Постанова

від 20.03.2024 по справі 910/8854/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа№ 910/8854/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024

у справі № 910/8854/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення 92 284,03 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі - відповідач) про стягнення 92 284,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3384/22 від 13.12.2022, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 81 031,20 грн інфляційних втрат та 11 252,83 грн 3% річних.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл" 3% річних в розмірі 11 030 грн 73 коп., інфляційні втрати в розмірі 81 031 грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 677 грн 54 коп. В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати розподілено пропорційно задоволеним вимогам.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" 29.01.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти її до розгляду, відкрити апеляційне провадження, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 скасувати в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/8854/23, розгляд якої призначено у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

13.02.2024 через Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який в порядку ст. 263 ГПК України судом апеляційної інстанції прийнято до спільного з апеляційною скаргою розгляду.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що банк є належним відповідачем у справі про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих та присуджених до стягнення рішенням суду у справі № 910/3384/22. Оскільки, виходячи зі змісту положень частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.

Однак, за доводами скаржника, з огляду на існування доказів факту переведення грошових коштів, які розміщувалися на банківських рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на рахунки ТОВ "ФК "Фінілон", які банком були надані в суді першої інстанції, беззаперечним є факт переведення коштів позивача з первісного боржника за зобов`язанням (ПАТ КБ "ПриватБанк") на нового боржника (ТОВ "ФК "Фінілон"), який і мав бути належним відповідачем у справі № 910/8854/23, оскільки з 17.11.2014 банк не може та не несе жодних зобов`язань з повернення цих коштів позивачу.

До того ж, апелянт зазначив, що станом на день подання даної апеляційної скарги - відсутні будь-які судові рішення, в яких було би встановлено інше та таке, що спростовує наявну інформацію та розміщені банком повідомлення на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" та доводить що така інформація може бути недостовірною. Отже, будь-яка особа може у будь-який час ознайомитися з будь-якою редакцією Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті банку, щодо надання (отримання) будь-якої банківської послуги.

Окрім цього, апелянт зазначив про необхідність врахування практики Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 23.12.2021 у справі № 910/13/21. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, та зазначає наступне. Так, основним аргументом апелянта є те, що на його думку, належним відповідачем у даній справі є ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки на підставі договору про переведення боргу від 17.11.2014 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», відповідно до якого обов`язок щодо повернення коштів перейшло до ТОВ «ФК «Фінілон».

Однак, за доводами позивача, відповідачем взагалі проігноровано обставини, що вже в судовому порядку встановлено, що саме Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» є належним відповідачем та несе відповідальність перед клієнтом за спірним договором.

Так, вказане встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі № 910/3384/22, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023. Ухвалою Верховного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 910/3384/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 910/3384/22.

А тому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги через необґрунтованість.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.06.2002 між ТОВ "СКБ "Лукулл" (клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) було укладено договір № 1014 на здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України.

Договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами (п. 7.1 договору).

На підставі даного договору позивачу були відкриті рахунки № 26007443347011 та № 26052443347011.

28.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк" було переведено кошти в сумі 2 496,06 грн відповідно до меморіального ордера № Е052L0G18 без повідомлення про це позивача, якому належать вказані грошові кошти. У реквізитах призначення платежу зазначеного меморіального ордера відповідачем було зазначено: "Сальдо счета согласно приказа 6695879".

Також 28.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк" було переведено кошти в сумі 297 743,93 грн відповідно до меморіального ордера № Е0528L07WD без повідомлення про це позивача, якому належать вказані грошові кошти. У реквізитах призначення платежу зазначеного меморіального ордера відповідачем було зазначено: "Сальдо счета согласно приказа 6695879".

01.12.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 27 про перерахування коштів в сумі 297 743,93 грн на його актуальний рахунок у зв`язку зі зміною місця реєстрації.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою № 01 від 28.01.2020 про перерахування коштів в сумі 297 743,93 грн на його актуальний рахунок у зв`язку зі зміною місця реєстрації.

У відповіді № 20.1.0.0.0/7-200206/8819 від 20.03.2020 відповідач повідомив, що будь-який борг перед ТОВ "СКБ "Лукулл" у ПАТ КБ "Приватбанк" відсутній.

14.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.01.2022 про надання інформації про здійснені операції з перерахунку коштів за меморіальними ордерами № Е052L0G18 та № Е0528L07WD від 28.05.2014.

Крім того, 14.01.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 1 від 13.01.2022, в якому вимагав здійснити перерахунок коштів у загальній сумі 300 239,99 грн (2 496,06 грн + 297 743,93 грн) на актуальні рахунки.

Однак відповідач відмовив у виплаті коштів у сумі 300 239,99 грн, що підтверджується відповіддю № 20.1.0.0.0/7-220118/27312 від 21.01.2022.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача 81031,20 грн інфляційних втрат та 11252,83 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість за договором, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/3384/22 за період від 24.02.2022 (наступний день після припинення нарахування у цій справі) до 25.05.2023 (день фактичного виконання рішення суду).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Стаття 11 ЦК України відносить до підстав виникнення цивільних прав і обов`язків завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Щодо доводів апелянта відносно того, що суд першої інстанції помилково зазначив, що саме банк має бути відповідачем у даній справі, тоді як, за доводами скаржника, відповідачем має бути ТОВ «ФК «Фінілон», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/3384/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Лукулл" було задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 300239,99 грн заборгованості, 59889,73 грн інфляційних втрат, 27046,28 грн 3% річних та 5807,64 грн витрат по сплаті судового збору. На виконання зазначеного рішення 10.04.2023 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

При цьому, суд в указаній справі дійшов наступних висновків: «відхиляються аргументи Банку стосовно переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» зі згоди клієнта, який не надав своїх заперечень на виконання вимог пункту 1.1.7 «Додаткові положення» Умов та Правил надання банківських послуг, за принципом мовчазної згоди. Оскільки відповідачем не наведено жодного доказу того, що ТОВ «СКБ «Лукулл» підписало якийсь формуляр чи заяву тощо, які б визначали приєднання позивача до договору приєднання у формі Умов. Також відповідач не надав доказів того, що Умови регулюють відносини за договором №1014 від 11.06.2002 та є його частиною. Відповідач не наводить посилання на жоден пункт договору №1014 від 11.06.2002, з якого б слідувало, що Умови є його частиною.

А тому, зважаючи на те, що Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СКБ «Лукулл» надало згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» (мала відповідну волю), колегія суддів доходить висновку про те, що саме Банк є боржником за договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування №1014 від 11.06.2022 та належним відповідачем у справі». А тому стягнув з відповідача 300 239,99 грн - основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 59 889,73 грн за період з березня 2019 року по лютий 2022 року та 3% річних у розмірі 27 046,28 грн за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, нарахованих на загальну суму боргу 300 239,99 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що преюдиційність обставин - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що обставини справи, встановлені рішенням Господарським судом міста Києва у рішенні від 13.12.2022 у справі № 910/3384/22 і в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Таким чином, відхиляються доводи скаржника щодо того, що відповідачем у даній справі має бути ТОВ «ФК «Фінілон» через зазначене вище.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.05.2023 було відкрито виконавче провадження № 71746418 з виконання наказу, виданого 10.04.2023 Господарським судом міста Києва у справі №910/3384/22.

11.05.2023 Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано платіжну інструкцію № 60933345/1/1 від 11.05.2023 на списання коштів з рахунку Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з метою стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню № 60933345 в сумі 549 780,08 грн, з виконання, зокрема, наказу, виданого 10.04.2023 Господарським судом міста Києва у справі №910/3384/22.

17.05.2023 з кореспондентського рахунку відповідача, відкритого в Національному банку України, було списано 549 780,08 грн із призначенням платежу: "Спис по зведеному виконавчому провадженню № 60933345 зг виконавчих документів. Стягувач-Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ), код ID НБУ 322313".

Відповідно до платіжної інструкції № 1870 від 26.05.2023 органом державної виконавчої служби було перераховано на рахунок позивача 392 983,64 грн, стягнутих з відповідача в межах виконавчого провадження № 71746418.

Таким чином, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/3384/22, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 81 031,20 грн інфляційних втрат та 11 252,83 грн 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, в якій зазначено наступне. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду з його частковою обґрунтованістю.

Таким чином, правомірним є стягнення саме 3% річних за період з 24.02.2022 (наступний день після припинення нарахування у справі № 910/3384/22) по 16.05.2023 (день, що передує виконанню судового рішення) складає 11 030,73 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 81 031,20 грн за вказаний період.

Суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні доводи скаржника про необхідність врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.12.2021 у справі № 910/13/21. Так, обставини даної справи не є релевантні обставинам вказаної справи, зокрема, щодо наявності преюдиційних обставин, які мають бути враховані судом. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України.

Таким чином, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - залишити без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог в задоволеній частині.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/8854/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/8854/23 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/8854/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім