Ухвала

від 16.01.2024 по справі 302/379/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/379/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/418/23, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.06.2023.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 та її захисника-адвоката ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.04.2022, якою ОСОБА_7 звільнена від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1, 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, 17.05.2022 обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник-адвокат ОСОБА_6 звернулись до суду із заявою про перегляд ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.04.2022 та її скасування за нововиявленими обставинами. Заява обґрунтована тим, що обвинувачена ОСОБА_7 не погоджується з висновком органу досудового розслідування та суду про те, що записи в її трудовій книжці № 4.5 про перебування в трудових відносинах з ТОВ «Агрофірма Лан», код ЄДРПОУ 30902438, у період з 01.06.2005 по 30.07.2005 є підробленими. Обвинувачена стверджує, що в цей період вона працювала у зазначеному підприємстві в одному з сіл Роменського району Сумської області, у складі бригади мешканців с. Колочава (раніше Міжгірського, на даний час Хустського району Закарпатської області), зокрема з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому організатором цієї роботи була ОСОБА_8 , яка домовлялась з керівником ТОВ «Агрофірма «Лан» про працевлаштування бригади для виконання робіт по обробці цукрового буряка за обумовлену плату. ОСОБА_8 зібрала у жінок трудові книжки, зокрема і від обвинуваченої щоб передати документи керівнику підприємства. Бригада виконала роботи і агрофірма розрахувалась з бригадою, а також частину заробітку члени бригади використали для придбання на цьому ж підприємстві сільськогосподарської продукції. Опісля керівник підприємства під розписку повернув всім членам бригади трудові книжки, до яких були внесені записи про роботу в період з 01.06.2005 по 30.07.2005, і які скріплені підписом директора Товариства ОСОБА_10 та печаткою. Стверджує, що вона не знала про підробку підписів в її трудовій книжці і орган досудового розслідування цього не довів, а тому вона заперечує обвинувачення її в тому, що вона умисно скористалась записами в трудовій книжці для отримання державних виплат по безробіттю. Вона пред`являла в орган зайнятості для отримання допомоги по безробіттю також довідку про середню заробітну плату, отриману в період з 01.06.2005 по 30.07.2005, яка була підписана керівником і головним бухгалтером ТОВ «Агрофірма Лан».

-2-

Також покликається на те, що слідчий відхилив її клопотання про допит у справі ОСОБА_9 (бригадира), яка може підтвердити її фактичну роботу у зазначеному підприємстві. Заперечує вчинення кримінального правопорушення за обставинами подання неправдивих відомостей з приводу роботи прибиральником службових приміщень на підприємстві «ЕПАУ ГРУП» у період з 01.06.2016 по 31.01.2016, які відображені у записах в її трудовій книжці номерами 20, 21. Про це підприємство дізналася з інформаційного стенду, який був розміщений в органі зайнятості, про наявність вакансії прибиральниці з оголошенням про оплату праці в сумі 1378 грн на місяць та контактним номером засобу зв`язку НОМЕР_2 . Вона зателефонувала на зазначений номер і домовилась про працевлаштування на один місяць з 01.01.2016 по 30.01.2016. В цей період, за розпорядженням керівника прибирала готельні номери на другому поверсі приміщення автовокзалу в смт Міжгір`ї по вул. Ольбрахта, 9. Після закінчення роботи керівник ПП «ЕПАУ ГРУП» віддав їй трудову книжку із внесеними записами 20, 21 про роботу на цьому підприємстві, що скріплені підписами директора ОСОБА_11 та печаткою підприємства, а також видав розрахунок. Згідно з формою ОК- 5 від 04.05.2022, що видана ОСОБА_7 у ГУ Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, ПП «ЕПАУ ГРУП» здійснило оплату страхових внесків, як передбачені законом «Про обов`язкове пенсійне страхування». Такі ж відомості зазначений орган Пенсійного фонду України надавав слідчому під час розслідування кримінального провадження. Вважає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів про підтвердження вчинення нею кримінальних правопорушень, про що вона неодноразово наголошувала слідчому під час розслідування кримінального провадження, під час її допитів.

Ухвала суду мотивована тим, що заява ОСОБА_7 та доводи її захисника, по суті зводяться до того, що вони заперечують вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які інкриміновані їй за змістом обвинувального акта і які зазначені окремими епізодами в ухвалі суду про закриття кримінального провадження за цими обставинами обвинувачення, у зв`язку із закінченням строків давності, що не може бути підставою для скасування ухвали суду за нововиявленими обставинами. Зміну позиції ОСОБА_7 , яка зафіксована під час винесення ухвали від 27.04.2022, пояснено тим, що вона може втратити відповідний розмір пенсії за наслідками винесеної судом ухвали. Така позиція свідчить про незгоду з судовим рішенням. Це давало право обвинуваченій оскаржити ухвалу суду від 27.04.2022 до апеляційного суду у встановленому КПК України порядку. Таким чином, на переконання суду, обвинувачена ОСОБА_7 шляхом подання заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами намагається спростувати свою позицію та встановлені обставини вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, а тому суд прийшов до переконання, що заяву ОСОБА_7 та її захисника про перегляд вищевказаної ухвали суду за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства. Зазначає, що у заяві про перегляд ухвали суду від 27.04.2022 обвинувачена ОСОБА_7 зазначала, що в травні 2005 вона працювала у зазначеному підприємстві в одному з сіл Роменського району Сумської області, у складі бригади мешканців с. Колочава (раніше Міжгірського, на даний час Хустського району Закарпатської області), зокрема з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому організатором цієї роботи була ОСОБА_8 , яка домовлялась з керівником ТОВ «Агрофірма «Лан» про працевлаштування бригади для виконання робіт по обробці цукрового буряка за обумовлену плату. ОСОБА_8 зібрала у жінок трудові книжки,

-3-

зокрема і від обвинуваченої щоб передати документи керівнику підприємства. Бригада виконала роботи і агрофірма розрахувалась з бригадою, а також частину заробітку члени бригади використали для придбання на цьому ж підприємстві сільськогосподарської продукції. Опісля керівник підприємства під розписку повернув всім членам бригади трудові книжки, до яких були внесені записи про роботу в період з 01.06.2005 по 30.07.2002, і які скріплені підписом директора Товариства ОСОБА_10 та печаткою. Обвинувачена стверджує, що вона не знала про підробку підписів в її трудовій книжці і орган досудового розслідування цього не довів, а тому вона заперечує обвинувачення її в тому, що вона умисно скористалась записами у трудовій книжці для отримання державних виплат по безробіттю. Вона пред`являла в орган зайнятості для отримання допомоги по безробіттю також довідку про середню заробітну плату, отриману в період з 01.06.2005 по 30.07.2005, яка була підписана керівником і головним бухгалтером ТОВ «Агрофірма Лан». Крім того, договором на проривку і перевірку посівів цукрового буряка у ТОВ «Агрофірма Лан» від 28.06.2005, підтверджується факт перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах із вказаним підприємством у червні-липні 2005 року. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 ствердила той факт, що у червні-липні 2005 року, обвинувачена ОСОБА_7 разом з нею працювала у ТОВ «Агрофірма Лан» та виконувала роботи з прополки цукрового буряку. При цьому суд на основі письмових доказів підтвердив факт, що свідок ОСОБА_12 дійсно у червні-липні 2005 року працювала у ТОВ «Агрофірма Лан». Захисник вважає, що показання свідка ОСОБА_9 слід розцінювати в якості інших обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність й незаконність ухвали суду від 27.04.2022. Суд першої інстанції безпідставно піддав критичній оцінці показання свідка ОСОБА_9 з тих підстав, що у змісті наказу № 36 від 10.06.2005, відсутня інформація про працевлаштування ОСОБА_7 у ТОВ «Агрофірма Лан», оскільки вказаний наказ є внутрішнім документом юридичної особи, до складання якого обвинувачена ОСОБА_7 не мала ніякого відношення. До того ж зміст цього наказу не спростовує того, що обвинувачена дійсно фактично працювала у ТОВ «Агрофірма Лан», отримувала кошти за виконану роботу, а також не доводить факту підроблення записів № 4 та 5 у трудовій книжці ОСОБА_7 , які були виконані власноручно директором ОСОБА_10 та скріплені печаткою Товариства. Оскільки обвинувачена ОСОБА_7 дійсно працювала у ТОВ «Агрофірма Лан» на підставі трудового договору, що підтверджується записами її трудової книжки, виконаними директором цього підприємства ОСОБА_10 та показами свідка ОСОБА_9 , то твердження сторони обвинувачення про те, що в період з 01.05.2005 по 30.07.2005 обвинувачена ніколи не працювала, ніяких договорів з цим підприємством не укладала є безпідставним та бездоказовим. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що записи № 4, 5 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , підпис директора та відбиток печатки ТОВ «Агрофірма Лан» є підробленими, а також про те, що ОСОБА_7 знала про таке підроблення і навмисно скористалась ними з метою отримання державних виплат допомоги по безробіттю. Між тим, письмові докази сторони обвинувачення свідчать лише про те, що ТОВ «Агрофірма Лан» в червні-липні 2005 року хоч і винайняло на роботу обвинувачену, про що свідчать записи в її трудовій книжці, одна не подало у визначеному законом порядку інформацію про таке працевлаштування до компетентних органів та не здійснило сплату відповідних податків та зборів, що жодним чином не залежало від обвинуваченої. По суті вищевказані обставини вказують на те, що ОСОБА_7 не було відомо про те, що записи у трудовій книжці самі по собі не підтверджують наявність у неї страхового стажу за період з 01.06.2005 по 30.07.2005. Крім того, як свідчить запис № 6 у трудовій книжці ОСОБА_7 від 06.12.2005, Міжгірський районний центр зайнятості розпочав виплати останній допомоги по безробіттю на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне

-4-

соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 за № 1533-ІІІ і таке призначення допомоги ОСОБА_7 не залежало від стажу роботи у ТОВ «Агрофірма Лан» у період з 01.06.2005 по 30.07.2005, чим спростовуються обставини, викладені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_7 за відсутності трудового стажу не мала права на отримання статусу безробітного, відповідно в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Також захисник заперечує вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за обставинами подання неправдивих відомостей з приводу роботи прибиральницею службових приміщень на підприємстві «ЕПАУ ГРУП» у період з 01.06.2016 по 31.01.2016, які відображені в записах у її трудовій книжці за номерами 20 і 21 та стверджує, що про це підприємство ОСОБА_7 дізналася з інформаційного стенду, який був розміщений в органі зайнятості, про наявність вакансії прибиральниці з оголошенням про оплату праці в сумі 1378 грн на місяць та контактним номером засобу зв`язку НОМЕР_2 . Обвинувачена зателефонувала на зазначений номер і домовилась про працевлаштування на один місяць з 01.01.2016 по 30.01.2016. В цей період обвинувачена за розпорядженням керівника прибирала готельні номери на другому поверсі приміщення автовокзалу в смт Міжгір`ї по вул. Ольбрахта, 9. Після закінчення роботи керівник ПП «ЕПАУ ГРУП» віддав їй трудову книжку із внесеними записами номерів 20, 21 про роботу на цьому підприємстві, що скріплені підписами директора ОСОБА_11 та печаткою підприємства, а також видав розрахунок. Як на нововиявлену обставину сторона захисту посилається на витяг з Реєстру форми ОК- 5 від 04.05.2022, виданої ОСОБА_7 у ГУ Пенсійного Фонду України в Закарпатській області. ПП «ЕПАУ ГРУП» здійснило оплату страхових внесків, як передбачені законом «Про обов`язкове пенсійне страхування». Такі ж відомості зазначений орган Пенсійного фонду України надавав слідчому під час розслідування кримінального провадження. Таким чином, захисник вважає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів про підтвердження вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, про що остання неодноразово наголошувала слідчому під час розслідування кримінального провадження під час її допитів.

В судове засідання заявник ОСОБА_7 не з`явилася хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 466 КПК України учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає перегляду судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, зазначених в ній та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга оскарженню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Таких вимог закону в повній мірі суд першої інстанції дотримався.

Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

-5-

У той же час згідно з пунктами 4, 5 статті 462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при перегляді рішень судів за нововиявленими обставинами є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011 (заява № 4994/04,). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляційною чи касаційною скаргами, не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах.

У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Як слідує з ухвали, суд першої інстанції проаналізувавши доводи, зазначені у заяві ОСОБА_7 , і дослідивши матеріали кримінального провадження, дав цим доводам належну оцінку та дійшов висновку про те, що нововиявлених обставин, передбачених ст. 459 КПК України, у заяві не наведено, оскільки фактично у своїй заяві ОСОБА_7 та її захисник вважають, що суд повинен переоцінити докази з урахуванням показань свідка ОСОБА_9 .

Розглядаючи заяву ОСОБА_7 та її захисника-адвоката ОСОБА_6 про перегляд ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.04.2022 за нововиявленими обставинами та приймаючи рішення про залишення її без задоволення, суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі.

Зокрема, як встановлено судом, ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.04.2022 ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1, 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.

-6-

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_7 , умисно, незаконно, з метою незаконного отримання грошових коштів 05.05.2020, перебуваючи у приміщенні Міжгірського центру обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, звернулась до працівників даного сервісного центру із заявою про призначення їй пенсії та при подачі документів використала власну трудову книжку серії НОМЕР_3 з неправдивими відомостями про стаж роботи на сезон обробітку цукрового буряка у ТОВ «Агрофірма «Лан»» у період часу з 01.06.2005 по 30.07.2005, та прибиральником службових приміщень на приватному підприємстві «ЕПАУ ГРУП» у період часу з 01.01.2016 по 31.01.2016, хоча там взагалі ніколи не працювала, ніяких договорів з вказаним ТОВ та Підприємством не укладала, та таке Підприємство «ЕПАУ ГРУП», відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ніякими будівлями не володіє, на підставі яких в Міжгірському районному центрі зайнятості (на даний час Міжгірській районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості), незаконно отримала статус безробітного, де перебувала на обліку в результаті, чого останній було здійснено перерахунок страхового стажу та видано довідку «про наявний страховий стаж», який, із врахуванням вищенаведеного незаконно отриманого стажу, становить більше 15 років, яку ОСОБА_7 в подальшому могла використовувати та пред`являти в будь-які установи.

Колегією суддів встановлено, що згідно ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.04.2022, ОСОБА_7 визнала вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, а також визнала обставини їх вчинення та заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Зазначена ухвала суду, ОСОБА_7 в апеляційному порядку оскаржена не була.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.04.2022, обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник-адвокат ОСОБА_6 не покликаються на конкретну норму ч. 2 ст. 459 КПК України, тобто які обставини, на їх думку слід визнати нововиявленими.

При цьому, заява ОСОБА_7 та доводи її захисника, по суті, зводяться до того, що вони заперечують вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень за зазначеними окремими епізодами в ухвалі суду від 27.04.2022 про закриття кримінального провадження за цими обставинами обвинувачення, у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду за нововиявленими обставинами. До того ж зміну позиції ОСОБА_7 , яка зафіксована під час винесення ухвали від 27.04.2022, пояснено тим, що вона може втратити відповідний розмір пенсії за наслідками винесеної судом ухвали. Така позиція свідчить про незгоду з судовим рішенням. Це давало право обвинуваченій оскаржити ухвалу суду від 27.04.2022, до суду апеляційної інстанції у встановленому КПК України порядку.

Окрім того, під час розгляду заяви судом перевірено доводи заявників, шляхом дослідження наданих ними доказів на предмет встановлення чи не встановлення нововиявлених обставин, а також допитано свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні ствердила, що вона з іншими громадянами, бригадою дійсно працювали в зазначеному підприємстві, де також працювала й ОСОБА_7 . На наявність цієї роботи, заявник ОСОБА_7 та ОСОБА_13 посилаються на зміст договору про проривку і перевірку посівів цукрового буряка у ТОВ «Агрофірма «Лан», укладеного від 28.06.2005. Натомість за змістом цього договору визначені роботи у складі бригади мали виконувати шість осіб, серед яких відсутня ОСОБА_7 , тобто обвинувачена не була учасником договору офіційно.

-7-

Судом також досліджено зміст наказу № 36 від 10.06.2005, виданого директором ТОВ «Агрофірма «Лан» ОСОБА_10 та встановлено, що даний наказ не містить запису про прийняття на роботу ОСОБА_7 до ТОВ «Агрофірма «Лан» в період з 01.06.2005 по 30.07.2005. З повідомлення головного бухгалтера зазначеного підприємства на запит слідчого від 14.02.2022, одержано відповідь, за змістом якої ОСОБА_7 у зазначений період на підприємстві не працювала, а накази № 36 датою 01.06.2005 та № 51 від 30.07.2005, не видавалися про роботу ОСОБА_7 і такі накази відсутні в Книзі наказів по підприємству. Натомість наказ № 36 від 10.06.2005 і наказ № 51 від 30.07.2005, не містять відомостей про прийом ОСОБА_7 на роботу, чи звільнення її. Відсутні також відомості про нарахування ОСОБА_7 заробітної плати за зазначений період.

Встановлені обставини за змістом доказів кримінального провадження повінстю спростовують доводи ОСОБА_7 та її захисника про достовірність і правомірність записів в її трудовій книжці щодо трудового стажу у ТОВ «Агрофірма «Лан» в період з 01.06.2005 по 30.07.2005.

Показання і доводи ОСОБА_7 про те, що вона у 2016 році працювала прибиральником один місяць в ПП «ЕПАУ ГРУП» згідно записів у трудовій книжці є неспроможними. Адже за змістом обвинувачення зазначене підприємство не має на праві власності чи господарського відання нерухомого майна та службового приміщення. Натомість показання ОСОБА_7 зводяться до того, що вона в цей період буцімто працювала прибиральником в приміщення готелю на автостанції в смт Міжгір`ї. Жодих доказів про це до заяви не додано.

Отже, обвинувачена поданням заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами намагається спростувати свою позицію та встановлені обставини вчинення нею кримінальних правопорушень за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України (використання завідомо підроблених документів ), ч. 1, 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно) під час підготовчого судового засіданні , за наслідками якого суд постановив ухвалу від 27.04.2023 про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи ОСОБА_7 та її захисника ґрунтується на їх незгоді з рішенням суду, яке вони вважають незаконним, оскільки суд неповно з`ясував обставини кримінального провадження.

Заявники не наводять таких обставин чи юридичних фактів, які могли суттєво вплинути на вирішення кримінального провадження, які на час ухвалення рішення, суд не мав можливості врахувати, з огляду на те, що оскільки учасники судового провадження не знали про них та, відповідно, не могли надати суду дані про такі. Тих, що об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала учать у кримінальному провадженні, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини зазначав у своїх рішеннях, що скасування остаточних судових рішень є порушенням принципів неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної справи і правової визначеності, а отже положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що будь-яких доказів наявності обставин суттєвого та неспростовного характеру, які б можна було вважати нововиявленими або виключними відповідно до приписів ст. 459 КПК України, ОСОБА_7 та її захисником надано не було.

Відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини жодна зі сторін процесу не повинна мати право вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та

-8-

нового її вирішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008; «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006).

Апеляційні доводи заявлені захисником ОСОБА_6 , які по суті аналогічні доводам, викладеним у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, яким суд дав належну оцінку, в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Крім того, апеляційний суд в черговий раз звертає увагу, що зазначена вище ухвала від 27.04.2022 ОСОБА_7 в апеляційному порядку оскаржена не була, тому доводи заявників про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів про підтвердження вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу і такі відхиляються.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено, а відтак не знаходить підстав для задоволення поданої захисником апеляційної скарги через відсутність правових підстав для перегляду ухвали суду за нововиявленими обставинами.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.06.2023 про залишення без задоволення заяви обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника-адвоката ОСОБА_6 про перегляд ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.04.2022 за нововиявленими обставинами - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Судді