Постанова

від 16.01.2024 по справі 913/860/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Харків Справа № 913/860/15

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (вх. № 2756 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 у справі №913/860/15, постановлену у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Злепко Н.І.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м.Київ,

до 1-го відповідача Комунального підприємства "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ", м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

2-го відповідача Комунального підприємства "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ ПІВНІЧ", м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

про стягнення 1006661,73 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви №05-1/11 від 05.11.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони у виконавчому провадженні №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року по справі №913/860/15, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року по справі №913/860/15, яке набрало законної сили, з Комунального підприємства "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ" (код ЄДРПОУ 01975442) на двох боржників Комунальне підприємство "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ", як основного боржника, та Комунальне підприємство "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ ПІВНІЧ", як субсидіарного боржника

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося засобами поштового зв`язку 08.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 28 листопада 2023 року по справі №913/860/15 та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони (боржника) у справі №913/860/15 у виконавчому провадженні №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року по справі №913/860/15, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 2016 року по справі №913/860/15, яке набрало законної сили; замінити боржника у виконавчому провадженні №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18.02.2016 у справі №913/860/15, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01.02.2016 по справі №913/860/15, яке набрало законної сили, з Комунального підприємства "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ" (код ЄДРПОУ 01975442) на двох боржників - Комунальне підприємство "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ" (код ЄДРПОУ 01975442) як основного боржника, та Комунальне підприємство "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ ПІВНІЧ" (код ЄДРПОУ 40045927) як субсидіарного боржника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (вх. № 2756 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 у справі №913/860/15; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16 січня 2024 року о 09:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 09.01.2024, для подання заяв, клопотань, тощо до 11.01.2024.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/860/15.

Крім того, до апеляційної скарги представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем додано клопотання про участь у судовому засіданні у справі №913/860/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 у справі №913/860/15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023.

26.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №913/860/15.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 16.01.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони (боржника) у справі №913/860/15 у виконавчому провадженні №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року по справі №913/860/15, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 2016 року по справі №913/860/15.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 19.12.2023) на електронну адресу учасника справи - Комунального підприємства "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ", сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Крім того, з огляду на те, що зареєстроване місцезнаходження відповідачів: Комунального підприємства "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ", Комунального підприємства "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА "ФАРМАЦІЯ ПІВНІЧ" місто Сєвєродонецьк, відправка/доставка поштової кореспонденції тимчасово призупинена.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами) затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, до якого включена Сєвєродонецька територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою.

За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеною на офіційному сайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення поштового зв`язку за номером 93406 (Луганська обл., місто Сєвєродонецьк) тимчасово не функціонує, а тому пересилання поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідачів є неможливим.

Так, підпункт 21 пункту 1 розділу ХI "Перехідні положення" ГПК України, яким встановлено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

При цьому згідно з частиною першою статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Аналіз чинних положень ГПК України і Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" дає підстави для висновку, що суд має процесуальну можливість та відповідно процесуальний обов`язок публікувати оголошення на веб-порталі судової влади України про виклик у судове засідання учасників справи, місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 200/3942/22 та від 26.09.2023 у справі № 200/4381/22).

Судом апеляційної інстанції на виконання вищенаведених вимог та з метою забезпечення прав учасників справи та повідомлення відповідачів про призначення судового засідання було розміщено відповідне повідомлення про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на офіційному веб-сайті судової влади на сторінці Східного апеляційного господарського суду.

Також за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, враховуючи наведене, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду під час розгляду справи також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2015 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Медфарком-Центр", звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (код ЄДРПОУ 01975442) на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр", (код ЄДРПОУ 33239630) 3% річних у сумі 59089,61 грн, інфляційних нарахувань у сумі 947572,12 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 15099,93 грн (т.1, а.с.3-4).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2015 у справі № 922/4901/14 на користь позивача з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" стягнуто основний борг в сумі 2198543,20 грн, пеню в сумі 72284,64 грн, інфляційні витрати в сумі 84497,84 грн, 3% річних в сумі 17574,16 грн та витрати з оплати судового збору в сумі 48903,69 грн. Розрахунки позивача по справі № 922/4901/14 щодо нарахування інфляційних та 3% річних були здійснені станом на 23.10.2014 включно, у зв`язку з чим розрахунки позивача у даній справі здійснені за період з 24.10.2014 по 15.09.2015.

В подальшому, позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про залучення до участі у справі іншого відповідача (вх. №5617/15 від 23.11.2015), в якому просить залучити до участі у справі №913/860/15 іншого відповідача Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" (код ЄДРПОУ 40045927) (т.1, а.с.83-93).

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що згідно з розпорядженням керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 № 239, реорганізовано Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", та утворено шляхом виділу з останнього Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ"; розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 01.09.2015 № 370 затверджено розподільчий баланс Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" щодо виділу з нього Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ". За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" зареєстровано 02.10.2015, номер запису: 13831360000003928.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.12.2015 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" (код ЄДРПОУ 40045927, 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Науки, будинок 5). Зі змісту ухвали вбачається, що суд першої інстанції посилаючись на те, що у даному випадку будь - які відомості про припинення юридичної особи відповідача - КП "Луганська обласна "Фармація", або передачі зобов`язань до КП "Луганська обласна Фармація "Північ" не надано, а тому з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи дійшов висновку про необхідність залучити до участі у справі другого відповідача Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" (т.1, а.с.142-143).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.02.2016 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація". Стягнуто з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (Луганська область, Новоайдарський район, селище Гречишкине, вул. Істрашкіна, буд. 31 корп. а, код ЄДРПОУ 01975442) на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр", (м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 4, код ЄДРПОУ 33239630) 3% річних в сумі 59089,61 грн, інфляційні нарахування у сумі 947572,12 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 15099,93 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" (т.1, а.с.166-168).

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з простроченням першим відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 17.05.2010 № 10 рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2015 у справі № 922/4901/14 стягнуто з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" основний борг в сумі 2198543,20 грн, 72284,64 грн пені, інфляційні втрати в сумі 84497,84 грн, 3% річних в сумі 17574,16 грн та 48903,69 грн судового збору; на виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ від 27.01.2015 № 922/4901/14, проте на момент розгляду даної справи Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" не надано доказів виконанні наказу суду та сплати основного боргу в сумі 2198543,20 грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 106, 107 ЦК України виходив з такого: згідно з розпорядженням керівника Луганської обласної військово цивільної адміністрації від 16.06.2015 № 239 здійснено реорганізацію Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" та шляхом виділу з останнього утворено Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ"; згідно з розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 01.09.2015 № 370 затверджено розподільчий баланс Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" щодо виділу з нього Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ"; за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" зареєстровано 02.10.2015, номер запису: 13831360000003928; відповідно до зведеної інформації про дані статей бухгалтерського балансу, що передаються КП "Луганська обласна "Фармація" та приймаються КП "Луганська обласна "Фармація Північ", а також розшифровки стрічки 105 розподільчого балансу, до КП "Луганська обласна "Фармація Північ" передані об`єкти незавершеного будівництва та основні засоби, проте докази передачі виділеному товариству заборгованості за договором поставки від 17.05.2010 № 10 відсутні.

Відтак, за висновками суду першої інстанції, в даному випадку докази того, що юридична особа, яка утворилась внаслідок виділу, а саме Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" отримала зобов`язання щодо сплати заборгованості за договором поставки від 17.05.2010 № 10 (за наказом Господарського суду Харківської області від 27.01.2015 № 922/4901/14) відсутні, а тому відмовлено у задоволенні позовних вимог до 2-го відповідача.

Вказане рішення суду не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили.

18.02.2016 Господарським судом Луганської області на виконання вищевказаного рішення суду від 01.02.2016 у справі № 913/860/15 видано наказ про примусове виконання рішення, яким стягнуто з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (Луганська область, Новоайдарський район, селище Гречишкине, вул. Істрашкіна, буд. 31 корп. а, код ЄДРПОУ 01975442) на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр", (м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 4, код ЄДРПОУ 33239630) 3% річних в сумі 59089,61 грн, інфляційні нарахування у сумі 947572,12 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 15099,93 грн. Строк пред`явлення наказу до виконання до 18.02.2017 (т.1, а.с.181).

Матеріали справи містять постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2016 ВП №50426208, якою відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18.02.2016 № 913/860/16 про стягнення з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" боргу в сумі 1021761,66 грн (т.2, а.с.59).

23.08.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову про прийняття до виконання виконавче провадження № 50426208 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18.02.2016 № 913/860/16 про стягнення з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" боргу в сумі 1021761,66 грн (т.2, а.с.60).

В подальшому, 15.06.2023 до Господарського суду Луганської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просив замінити сторону (стягувача) у справі №913/860/15 під час примусового виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01.02.2016 та наказу Господарського суду Луганської області від 18.02.2016, замінивши Приватне акціонерне товариство "Медфарком-Центр" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (т.1, а.с.210-215).

Вказана заява ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" обґрунтована тим, що 02.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (заявник) та Приватним акціонерним товариством "Медфарком-Центр" (позивач/стягувач) було укладено акт про придбання майна на аукціоні в порядку Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з чим заявник просив замінити сторону (стягувача) у справі №913/860/15 під час примусового виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року по справі №913/860/15, яке набрало законної сили, та наказу Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року по справі №913/860/15, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року по справі №913/860/15, яке набрало законної сили - Приватне акціонерне товариство "МЕДФАРМКОМ-ЦЕНТР" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.07.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони виконавчого провадження; замінено сторону (стягувача) - Приватне акціонерне товариство "Медфарком-Центр" у рішенні № 913/860/15 від 01.02.2016 та в наказі від 18.02.2016 № 913/860/15 про стягнення з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (код ЄДРПОУ 01975442) на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр", (м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 4, код ЄДРПОУ 33239630) 3% річних в сумі 59089,16 грн, інфляційних нарахувань у сумі 947572,12 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 15099,93 грн, на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (ідентифікаційний код 38039872) (т.1, а.с.247-249).

Отже заявник набув статус позивача (стягувача) у справі.

Відповідно до постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.07.2023, на виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 13.07.2023 у справі №913/860/15, здійснено заміну сторони виконавчого провадження №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18.02.2016 у справі №913/860/15, а саме замінено сторону (стягувача) - Приватне акціонерне товариство "Медфарком-Центр" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (ідентифікаційний код 38039872) (т.2, а.с. 61).

Наказ Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року у справі №913/860/15, виданий на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року по справі №913/860/15 не виконаний.

10.11.2023 до Господарського суду Луганської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, в якій заявник просив замінити боржника у виконавчому провадженні №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18.02.2016 у справі №913/860/15 з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" на двох боржників - Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" як основного боржника та Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника (т.2, а.с.45-57).

В обґрунтування вказаної заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" посилається на таке:

- на підставі розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16 червня 2015 року за №239 "Про утворення Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" реорганізовано Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" та створено шляхом виділу з нього юридичну особу - Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" (зареєстроване 02.10.2015);

- відповідно до пункту 2.4. Статуту КП "Луганська обласна "Фармація Північ" є правонаступником Комунального підприємства Луганська обласна "Фармація";

- розпорядженням голови обласної держадміністрації від 01 вересня 2015 року за №370 затверджено розподільчий баланс, відповідно до якого до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" перешли майнові права та обов`язки боржника, у тому числі частина поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги в сумі 7'186'000 грн;

- розпорядженням голови обласної держадміністрації від 20 жовтня 2015 року за №495 "Про внесення змін № 1 до Статуту Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" внесено та затверджено зміни № 1 до Статуту Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" (внесено зміни в перелік відокремлених підрозділів КП "Луганська обласна "Фармація Північ");

- розпорядженням голови обласної держадміністрації від 16 травня 2016 року №272 "Про внесення змін до розпоряджень голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 01 вересня 2015 року та від 07 квітня 2016 року за №195" були внесені зміни в розподільчий баланс КП "Луганська обласна "Фармація", а саме, в зміненому розподільчому балансі було здійснено розшифрування стрічки 1615 розподільчого балансу - поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, яка передається Комунальному підприємству "Луганська обласна "Фармація Північ";

- у вказаному розшифруванні стрічки 1615 розподільчого балансу (де наведено перелік кредиторів КП "Луганська обласна "Фармація" та суми боргу, загалом 7'185'949,24 грн) первісний стягувач - ПАТ "Медфарком-Центр" не значиться, тобто заборгованість відповідача, стягнута за рішенням суду у даній справі, новоствореній особі - КП "Луганська обласна "Фармація Північ", не передана;

- розпорядженням голови обласної держадміністрації від 12 вересня 2016 року за №528 внесено та затверджено зміни до Статуту Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", Статут викладено у новій редакції;

- згідно з пунктом 2.4. Статуту КП "Луганська обласна "Фармація Північ" у новій редакції, останнє є правонаступником Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація";

За твердженням заявника, з вказаних вище документів (розподільчого балансу та Статутів КП "Луганська обласна "Фармація" і КП "Луганська обласна "Фармація Північ") вбачається, що новоствореному КП "Луганська обласна "Фармація Північ" перейшли усі відокремлені підрозділи КП "Луганська обласна "Фармація" та об`єкти нерухомості, що розташовані в межах населених пунктів, підконтрольних державній владі України, а усі відокремлені підрозділи, які розташовані в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, залишились у КП "Луганська обласна "Фармація". При цьому, заборгованість відповідача, стягнута за рішеннями суду у даній справі, новоствореній особі - КП "Луганська обласна "Фармація Північ", не передана.

Заявник вважає, що з огляду на встановлені обставини та вищенаведені правові висновки у зв`язку з не передачею за розподільчим балансом КП "Луганська обласна "Фармація" своєї кредиторської заборгованості (що стягнута за рішенням суду у даній справі) до КП "Луганська обласна "Фармація Північ", слід замінити боржника як сторону виконавчого провадження - КП "Луганська обласна "Фармація" двома боржниками: основний боржник - Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" та субсидіарний боржник - Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ".

На підтвердження своєї правової позиція посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №922/4519/14.

Отже, враховуючи висновки Великої палати Верховного Суду заявник зазначає, що КП "Луганська обласна "Фармація Північ" утворено шляхом виділу з КП "Луганська обласна "Фармація" і у зв`язку з цим несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед заявником, що виникли до виділу КП "Луганська обласна "Фармація", отже, й боржниками у виконавчому провадженні є: КП "Луганська обласна "Фармація" - як основний боржник та КП "Луганська обласна "Фармація Північ" - як субсидіарний боржник.

28.11.2023 постановлено оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони у виконавчому провадженні №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року по справі №913/860/15, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року по справі №913/860/15.

Вказана ухвала суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 2, 52, 326, 334, мотивована тим, що розгляд даної заяви не передбачає можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено компетентним судом у повному та належному складі сторін зобов`язаних у матеріальних правовідносинах, не передбачає нової оцінки доказів по справі та не є переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами, тоді як заявник фактично просить суд вирішити питання про стягнення заборгованості з відповідача 2, про стягнення якої було відмовлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Що стосується правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у Постанові по справі № 922/4519/14 від 16 червня 2020 року, на яку посилається заявник, то на думку суду, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду № 922/4519/14 та у справі № 913/860/15 не є подібними в частині того, що рішення по справі № 922/4519/14 було ухвалено про стягнення з одного відповідача, з якого шляхом виділу було утворено нову юридичну особу яка несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед позивачем і відповідно наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Рішення ж у справі № 913/860/15 було ухвалено стосовно двох відповідачів, а саме, про стягнення з відповідача 1 та відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2. Отже в цьому випадку заява про заміну сторони (боржника) шляхом залучення іншого боржника, що є відповідачем 2 у справі є такою, що протирічить законодавству та фундаментальним принципам судочинства.

Відтак, за висновками суду першої інстанції, суд не може замінити сторону (боржника) у справі шляхом залучення відопвідача-2 як субсидіарного боржника, оскільки ця сторона вже є стороною у справі щодо якої відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що з огляду на встановлені обставини та вищенаведені правові висновки, враховуючи не передачу за розподільчим балансом КП "Луганська обласна "Фармація" своєї кредиторської заборгованості (що стягнута за рішенням суду у даній справі) до КП "Луганська обласна "Фармація Північ", слід замінити боржника як сторону виконавчого провадження - КП "Луганська обласна "Фармація" двома боржниками: основний боржник комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" та субсидіарний боржник - комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ".

Вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваної ухвали Господарського суду Луганської області від 28 листопада 2023 року по справі №913/860/15 передчасно, безпідставно та неправомірно дійшов висновку про відсутність необхідності застосування відповідних правової позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, котрі наведено заявником, та згідно котрих сторонами є ті ж самі сторони (боржниками), що і в даній справі. Зокрема, у пунктах 6.9 - 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі №922/4519/14, якою судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви стягувана про зміну сторони виконавчого провадження було скасовано та ухвалено нове рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні №50542105 на двох боржників: Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" (як основного боржника та Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника) сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування положень статей 109, 619 ЦК України, статей 52, 334 ГПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" в подібних правовідносинах (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15).

Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які сформульовані у вказаних вище судових рішеннях, заявник зазначає, що КП "Луганська обласна "Фармація Північ" утворено шляхом виділу з КП "Луганська обласна "Фармація" і у зв`язку з цим несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед заявником, що виникли до виділу КП "Луганська обласна "Фармація".

Таким чином, скаржник вважає, що дана заява про заміну сторони (боржника) у справі №913/860/15 у виконавчому провадженні №50426208 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 18 лютого 2016 року по справі №913/860/15, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2016 року по справі №913/860/15, є обґрунтованою та правомірною, а оскаржувана ухвала - протиправною. Відтак, скаржник вважає, шо місцевий господарський суд безпідставно вдався до застосування «правового пуризму», надмірної процесуально формальності, не здійснивши при ньому дотримання статті 238 ГПК України та застосування приписів норм ГПК, залишивши поза увагою факт виникнення та існування невиконаних грошових зобов`язань згідно рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2016року по справі №913/860/15, яке набрало законної сили.

Господарський суд Луганської області не надав оцінки тому факту, що судові рішення 01 лютого 2016 року та 28 листопада 2023 року винесені за результатами різних мотивів, правового обґрунтування, сутності та змісту, а також їх результат передбачав наслідком існування боржників вже іншому новому статусі в силу норм матеріального права та правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом судового розгляду у даній справі є заява стягувача про заміну сторони (боржника) на стадії виконання рішення суду.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

"Право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (справа "Горнсбі проти Греції", § 40, від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини зазначає, що "держава є відповідальною за борги державного підприємства, не дивлячись на те, що підприємство є окремою юридичною особою. Таким чином, держава є відповідальною за невиплату заявнику сум, присуджених йому рішеннями, що винесені проти такого підприємства" (див. рішення "Михайленки та інші проти України" (Mykhaylenky and Others v. Ukraine) (№ 35091/02, 35196/02, 35201/02, 35204/02, 35945/02, 35949/02, 35953/02, 36800/02, 38296/02 та 42814/02, пп. 43- 46, 20045XII; та "Соловйов проти України" (Solovyev v. Ukraine), заява № 4878/04, пункт 20, рішення від 14.12.2006).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425).

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах (аналогічний висновок міститься у пунктах 8.7, 8.8 постанови Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 908/502/19).

Отже, процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни сторони виконавчого провадження внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст. 334 ГПК України).

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість, стаття 334 ГПК України міститься в розділі V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Отже, нормативні приписи статті 52 ГПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17 та підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 зазначено, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Відтак, під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 зазначила, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 зі справи №15/148-10-4045, від 02.04.2021 зі справи №34/16, від 21.05.2021 зі справи №922/1995/17.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

Процесуальне законодавство містить норму тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідних матеріальних правовідносин, до яких натомість вступає правонаступник цієї сторони. При цьому процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріальних правовідносин може вступити й інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цих правовідносин і не вибуває (відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15).

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 109 ЦК України передбачено виділ як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Отже, виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється.

Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частина четвертої статті 109 ЦК України).

Зі змісту положень частин третьої та четвертої статті 109 ЦК України убачається, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов`язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи.

Отже, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, в законі закріплено положення про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.

Доводи заявника як у суді першої інстанції, так й під час апеляційного перегляду, стосовно наявності підстав для заміна боржника у виконавчому провадженні на двох боржників: Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" (як основного боржника та Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника) обґрунтовані приписами статей 109, 619 ЦК України, а також висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі №922/4519/14 щодо комплексного застосування положень статей 109, 619 ЦК України, статей 52, 334 ГПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" в подібних правовідносинах.

Проте колегія вважає помилковими посилання про необхідність врахування саме висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У пунктах 6.9- 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, якою судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви стягувача про зміну сторони виконавчого провадження було скасовано та ухвалено нове рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні № 50542105, на двох боржників: Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" (як основного боржника та Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника, сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування положень статей 109, 619 ЦК України, статей 52, 334 ГПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження":

"6.9. Статтею 109 ЦК України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

6.10. За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

6.11. За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 ЦК України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов`язальних правовідносинах.

6.12. Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

6.13. Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

6.14. При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

6.15. В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.

6.16. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

6.17. Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

6.18. Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

6.19. Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).

6.20. Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

6.21. Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15.

6.22. Разом з тим, мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 стосується субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ЦК України). Відповідно у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. Однак у справі № 922/4519/14 до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом. Отже, на думку колегії суддів, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду № 905/1956/15 та у справі № 922/4519/14 не є подібними.

6.23. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

6.24. Таким чином, враховуючи, що КП "Фармація Північ" утворено шляхом виділу з КП "Фармація" і у зв`язку з цим несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Бад-Алтай" про заміну сторони виконавчого провадження".

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 та від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, стосуються обставин заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у справі № 922/4519/14 судами встановлено фактичні обставини: 1) створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника відбулося після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього; 2) за змістом розшифровки активів і зобов`язань з розподільчого балансу юридичній особі, що утворилася внаслідок виділу, не передавалися зобов`язання (кредиторська заборгованість) юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які (зобов`язання) виникли перед позивачем (стягувачем) (див. пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14).

Разом з тим за обставинами справи № 913/860/15 відомості про проведення державної реєстрації юридичної особи Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 02.10.2015.

Тобто, на момент ухвалення судового рішення КП "Луганська обласна "Фармація Північ" вже було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, скаржник помилково посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, як останню правову позицію, оскільки зазначені висновки зроблено за інших фактичних обставин, а саме коли судове рішення, як підстава виникнення зобов`язань, ухвалено до завершення процедури виділу новоствореної юридичної особи, тобто правовідносини в справі № 922/4519/14 та в справі № 913/860/15 не є подібними.

Таким чином, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та справі 922/4519/14 не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення питання про заміну боржника його правонаступниками.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає хибними доводи скаржника, що суд першої інстанції мав врахувати саме висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, які (висновки) стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, що відбулося після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу.

Разом з тим, у контексті розгляду заяви в цій справі необхідно прийняти до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.04.2022 у справі №910/2615/18, згідно з якою правові висновки наведені у справі №922/4519/14 стосуються обставин заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника саме після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу.

У пунктах 6.17-6.28 Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові у справі №910/2615/18 зазначила про таке.

"6.17. Згідно із частинами першою та другою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

6.18. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора (частина четверта статті 619 ЦК України).

6.19. Отже, кредитор може пред`явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження.

6.20. У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов`язанням основного боржника в силу прямого припису закону.

6.21. У цивільно-правовому зобов`язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому під час виконання зобов`язань важливо визначити вид відповідальності; від цього залежить порядок пред`явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов`язання боржником.

6.22. Пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

6.23. За змістом частини сьомої статті 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

6.24. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).

6.25. Отже, судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3).

6.26. При цьому в разі коли первісний боржник зобов`язань перед кредитором за розподільчим балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов`язаннями, щодо яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом.

6.27.При розгляді справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного боржника останній може заперечувати проти суми заборгованості за зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.

6.28. Заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та субсидіарного - без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження."

З огляду на наведені Великою Палатою Верховного Суду в постанові у справі №910/2615/18 правові висновки суд апеляційної інстанції виходить з того, що у цій справі остаточне судове рішення, яким вирішено спір щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості та розміру такої заборгованості було ухвалено після завершення процедури виділу боржника.

При цьому, судове рішення про стягнення заборгованості з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" як основного боржника за зобов`язанням, які виникли за договором поставки від 17.05.2010 № 10, прийняте після завершення процедури виділу новоствореної юридичної особи - Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", не встановлює обставин субсидіарної відповідальності КП "Луганська обласна "Фармація Північ", не може мати преюдиційного значення для останнього щодо його прав та обов`язків як субсидіарного боржника, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну основного боржника у виконавчому документі на двох боржників КП "Луганська обласна "Фармація" як основного боржника та КП "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного.

До того ж, вказаним судовим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" з тих підстав, що в даному випадку відсутні докази того, що юридична особа, яка утворилась внаслідок виділу, а саме Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" отримала зобов`язання щодо сплати заборгованості за договором поставки від 17.05.2010 № 10 (за наказом Господарського суду Харківської області від 27.01.2015 № 922/4901/14).

Тобто, господарським судом при розгляді справи № 913/860/15 по суті зроблено висновок про відсутність обставин для відповідальності Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ".

Колегія суддів завважує, що з часу набрання законної сили рішенням суду у справі № 913/860/15 до моменту звернення стягувача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не відбулось жодної зміни у правовому статусі учасників спору, які б можна було розцінити як вибуття боржника із виконавчого провадження та вважати підставою для заміни боржника правонаступником (субсидіарними боржниками).

Наведене також свідчить про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/4519/14, на застосуванні яких наголошує заявник, зроблені не в подібних правовідносинах, з іншими фактичними обставинами справи, що правомірно враховано судом першої інстанції під час розгляду заяви про заміну боржника правонаступниками.

Отже, з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову в задоволенні заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) в справі № 913/860/15 правонаступниками, а саме на двох боржників: Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" - основного боржника; Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" - субсидіарного боржника, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви №05-1/11 від 05.11.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про правонаступництво.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновків, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для її скасування, у зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" не підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 у справі №913/860/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.01.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель