Постанова

від 19.01.2024 по справі 910/8501/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2024 р. Справа№ 910/8501/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023

у справі №910/8501/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест"

до 1. Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Державної казначейської служби України

3. Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ)

про стягнення 166 916,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва із позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 1, Департамент), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2) та Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач 3, відділ ДВС) та просив суд стягнути з Держави України (з Державного бюджету України) на користь позивача 166 916,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2017 Департаментом була винесена постанова №34/17/073-3878, якою на Товариство накладено штраф у сумі 151560,00 грн і вказана постанова була на примусовому виконанні у відділі ДВС. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.20221у справі №826/6554/17 зазначену постанову Департаменту було визнано протиправною та скасовано. Рішення набрало законної сили 19.07.2022, однак перед цим, на підставі меморіального ордеру державного виконавця від 08.06.2022, сума штрафу та виконавчий збір в сумі 15156,00грн були сплачені позивачем і після скасування постанови ці кошти не були повернуті позивачу та безпідставно зберігають у державному бюджеті.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, Департамент посилався на те, що вказані кошти були повторно сплачені по іншій постанові (від 25.05.2017 року №36/17/073-4582), яка не оскаржувалась і є чинною, тому повернення позивачу помилково сплачених коштів у сумі 166 916,00 грн. має здійснюватися не на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест" 151 560 грн 00 коп. штрафу, 15 156 грн 00 коп. виконавчого збору та 200 грн. 00 коп. витрат на здійснення виконавчого провадження.

Стягнуто з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест" витрати по сплаті судового збору у сумі 1 342 грн 00 коп.

Стягнуто з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1342грн 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки дії Департаменту щодо звернення до виконання постанови №34/17/073-3878 були вчинені з дотримання вимог чинного законодавства і не можуть трактуватись як порушення прав позивача; дію постанови про накладення штрафу не було зупинено; позивач не повідомляв відділу ДВС про оскарження постанови в судовому порядку, натомість добровільно сплатив суму заборгованості на банківські реквізити відділу ДВС, у зв`язку із чим було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60498257; фактично позивач висловлює незгоду з діями та прийнятими рішеннями державного виконавця і не наводить доводів щодо порушення його прав та інтересів Департаментом; судом не взято до уваги, що згідно меморіальних ордерів від 08.06.2020 кошти були двічі сплачені по іншій постанові №36/17/073-4582, тобто має місце питання помилково або надміру сплачених коштів, тому повернення їх має відбуватись згідно Порядку №787, а не згідно положень ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 11 грудня 2023 року; сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Сторони отримали ухвалу суду 21.11.2023, що підтверджується довідками від 22.11.2023 про доставку електронного документа до електронних кабінетів всіх сторін.

05 грудня 2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 166 916,00 грн були сплачені в межах виконавчого провадження №60498257 з примусового виконання постанови Департаменту №34/17/073-3878, про що свідчить винесення постанови про закриття вказаного провадження; державним виконавцем були допущені помилки у платіжній інструкції (зазначена інша постанова Департаменту), однак це не спростовує факту, що сплата здійснена саме по постанові №34/17/073-3878; вказана постанова була скасована в судовому порядку, відповідачі кошти не повернули, тому сплачені позивачем кошти в процесі її примусового виконання підлягають поверненню відповідно до приписів ст.1212 ЦК України з Державного бюджету України, а не згідно Порядку №787, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5880/21.

Інші учасники процесу не скористались правом подати відзиви на апеляційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.05.2017 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва стосовно ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №34/17/073-3878, згідно з якою ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого з абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 151 560,00 грн., а також винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №33/17/073-3877, згідно з якою ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 151 560,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.05.2017року №34/17/073-3878.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 року у справі №826/6554/17, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 року, у задоволенні позову ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" відмовлено.

Департамент направив постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 на примусове виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУ юстиції у м. Києві, за результатом розгляду якої Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Петрухно С.О. постановою від 05.11.2019 року було відкрито виконавче провадження № 60498257 з примусового виконання постанови Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва від 04.05.2017 року № 34/17/073-3878 про стягнення на користь Департаменту 151 560,00 грн. штрафу.

У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі № 826/6554/17 за результатами перегляду заяви ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 в адміністративній справі № 826/6554/17 останню судом задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 року в адміністративній справі № 826/6554/17 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.05.2017 № 34/17/073-3878.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі № 826/6554/17 залишено без змін.

При цьому, оскільки дію постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 не було зупинено, остання перебувала на примусовому виконанні в державній виконавчій службі та державним виконавцем в межах виконавчого провадження №60498257 вживались заходи примусового характеру щодо виконання вказаного виконавчого документа.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції від 10.06.2022 року виконавче провадження №60498257 з примусового виконання постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 про стягнення з ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" штрафу у розмірі 151 560,00 грн. було закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням - сплатою боргу, виконавчого збору, витрат в повному обсязі.

Як зазначає позивач, загальна сплачена ним сума за виконавчим провадженням №60498257 з примусового виконання постанови Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 становить 166 916,00 грн. та складається з суми штрафу у розмірі 151 560,00 грн., виконавчого збору у сумі 15 156,00 грн. та витрат на здійснення виконавчого провадження у сумі 200,00 грн.

Вказані кошти були сплачені позивачем на рахунок Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) платіжною інструкцією №М0608SI9IL від 08.06.2022 року на суму 166 916,00 грн., з призначенням платежу: "Оплата в сумі 166916,00 грн ПВ № від 24.050.2022 №36/17/073 від 25.05.18 на осн.док.№2206007PBNKI000000010427".

Оскільки, за твердженням позивача, підставою для списання з ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" грошових коштів у сумі 151 560,00 грн. була постанова Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 про накладення штрафу, яку, в свою чергу, було скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі №826/6554/17, підстави для перерахування вказаних коштів відпали, а отримані грошові кошти є безпідставно набутими.

При цьому, як вказує позивач, з огляду на те, що відділом ДВС здійснено нарахування та стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження з примусового виконання постанови Департаменту від 04.05.2017 року № 34/17/073-3878 в межах виконавчого провадження №60498257, тобто в силу своїх повноважень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у період, коли вказана постанова від 04.05.2017 року № 34/17/073-3878 була виконавчим документом та в судовому порядку не скасована, повернення виконавчого збору у сумі 15156,00 грн. та витрат на здійснення виконавчого провадження у сумі 200,00 грн. має здійснюватися на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава перерахування вказаних коштів до Державного бюджету після скасування цього виконавчого документа судовим рішенням відпала.

У зв`язку із викладеним, позивач звернувся до державного виконавця відділу ДВС із заявою №29 від 29.03.2023 року про повернення Товариству з на вказаний у заяві поточний рахунок позивача грошових коштів у розмірі 166 916,00 грн. як безпідставно набутих та безпідставно стягнутих.

Вказана заява про повернення коштів 29.03.2023 року була направлена позивачем на офіційні електронні адреси відділу ДВС, а саме: vdvs.pech@gmail.com, vdvs.pech@ukr.net, info_pc@kv.dvs.gov.ua, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою про надсилання з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача 3 примірника підписаної за допомогою ЕЦП заяви від 29.03.2023 року.

Проте, відділ ДВС вказану заяву про повернення коштів від 29.03.2023 року залишив без відповіді та реагування.

Отже, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що державним виконавцем допущено протиправне безпідставне стягнення з Товариства в межах відкритого виконавчого провадження №60498257 суми штрафу у розмірі 151 560,00 грн., постанова про накладення якого була скасована судом в адміністративній справі, а також виконавчого збору у розмірі 15 156,00 грн. та витрат на здійснення виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що примусово стягнуті кошти повернуті позивачеві не були, останній зазначає про наявність підстав для стягнення у відповідності до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України вказаних коштів у сумі 166 916,00 грн. (151 560,00 грн. основного боргу, 15 156,00 грн. виконавчого збору та 200,00 грн. витрат виконавчого провадження) як безпідставно набутих з Державного бюджету України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної казначейської служби України та Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, Департамент посилається на те, що позивачем на підтвердження оплати штрафу у сумі 151 560,00 грн. за постановою Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878, виконавчого збору у сумі 15 156,00 грн. та витрат на виконавче провадження у сумі 200,00 грн. була надана платіжна інструкція від 08.06.2022 року №M0608SI9IL на суму 166 916,00 грн., проте у призначенні платежу вказаної платіжної інструкції вказано номер виконавчого документа, а саме: постанова від 25.05.2017 року №36/17/073-4582, замість постанови від 04.05.2017 року №34/17/073-3878, у зв`язку з чим Департамент вважає, що у даному випадку мало місце помилкове повторне стягнення з позивача грошових коштів на виконання саме постанови від 25.05.2017 року №36/17/073-4582 (яка не була скасована у судовому порядку).

Відтак, Департамент стверджує, що повернення позивачу помилково сплачених коштів у сумі 166 916,00 грн. має здійснюватися не на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року №787.

На підтвердження вказаних доводів відповідач надав копію постанови №36/17/073-4582 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 25.05.2017, якою на Товариство накладено штраф у сумі 151560,00 грн та постанову державного виконавця від 10.06.2022 про закінчення виконавчого провадження №58848561, якою, у зв`язку зі стягненням в повному обсязі боргу, виконавчого боргу і витрат було закрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Департаменту №36/17/073-4582 від 25.05.2017.

За наслідками даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог, у зв`язку із чим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності в Україні регулюються Законом України "Про архітектурну діяльність", відповідно до статті 1 якого суб`єкти архітектурної діяльності - архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації, проектної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об`єктів, науково-дослідній і викладацькій роботі, замовники проектів та будівництва об`єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власники і користувачі об`єктів архітектури, а також органи влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

В свою чергу, правові та організаційні засади здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Частиною 1, 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є органом місцевого самоврядування та у межах делегованих Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" державних повноважень здійснює державний архітектурно-будівельний контроль стосовно об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) класами наслідків (відповідальності) на території міста Києва; виконує дозвільні та реєстраційні функції у сфері містобудівної діяльності стосовно об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) класами наслідків (відповідальності); забезпечує реалізацію державної політики у сфері містобудівної діяльності.

Так, керуючись статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком № 553 Департаментом було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті: "Реконструкція нежитлового приміщення (в літ. А) та нежитлових приміщень № 1, 1А, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 14, 15 (група приміщень № 27) з їх об`єднанням по вул. Архітектора Городецького, 10/1 в Печерському районі м. Києва", замовником будівництва якого виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест".

За результатами проведеної перевірки Департаментом було складено акт перевірки від 19.04.2017 року дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зафіксовано порушення ч. 8 ст. 36, ч. 10 ст. 39, ст. 26, абз. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та враховуючи виявлені порушення стосовно ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.04.2017 року та складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.04.2017 року.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Порядок № 244).

Так, пунктом 22 Порядку № 244 передбачено, що за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов: 1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу); 2) постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про закриття справи).

Матеріалами справи підтверджується, що Департаментом відносно Товариства були винесені постанови 34/17/073-3878 від 04.05.2017 та №36/17/073-4582 від 25.05.2017 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, кожною з яких на Товариство були накладені штраф у сумі 151560,00 грн.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Відповідно до пункту 31 Порядку №244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Постановою державного виконавця від 05.11.2019 року було відкрито виконавче провадження №60498257 з примусового виконання постанови Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 про стягнення на користь Департаменту 151 560,00 грн штрафу.

Постанова №34/17/073-3878 від 04.05.2017 була оскаржена Товариством у судовому порядку, але рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 року у справі №826/6554/17, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 року, у позові було відмовлено.

У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі № 826/6554/17, яке набрало законної сили 19.07.2022, визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту від 04.05.2017 № 34/17/073-3878.

За приписами ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження №60498257 з примусового виконання постанови Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 було закрито постановою державного виконавця 10.06.2022 у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, однак в подальшому (19.07.2022) набрало законної сили судове рішення про скасування вказаної постанови Департаменту.

Доводи Департаменту про те, що вказані кошти були сплачені позивачем по іншій постанові Департаменту (№36/17/073-4582 від 25.05.2017, виконавче провадження №58848561), а тому не можуть вважатись сплатою по постанові від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 у виконавчому провадженні №60498257, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган.

У разі примусового списання (стягнення) коштів із рахунку платника органами державної виконавчої служби на підставі виконавчих документів право визначати призначення платежу в платіжних документах надано саме стягувачу, а не платнику, яким є особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції.

Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що в наданій позивачем до матеріалів справи платіжній інструкції від 08.06.2022 року №M0608SI9I на суму 166 916,00 грн. призначення платежу було визначено саме державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС у м. Києві, який здійснював примусове виконання постанов Департаменту від 04.05.2017 року № 34/17/073-3878 та від 25.05.2017 року №36/17/073-4582, а не позивачем, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що штраф у сумі 151 560,00 грн. було помилково сплачено позивачем в рахунок повторної оплати заборгованості за виконавчим документом від 25.05.2017 року №36/17/073-4582.

Доказів наявності інших оплат на виконання будь - яких постанов Департаменту в межах інших виконавчих проваджень, боржником за якими є позивач, матеріали справи на містять та сторонами суду не надано.

Наразі, обставини перерахування грошових коштів у сумі 166 916,00 грн в межах виконавчого провадження №60498257 Печерським районним відділом ДВС у м. Києві не заперечувались, та, окрім цього, постанова про закінчення виконавчого провадження №60498257 від 10.06.2022 року у зв`язку зі стягнення боргу, виконавчого збору та витрат у повному обсязі у сумі 166 916,00 грн не скасована та є чинною.

Доказів на спростування фактичного стягнення з позивача в межах виконавчого провадження № 60498257 коштів у сумі 166 916,00 грн Департаментом не надано.

Таким чином, надана позивачем платіжна інструкція від 08.06.2022 року №M0608SI9I на суму 166 916,00 грн в сукупності з наявною постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у м. Києві від 10.06.2022 року про закінчення виконавчого провадження №60498257 з примусового виконання постанови від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 у зв`язку з повною оплатою боргу, виконавчого збору та витрат, за відсутності інших доказів, в тому числі оплат за виконавчим провадженням №60498257, є належним доказом, що підтверджує списання Державною виконавчою службою коштів з позивача на погашення заборгованості за виконавчим документом від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 в межах виконавчого провадження №60498257.

При цьому відповідачами також не було надано суду доказів повернення позивачу стягнутих з нього у примусовому порядку грошових коштів у сумі 166 916,00 грн або доказів наявності підстав для їх неповернення позивачеві.

У той же час, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Департамент є органом місцевого самоврядування та в межах наданих йому повноважень Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" виносить постанови про застосування до суб`єктів господарювання адміністративно-господарських штрафів - постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням.

Разом з цим, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави, тому, за вірними висновками суду першої інстанції, на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 5 лютого 2020 року у справі № 910/15295/18, а також від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21.

Крім того, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанова від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Відповідно до частини 7 статті 27 вказаного Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже, підставами для повернення стягнутого виконавчого збору є: 1) закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; 2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Фактичні обставини в частині, що стосується скасування постанови Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 151 560,00 грн, як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 ГПК України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі № 826/6554/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 року, що свідчить про те що кошти, які позивач сплатив на виконання постанови Департаменту від 04.05.2017 року № 34/17/073-3878 до бюджету як адміністративно-господарський штраф, але після скасування постанови про застосування штрафу, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави.

В свою чергу враховуючи той факт, що перерахування спірних коштів, до складу яких окрім основної суми штрафу також включені виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, здійснене позивачем єдиним платежем та саме на виконання постанови Департаменту від 04.05.2017 року №34/17/073-3878 про накладення штрафу, наведене в сукупності наділяє позивача правом повернення вказаних грошових сум, враховуючи виконавчий збір та витрати виконавчого провадження як безпідставно зарахованих до державного бюджету згідно положень статті 1212 Цивільного кодексу України у зв`язку із скасуванням судовим рішенням постанови від 04.05.2017 року № 34/17/073-3878 про накладення штрафу, що підлягало примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787).

Згідно з п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства. Платник подає до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм статті 253 та частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.

Міністерство юстиції є органом, який відповідно до пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" зобов`язаний забезпечувати відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Отже, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто органу державної виконавчої служби разом зі заявою про повернення коштів з бюджету.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Печерський районний відділ ДВС у м. Києві.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Відтак, виходячи з фактичних обставин справи, наведене вище спростовує доводи Департаменту про помилковість застосування позивачем положень статті 1212 Цивільного кодексу України та необхідність повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, які Товариство перерахував до відділу ДВС, відповідно до Порядку №787.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що зважаючи на стягнення з позивача державною виконавчою службою суми адміністративного штрафу, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема, у зв`язку із скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), оскільки доказів наявності повернення стягнутих коштів позивачеві матеріали справи не містять, у даному випадку наявні підстави для стягнення на користь Товариства згідно зі статтею 1212 ЦК України грошових коштів у сумі 166 916,00 грн. як таких, що утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Департамент та відділ ДВС.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

На момент сплати адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження, тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Проте надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови відповідна юридична підстава відпала.

Таким чином, оскільки за висновками суду сума адміністративно-господарського штрафу, яка стягнута до бюджету з позивача, не є помилково чи надміру зарахованою, положення Порядку №787 до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічний висновок щодо порядку застосування норм статті 1212 ЦК України та Порядку №787 містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21, в якій Верховний Суд також зазначив, що суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку № 787 не поширюються. Наразі, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 489/6624/15-ц, за змістом якого повернення цих коштів має відбуватися тільки згідно з Порядком № 787, тобто у позасудовому порядку.

Отже, заявлена до стягнення сума підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 ГПК України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19).

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання Департаменту на зарахування стягнутої з позивача суми штрафу у розмірі 151 560,00 грн. до бюджету м. Києва, оскільки дана обставина не спростовує вищенаведених висновків суду про необхідність повернення цих коштів з Державного бюджету України, оскільки саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах. Отже належним відповідачем у даній справі є держава як учасник цивільних відносин в особі органів, які позивач зазначав порушником своїх прав, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Згідно висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 року у справі №910/23967/16, норма статті 238 ГПК України не встановлює необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини, апеляційний господарський суд погоджується їх висновком суду першої інстанції про те, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, а відповідачами не спростований, отже, Держава безпідставно утримує за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 166 916,00 грн, які в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.01.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук