Рішення

від 10.01.2024 по справі 914/2489/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 914/2489/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області

в інтересах держави в особі

позивача: Львівської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс»

про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 439 159,22 грн.,

представники:

прокурор: Леонтьєва Н.Т.,

позивача: Ковела М.В., Трофимчук Д.В.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

Керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс» про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди землі №Ф-3130 від 25.06.2019 року у сумі 439 159,22 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.09.2023р. від позивача на адресу суду надійшов відзив у справі (вх.№21902/23).

11.09.2023р. від позивача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх.№21904/23).

29.09.2023р. від прокурора через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на додаткові письмові пояснення позивача у справі (вх.№23717/23).

Враховуючи наказ голови суду №05-13/52 від 16.10.2023р. про надання судді Щигельській О.І. відпустки з зв`язку з вагітністю та пологами з 14.10.2023р. по 16.02.2024р., Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №359 від 17.10.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/2489/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023р., справу №914/2489/23 передано для розгляду судді Король М.Р.

19.10.2023р. суд постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти справу до розгляду, підготовче засідання призначити на 08.11.2023р.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

19.10.2023р. від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№25376/23).

19.10.2023р. від позивача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх.№25373/23).

29.11.2023р. від відповідача на електронну адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх.№29225/23).

29.11.2023р. в підготовчому засіданні представником позивача було заявлено про те, що прокурором у позовній заяві не було доведено підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів Львівської міської ради, відтак усно заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

06.12.2023р. в підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання Львівської міської ради про залишення позову без розгляду, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.12.2023р.

Відтак, щодо дотримання прокурором при зверненні до суду з позовом в інтересах держави вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини четвертої статті 53 ГПК України, то суд надав правову оцінку обгрунтованості підстав позову прокурора в ухвалі суду від 06.12.2023р. у даній справі.

13.12.2023р. від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення у справі (вх.№4988/23).

Позиція прокурора:

Позовна заява обгрунтована тим, що всупереч взятих на себе договірних зобов`язань за договором оренди землі, відповідач не сплатив орендну плату, яка станом на 28.04.2023р. становила 439 159,22 грн.

Позиція позивача:

Позивач позовні вимоги у додаткових письмових поясненнях не підтримав.

Вважає доводи прокурора про те, що прокуратурою встановлено факт нездійснення захисту прав та інтересів Львівської міської ради є передчасними. Тобто, за твердженням позивача, вищезазначене свідчить про неповне виконання прокурором положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та передчасне звернення із позовом у даній справі.

Однак, у поданому відзиві, висловлено позицію щодо підтримання позовних вимог.

Позиція відповідача:

Відповідач вважає, що сума боргу, що заявлена прокурором до стягнення, є меншою, і станом на 29.11.2023р. складає 379 159,22 грн., оскільки у період після 01.08.2023р. до 29.11.2023р. відповідачем було сплачено 60 000,00 грн. орендної плати по Договору оренди землі від 25.06.2019р., що стверджується платіжними інструкціями №1887 від 21.08.2023р. на суму 20 000,00 грн. та №1922 від 04.09.2023р. на суму 40 000,00 грн.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

25.06.2019р. ухвалою Львівської міської ради №4980 затверджено ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано земельну ділянку, площею 1,5830 га на вул.Трускавецькій - вул.Академіка Я.Підстригача (кадастровий номер 4610136900:09:004:0007) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, наземним паркінгом, дошкільним навчальним закладом, трансформаторною підстанцією (код КВЦПЗ 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

25.06.2019р. між Львівської міською радою (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) з кадастровим номером 4610136900:09:004:0007, загальною площею 1,5830 га, яка розташована за адресою: м. Львів, на вул. Трускавецькій - вул. Академіка Я. Підстригача для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, наземним паркінгом, дошкільним навчальнимзакладом,трансформаторноюпідстанцією.

Акт приймання-передачі земельної ділянки підписано сторонами Договору 25.06.2019р.

Вказаний Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Львівській міській раді 25.06.2019р. за № Ф-3130.

Відповідно до п.п. 3.5 Договору, на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19 854 619,20 грн.

Згідно із п.9 Договору «Орендна плата»: орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі, що складає 1 092 004,06 грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється із урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.10 Договору).

Пункт 8 Договору «Строк дії договору» передбачає, що договір укладено на 10 років до 25 квітня 2029 року. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

За інформацією Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради від 02.08.2023р. за №2201-вих-95296 у відповідача наявний податковий борг з орендної плати за землю в сумі 439 159,22 грн.

Вказана заборгованість сформувалась протягом 2023 року, починаючи з 01.01.2023р.

Як стверджує прокурор, Орендар не виконує взяті на себе за Договором від 25.06.2019р. зобов`язання, а саме не сплачує Орендодавцю передбачену Договором орендну плату, що стало підставою для заявлення позовної вимоги про стягнення заборгованості згідно Договору оренди землі від 25.06.2019р. в сумі 439 159,22 грн.

Заслухавши доводи учасників справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 627 та статтею 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

За змістом частини 9 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

-об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

-дата укладення та строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Судом встановлено, що відповідач у порядку та на підставах визначених наведеним правовими нормами отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка належить до комунальної власності. Правовідносини з користування цієї земельною ділянкою орендар та орендодавець урегулювали шляхом укладення договору оренди, у якому між ними досягнуто згоди з усіх істотних умов для такого виду договору, зокрема, визначено права та обов`язки сторін, строки, розмір та порядок внесення орендної плати, а також підстави та наслідки припинення договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 287.1. статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як слідує з матеріалів справи, вказаний договір оренди землі зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2019р., про що внесено запис про інше речове право за номером 32157748.

Отже, право оренди вказаної земельної ділянки, а також права та обов`язки Орендаря у ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» виникли з 25.06.2019р.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як слідує з матеріалів справи з врахуванням наведених норм законодавства, у відповідача згідно з договором оренди землі від 25.06.2019р. існує заборгованість в розмірі 439 159,22 грн. Докази сплати вказаної заборгованості чи докази, які б свідчили про відсутність цієї заборгованості у ТзОВ «Укр-Євро-Сервіс» в матеріалах справи відсутні.

Щодо покликань відповідача відносно сплати ним у період після 01.08.2023р. до 29.11.2023р. 60 000,00 грн. орендної плати по Договору оренди землі від 25.06.2019р., що на його думку стверджується платіжними інструкціями №1887 від 21.08.2023р. на суму 20 000,00 грн. та №1922 від 04.09.2023р. на суму 40 000,00 грн., суд зазначає, що у даному випадку, в графі платіжних інструкцій «призначення платежу» відсутні посилання на період, за котрий здійснюється платіж, відповідно такий платіж має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів.

Зважаючи на те, що умовами договору оренди землі не передбачений порядок зарахування сплачених коштів у випадку наявності заборгованості з орендних платежів, враховуючи, що у відповідача існує обов`язок зі сплати поточної орендної плати за землю, позивач вправі зарахувати таку оплату в рахунок поточних зобов`язань, на чому наголосили в судовому засіданні представники позивача. Оскільки прокурор та представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, заперечивши факт часткової відсутності предмета спору, підстави для закриття провадження у справі в частині проведених платежів відсутні.

Отже, відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відтак, оскільки відповідачем не було повністю сплачено орендні платежі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 439 159,22 заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Судом встановлено, що заявник в обґрунтування ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду покликається на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022р., наявністю заборгованості у зв`язку із порушенням договірних зобов`язань, наявністю форс-мажорних обставин, а також тим, що на даний час повністю завершене будівництво усіх багатоквартирних будинків на земельній ділянці, що підтверджується відповідними сертифікатами. Враховуючи вищенаведені обставини, заявник просить суд розстрочити виконання рішення суду в рівних частинах на дванадцять календарних місяців.

Наведені відповідачем (заявником) обставини, на які він у своїй заяві покликається, як на підставу для розстрочки виконання рішення суду, ним не підтверджено документально.

Заявником не подано доказів на підтвердження того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану підприємство зруйноване, чи не працює у звичному режимі, а тому не є обставиною, що перешкоджає виконанню рішення господарського суду.

Наявність заборгованості у заявника та наявність кредиторської заборгованості, а також завершення будівельних робіт на земельній ділянці не є виключними обставинами, котрі могли б свідчити про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи наведене, суд, вважає, що наведені заявником доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення господарського суду у відповідності до ст.ст.73,74,76,77,331 ГПК України, а тому, враховуючи також інтереси позивача, приходить до висновку про те, що заява про розстрочку виконання рішення не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена Львівською обласною прокуратурою сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1726 від 08.08.2023р. на суму 6 587,39 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс» (місцезнаходження: Україна, 79019, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЛИПИНСЬКОГО, будинок 36, ідентифікаційний код - 39318644) на користь Львівської міської ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, ПЛ.РИНОК, будинок 1, ідентифікаційний код - 04055896) заборгованість з орендної плати за договором оренди землі №Ф-3130 від 25.06.2019р в розмірі 439 159,22 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс» (місцезнаходження: Україна, 79019, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЛИПИНСЬКОГО, будинок 36, ідентифікаційний код - 39318644) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, будинок 17/19; ідентифікаційний код - 02910031) 6 587,39 грн. судового збору.

4.Відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 22.01.2024 р.

Суддя Король М.Р.