Ухвала

від 22.01.2024 по справі 280/3318/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2024 року

м. Київ

справа № 280/3318/22

адміністративне провадження № К/990/2611/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» звернулося до суду з позовом у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11 січня 2022 року № 3636465/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 4 жовтня 2021 року №2 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 11 січня 2022 року №3636415/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 6 жовтня 2021 року №9 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 11 січня 2022 року №3636459/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 7 жовтня 2021 року №12 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 9 грудня 2021 року №3497878/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 29 грудня 2020 року №59 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року №3741250/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10 листопада 2021 року №26 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 12 січня 2022 року №3642327/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21 вересня 2021 року №29 та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 11 січня 2022 року №3636485/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11 жовтня 2021 року №16 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року №3741260/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 29 листопада 2021 року №46 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 14 січня 2022 року №3656666/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 24 вересня 2021 року №36 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 12 січня 2022 року №3642324/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 3 листопада 2021 року №6 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 12 січня 2022 року №3642326/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 6 серпня 2021 року №8 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року № 3741264/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 8 листопада 2021 року №17 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; від 1 лютого 2022 року №3741224/41071921 про відмову у реєстрації податкової накладної від 24 вересня 2021 року №37 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, позов задоволено.

Ухвалою від 25 травня 2023 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності винятків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

1 вересня 2022 року Головне управління ДПС у Запорізькій області подало заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 29 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі №280/3318/22.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова служба України 18 січня 2024 року направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:

застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;

незастосуванні норми, яку належало застосувати;

наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник фактично посилається на порушення судами норм процесуального права.

Разом з тим, касаційна скарга не містить належного обґрунтування, в чому саме полягало порушення судами при винесенні оскаржуваних рішень.

В загальному доводи касаційної скарги зводиться до незгоди із прийнятим рішенням, що є не належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.

Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводів (з належним їх обґрунтуванням) про неправильне застосування або порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та яких саме, касаційна скарга не містить.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму процесуального права порушено судами першої та (або) апеляційної інстанцій, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська