Рішення

від 17.01.2024 по справі 905/2382/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.2024 Справа №905/2382/18 (905/144/22)

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь в особі ліквідатора арбітражного керуючого Артеменка О.О., м.Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП", м.Маріуполь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг», м. Київ

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання припиненими правовідношення, стягнення 100000,00грн

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат, м.Маріуполь Донецької області (код ЄДРПОУ 31419401)

Представники учасників справи:

від позивача (в режимі відеоконференції): Кошлій Р.В. - адвокат на підставі ордеру;

від відповідача: не з`явились;

від АТ "Міжнародний резервний банк": не з`явились;

від ТОВ «Аскет Шиппінг»: не з`явились.

Суть спору: В провадженні Господарського суду Донецької області (суддя Курило Г.Є.) на стадії ліквідаційної процедури знаходиться справа за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ (найменування змінено на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь про банкрутство.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь в особі ліквідатора арбітражного керуючого Артеменка О.О., м.Черкаси, позивач, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП", м.Маріуполь, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання припиненими правовідношення, стягнення 100000,00грн, які відповідач одержав або міг одержати від використання майна позивача з моменту укладення договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач використовує майновий комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» на підставі договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019, який є нікчемним в силу закону.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2382/18 (№905/144/22); справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.02.2022 о 12:30год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", м.Київ.

08.02.2022 до канцелярії від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти задоволення позову заперечує. Відповідач наполягає, що з 02.11.2021 відповідач не використовує майновий комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат», що підтверджується ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.12.2021 по справі № 905/2444/21. ТОВ «Маріупольський КХП» повідомляє суд, що укладення та підписання договору оренди від 11.11.2019 було здійснено у повній відповідності з вимогами законодавства України. ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» ще до порушення справи про банкрутство отримав у 2016 році від банка згоду на передачу майна, яке перебуває в заставі у банку. Відповідач вказує, що в договорі оренди зазначено також майно, що не перебуває в заставі банку, а тому не вимагає отримання згоди останнього. Позивачем не надані докази на підтвердження позовної вимоги про стягнення 100000,00грн.

10.02.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у ТОВ "Аскет Шиппінг" та відповідача.

Ухвалою суду від 10.02.2022 відкладено підготовче засідання на 01.03.2022 о 12:00год.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, воєнний стан був неодноразово продовжений та теперішній час триває.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, призначене на 01.03.2022 підготовче засідання у справі №905/2382/18 (№905/144/22), не відбулось.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 "Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану", наказом №23 від 15.04.2022 "Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою" запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Ухвалою суду від 24.05.2022 відкладено підготовче засідання у справі №905/2382/18 (№905/144/22) без визначення дати наступного підготовчого засідання.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

Ухвалою суду від 27.09.2022 запропоновано учасникам справи письмово висловити актуальну позицію по справі №905/2382/18 (№905/144/22) в умовах воєнного стану, у тому числі щодо подальшого руху справи у строк до 17.10.2022.

18.10.2022 та 03.07.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» надійшла актуальна позиція по справі, в якій останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю та наголошує, що задоволення позову не відновить права позивача, оскільки майно заводу практично знищено, знаходиться на окупованій території, доступ до нього відсутній.

Ухвалою суду від 10.07.2023 призначено підготовче засідання по справі №905/2382/18 (№905/144/22) на 26.07.2023 о 12:20 год.

18.07.2023 від позивача надійшла актуальна правова позиція по справі, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Позивач зазначив, що з 11.11.2019 майновий комплекс позивача без належних правових підстав використовувався для здійснення підприємницької діяльності відповідачем, що підтверджується договором оренди виробничого комплексу від 11.11.2019, який в силу закону є нікчемним. Відповідач не заперечує факт користування майном позивача з листопада 2019 року по листопад 2021 року. Позивач вважає, що має право на відшкодування всіх доходів, які ТОВ «Маріупольським КХП» одержав або міг одержати від користування майном майнового комплексу позивача з моменту укладення нікчемного договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019.

Ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено підготовче засідання на 23.08.2023 о 12:00год.; задоволено клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» Артеменка О.О. про витребування доказів; постановлено витребувати у строк до 20.08.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 68, приміщення 22, електронна адреса: contact@ascetship.com) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» належним чином завірені копії договору (договорів), укладеного (укладених) між ТОВ «Маріупольський КХП» та ТОВ «Аскет Шиппінг» про зберігання, прийомку та відвантаження зерна на елеваторі майнового комплексу по просп.Луніна, 50 в м.Маріуполі Донецької області; відомості щодо проведення оплати ТОВ «Аскет Шиппінг» за зберігання, прийомку та відвантаження зерна ТОВ «Маріупольський КХП» за весь період з моменту укладення договору (договорів) між ТОВ «Маріупольський КХП» та ТОВ «Аскет Шиппінг» про зберігання, прийомку та відвантаження зерна на елеваторі майнового комплексу по просп.Луніна, 50 в м.Маріуполі Донецької області.

18.08.2023 до суду від ТОВ «Маріупольський КХП» надійшла узагальнена правова позиція по справі б/н від 09.08.2023, в якій відповідач проти позову заперечує. Відповідач наполягає, що спосіб захисту, як застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання припиненими правовідношення є не належним та не ефективним способом захисту у цій справі. Правовідносини за договором оренди були припинені в зв`язку з закінченням строку оренди та припиненням дії самого договору оренди в зв`язку із знищенням орендованого майна.

Ухвалою суду від 23.08.2023 задоволено усне клопотання представника позивача та відкладено підготовче засідання на 12.09.2023 об 11:40год.

30.08.2023 до суду від ТОВ «Аскет Шиппінг» надійшов лист вих.№0113 від 21.08.2023 з додатками, за змістом якого останній вказує, що наразі відсутня можливість надати запитувану інформацію та її документальне підтвердження до деокупації м.Бердянськ та отримання змоги безпечного повернення підприємства до офісу в м.Бердянськ, а також при умові збереження відповідної документації в офісі на тимчасово окупованій території.

11.09.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У відповіді на відзив позивач наполягає, що відповідачем не надано жодного підтвердження тому, що забезпечений кредитор надав ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» дозвіл на передачу майнового комплексу в оренду. Як зазначено, ліквідатору ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" достеменно відомо, що ТОВ «Маріупольський КХП» надавав послуги із зберігання, прийомку та відвантаження зерна належного ТОВ «Аскет Шиппінг» на платній основі. Відповідачем не надано жодного доказу того, що послуги з прийняття, зберігання та відвантаження зерна, яке належало ТОВ «Аскет Шиппінг» та іншим юридичним особам, які з дати укладення договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019 перевантажували зерно через елеватор ТОВ «Маріупольський млинкомбінат», здійснювались на безоплатній основі.

Ухвалою суду від 12.09.2023 відкладено підготовче засідання на 03.10.2023 о 12:00 год.

25.09.2023 від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь в особі ліквідатора арбітражного керуючого Артеменка О.О., м.Черкаси, на електронну адресу суду надійшло клопотання №02-35/80 від 21.09.2023 про залучення ТОВ «Аскет Шиппінг» код ЄДРПОУ 35355771 до участі у справі №905/2382/18 (№905/144/22) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (скріплено ЕЦП).

25.09.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання №02-35/81 від 21.09.2023 про застосування до ТОВ «Аскет Шиппінг» та ТОВ «Маріупольський КХП» засобів процесуального примусу у зв`язку з невиконанням судового рішення у справі №905/2382/18(№905/144/22), в якому також позивач просить повторно у ТОВ «Аскет Шиппінг» та ТОВ «Маріупольський КХП» витребувати докази, а саме відомості щодо проведення оплати ТОВ «Аскет Шиппінг» за зберігання, прийомку та відвантаження зерна ТОВ «Маріупольський КХП» за весь період з моменту укладення договору (договорів) між ТОВ «Маріупольський КХП» та ТОВ «Аскет Шипінг» про зберігання, прийомку та відвантаження зерна на елеваторі майнового комплексу по просп.Луніна, 50 в м.Маріуполі Донецької області (скріплено ЕЦП).

Ухвалою суду від 03.10.2023 відкладено підготовче засідання на 31.10.2023 об 11:00год.

16.10.2023 на електронну адресу суду від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь в особі ліквідатора арбітражного керуючого Артеменка О.О., надійшло клопотання №02-35/82 від 11.10.2023 про приєднання до матеріалів справи доказів направлення учасникам справи клопотання №02-35/80 від 21.09.2023 (скріплено ЕЦП).

Ухвалою суду від 31.10.2023 відкладено підготовче засідання на 21.11.2023 об 11:40год.

14.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 14.11.2023 про приєднання представника до електронної справи в Електронному суді та приєднання доказів.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено підготовче засідання на 19.12.2023 о 12:30год.; задоволено клопотання позивача №02-35/80 від 21.09.2023 про залучення ТОВ «Аскет Шиппінг» до участі у справі №905/2382/18 (№905/144/22) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг»; постановлено учасникам справи надіслати третій особі копії заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, тощо) у строк до 01.12.2023, докази направлення надати суду; постановлено третій особі ТОВ «Аскет Шиппінг» у строк до 18.12.2023 надати пояснення щодо позову, у яких викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову з доказами направлення пояснень на адреси інших учасників справи; задоволено клопотання позивача №02-35/81 від 21.09.2023 в частині повторного витребування відомостей від ТОВ «Маріупольський КХП», ТОВ «Аскет Шиппінг»; витребувано у строк до 18.12.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» відомості щодо проведення оплати ТОВ «Аскет Шиппінг» за зберігання, прийомку та відвантаження зерна ТОВ «Маріупольський КХП» за весь період з моменту укладення договору (договорів) між ТОВ «Маріупольський КХП» та ТОВ «Аскет Шиппінг» про зберігання, прийомку та відвантаження зерна на елеваторі майнового комплексу по просп.Луніна, 50 в м.Маріуполі Донецької області; витребувано у строк до 18.12.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» належним чином завірені копії договору (договорів), укладеного (укладених) між ТОВ «Маріупольський КХП» та ТОВ «Аскет Шиппінг» про зберігання, прийомку та відвантаження зерна на елеваторі майнового комплексу по просп.Луніна, 50 в м.Маріуполі Донецької області.

05.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 21.11.2023 за змістом яких повідомлено, що надати витребувану інформацію не можливо, оскільки вказані відомості знаходяться на тимчасово окупованій території. Просив витребувати інформацію у позивача, суд відмовляє у задоволенні означеного клопотання відповідача з тих підстав, що клопотання не відповідає ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

14.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг» надійшла заява б/н від 14.12.2023 про виконання ухвали суду від 21.11.2023, за змістом якої повідомлено, що не має можливості сформувати належні, та допустимі відомості щодо проведення оплати без наявності у своєму розпорядженні інформації (номер та дата укладання договору, реквізити виставлених рахунків, а також інші необхідні реквізити для ідентифікації платежу) по виконанню якого саме договору (договорам) такі відомості повинні бути сформовані, та за який чітко визначений період.

Ухвалою від 19.12.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/2382/18 (905/144/22), призначено розгляд справи по суті на 17.01.2024 о 14:00 год.

15.01.2024 на електронну адресу суду від ліквідатора Артеменко О.О. надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу (скріплено ЕЦП).

В судове засідання 17.01.2024 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, надав пояснення по справі, наполягав на задоволенні позовних вимог; після виходу суду з нарадчої кімнати представник позивача не доєднався до відеоконференції.

Інші учасники справи в судове засідання 17.01.2024 не з`явились, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом у судовому засіданні 17.01.2024 досліджено договір застави від 06.03.2012, копія якого знаходиться в матеріалах справи про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" №905/2382/18, а також договір оренди виробничого комплексу від 11.11.2019 з додатками, лист ПАТ "Сбербанк" від 08.11.2016, копії яких знаходяться в матеріалах справи № 905/2382/18 (№905/276/22), справа № 905/2382/18 (№905/276/22) розглядалась в межах справи про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат"; копії означених документів долучено до матеріалів цієї справи.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 і набула чинності в Україні 11.09.1997.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

На підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ч.3 ст.177, ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України строк.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь є власником комплексу нерухомого майна, загальною площею 33472,2кв.м, яке знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 50, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.05.2011, виданим Маріупольською міською радою, витягом про державну реєстрацію прав Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» № 29892602 від 10.05.2011, відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Комплекс нерухомого майна переданий позивачем в іпотеку ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (найменування змінено на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») відповідно іпотечного договору від 06.03.2012, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Тулаіновим Е.А., р.№454.

Згідно з п. 4.3.2 іпотечного договору, іпотекодавець має право передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, позичку, оренду, лізинг чи інше користування, передавати його в наступну іпотеку, відчужувати предмет іпотеки або розпоряджатися ним іншим чином лише на підставі попередньої письмової згоди іпотекодержателя.

Технологічне обладнання, яке знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 50, передано позивачем в заставу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (найменування змінено на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») відповідно до договору застави від 06.03.2012.

Іпотечний договір від 06.03.2012 та договір застави від 06.03.2012 укладені в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ» перед банком за договорами про відкриття кредитної лінії №26-H/12/24/ЮO/KL від 06.03.2012, №27-H/12/24/ЮO/KL від 06.03.2012.

До матеріалів справи додано договір оренди виробничого комплексу від 11.11.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» (орендодавець) в особі головного інженера Корчебного М.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» (орендар) в особі директора Щетініна А.В., відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення (комплекс загальною площею 25847,4м2), розташований за адресою: 87510, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Луніна, 50.

За умовами п.1.2 договору оренди комплекс повинен використовуватись для господарської діяльності.

Строк оренди за цим договором складає 35 місяців з моменту його підписання сторонами цього договору (п.1.3 договору оренди).

Відповідно до п.1.5 договору оренди комплекс передається орендарю з обладнанням. Обладнання передається за актом приймання-передачі.

Згідно з п.2.1 договору оренди орендодавець протягом 3 календарних днів з дня набрання чинності цим договором передає, а орендар приймає у користування комплекс, що оформлює відповідним актом прийому-передачі комплексу, актом прийому-передачі обладнання, які є невід`ємною частиною цього договору та підписується сторонами.

За користування комплексом орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату у розмірі 50000,00 грн у місяць. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі комплексу (п.3.1 договору оренди).

01.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» в особі головного інженера Корчебного М.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» в особі директора Щетініна А.В. підписаний акт приймання - передачі виробничого комплексу, що розташований за адресою: 87510, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Луніна, 50.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.12.2019 відкрито провадження у справі № 905/2382/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" (код ЄДРПОУ 31419401; адреса: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Луніна, буд.50); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" строком на сто сімдесят календарних днів до 20.05.2020; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича (свідоцтво №424 від 06.03.2013; поштова адреса: м.Суми, вул.Петропавлівська, 74, оф.49 А; РНОКПП НОМЕР_1 ); призначено попереднє засідання на 10.02.2020.

Постановою Господарського суду Донецької області від 02.12.2020 визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь Донецької області банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру по справі строком на 12 місяців; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь Донецької області призначено арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №424 від 06.03.2013; поштова адреса: 40022, м.Суми, вул.Троїцька, 21; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 по справі № 905/2382/18 арбітражного керуючого Чупруна Є.В. відсторонено від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» (код ЄДРПОУ 31419401, пр.Луніна, 50, м.Маріуполь, Донецька область, 87510), ліквідатором ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» (код ЄДРПОУ 31419401) призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.

Позивач вважає, що договір оренди виробничого комплексу від 11.11.2019 є нікчемним оскільки заставним кредитором не надавалась згода на укладання договору оренди майна, тому позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання припиненими правовідношення та стягнення 100000,00грн, які відповідач одержав або міг одержати від використання майна позивача з моменту укладення договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019.

Відповідач не заперечує факт користування майном на підставі договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019, однак наполягає, що у 2016 році банк надав згоду на передачу майна, яке перебуває в заставі (іпотеці) у банку, в оренду; станом на дату подачі позову спірне приміщення було вільним, що підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2021 № 905/2444/21.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання припиненими правовідношення, то суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

В положеннях п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Відповідно до частини 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (правочин нікчемний), позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (висновки Великої Палати у справі №917/1338/18 від 02.11.2021).

Позивач наполягає, що договір оренди виробничого комплексу від 11.11.2019, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» (орендар) був укладений без згоди іпотекодержателя.

В матеріалах справи № 905/2382/18 (№905/276/22), що розглядалася в рамках справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь наявний лист іпотекодержателя - ПАТ «Сбербанк» від 08.11.2016 в якому банк погоджує тимчасову передачу в оренду нерухомого майна (комплексу будівель та споруд) загальною площею 33472,2 кв.м. та обладнання, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Луніна, 50 Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП", м.Маріуполь за умови передбачення у договорі оренди наступних умов: Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП", м.Маріуполь, строк дії договору - не більше 3-х календарних років від дати укладення договору; орендар забезпечує безперебійну роботу елеватору (продовжує виконання контрактів, зберігає робочі місця), здійснює всі витрати, пов`язані з належним утриманням елеватору та з підтриманням робочого процесу; орендна плата - не менше 50000,00 грн на місяць. Крім того, в листі зазначено, що орендна плата, за вирахуванням понесених орендарем витрат, є власністю ПАТ «Сбербанк», відповідальність за своєчасне та повне перерахування такої орендної плати на користь ПАТ «Сбербанк» покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат".

Отже зі змісту листа ПАТ «Сбербанк» від 08.11.2016 вбачається, що банк надав згоду на передачу в оренду заставного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП", м.Маріуполь не більше 3-х календарних років від дати укладення договору, доказів наявності згоди на передачу в оренду відповідачу означеного майна у 2019 році суду не надано.

Таким чином, договір оренди виробничого комплексу від 11.11.2019 стосовно майна боржника, що передано в іпотеку, є нікчемним відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, суд відзначає, що встановлення законодавцем такого способу захисту як припинення правовідношення (певного зобов`язання) є способом захисту інтересу позивача шляхом встановлення правової визначеності у певних правовідносинах учасників спору.

Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права в інший, визначений Законом спосіб.

Тобто відповідне судове рішення про визнання припиненими правовідношення має забезпечити, щоб обидві сторони спірних правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх, а тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, в рамках справи №905/2382/18 (№905/276/22) Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський КХП» про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП" безоплатно використовувати у власній господарській діяльності нерухоме майно та обладнання ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" без належних правових підстав; усунення перешкод в праві володіння, користування та розпорядження своїм майном ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП" безоплатно здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці, що перебуває в оренді ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", без належних правових підстав. Ухвалою від 05.07.2023 закрито провадження у справі №905/2382/18 (№905/276/22) у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

За таких обставин враховуючи, що позивач скористався іншими можливостями захисту своїх прав та подав позов про усунення перешкод в праві володіння, користування та розпорядження майном шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП" безоплатно використовувати у власній господарській діяльності нерухоме майно та обладнання ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" без належних правових підстав (справа №905/2382/18 (№905/276/22), позов поданий на підставі пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем і відповідачем, не є належним та ефективним способом для захисту порушеного права в таких правовідносинах, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання припиненими правовідношення за договором оренди виробничого комплексу від 11.11.2019.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача доходів в розмірі 100000,00грн, які відповідач одержав або міг одержати від використання майна TOB «Маріупольський млинкомбінат» з часу укладення нікчемного договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019 та володіння майном ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» без достатньої правової підстави, суд зазначає наступне.

Позивач наполягає, що має право на відшкодування всіх доходів, які відповідач одержав або міг одержати від користування майном позивача з моменту укладення договору оренди виробничого комплексу від 11.11.2019.

Приписами ст.ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Крім того, суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 Цивільного кодексу України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 Цивільного кодексу України).

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

При цьому, суд зауважує, що норми глави гл. 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України розповсюджуються на відносини між сторонами та не суперечать ст. 216 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що договір оренди виробничого комплексу від 11.11.2019 є нікчемним щодо оренди нерухомого майна, що передано позивачем в іпотеку згідно іпотечного договору від 06.12.2012, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Тулаіновим Е.А., р.№454.

Позивач наполягає, що відповідач був оператором зернового складу за адресою: пр.Луніна, 50, м.Маріуполь та надавав послуги із зберігання, прийомку та відвантаження зерна належного ТОВ «Аскет Шиппінг» на платній основі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем всупереч зазначених норм Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем доходів в розмірі 100000,00грн від використання нерухомого майна, що належить на праві власності позивачу, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновку суду про відмову у задоволенні позову.

Позивачем було заявлено клопотання про застосування до ТОВ «Аскет Шиппінг» та ТОВ «Маріупольський КХП» засобів процесуального примусу шляхом стягнення в дохід державного бюджету штрафу в сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв`язку з неподанням витребуваних судом доказів без поважних причин.

Згідно статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Статтею 132 цього кодексу передбачено види заходів процесуального примусу, а саме: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Згідно ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1)невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено застосування заходів процесуального примусу за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення ухвали про застосування заходів процесуального примусу, що визначені ст. 131 Господарського процесуального кодексу України. В даному випадку таких обставин та підстав не встановлено, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання.

У відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь в особі ліквідатора арбітражного керуючого Артеменка О.О., м.Черкаси до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський КХП", м.Маріуполь про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання припиненими правовідношення, стягнення 100000,00грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 17.01.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2024.

Суддя Г.Є. Курило