Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/12440/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/12440/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Крам`є»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковент»

про визнання договору недійсним

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участі представників сторін

від позивача Берьозкіна Ю.В., ордер серії АІ № 1435185 від 01.08.2023

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

04.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковент» про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2020 році між позивачем та відповідачем-2 укладено контракти поставки товару № UA-AR-RF-201 (далі - Контракт 201) від 24.02.2020, № UA-AR-RF-202 (далі - Контракт 202) від 24.02.2020 та № UA-AR-RF-203 (далі - Контракт 203) від 09.07.2020. Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/700/22 від 20.04.2022 з відповідача-2 стягнуто на користь позивача 112.298,38 грн за неналежне виконання зобов`язань за контрактами 201 та 202. 13.10.2022 у справі № 910/122/22 рішенням Господарського суду міста Києва задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 63.041,91 грн за неналежне виконання зобов`язань за контрактом 203. На виконання вищезазначених рішень видано відповідні накази та відкриті виконавчі провадження. Господарським судом Черкаської області 01.02.2023 прийнято рішення у справі № 925/1285/21, яким стягнуто з позивача на користь відповідача-2 427.249,48 грн за неналежне виконання зобов`язань контрактом 201. 20.03.2023 Північним апеляційним господарським судом відкрито провадження у справі № 925/1285/21. 28.06.2023 Північним апеляційним господарським судом ухвалою у справі № 925/1285/21 замінено відповідача-2 на відповідача-1 за клопотанням останнього, на підставі договору факторингу між відповідачами № КРФ/2023/03/01-1 від 16.09.2021 (далі-договір). Відповідно до даного договору відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, шляхом відступлення на користь відповідача-1 існуючих або майбутніх прав вимоги здійснення оплати щодо позивача за контрактами 201, 202, 203 та UA-AGROG -20 M від 03.08.2020 (далі - основні договори). Під час судового засідання 28.06.2023 в Північному апеляційному господарському суді до матеріалів справи № 925/1285/21 долучена додаткова угода № 1 від 16.09.2021 до договору, за умовами якої змінена редакція договору і новою редакцією визначено, що право вимоги в тому числі за контрактом 201 та 203 переходить з 01.03.2023, а за контрактом 202 - з 16.09.2021 - дати підписання договору факторингу. Позивач вважає, що договір фіктивний і направлений на створення можливості стягнути з позивача грошові кошти, при цьому ухилившись від виконання рішень суду по справам № 910/700/22 та 910/122/22 по одним й тим самим правовідносинам, що виникли на підставі одних й тих самих контрактів. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору факторингу № КРФ/2023/03/01-1 від 16.09.2021, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12440/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.09.2023.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачам строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.08.2023 було направлено відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105495003996 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03127, м. Київ, пр. Голосіївський, 93, офіс 315, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача-1.

Проте, відповідач-1 ухвалу від 11.08.2023 не отримав, оскільки 07.09.2023 конверт (номер відправлення 0105495003996) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 31.08.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.08.2023 було направлено відповідачу-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105495003988 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2, офіс 906, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача-2.

Відповідач-2 ухвалу суду від 11.08.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 18.08.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105495003988, а отже відповідач-2 мав подати відзив на позов у строк до 04.09.2023.

Відповідачі 1 та 2 у підготовче засіданні 26.09.2023 не з`явилися.

26.09.2023 у підготовчому засіданні позивачем заявлено усне клопотання про витребування у відповідачів оригіналу договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01-1 від 16.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12440/23 від 26.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/12440/23 на 30 (тридцять) днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні на 24.10.2023; в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковент» оригінал договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01-1 від 16.09.2021; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковент» строк для подачі витребуваних документів до 19.10.2023.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 26.09.2023 було направлено на адресу відповідача-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600056000370 та на адресу відповідача-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600056001414.

Відповідач-1 ухвалу суду від 26.09.2023 отримав 14.11.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0600056000370.

Відповідач-2 ухвалу суду від 26.09.2023 не отримав, оскільки 30.11.2023 конверт (номер відправлення 0600056001414) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 28.11.2023 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

26.09.2023 (після засідання) на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи документу - договору факторингу № КРФ/2023/03/01-1 від 16.09.2021.

23.10.2023 позивачем на адресу електронної пошти суду подано клопотання про приєднання документів до справи.

24.10.2023 від відповідача-1 на адресу електронної пошти суду надійшов лист із відповіддю на адвокатський запит позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12440/23 від 24.10.2023 подані позивачем та відповідачем-1 на адресу електронної пошти суду клопотання та лист повернуто без розгляду.

Відповідачі 1 та 2 у підготовче засідання 24.10.2023 не з`явилися.

Станом на 24.10.2023 відповідач-1 та відповідач-2 вимоги ухвали суду № 910/12440/23 від 26.09.2023 не виконали, пояснень щодо неможливості подати витребуваний документ не подали.

Ухвалою Господарського процесуального кодексу України № 910/12440/23 від 24.10.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 07.11.2023; вдруге у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковент» оригінал договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01-1 від 16.09.2021.

24.10.2023 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про вступ у справу в якості представника.

31.10.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 06.11.2023 представник позивача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

31.10.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

01.11.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

07.11.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про задоволення клопотання позивача про призначення експертизи та застосування ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі 1 та 2 у підготовче засідання 07.11.2023 не з`явилися.

Станом на 07.11.2023 відповідач-1 та відповідач-2 вимоги ухвали суду № 910/12440/23 від 24.10.2023 не виконали, пояснень щодо неможливості подати витребуваний документ не подали.

07.11.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки документ, який має бути предметом експертного дослідження, відповідачами не поданий.

07.11.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.11.2023.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 07.11.2023 було направлено на адресу відповідача-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600059083888 та на адресу електронної пошти fkkrame@gmail.com; на адресу відповідача-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600059084078 та на адресу електронної пошти covent@ukr.net.

Відповідачі 1 та 2 ухвалу суду від 07.11.2023 не отримали, оскільки 12.12.2023 та 18.12.2023 конверти (відправлення 0600059083888 та 0600059084078) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресатам.

28.11.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про визнання явки учасників справи обов`язковою.

28.11.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», а також в судовому засіданні, подано клопотання про тимчасове вилучення доказів для дослідження.

Відповідачі 1 та 2 в судове засідання 28.11.2023 не з`явилися.

28.11.2023 позивачем в судовому засіданні заявлено усне клопотання про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження.

28.11.2023 у судовому засіданні постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження.

28.11.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.12.2023.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 28.11.2023 було направлено на адресу відповідача-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600065193369 та на адресу відповідача-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600065194268.

Відповідачі 1 та 2 ухвалу суду від 28.11.2023 не отримали, оскільки 05.01.2024 конверти (відправлення 0600065193369 та 0600065194268) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресатам.

05.12.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про визнання причин не прибуття представника позивача в судове засідання поважними та розглянути подане позивачем клопотання про примусове вилучення доказів без участі представника.

Позивач, відповідачі 1 та 2 в судове засідання 05.12.2023 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12440/23 від 05.12.2023 відкладено судове засідання на 19.12.2023.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 05.12.2023 було направлено на адресу відповідача-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600067199224 та на адресу відповідача-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600067199453.

Відповідачі 1 ухвалу суду від 05.12.2023 не отримав, оскільки 05.01.2024 конверт (відправлення 0600067199224) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 30.12.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

19.12.2023 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, про залишення без розгляду клопотання позивача про тимчасове вилучення доказів.

Позивач в судовому засіданні 19.12.2023 позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідачі 1 та 2 в судове засідання 19.12.2023 не з`явилися.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.

В судовому засіданні 19.12.2023, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковент» (постачальник, відповідач-2) укладено контракт № UA-AR-RF-201 (далі - контракт № UA-AR-RF-201).

Відповідно до п. 1.1 контракту № UA-AR-RF-201 його предметом є комплект обладнання для утримання батьківського стада бройлера птахомісць (товар), далі - обладнання, повне найменування якого, кількість та асортимент (номенклатура) відображено в додатку № 1 до даного контракту (ч. 2 ст. 266 ГК України). Обладнання (товар) поставляється покупцеві партією (партіями) за цінами, найменуванням, у кількості та асортименті, у відповідності до додатку № 1 цього контракту.

Згідно з п. 1.2 контракту № UA-AR-RF-201 в порядку та на умовах, визначених у цьому контракті, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити, згідно з умовами цього контракту: 1 (один) комплект обладнання відображеному в додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно Специфікації № 1, що є додатком № 1 до контракту № UA-AR-RF-201, постачальник мав поставити комплект обладнання для утримання батьківського стада бройлера, буд № 1 у кількості 1 шт., вартістю 55.955,00 Євро.

24.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковент» (постачальник, відповідач-2) укладено контракт № UA-AR-RF-202 (далі - контракт № UA-AR-RF-202).

Відповідно до п. 1.1 контракту № UA-AR-RF-202 його предметом є комплект обладнання для утримання батьківського стада бройлера птахомісць (товар), далі - обладнання, повне найменування якого, кількість та асортимент (номенклатура) відображено в додатку № 1 до даного контракту (ч. 2 ст. 266 ГК України). Обладнання (товар) поставляється покупцеві партією (партіями) за цінами, найменуванням, у кількості та асортименті, у відповідності до додатку № 1 цього контракту.

Згідно з п. 1.2 контракту № UA-AR-RF-202 в порядку та на умовах, визначених у цьому контракті, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити, згідно з умовами цього контракту: 1 (один) комплект обладнання відображеному в додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до Специфікації № 1 від 24.02.2020 та Специфікація № 2 від 24.02.2020 до контракту № UA-AR-RF-202 постачальник мав поставити комплект обладнання для утримання батьківського стада бройлера, буд. № 2 вартістю 73.136,83 Євро та комплект обладнання для утримання батьківського стада бройлера, буд. № 3 вартістю 73.136,83 Євро.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за контрактами № UA-AR-RF-201 та № UA-AR-RF-202 від 24.02.2020 щодо повної та своєчасної поставки обумовленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача-1 неустойки у загальній сумі 296.568,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/700/22 від 20.04.2022, яке набрало законної сили, позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» 112.298,38 грн неустойки та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.684,48 грн; в іншій частині вимог в позові відмовлено.

23.05.2022 на примусове виконання рішення № 910/700/22 від 20.04.2022 Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ.

15.07.2022 Солом`янським відділом державної виконавчої служби у міста Києві відкрито виконавче провадження № 69377926 з примусового виконання наказу № 910/700/22 від 23.05.2022 та наразі не виконано.

09.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковент» (постачальник, відповідач-2) укладено контракт № UA-AR-RF-203 (далі - контракт № UA-AR-RF-203).

Відповідно до п. 1.1 контракту № UA-AR-RF-203 його предметом є товар, повне найменування якого, кількість та асортимент (номенклатура) відображено в додатку № 1 до даного контракту (ч. 2 ст. 266 ГК України). Товар поставляється покупцеві партією (партіями) за цінами, найменуванням, у кількості та асортименті, у відповідності до додатку № 1 цього контракту.

Згідно з п. 1.2 контракту № UA-AR-RF-203 в порядку та на умовах, визначених у цьому контракті, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити, згідно з умовами цього контракту товар, який відображений в додатку № 1, котрий є невід`ємною частиною даного контракту.

У Специфікації № 1 від 09.07.2020 (додаток № 1 до контракту № UA-AR-RF-203) встановлено, що постачальник мав поставити товар, вартістю 63.041,91 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за контрактом № UA-AR-RF-203 від 09.07.2020 щодо своєчасної поставки обумовленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача-1 сплаченої ним попередньої оплати за товар в розмірі 63.041,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/122/22 від 13.10.2022, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» суму попередньої оплати у розмірі 63.041,91 грн та судовий збір у розмірі 2.270,00 грн.

03.01.2023 на примусове виконання рішення № 910/122/22 від 13.10.2022 Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ.

21.02.2023 Солом`янським відділом державної виконавчої служби у міста Києві відкрито виконавче провадження № 71062757 з примусового виконання наказу № 910/122/22 від 03.01.2023 та наразі не виконано.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковент» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» про стягнення заборгованості за неналежне виконання контракту № UA-AR-RF-201 від 24.02.2020 щодо оплати поставленого обладнання у розмірі 764.185,84 грн, з яких 548.918,58 грн основного боргу, 161.199,09 грн пені, 13.244,72 грн 3% річних, 40.823,45 грн інфляційних втрат.

01.02.2023 Господарським судом Черкаської області прийнято рішення у справі № 925/1285/21, яким частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Ковент» та стягнуто з ТОВ «Агро-Рось» 365.941,72 грн основної заборгованості, 19.900,94 грн пені, 8.689,83 грн 3% річних, 26.365,62 грн інфляційних втрат та 6.351,37 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням у справі № 925/1285/21 ТОВ «Агро-Рось» звернулося з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи № 925/1285/21 в суді апеляційної інстанції йому стало відомо про наявність правонаступника позивача у справі № 925/1285/21 ТОВ «Фінансова компанія «Крам`є», яким подано клопотання про заміну позивача ТОВ «Ковент» на ТОВ «ФК «Крам`є» мотивуючи його тим, що згідно договору факторингу № КРФ/2023/03/01-1 від 16.09.2021 (далі - договір факторингу) відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, шляхом відступлення на користь ТОВ «ФК «Крам`є» існуючих та майбутніх прав вимоги здійснення оплати щодо ТОВ «Агро-Рось» за договорами № UA-AR-RF 201 від 24.02.2020, № UA-AR-RF 202 від 24.02.2020, № UA-AR-RF 203 від 09.07.2020 та № UA-AGROG-20М від 03.08.2020 (далі - основні договори).

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача укладений між відповідачами договір факторингу є фіктивним, суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 925/1285/21 вбачається, що 28.06.2023 в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 був наданий на огляд суду оригінал договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01/1 від 16.09.2021. Також, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» надав суду належним чином засвідчену копію додаткової угоди № 1 до договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01/1 від 16.09.2021, яка була залучена до матеріалів справи № 925/1285/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 925/1285/21 здійснено заміну позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковент» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду № 925/1285/21 від 27.09.2023 зупинено апеляційне провадження у справі № 925/1285/21 до вирішення по суті та набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/12440/23.

Позивач у позовній заяві зазначає, що має сумніви щодо дати фактичного укладення договору факторингу, яка на думку позивача є набагато пізнішою, оскільки: він укладений 16.09.2021 в день звернення ТОВ «Ковент» до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Агро-Рось» (справа № 925/1285/21); про його існування заявлено у справі № 925/1285/21 лише в апеляційні інстанції; економічна недоцільність для відповідача-1 щодо дати набуття права вимоги лише 01.03.2023; відсутність договору факторингу у звітності відповідача-1, що подана до НБУ; відмінність умов договору факторингу від примірного договору про надання послуг з факторингу, що розміщений на сайті фактора - відповідача-1.

У зв`язку з цим ухвалами суду № 910/12440/23 від 26.09.2023 та від 24.10.2023 у відповідачів було витребувано оригінал договору факторингу, а позивачем в свою чергу подано клопотання про призначення судової технічної експертизи з метою встановлення давності його створення (надрукування, підпису та проставлення печаток).

Проте, з огляду на те, що відповідачами оригінал договору факторингу не надано судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.

З матеріалах справи наявна копія договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01/1 від 16.09.2021 (далі - договір факторингу, спірний договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковент» (клієнт, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» (фактор, відповідач-1).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу відповідач-2 відступає (передає) відповідачу-1 існуючі та майбутні права вимоги щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (далі - боржник) за договорами № UA-AR-RF-201 від 24.02.2020, № UA-AR-RF-202 від 24.02.2020, № UA-AR-RF-203 від 09.07.2020 та № UA-AGROG-20М від 03.08.2020 (далі - основні договори) у розмірі 6.626.839,19 грн, а відповідач-1 зобов`язується сплатити відповідачу-2 грошову суму 100.000,00 грн за наступним графіком: 10.000,00 грн у строк не пізніше 01.04.2023, 10.000,00 грн у строк не пізніше 01.09.2023; 80.000,00 грн у строк не пізніше 01.01.2024.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу за здійснення відповідачем-1 фінансування відповідача-2 останній сплачує відповідачу-1 винагороду в розмірі 1.000,00 грн шляхом перерахування на рахунок відповідача-1, вказаний у п. 8 даного договору у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання фінансування від відповідача-1.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу право вимоги вважається таким, що передане відповідачем-2 та переходить до відповідача-1 з 01.03.2023.

В матеріалах справи наявна копія додаткової угоди № 1 від 16.09.2021 до договору факторингу, згідно якої п. 1.3 договору факторингу викладено в наступній редакції: «Право вимоги за договорами № UA-AR-RF-201 від 24.02.2020, № UA-AR-RF-203 від 09.07.2020 та № UA-AGROG-20М від 03.08.2020 вважається таким, що передане відповідачем-2 та переходить до відповідача-1 з 01.03.2023, а за договором № UA-AR-RF-202 від 24.02.2020 - з моменту підписання договору факторингу.

Пунктом 1.4. договору факторингу передбачено, що з моменту, зазначеного у п. 1.3 цього договору, відповідач-1 набуває щодо ТОВ «Агро-Рось» прав кредитора у зобов`язаннях по основних договорах, що існують і не виконані ТОВ «Агро-Рось» на момент відступлення, у тому числі стосовно яких здійснюється примусове стягнення заборгованості у судовому порядку (в тому числі у процедурах банкротства) та/або у виконавчому провадженні, а також набуває право нараховувати та стягувати з ТОВ «Агро-Рось» штрафні та інші санкції, неустойку (штраф або пеню), проценти, комісію та інші передбачені договором та чинним законодавством суми за невиконання та/або неналежне виконання ТОВ «Агро-Рось» своїх основних зобов`язань.

Згідно з п. 3.1 договору факторингу відповідач-1 зобов`язаний сплатити відповідачу визначений у пункті 1.1 цього договору грошову суму.

Відповідно до п. 3.2 договору факторингу відповідач-2 зобов`язаний

- передати відповідачу-1 основні договори та інші документи в оригіналах на підтвердження наявності у ТОВ «Агро-Рось» зобов`язань, право вимоги виконання яких відступається згідно з цим договором;

- передати відповідачу-1 документи на підтвердження, що ТОВ «Агро-Рось» було проінформовано про набуття відповідачем-1 прав вимоги;

- на дату укладення договору відповідач-2 гарантує та засвідчує, що права вимоги належать відповідачу-2, відповідач-2 має право відступити право вимоги третім особам, в тому числі відповідачу-1, а також гарантує, що з моменту відступлення права вимоги за даним договором відповідач-2 не здійснюватиме дій, направлених на відчуження (платне чи безоплатне) права вимоги, що відступається по цьому договору будь-яким іншим особам;

- сплатити відповідачу-1 винагороду в розмірі, передбаченому п. 1.2 цього договору.

Згідно акту приймання-передачі до договору факторингу від 16.01.2021 вбачається, що відповідач-2 передав відповідачу-1 наступні документи щодо боржника ТОВ «Агро-Рось»: контракт № UA-AR-RF-201 від 24.02.2020, контракт № UA-AR-RF-203 від 09.07.2020, контракт № UA-AR-RF-203 від 09.07.2020 та договір на виконання монтажних робіт № UA-AGROG-20М від 03.08.2020.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Згідно положень статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина 3 статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що укладений між відповідачами договір за своєю правовою природою є договором факторингу.

Статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» надано визначення поняття

учасники ринку фінансових послуг - надавачі фінансових та супровідних послуг та їх об`єднання (у тому числі саморегулівні організації), клієнти.

фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором.

Отже, ТОВ «ФК «Крам`є», як фінансова компанія є учасником ринку фінансових послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» одним з видом фінансової послуги є факторинг.

Регулятором, який здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг клієнтам є Національний банк України або Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (п. 47 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Статтею 16 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» передбачено, що з метою виконання регулятивних та наглядових функцій Регулятор встановлює порядок формування та подання йому звітності (показників, звітних даних, інформації щодо діяльності надавача фінансових послуг, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформації щодо афілійованих осіб такого надавача фінансових послуг) (далі - регуляторна звітність), яка є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами господарювання, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Регулятор.

Отже, ТОВ «ФК «Крам`є» є учасником ринку фінансових послуг, на якого покладені певні обов`язки при наданні ним фінансових послуг, в тому числі передбачений порядок формування та подання звітності.

Відповідно до Правил складання та подання звітності учасниками ринку небанківських фінансових послуг до Національного банку України, затверджених постановою № 123 від 25.11.2021 (далі - Правила) учасник ринку небанківських фінансових послуг, в тому числі фінансова компанія, подає дані звітності відповідно до зазначених Правил для забезпечення виконання Національним банком України регулятивних та наглядових функцій за діяльністю учасників ринку небанківських фінансових послуг.

Додатком 5 до Правил передбачено, що до НБУ подається наступна інформація показників звітності, а саме:

Файл LR1 з даними про обсяг та кількість укладених та виконаних договорів з надання фінансових послуг подається квартально: за I, II, III квартали - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, за IV квартал - не пізніше 28 лютого, наступного за звітним кварталом

Файл LR4 з даними про укладені та виконані договори факторингу, інформація про рух обсягу дебіторської заборгованості, набутої за договорами факторингу подається квартально: за I, II, III квартали - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, за IV квартал - не пізніше 28 лютого, наступного за звітним кварталом.

24.04.2023 адвокатом ТОВ «Аго-Рось» надіслано адвокатський запит № 24/04-2 до ТОВ «ФК «Крам`є» про надання інформації з приводу включення (не включення) договору факторингу в звітність, подану до НБУ у вигляді файлу LR1 з показниками звітності, що подаються до Національного банку України у форматі XML відповідно до додатку 5 до Правил складання та подання звітності учасниками ринку небанківських фінансових послуг до НБУ (пункт 19 розділу II) починаючи з 16.09.2021 та у вигляді файлу LR4 з показниками звітності, що подаються до Національного банку України у форматі XML відповідно до додатку 5 до Правил складання та подання звітності учасниками ринку небанківських фінансових послуг до НБУ (пункт 19 розділу II) починаючи з 16.09.2021.

У відповідь ТОВ «ФК «Крам`є» з посиланням на необґрунтованість адвокатського запиту ухилилося від надання відповіді.

З аналогічним адвокатським запитом № 01/05-1 від 01.05.2023 представник ТОВ «Агро-Рось» звернувся до Національного банку України, який у своїй відповіді за № 21-0013/31217 від 04.05.2023 надало файли з показниками фінансової звітності LR1 «Дані про обсяг та кількість укладених та виконаних договорів з надання фінансових послуг» ТОВ «ФК «Крам`є» за 4 квартал 2021 року та за 1 квартал 2022 року та LR4 «Дані про укладені та виконані договори факторингу, інформація про рух обсягу дебіторської заборгованості, набутої за договорами факторингу» ТОВ «ФК «Крам`є» за 4 квартал 2021 року.

Разом з цим Національний банк України повідомив, що відповідно до файлу з показниками звітності LR4 «Дані про укладені та виконані договори факторингу, інформація про рух обсягу дебіторської заборгованості, набутої за договорами факторингу» показник «загальна сума вимог за договорами за звітний період» у звітності за 4 квартал 2021 року ТОВ «ФК «Крам`є» не відображено.

Відповідно до пункту 33 розділу IV Правил № 123, учасник ринку небанківських фінансових послуг за потреби подання файла згідно з вимогами колонки 6 додатка 5 до цих Правил та якщо немає інформації для формування показників у файлі подає до Національного банку нульовий файл.

ТОВ «ФК «Крам`є» за 3 квартал 2021 року подано до Національно банку нульові файли із показниками звітності LR1 «Дані про обсяг та кількість укладених та виконаних договорів з надання фінансових послуг» та LR4 «Дані про укладені та виконані договори факторингу, інформація про рух обсягу дебіторської заборгованості, набутої за договорами факторингу».

Отже, не відображення у фінансовій звітності ТОВ «ФК «Крам`є», що подається до Національного банку України ні в ІІІ ні в ІV кварталах 2021 року, ні в І кварталі 2022 року договору факторингу дає обґрунтовані підстави вважати, що цей договір не був укладений між ТОВ «ФК «Крам`є» та ТОВ «Ковент» 16.09.2021.

Посилання позивача в обґрунтування укладення договору факторингу пізніше ніж у зазначену в ньому дату на те, що зміст укладеного між відповідачами договору факторингу є відмінним від редакції примірного договору про надання послуг з факторингу, який розміщений на вебсайті відповідача-1, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Відповідно до п. 11 Положення про порядок розкриття інформації небанківськими фінансовими установами, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 114 від 05.11.2021 надавач фінансових послуг опубліковує на власному веб-сайті публічні частини договорів приєднання та/або примірні/типові договори про надання клієнтам кожного виду фінансових послуг (за наявності).

Так, дійсно на веб-сайті ТОВ «ФК «Крам`є» розміщено примірний договір про надання послуг з факторингу, редакція якого є відмінною від змісту договору факторингу, однак згідно інформації з веб-сайту ТОВ «ФК «Крам`є» вбачається, що редакцію розміщеного на ньому примірного договору створено 24.10.2022, тобто пізніше ніж датовано спірний договір факторингу.

Другим аргументом, що ставить під сумнів укладення договору факторингу датою, визначеною договором є його економічно недоцільні умови щодо переходу права вимоги, які передбачають набуття прав вимоги ТОВ «ФК «Крам`є» до ТОВ «Агро-Рось» через майже півтора року після дати укладення договору факторингу, а саме з 01.03.2023 без розумного пояснення такого відтермінування строків. Всі розрахунки між сторонами договору факторингу також мають відбутися після 01.03.2023.

Згідно п. 1.3.4 Правил надання послуг з факторингу, затверджених наказом 1-ОД від 26.01.2021 ТОВ «ФК «Крам`є», що розміщені на вебсайті останнього, фінансові послуги факторингу - це сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

1) фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Дані Правила відповідають визначенню, що наведено у п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2024 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231».

Тобто факторинг - це фінансова послуга, метою якої є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що нелогічним та нераціональним для фінансової компанії є укладати 16.09.2021 договір факторингу з умовою про відтермінування переходу прав вимоги на півтора року до 01.03.2023, якщо жодні обмеження для реалізації права вимоги відсутні.

Також економічно недоцільними є умови щодо одержання ТОВ «Ковент» за передачу ним ТОВ «ФК «Крам`є» права вимоги до ТОВ «Агро-Рось» за основними договорами в розмірі 6.626.839,19 грн фінансування лише в розмірі 100.000,00 грн, тим самим значно зменшивши розмір своїх активів.

Суд відзначає, що відповідач-2 був обізнаний про наявність даного спору в суді, оскільки ним 18.08.2023 було отримано ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.08.2023, проте останнім не подано своїх заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин.

Також слід зазначити, що відповідачем-2 не підтверджено вчинення дій, які б свідчили про виконання умов договору факторингу, зокрема не подано доказів, що відповідач-2 повідомив боржника - ТОВ «Агро-Рось» про набуття відповідачем-1 прав вимоги; не подано доказів здійснення виплат відповідачем-1 відповідачу-2 за договором факторингу у визначені ним строки.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

У даній справі позивач не є стороною укладеного між відповідачами договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01-1 від 16.09.2021 і оспорює його як заінтересована особа, у зв`язку з чим підлягає встановленню, яким чином наслідки такого договору вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Позивачем доведено суду належними та допустимим доказами, що обидві сторони, вчиняючи оспорюваний договір факторингу заздалегідь одночасно мали намір та умисел його не виконувати, а також не доведено те, що сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків за ним.

У вирішенні питання щодо недійсності правочину серед іншого необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав (Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.04.2021 у справі № 903/741/19).

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У будь якому випадку, сторони договору факторингу № КР/Ф/2023/03/01-1 від 16.09.2021 не могли вирішувати свої відносини без урахування прав та законних інтересів боржника за основними договорами - позивача, права якого базуються на цих договорах.

Натомість учасники договору факторингу врегулювали на власний розсуд власні правовідносини без врахування прав та інтересів позивача, вчинивши договір з метою уникнення виконання судових рішень, що набрали законної сили про стягнення боргу на користь ТОВ «Агро-Рось».

Внаслідок укладення відповідачами спірного договору факторингу позивача позбавлено можливості, при достатності підстав, здійснення зарахування однорідних вимог з відповідачем-2, що виникли на підставі основних договорів; натомість у позивача виникає обов`язок з виконання зобов`язань іншій особі відповідачу-1 при цьому позивач не має змоги задовольнити свої вимоги (рішення у справах № 910/122/22 та № 910/700/22 не виконуються), що в свою чергу призведе до понесення збитків позивачем.

У судовій практиці відомі фраудаторні правочини - правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредитора.

Загальної норми, яка безпосередньо би встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Враховуючи, що учасники цивільних відносин (сторони спірного договору) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір факторингу) використано відповідачами з метою позбавлення позивача права на можливість здійснення зарахування однорідних вимог; встановлені судом обставини дозволяють зробити висновок, що оспорюваний договір факторингу є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду позивачу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено що договір факторингу № КР/Ф/2023/03/01-1 від 16.09.2021, вчинено на шкоду позивачу, зокрема, вчинено з порушенням приписів ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійним, а відтак заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасника судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються порівну на відповідачів.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір факторингу № КР/Ф/2023/03/01-1 від 16.09.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковент» недійсним.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Крам`є» (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, 93, офіс 315, код ЄДРПОУ 44094234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (20751, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Ташлик, вул. Б.Хмельницького, 103, код ЄДРПОУ 30929025) 1.342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковент» (03035, м. Київ, вул. Солом`янська площа, 2, офіс 906, код ЄДРПОУ 43554996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (20751, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Ташлик, вул. Б.Хмельницького, 103, код ЄДРПОУ 30929025) 1.342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.01.2024.

СуддяВ.В. Сівакова