Ухвала

від 15.01.2024 по справі 585/2405/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №585/2405/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/465/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Грабіж

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 585/2405/22 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.05.2023, за яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Семеновськ Суземського району Брянської області, російської федерації, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_10 ,

захисника - адвоката ОСОБА_11 ,

установила:

У поданих апеляційних скаргах:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 просить змінити вирок суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок суворості, пом`якшити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, призначивши ближче до мінімального, оскільки він визнав вину в повному обсязі, розкаявся, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, жалкує про свій вчинок, готовий нести за це кримінальну відповідальність та бажає відшкодувати потерпілим заподіяну матеріальну шкоду;

- обвинувачений ОСОБА_13 просить переглянути вирок суду, оскільки призначений строк покарання є завеликим для нього, у судовому засіданні його свідчення ігнорувались та не брались до уваги, свою вину визнає.

Вироком Роменського районного суду Сумської області від 04.05.2023 ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК, і йому призначене покарання: за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК з урахуванням ч. 3 ст. 68 КК у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, остаточне покарання визначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 7 років. Стягнуто витрати на користь держави за проведення експертиз на загальну суму 13163,12 грн.

Згідно вироку, 05.07.2022 близько 21:00 ОСОБА_10 умисно таємно викрав велосипед, власницею якого є ОСОБА_14 , завдавши останній матеріальної шкоди в сумі 6202 грн.

В період часу з 04.08.2022 до 07.08.2022 ОСОБА_10 проник у домогосподарство за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_15 , завдавши їй матеріальної шкоди на загальну суму 14740 грн.;

09.08.2022 близько 14:00 ОСОБА_10 проник до будинку АДРЕСА_3 , в якому мешкає ОСОБА_16 , звідки викрав майно на загальну суму 2442 грн.;

13.09.2022 в період часу з 10:00 до 12:30 ОСОБА_10 таємно проник у домогосподарство за адресою: АДРЕСА_2 та вчинив крадіжку майна, належного ОСОБА_15 на загальну суму 1889 грн.;

14.08.2022 близько 14:00 ОСОБА_10 таємно проник на територію домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , в якому мешкає ОСОБА_17 , з гаражу викрав болгарку вартістю 600,00 грн, після чого намагався проникнути всередину будинку, але був викритий ОСОБА_17 , в результаті чого залишив викрадену з гаражу болгарку на території домоволодіння та з місця вчинення злочину втік;

16.08.2022 в період часу з 10:00 до 12:00 ОСОБА_10 проник до будинку за адресою: АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав належний ОСОБА_18 велосипед на суму 2767,00 грн.

17.08.2022 близько 13:30 ОСОБА_10 проник до будинку за адресою: АДРЕСА_6 та незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 5000 доларів США та майном ОСОБА_18 , завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 10329 грн.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 і його захисника ОСОБА_11 , які підтримали свої апеляційні скарги, доводи прокурора ОСОБА_9 про залишення вироку суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вказані вище апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Зокрема, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним матеріалам кримінального провадження, належним чином умотивовані та ґрунтуються на досліджених і перевірених в судовому засіданні доказах.

Обставини вчинення обвинуваченим інкримінованих йому правопорушень ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадженні доказам і запереченням на пред`явлене обвинувачення надана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Суд першої інстанції також обґрунтовано встановив наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, мотивовано поклавши в основу вироку належні та допустимі докази.

Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_10 , останній свою вину у викраденні 5000 доларів США не визнав, зазначив, що грошові кошти він не бачив та не брав.

Однак на підтвердження винуватості ОСОБА_10 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення суд першої інстанції цілком обґрунтовано послався на показання потерпілого, який допитаний в судовому засіданні у встановленому законом порядку та попереджений про кримінальну відповідальність.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_18 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, пояснив суду, що крадіжку майна та коштів з його домоволодіння вчинив саме ОСОБА_10 , якого він упізнав, а не будь-яка інша особа.

Показання потерпілого ОСОБА_18 об`єктивно узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, які також підтверджують факт викрадення ОСОБА_10 , у тому числі і грошових коштів в сумі 5000 доларів США, за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції, а саме з:

- протоколом огляду місця події від 17.08.2022, згідно якого було оглянуто господарство за адресою АДРЕСА_6 ;

- випискою з карткового рахунку ОСОБА_18 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.08.2022 та фототаблиці до нього, згідно якого ОСОБА_18 було пред`явлено для впізнання громадян під номером 1, 2, 3, 4. На фотознімку під номером № 1 він впізнав особу, яка здійснила крадіжку з його будинку;

- протоколом огляду від 17.08.2022, згідно якого було оглянуто електрозварювальний апарат САБ-25 ВД Дніпро М та болгарку, які були добровільно видані працівникам поліції ОСОБА_19 . Дані речі було вилучено;

- висновком експерта від 29.08.2022 № СЕ-19/199-22/9930-Д та фототаблиці до нього, згідно якого слід пальця руки виявлений на поверхні картонної коробки з написом «Паяльник пластикових труб ППТ-1220», слід ділянки долонної поверхні руки виявлений на поверхні картонної коробки з написом «Дриль ударний «Зенит», вилучені 17.08.2022 під час огляду будинку за адресою АДРЕСА_6 , для ідентифікації особи, що їх залишила придатні. Сліди папілярних ліній виявлені на поверхні москітної сітки з зовнішньої сторони, вилучений 17.08.2022 під час огляду будинку за адресою АДРЕСА_6 , для ідентифікації особи, що його залишила, непридатний;

- висновком експерта від 05.09.2022 № СЕ-19/119-22/10302-Д, згідно якого слід пальця руки виявлений на поверхні картонної коробки з написом «Паяльник пластикових труб ППТ-1220», вилучений 17.08.2022 року під час огляду будинку за адресою АДРЕСА_6 , залишені середнім пальцем правої руки особи, дактилокарту якої заповнена на ім`я ОСОБА_10 ; слід ділянки долонної поверхні руки розмірами 20х51 мм на відрізку липкої стрічки розміром 38х82 мм, виявлений на поверхні картонної коробки з написом «Дриль ударний «Зенит», вилучений 17.08.2022 під час огляду будинку за адресою АДРЕСА_6 , залишені долонею поверхнею лівої руки особи, дактилокарту якої заповнена на ім`я ОСОБА_10 ;

- висновком експерта від 31.08.2022 № СЕ-19/119-22/9941-ТВ, щодо ринкової вартості майна станом на момент вчинення злочину;

- довідками СПД ФО ОСОБА_20 щодо ринкової вартості речей;

- протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 18.08.2022.

Оцінюючи кожний вказаний вище і наведений у вироку доказ винуватості ОСОБА_10 з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічній, повній й неупередженій перевірці всіх доводів апеляційних скарг та обставин кримінального провадження, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти цим доказам.

Що стосується доводів апеляційних скарг про те, що ОСОБА_10 не викрадав грошові кошти в сумі 5000 доларів США, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються дослідженими і перевіреними в судовому засіданні доказами. При цьому колегія суддів ураховує і той факт, що ОСОБА_10 не заперечує de facto своє перебування у встановлений судом першої інстанції час в помешканні потерпілого ОСОБА_18 і те, що він умисно, таємно заволодів його майном.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 про застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК і призначення більш м`якого покарання колегія суддів вважає безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають, так як вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не ґрунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, КК має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням; для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1-2 ст. 50 КК), а згідно ч. 1-2 ст. 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

З огляду на ці положення закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Крім того, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».

При визначенні виду і розміру покарання підлягає також врахуванню й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання повинно бути пропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12). При цьому колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98).

Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, розмір завданої шкоди, особу винного, який має не зняту та не погашену судимість за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі проти власності, кількість епізодів вчинених кримінальних правопорушень, вартість викраденого майна, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, відсутність постійного місця проживання. Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання суд першої інстанції не встановив та дійшов цілком обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК та на переконання колегії суддів відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. При цьому визначене судом покарання не потягло за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Доводи апеляційної скарги як обвинуваченого, так і його захисника про те, що ОСОБА_10 визнав вину в повному обсязі, розкаявся, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, давав правдиві свідчення, жалкує про свій вчинок, бажає відшкодувати потерпілим заподіяну матеріальну шкоду, відсутність обставин, що обтяжують покарання, хоча і мають місце, але були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке, як було вказано вище, визначене у межах санкції статті для даного виду покарання, передбаченому ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК.

Оскільки визначене судом першої інстанції покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, то вид і розмір призначеного ОСОБА_10 покарання за ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, а будь-яких законних підстав для призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК колегією суддів не встановлено, незважаючи на наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, на які посилаються в своїх апеляційних скаргах обвинувачений та захисник, але які істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та умотивованим, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -

постановила:

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.05.2023 відносно ОСОБА_21 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на цей вирок - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4