Рішення

від 22.01.2024 по справі 910/8854/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2024Справа № 910/8854/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2; ідентифікаційний код: 32057388)

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

про стягнення 92 284,03 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення 92 284,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3384/22 від 13.12.2022, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 81031,20 грн інфляційних втрат та 11252,83 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

21.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

26.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2002 між ТОВ "СКБ "Лукулл" (клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) було укладено Договір № 1014 на здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України.

Договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами (п. 7.1 Договору).

На підставі даного договору позивачу були відкриті рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

28.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк" було переведено кошти в сумі 2 496,06 грн відповідно до меморіального ордера № Е052L0G18 без повідомлення про це позивача, якому належать вказані грошові кошти. У реквізитах призначення платежу зазначеного меморіального ордера відповідачем було зазначено: "Сальдо счета согласно приказа 6695879".

Також 28.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк" було переведено кошти в сумі 297 743,93 грн відповідно до меморіального ордера № Е0528L07WD без повідомлення про це позивача, якому належать вказані грошові кошти. У реквізитах призначення платежу зазначеного меморіального ордера відповідачем було зазначено: "Сальдо счета согласно приказа 6695879".

01.12.2017 позивач звернувся до відповідача із Заявою № 27 про перерахування коштів в сумі 297 743,93 грн на його актуальний рахунок у зв`язку зі зміною місця реєстрації.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із Заявою № 01 від 28.01.2020 про перерахування коштів в сумі 297 743,93 грн на його актуальний рахунок у зв`язку зі зміною місця реєстрації.

У відповіді № 20.1.0.0.0/7-200206/8819 від 20.03.2020 відповідач повідомив, що будь-який борг перед ТОВ "СКБ "Лукулл" у ПАТ КБ "Приватбанк" відсутній.

14.01.2022 позивач звернувся до відповідача із Заявою від 13.01.2022 про надання інформації про здійснені операції з перерахунку коштів за меморіальними ордерами № Е052L0G18 та № Е0528L07WD від 28.05.2014.

Крім того, 14.01.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 1 від 13.01.2022, в якому вимагав здійснити перерахунок коштів у загальній сумі 300 239,99 грн (2 496,06 грн + 297 743,93 грн) на актуальні рахунки.

Однак відповідач відмовив у виплаті коштів у сумі 300 239,99 грн, що підтверджується відповіддю № 20.1.0.0.0/7-220118/27312 від 21.01.2022.

Наведені обставини встановлені судом під час розгляду справи № 910/3384/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ "Лукулл" до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон", про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/3384/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл" було задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 300239,99 грн заборгованості, 59889,73 грн інфляційних втрат, 27046,28 грн 3% річних та 5807,64 грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення 10.04.2023 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.05.2023 було відкрито виконавче провадження № 71746418 з виконання наказу, виданого 10.04.2023 Господарським судом міста Києва у справі №910/3384/22.

11.05.2023 Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано платіжну інструкцію № НОМЕР_3/1/1 від 11.05.2023 на списання коштів з рахунку Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з метою стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_3 в сумі 549 780,08 грн, з виконання, зокрема, наказу, виданого 10.04.2023 Господарським судом міста Києва у справі №910/3384/22.

17.05.2023 з кореспондентського рахунку відповідача, відкритого в Національному банку України, було списано 549 780,08 грн із призначенням платежу: "Спис по зведеному виконавчому провадженню НОМЕР_3 зг виконавчих документів. Стягувач-Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ(м.Київ), код ID НБУ 322313".

Відповідно до платіжної інструкції № 1870 від 26.05.2023 органом державної виконавчої служби було перераховано на рахунок позивача 392 983,64 грн, стягнутих з відповідача в межах виконавчого провадження № 71746418.

З огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/3384/22, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 81031,20 грн інфляційних втрат та 11252,83 грн 3% річних.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача 81031,20 грн інфляційних втрат та 11252,83 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість за Договором, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/3384/22 за період від 24.02.2022 (наступний день після припинення нарахування у цій справі) до 25.05.2023 (день фактичного виконання рішення суду).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що він є неналежним відповідачем у цьому спорі з огляду на укладення ним з ТОВ "ФК "Фінілон" Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 та переведення на останнього боргу за зобов`язаннями банку щодо виплати коштів за Договором № 1014 на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 11.06.2002, укладеним між позивачем та відповідачем.

Крім того відповідач зазначає, що фактичне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/3384/22 відбулось 17.05.2023, тобто у день, коли грошові кошти були списані з його кореспондентського рахунку, відкритого в Національному банку України, у зв`язку з чим відповідач заперечує проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.05.2023 по 25.05.2023 та надає свій контррозрахунок.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/3384/22, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарсько суду від 20.03.2023, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують склад сторін у спорі та наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем.

З урахуванням викладеного у твердженнях відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у цій справі, суд вбачає намагання домогтися повторного розгляду спору та ухвалення нового рішення, що свідчить про порушення принципу res judicata (принцип остаточності рішення).

Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.

Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/3384/22 було виконано із простроченням, то в цьому випадку приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню за весь час прострочення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо визначення моменту виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Зазначені норми закону кореспондуються із положеннями абзаців 2, 4 пункту 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, згідно з якими у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні. Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою органу державної виконавчої служби невідкладно після отримання розпорядження державного виконавця.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 73 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", примусове списання (стягнення) - це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про платіжні послуги" ініціатором платіжної операції може бути стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів, - у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) - у випадках, передбачених Податковим кодексом України. Стягувач має право надавати платіжну інструкцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18 дійшов висновку, що виконавець, хоча й від імені держави, однак діє саме в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього. Тобто стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає "отримувачем" таких коштів. Враховуючи наведене, моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2023 державним виконавцем було надано платіжну інструкцію № НОМЕР_3/1/1 від 11.05.2023 на списання коштів з рахунку Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з метою стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_3 в сумі 549 780,08 грн, з виконання, зокрема, наказу, виданого 10.04.2023 Господарським судом міста Києва у справі №910/3384/22, а 17.05.2023 відбулось списання вказаної суми грошових коштів з кореспондентського рахунку відповідача, відкритого в Національному банку України, та їх зарахування на рахунок державної виконавчої служби з обліку депозитних сум.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, датою фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/3384/22 є 17.05.2023, про що слушно зауважує відповідач, а тому відсутні правові підстави для застосування до нього відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 17.05.2023 по 25.05.2023.

Правова позиція про те, що день фактичної сплати не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, є сталою та неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду (постанови від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 10.12.2019 у справі № 912/2750/18, від 14.09.2022 у справі № 758/2186/20).

За підрахунком суду, розмір 3% річних за період з 24.02.2022 (наступний день після припинення нарахування у справі № 910/3384/22) по 16.05.2023 (день, що передує виконанню судового рішення) складає 11 030,73 грн.

Перевіривши надані сторонами розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, а наданий відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат містить арифметичну помилку, відтак позовні вимоги в цій часині підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 11 030,73 грн та інфляційні втрати в розмірі 81 031,20 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 677,54 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 6,46 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2; ідентифікаційний код: 32057388) 3% річних в розмірі 11 030 (одинадцять тисяч тридцять) грн 73 коп., інфляційні втрати в розмірі 81 031 (вісімдесят одна тисяча тридцять одна) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6,46 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.01.2024

Суддя О.В. Нечай