надавав разом з позовною заявою, і в якій, зазначаючи про відсутність зі сторони відповідача-2 відшкодування, вказував, що це є порушенням та невиконанням договору перевезення з посиланням саме на статтю 924 Цивільного кодексу України та статтю 314 Господарського кодексу України.

Отже, на переконання відповідача-2, зазначення судом першої інстанції, що буксирування автобуса марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 не на підставі договору №261218АС, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки протирічать обставинам справи, з яких чітко вбачається, що між підприємствами було укладено договір, в межах якого позивач і звернувся до відповідача-2.

Окрім того, апелянт вказав про наявність договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-00003 від 16.07.2020, в якому страховиком виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 1500000,00грн, та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить, 300000,00 грн, а тому страховики за цими договорами мають сплатити позивачу страхове відшкодування. Однак місцевим господарським судом безпідставно, без з`ясування всіх фактичних обставин справи, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» не повідомляло позивача про наявність договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 та договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020.

Стосовно часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу скаржник зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» про те, що докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги щодо стягнення таких витрат, є неналежними, адже позивачем не надано доказів, які б свідчили про надання правової допомоги саме в межах даного господарського спору.

В обґрунтування зазначених доводів скаржник зазначав, що в заяві про ухвалення додаткового рішення здійснено посилання на договір про надання правової допомоги №196 від 13.01.2022. Даний договір є загальним та не містить вказівки на представництво інтересів клієнта саме в межах даного господарського спору. У додатку №1 розмір гонорару визначений за надання правової допомоги під час досудового розслідування, проте не зазначено, якого саме досудового розслідування та з чим пов`язаного.

Також відповідач зауважував на тому, що в рахунках на оплату № 12 від 13.01.2022, № 13 від 31.01.2022, №14 від 16.05.2022 зазначено, що їх виставлено за надання юридичних послуг на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» з посиланням на договір №196, проте в даних рахунках відсутнє будь яке посилання на даний господарський спір. В рахунках №15 від 24.11.2022, №21 від 12.07.2023 зазначається про участь у кримінальному провадженні у Господарському суді Одеському області, однак вказана послуга не могла бути надана, оскільки кримінальні провадження не підлягають розгляду у господарських судах.

В розрахунку, доданому до договору, не зазначено витраченого часу на вказані послуги. Крім того, вказаний розрахунок не відповідає додатку №1 до договору, оскільки в додатку №1 до договору визначено розмір гонорару за участь у досудовому розслідуванні, яке не має відношення до даної господарської справи.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність.

Зокрема, на думку позивача, твердження апелянта про те, що транспортування автобусу позивача здійснювалось на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів №261218АС від 26.12.2018, є безпідставним та спрямованим на уникнення від обов`язку щодо відшкодування завданої шкоди.

Позивач зазначив, що він не заперечує проти існування договору про надання послуг перевезення вантажів №261218АС від 26.12.2018, однак буксирування автобуса марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 не на підставі договору № 261218АС, адже матеріали справи не містять доказів виконання цього договору (відсутні замовлення на перевезення вантажу, акт приймання-передачі вантажу, акт надання послуг). Буксирування автобуса позивача здійснювалось на підставі договору про надання послуг, укладеного з позивачем в усній формі, тобто між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг, що регулюються статтею 901 Цивільного кодексу України, про що було правильно зазначено судом першої інстанції.

Також позивач звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що апелянт повідомляв позивача про наявність договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 та договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020.

Крім того, позивач зазначив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» про ухвалення додаткового рішення.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду 22.08.2023 та зареєстрована судом за вх.№2628/23, 2629/23.

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3590/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 28.08.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 у справі № 916/3590/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3590/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

31.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/3590/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/3590/22. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк до 25.09.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Зупинено дію рішення рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/3590/22.

25.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№2628/23/Д1 від 28.09.2023).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/3590/22 призначено на 14.11.2023 о 10:00год.

16.10.2023 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшла заява (вх.№2628/23/Д2 від 16.10.2023) про розгляд справи за відсутності його представника.

У зв`язку із участю судді учасника колегії К.В. Богатиря з 13.11.2023 по 17.11.2023 у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до наказу голови суду від 17.10.2023 №258-к, ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 05.12.2023 о 10:30 год.

Ухвалами суду від 27.11.2023 та від 04.12.2023 забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» адвоката Коваленко Ірини Дмитрівни та представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» адвокатів Тарасюка Андрія Васильовича і Козачкова Віталія Леонідовича у судовому засіданні 05.12.2023 о 10:30 год у справі №916/3590/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

04.12.2023 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшла заява (вх.№2628/23/Д3 від 04.12.2023) про розгляд справи за відсутності його представника.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні 04.12.2023 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 16.01.2024 об 11:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 повідомлено Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про дату, час та місце наступного судового засідання, а також задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та забезпечено участь представників вказаних учасників справи у судовому засіданні 16.01.2024 об 11:30 год у справі №916/3590/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Третя особа про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялась належним чином, проте не скористалась своїм правом участі у жодному судовому засіданні апеляційної інстанції.

Стосовно здійснення судом апеляційної інстанції повідомлення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про апеляційне провадження у цій справі судова колегія зазначає, що відповідні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про дату, час та місце проведення судових засідань направлялись відповідачу-1 за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: пр-т Володимира Івасюка (Героїв Сталінграда), корп. 6-А, м.Київ, проте всі поштові відправлення повертались оператором поштового зв`язку з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071), надалі Правила надання послуг поштового зв`язку.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце проведення судових засідань, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. При цьому, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» вважається таким, що отримував відповідні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача-1 та третьої особи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202016046000183 від 06.11.2020 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, 05.11.2020 приблизно о 20:05 годині, у темну пору доби, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи в установленому законодавством порядку права керуванням засобами підвищеної небезпеки, у тому числі у виді спеціалізованого вантажного автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаного спеціалізованою платформою для евакуації транспортних засобів, який перебував у технічно справному стані, що дозволяв водію змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі, здійснював на ньому рух поза межами населеного пункту по асфальтобетонному, сухому дорожньому покриттю автодороги сполученням Київ - Одеса, де організовано двосторонній рух, розділений штучною спорудою, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, і проїзна частина має по дві смуги руху в кожному напрямку, з боку м. Одеса у напрямку м. Київ, по ділянці автодороги, яка відноситься до Березівського (Ширяївського) району Одеської області.

При цьому на спеціалізовану платформу для евакуації транспортних засобів, керованого водієм ОСОБА_1 автомобіля марки MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було прикріплено транспортний засіб - автобус марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який використовувався у комерційних цілях Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» та який транспортував з м.Одеси до м. Київ.

Проїжджаючи у вказаний час нерегульовану ділянку автодороги, яка розташована в районі 379 кілометра + 150 метрів, водій ОСОБА_1 , продовжуючи рух в бік м.Київ, не впоравшись з керуванням, перетнувши штучну споруду у виді металевого відбійника, який розташований між смугами руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, яка веде до м.Одеси, де зіткнувся з автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter 519CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Крім цього, у результаті вказаного зіткнення відбулося також перекидання автобусу марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а вказані транспортні засоби отримали ряд механічних пошкоджень.

Також у обвинувальному акті зазначено, що ця дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з порушенням водієм транспортного засобу MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які діють в Україні, а саме пункту 12.1., згідно якого: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення водієм ОСОБА_1 вказаних Правил дорожнього руху та наслідки, що наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку.

Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 20.06.2022 у справі №518/1624/21 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202016046000183 від 06.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого на підставі пункту 5 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Позовну заяву ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, повернуто позивачу. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, повернуто позивачу.

В ухвалі Ширяївського районного суду Одеської області від 20.06.2022 у справі №518/1624/21, зокрема, зазначено, що заяви про продовження розгляду справи з метою реабілітації обвинуваченого від близьких родичів обвинуваченого до суду не надходило.

Позивач вважає, що зважаючи на те, що обставини, з приводу яких закрито кримінальне провадження, є нереабілітуючими, тому вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, є встановленою.

Крім того, вину обвинуваченого ОСОБА_1 позивач підтверджує і іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202016046000183 від 06.11.2020.

Зокрема, висновком експерта №321-5315 автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_5 , від 11.10.2021, відповідно до якого:

-в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_6 , повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.1. Правил дорожнього руху України;

-в даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, водій автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортній події.

-наявність технічної можливості у водія автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , запобігти даній події, дозволяє дійти висновку про те, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди його дії не відповідали вимогам пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, створювали достатні умови для настання дорожньо-транспортної пригоди, та з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з настанням пригоди.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (позивач) на підставі договору оренди автобусів №1 від 02.08.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТА-ЛОГІСТІК» строком на 5 років, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.08.2019, являється законним володільцем автобуса Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до полісу №АР/4270994 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована страховою компанією Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», строк дії поліса - до 27.10.2021 включно. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн, а розмір франшизи складає 2600,00 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження №162 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_7 , виконаного Фізичною особою - підприємцем Петрушанко В.Ф., від 02.02.2021, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 1066033,67 грн.

За таких обставин позивач вважає, що розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», становить 127400,00 грн (130000,00 грн (сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну) - 2600,00 грн (розмір франшизи).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки, так як керував автомобілем MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаного спеціалізованою платформою для евакуації транспортних засобів, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т».

Так, наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» №21-к від 14.02.2019 ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 15.02.2019.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача - адвоката Тарасюка А.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» листом від 22.08.2022 №13/52 повідомило, що станом на 05.11.2020 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс».

Також представник позивача звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» із адвокатським запитом, на який листом від 14.12.2020 отримав відповідь про те, що транспортний засіб MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_9 , на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т», на даний час вказаний транспортний засіб перебуває у тимчасовому користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на підставі договору найму автотранспорту, ОСОБА_1 ніколи не працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т».

Згідно із інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, викладеною у листі від 17.02.2023 №2600-0404-7/2902 та надану на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у даній справі про витребування доказів, ОСОБА_1 у листопаді 2020 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» з нарахуванням сум заробітної плати/доходу.

Позивач вважає, що відповідальність за шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою, повинен нести роботодавець ОСОБА_1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», так як шкода завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Позивач вказує, що фактичний розмір шкоди, заподіяної позивачу в результаті ДТП, складає 1130813,67 грн, який складається із:

-1066033,67 грн - вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 (підтверджує висновком експертного дослідження №162 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_7 , виконаного Фізичною особою - підприємцем Петрушанко В.Ф., від 02.02.2021);

-14000,00 грн - додаткових витрат, пов`язаних з оплатою послуг за проведення експертного дослідження №162 (підтверджує актом надання послуг №160 від 11.11.2020 за експертне дослідження автомобіля Setra НОМЕР_2 , укладеним між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Петрушанком В.Ф.; рахунком-фактурою №112 від 11.11.2020, платіжним дорученням №141007033 від 16.11.2020 про сплату позивачем за експертне дослідження згідно рахунку №112 від 11.11.2020);

-47025,00 грн витрат, пов`язаних з евакуацією автобуса Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з місця ДТП до автостоянки (підтверджує актом №06/11/20-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), укладеним між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Сирбу Андрієм Георгійовичем, з надання послуг евакуатора а/м Setra S431DT, НОМЕР_2 ; рахунком-фактурою №06/11/20-1 від 06.11.2020; платіжним дорученням №141006353 від 11.11.2020 про сплату позивачем за послуги евакуатора згідно рахунку №06/11/20-1 від 06.11.2020);

1155,00 грн - оплати послуг автостоянки (підтверджує актом №20/11/20-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), укладеним між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Сирбу Андрієм Георгійовичем, з надання послуг стоянки для а/м Setra S431DT, НОМЕР_2 ; рахунком-фактурою №20/11/20-1 від 20.11.2020; платіжним дорученням №141007129 від 24.11.2020 про сплату позивачем за послуги стоянки згідно рахунку №20/11/20-1 від 20.11.2020);

2600,00 грн - розмір франшизи.

Позивач, зазначаючи, що з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 127400,00 грн, а тому даного страхового відшкодування недостатньо для покриття фактичного розміру завданої шкоди позивачу, вважає, що з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 1003413,67 грн (1130813,67 грн (розмір фактичної шкоди) - 127400,00 грн (страхове відшкодування)).

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» - суму майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн.

При цьому в матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТА-ЛОГІСТІК» від 10.12.2021 №11, в якому товариство, з посиланням на умови укладеного між ним та позивачем договору оренди автобусів №1 від 02.08.2019 стосовно того, що позивач відповідає за схоронність орендованих транспортних засобів і зобов`язаний у випадку втрати або ушкодження транспортного засобу усунути пошкодження за свій рахунок або відшкодувати заподіяний збиток, зазначило, що не заперечує проти відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» завданих матеріальних збитків, які були заподіяні автобусу марки Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_7 , внаслідок дорожнь-транспортної пригоди 05.11.2020, а також отримання страхових виплат на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (позивача).

Також в матеріалах справи міститься претензія позивача від 24.08.2022 №137 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» про відшкодування шкоди, завданій внаслідок ДТП 05.11.2020 автобусу марки Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_7 , у розмірі 1066033,67 грн, з посиланням на частину другу статті 924 Цивільного кодексу України та частину першу статті 314 Господарського кодексу України. На підтвердження надіслання вказаної претензії на адресу відповідача-2 позивачем надано опис вкладення до цінного листа.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», заперечуючи проти позову, зазначало про те, що між ним та позивачем існують договірні відносини з перевезення вантажів, які виникли на підставі договору перевезення, а отже, пошкодження автобуса марки Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_7 , є пошкодженням вантажу під час перевезення, а відтак, посилання позивача на норми Цивільного кодексу України, якими регламентується деліктна відповідальність, а саме, заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, до договірних відносин, що виникли з договору перевезення вантажів, є безпідставними.

На підтвердження договірних відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», останнім надано копію договору про надання послуг перевезення вантажів №261218АС, укладеним 26.12.2018 між позивачем, як замовником, та відповідачем-2, як виконавцем, відповідно до умов якого:

-замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по перевезенню вантажів замовника за замовленням замовника (пункт 1.1.);

-послуги виконавця є оплатними; на кожне перевезення замовник надає замовлення із зазначенням суми вартості перевезення (фрахту); виконавець або акцептує пропозицію від замовника, або відхиляє пропозицію, або надає до розгляду замовника свою пропозицію по вартості перевезення (пункт 1.3.);

-виконавець зобов`язаний: приступати до виконання умов договору не пізніше, ніж на наступний робочий день після отримання заявки замовника з переліком вантажів, які необхідно перевезти; при виконанні обумовлених даним договором обов`язків керуватися чинним законодавством і договором та нести повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажів до передачі їх замовнику відповідно до актів приймання передачі (пункт 2.1.);

-замовник зобов`язаний: забезпечувати виконавця необхідними для виконання умов договору документами і відомостями, що стосуються предмету договору (в тому числі ТТН/CMR); приймати на підставі акту приймання-передачі доставлені вантажі замовника; відповідно до умов цього договору оплатити надані послуги (пункт 2.2.);

-здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, що підписується сторонами після фактичного надання послуг (пункт 3.2.);

-ціни на перевезення вантажів замовника зазначаються у замовленні, яке є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.4.);

-виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу до передачі його замовнику відповідно до актів приймання передачі; у разі пошкодження (знищення) вантажу, виконавець відшкодовує розмір завданих збитків на підставі підтверджуючих документів вартості пошкодженого (знищеного) вантажу, оформленого замовником у вигляді претензії (пункт 4.3.);

-договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; договір після закінчення строку дії, а саме після 31.12.2019, автоматично пролонгується на наступний період на тих самих умовах, якщо жодна із сторін договору не вияве бажання припинити дію договору (пункт 6.1.).

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» посилається на договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-00003 від 16.07.2020, в якому страховиком виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 1500000,00 грн, та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 300000,00 грн, з огляду на що вважає, що страховики за цими договорами мають сплатити позивачу страхове відшкодування.

На підтвердження викладеного, відповідачем надано копії зазначених договорів страхування.

Так, 16.07.2020 між Фізичною особою підприємцем Волинцем Віталієм Юрійовичем (страхувальником) та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховиком) укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) №24-5001-20-00003 зі строком дії з 00:00 год 18.07.2020 по 24:00год 17.07.2021.

Предметом цього договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 є страхування майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з: відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, включаючи власників вантажу та багажу (вантажобагажу), під час експлуатації будь-якого виду транспортного засобу та здійснення перевезень; відшкодування додаткових витрат страхувальника, що виникають внаслідок настання страхового випадку (пункт 3.1. договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020).

Особливі умови щодо страхування відповідальності компанії-перевізника викладено у пункті 8.10. договору№24-5001-20-00003 від 16.07.2020, відповідно до якого страхування відповідальності страхувальника, що є перевізником, поширюється виключно на перевезення, здійснювані при використанні транспортних засобів, що належать або орендовані страхувальником і вказані у додатку №1 «Список транспортних засобів» до цього договору. При цьому, у товарно-транспортній накладній страхувальник має бути вказаний як перевізник.

Відповідно до умов пункту 9.1.2. договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку, передбаченому розділом 12 цього договору.

Згідно із пунктом 10.1.6. договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (особа, відповідальна за вантаж) зобов`язаний повідомити третій особі інформацію про страховика (найменування, адреса, телефон, номер цього договору та дату його укладення).

За умовами договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 загальна страхова сума (загальний ліміт відповідальності) становить 1500000,00 грн, франшиза 7500,00 грн.

У додатку № 1 до договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 «Список автомобілів» зазначено транспортний засіб MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно із додатком №2 до цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» є особою, відповідальність якої застрахована за вказаним договором.

Із наданого відповідачем-2 копії договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту вбачається, що його укладено між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (страховиком) та Товариством з обмежено відповідальністю «ОКЕАНІКА ЛОДЖИСТІК» (страхувальником).

Згідно із пунктом 1.1. договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням заподіяної страхувальником або експлуатантом, який правомірно (на законних підставах) володіє (користується) забезпеченим транспортним засобом, зазначеним у пункті 1.2. цього договору, шкоди майну третіх осіб (далі потерпілі особи) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням (за участю) забезпеченого транспортного засобу, що сталася під час строку та у місці дії цього договору.

Також у пункті 1.1. договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 зазначено, що відносно забезпеченого транспортного засобу зі страховиком укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР номер 4270994 зі строком дії з 28.10.2020 по 27.10.2021 (з посиланням на який позивач заявляв свої позовні вимоги у даній справі до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення з останнього 127400,00 грн).

Пунктом 1.2. договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 передбачено, що забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб марки MAN TGA26.430.

Згідно із пунктом 1.4.1. договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 строк його дії становить з 28.10.2020 (але не раніше 00-00 годин дня, що слідує за днем сплати страхового платежу) по 27.10.2021 (але не пізніше 24-00 годин дня закінення строку дії (втрати чинності) полісу). Місце дії цього договору: Україна, за виключенням території АР Крим та тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях (пункт 1.4.3. договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020).

За умовами пункту 1.5. договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 страхова сума (ліміт відповідальності за шкоду майну) становить 300000,00 грн.

У пункті 1.7. договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 передбачено, що відповідальність страховика з відшкодування збитків (виплати страхового відшкодування) згідно з цим договором наступає виключно у разі, коли розмір збитку, завданий страхувальником (експлуатантом) потерпілим особам, перевищить страхову суму (ліміт відповідальності), встановлену діючим на день події (яка призвела до настання страхового випадку) полісом, зазначеним в пункті 1.1. цього договору, за шкоду, що заподіяна майну потерпілих осіб.

В матеріалах справи містяться також копії таких документів:

-подорожнього листа вантажного автомобіля від 05.11.2020 №АС00000462, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс»;

-заяви Фізичної особи підприємця Волинця Віталія Юрійовича до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 06.11.2020;

-відповіді ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», викладеної у листі за вих.№03/1616 від 14.04.2023, на адвокатський запит адвоката Коваленко І.Д. №0405/1 від 05.04.2023, в якому страхова компанія, зокрема, повідомила про те, що заяві про настання страхового випадку, яка подана Волинцем Віталієм Юрійовичем від 06.11.2020, присвоєно номер справи МН-724; для здійснення проведення огляду пошкодженого вантажу було залучено представника ТОВ «Незалежної експертної компанії», копію протоколу огляду долучено до цієї заяви;

-листа ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» за вих.№03/2624 від 02.04.2021, скерованого до Фізичної особи підприємця Волинця Віталія Юрійовича, про надання документів у справі МН-724.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» в частині стягнення оскаржуваними судововими рішеннями з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь позивача суми майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн та 7750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 у цій справі відповідачем-2 оскаржується в частині стягнення з нього сум майнової шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржувані судові рішення в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» суми страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн та 7750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу не переглядаються.

Позиція суду апеляційної інстанції щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» суми майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про страхування» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором страхування.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що у результаті зіткнення спеціалізованого вантажного автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , відбулося пошкодження автобусу марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , законним володільцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (позивач) на підставі договору оренди автобусів №1 від 02.08.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТА-ЛОГІСТІК», свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.08.2019.

Доказами вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаного спеціалізованою платформою для евакуації транспортних засобів, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» та станом на 05.11.2020 перебував у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», у заподіянні шкоди, завданій Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» - користувачу автобуса марки Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка відбулась 05.11.2020 приблизно о 20:05 годині, є висновок експерта №321-5315 автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_5 , від 11.10.2021.

Оцінивши висновок експерта №162, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний висновок не має сили висновку судової експертизи, а є висновком спеціаліста, і що вказаний доказ є достатнім, який підтверджує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 1066033,67 грн. Наведений висновок суду першої інстанції апелянтом не оскаржуються.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.

Колегія суддів зазначає, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тобто, у тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця. Як виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

За змістом частини п`ятої статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 та частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України.

Таким чином, аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як вбачається з матеріалів справи, а також визнається відповідачем-2, станом на 05.11.2020 водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», у користуванні якого на підставі договору найму автотранспорту перебував автомобіль MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

З урахуванням викладеного, встановивши наявність шкоди, спричиненої позивачу протиправною поведінкою водія ОСОБА_1 , причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, наявність вини водія ОСОБА_1 транспортного засобу MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також з`ясувавши, що станом на 05.11.2020 водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідальність за шкоду, заподіяну автобусу Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , користувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс», має нести відповідач-2, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Разом з тим, на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» відповідно до полісу №АР/4270994 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Колегія суддів зауважує, що за змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 6, 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Відтак, враховуючи, що з відповідача-1 підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 127400,00 грн, даного страхового відшкодування недостатньо для покриття фактичного розміру завданої позивачу шкоди.

Згідно із абзацом 2 частини першої статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як правильно установлено судом першої інстанції, підтверджений розмір заподіяної позивачу шкоди в результаті ДТП складає 1128213,67 грн, який складається з: 1066033,67грн - вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Setra S431 DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 14000,00 грн - додаткових витрат, пов`язаних з оплатою послуг за проведення експертного дослідження № 162; 47025,00 грн витрат, пов`язаних з евакуацією автобуса Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з місця ДТП до автостоянки; 1155,00 грн - оплати послуг автостоянки автобуса Setra S431DT.

Щодо заявленої до стягнення позивачем суми шкоди у розмірі 2600,00 грн (розмір франшизи), то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ця вимога заявлена безпідставно, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач в результаті ДТП поніс додаткові витрати саме у такому розмірі та із зазначених підстав.

З огляду на встановлені у справі обставини, Господарський суд Одеської області дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача-2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 1000813,67 грн (1128 213,67 грн - 127400,00 грн = 1 000 813,67 грн).

Стосовно доводів апелянта про те, що транспортування автобусу позивача здійснювалось на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів №261218АС від 26.12.2018, укладеного між позивачем і відповідачем-2, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна лише копія самого договору №261218АС від 26.12.2018, але відсутні докази виконання сторонами цього договору, зокрема, відсутнє замовлення на перевезення вантажу, акт приймання-передачі, акт надання послуг, товарно-транспортна накладна тощо (пункти 2.1., 2.2., 3.2., 4.3 договору), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що буксирування автобуса Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 не на підставі договору № 261218АС від 26.12.2018.

Доводи апелянта стосовно того, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги надані ним докази про те, що протягом 2019-2020 років позивач звертався до відповідача-2 щодо транспортування вантажів, зокрема автобусів, колегія суддів відхиляє, оскільки копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2019-2020 роки та рахунки на оплату за 2019-2020 роки за іншими перевезеннями, які здійснювались Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс», не були прийняті судом першої інстанції з огляду на приписи статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відхиляючи доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» стосовно того, що останнє має договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-00003 від 16.07.2020, в якому страховиком виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 1500000,00 грн, та посилання на договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020, в якому страховиком виступає Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 300000,00 грн, а тому страховики за цими договорами мають сплатити позивачу страхове відшкодування, місцевий господарський суд вірно зазначив, що позивачу не було відомо про наявність цих договорів, адже відповідач-2 не повідомляв позивача про їх наявність, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи будь-яких письмових доказів, та крім того, відповідних реєстрів у вільному до них доступі не існує.

Враховуючи викладене, а також з огляду на умови договору страхування №24-5001-20-00003 від 16.07.2020, за яким застраховано цивільну відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», як перевізника, щодо забезпеченого транспортного засобу MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , стосовно того, що у товарно-транспортній накладній страхувальник має бути вказаний як перевізник (п.8.10.1), та при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (особа, відповідальна за вантаж) зобов`язаний повідомити третій особі інформацію про страховика (найменування, адреса, телефон, номер цього договору та дату його укладення) (пункт 10.1.6), за відсутності доказів того, що перевезення автобусу марки Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 саме на підставі договору №261218АС, без оформлення товарно-транспортної накладної, за відсутності доказів повідомлення позивача, як третьої особи, про наявність договору №24-5001-20-00003, нести відповідальність з приводу завдання майнової шкоди в межах різниці між страховою виплатою за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та фактичною шкодою повинен відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс».

Поряд з наведеним, колегія суддів зазначає, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 Цивільного кодексу України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Врахувавши наведені положення цивільного законодавства, суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача-2 стосовно того, що саме страховики за договорами страхування №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 та №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020 мають сплатити позивачу страхове відшкодування, вірно зазначив, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» суми майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» 7750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Колегією суддів встановлено, що позивачем при поданні позову заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і очікував понести у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 40000,00 грн.

18.07.2023, тобто в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду першої інстанції від 13.07.2023, позивач за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29000,00 грн, пропорційно від задоволених позовних вимог.

Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданих відповідачем документів вбачається, що 13.01.2022 між Тарасюком Андрієм Васильовичем (адвокатом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (клієнтом) укладено договір №196 про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до пункту 1 якого адвокат приймає на себе обов`язки надавати правову допомогу, представляти права і законні інтереси клієнта в Ширяївському районном суді Одеської області, Одеському апеляційному суді, Господарському суді Одеської області, в усіх інших органах, організаціях, правоохоронних органах, в страхових компаніях, в органах виконавчої служби.

Відповідно до пункту 2 договору адвокат здійснює професійну адвокатську діяльність відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і згідно із умовами цього договору з усіма правами захисника, представника (без обмежень).

Повноваження адвоката як захисника (представника) посвідчуються ордером, договором (пункт 3 договору).

У пункті 8 договору сторони погодили, що розмір та порядок оплати гонорару встановлюється додатком №1 до договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, та діє до закінчення виконання правової допомоги клієнту, визначеною в пункті 1 договору (пункт 12 договору).

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» і адвокатом Тарасюком Андрієм Васильовичем укладено додаток №1 до договору про надання правової допомоги №196 від 13.01.2022.

Згідно із пунктом 2 додатку №1 до договору розмір гонорару за надання правової допомоги клієнту під час проведення досудового розслідування складає 29000,00 грн.

У пункті 3 додатку №1 до договору сторони передбачили, що за прийняття зобов`язань адвокатом перед клієнтом при підписанні договору про надання правової допомоги клієнт сплачує гонорар, при цьому сторони підписують акт про надання правової допомоги за прийняття доручення на надання правової допомоги.

14.07.2023 між адвокатом і клієнтом було підписано акт про надання правової допомоги, зі змісту якого вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги №196 від 13.01.2022 адвокат надав, а клієнт отримав та прийняв правничу допомогу. Адвокат надав правничу допомогу в порядку та у спосіб, визначені договором. Обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом, відповідав потребам клієнта, претензії з приводу обсягу допомоги відсутні. Розрахунок наданої правової допомоги додається. Вартість наданої допомоги за цим актом складає 29000,00 грн.

14.07.2023 адвокатом Тарасюком Андрієм Васильовичем складено розрахунок витрат на правничу допомогу на підставі договору №196 від 13.01.2022, згідно із яким правова допомога, надана Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс», полягала в наступному:

1)складання та відправлення клопотання до Березівської окружної прокуратури Одеської області на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №1202016046000183 від 06.11.2020, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження справи - загальна вартість 4500,00 грн;

2)складання та відправлення адвокатського запиту на адресу ТОВ «Автосос-Сервіс», складання та відправлення адвокатського запиту на адресу ТОВ «ЕкспресТ», складання та відправлення адвокатського запиту до Пенсійного фонду України - загальна вартість 3000,00грн;

3)складання та подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області - загальна вартість 6000,00 грн;

4)складання відповіді на відзив - загальна вартість 3000,00 грн;

5)відрядження в м. Одеса для участі в судовому засіданні в Господарському суді Одеської області - загальна вартість 4500,00 грн;

6)представництво ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» у судовому засіданні в Господарському суді Одеської області 25.04.2023 - загальна вартість 1500,00 грн;

7)відрядження в м. Одеса для участі в судовому засіданні в Господарському суді Одеської області - загальна вартість 4500,00 грн;

8)представництво ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» у судовому засіданні в Господарському суді Одеської області 13.07.2023 - загальна вартість 2000,00 грн.

Всього: 29000,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що адвокатом Тарасюком Андрієм Васильовичем виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» рахунки на оплату за договором №196, а саме: №12 від 13.01.2022 на суму 17000,00грн (за надання юридичних послуг на представництво ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс»); №13 від 31.01.2022 на суму 3000,00 грн (за надання юридичних послуг на представництво ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс»); №14 від 16.05.2022 на суму 3000,00 грн (за надання юридичних послуг на представництво ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс»); №15 від 24.11.2022 на суму 3000,00 грн (за надання юридичних послуг на представництво ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» у кримінальному провадженні №1202016046000183 від 06.11.2020 в Господарському суді Одеської області); №21 від 12.07.2023 на суму 3000,00 грн (за надання юридичних послуг на представництво ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» у кримінальному провадженні №1202016046000183 від 06.11.2020 в Господарському суді Одеської області).

На підставі зазначених вище рахунків на оплату відповідач сплатив на користь адвоката грошові кошти у сумі 29000,00 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень №141014150 від 18.01.2022, №141014453 від 02.02.202, №141015133 від 26.05.2022 та платіжних інструкцій №141019045 від 25.11.2022, №141021775 від 12.07.2023.

Інтереси позивача у межах справи №916/3590/22 в суді першої інстанції представляв адвокат Тарасюк Андрій Васильович (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВТ №1035325, виданого адвокатом 08.11.2022).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Відповідно до додатку №1 до договору №196 про надання правової допомоги від 13.01.2022 гонорар адвоката за надання правової допомоги позивачу визначений у фіксованій сумі, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Факт надання та отримання наданих послуг за договором та додатком №1 до нього на загальну суму 29000,00 грн сторони зафіксували в акті про надання правничої допомоги від 14.07.2023.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги №196 від 13.01.2022 та додатку №1 до нього, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатом в договорі про надання правової допомоги №196 від 13.01.2022 та додатку №1 до нього у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, якими позивач підтверджує витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що адвокатом Тарасюком А.В. не було надано клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» юридичних послуг у загальному розмірі 13500,00 грн, оскільки відповідно до пунктів 1, 5, 7 розрахунку від 14.07.2023 витрат на правничу допомогу позивачем не надано доказів, які підтверджують складання та відправлення клопотання до Березівської окружної прокуратури Одеської області на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №1202016046000183 від 06.11.2020, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження справи, відрядження в м. Одеса для участі в судовому засіданні в Господарському суді Одеської області, крім того, відсутність дати відрядження унеможливлює встановити дату судового засідання.

Наведені висновки суду жодною із сторін не оспорені.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору про надання правової допомоги, а також складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, участь у судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 15500,00 грн є пов`язаними з даною справою, підтвердженими наданими доказами, відповідають критерію розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову.

Доводи скаржника стосовно того, що договір про надання правової допомоги не містить вказівки на представництво інтересів клієнта саме в межах даного господарського спору, а в додатку №1 до нього розмір гонорару визначений за надання правової допомоги під час досудового розслідування, колегією суддів відхиляються, оскільки надані позивачем докази у їх сукупності, а саме: договір про надання правової допомоги №196 від 13.01.2022, додаток №1 до нього, акт про надання правової допомоги від 14.07.2023, до якого додається розрахунок витрат на правничу допомогу на підставі договору №196 від 13.01.2022 із детальним описом робіт, свідчать про те, що адвокатом Тарасюком А.В. були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» послуги з надання правової допомоги у рамках цієї справи, та є достатніми доказами на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи цієї справи.

Зауваження апелянта з приводу оформлення рахунків на оплату, виставлені адвокатом Тарасюком А.В. Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс», колегія суддів не бере до уваги, оскільки рахунки на оплату за надану правову допомогу та платіжні документи про їх оплату не мають значення для розподілу судових витрат з огляду на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу), про що зазначалось вище по тексту цієї постанови.

Твердження відповідача-2 про те, що у наданому позивачем розрахунку витрат не зазначено витраченого часу на вказані послуги є безпідставними, оскільки в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, натомість у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги; фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваних рішеннях.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, викладених у оскаржуваних рішеннях, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 у справі №916/3590/22 колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 у справі №916/3590/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	16.01.2024
Оприлюднено	24.01.2024
Номер документу	116442930
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Поліщук Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.01.2024 по справі 916/3590/22ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/3590/22

Постанова від 16.01.2024

Постанова
від 16.01.2024 по справі 916/3590/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД