Ухвала

від 10.01.2024 по справі 917/97/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 917/97/23

провадження № 12-72гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 917/97/23

за касаційними скаргами Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 (головуючий суддя Шутенко І. А., судді Гребенюк Н. В., Слободін М. М.)

та рішенняГосподарського суду Полтавської області від 23.05.2023 (суддя Кльопов І. Г.)

за позовом приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест+», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінвест плюс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області,

про визнання недійсними договорів,

УСТАНОВИЛА:

1. Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. (далі - позивач, приватний виконавець) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест+» (далі - відповідач 1, ТОВ «Агроінвест+») і Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінвест плюс» (далі - відповідач 2, ТОВ «Кремінвест плюс»), у якому просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2019, укладений між ТОВ «Агроінвест+» і ТОВ «Кремінвест плюс», який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н. А. за № 1830 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кремінвест плюс» (номер запису про право власності 34422204 від 02.12.2019);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель по переробці сільськогосподарської продукції від 02.12.2019, укладений між ТОВ «Агроінвест+» і ТОВ «Кремінвест плюс», який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н. А. за № 1828 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кремінвест плюс» (номер запису про право власності 34421935 від 02.12.2019).

2. Право на звернення з позовом приватний виконавець обґрунтовує тим, що, на його думку, він має повноваження на звернення із позовною заявою про визнання договорів купівлі-продажу недійсними у зв`язку з тим, що їх укладення призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна боржника (оспорювання фраудаторного правочину).

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі № 917/97/23 відмовлено у задоволенні позову.

4. Вказане судове рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними доказами наявності у нього порушеного права щодо предмета позову в цій справі та існування передбачених приписами статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обставин, які в силу статті 215 зазначеного Кодексу є підставами для визнання недійсним договору.

5. Зокрема, суд першої інстанції встановив, що спірні договори купівлі-продажу було укладено 02.12.2019, у той час як виконавче провадження щодо ТОВ «Агроінвест+» було відкрито лише 06.12.2019.

6. Окрім того, суд першої інстанції встановив, що позивач не надав суду докази, які б вказували на неплатоспроможність та відсутність господарської діяльності ТОВ «Агроінвест+» на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу. В момент укладення спірних договорів купівлі-продажу сторонами спірного договору було дотримано вимоги статті 203 ЦК України, цей договір було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. Особи, що діяли від імені сторін спірного договору, були наділені повноваженнями щодо визначення умов спірного договору, в тому числі строків оплати і визначення ціни продажу об`єкта нерухомого майна. Також у матеріалах справи відсутні докази, що саме через укладення спірних договорів третій особі була завдана певна шкода, як кредитору.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - третя особа, Кременчуцька міська рада) задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі № 917/97/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без розгляду.

8. Вказане судове рішення мотивовано тим, що безпосередньо у Законі України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Законі України «Про виконавче провадження» та Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГПК України) не передбачено повноважень приватного виконавця на звернення до суду з позовом в інтересах сторони виконавчого провадження, зокрема, з метою визнання недійсними договорів.

9. Суд зазначив, що приватний виконавець не є учасником спірних правовідносин, наявний у цьому судовому провадженні спір безпосередньо не стосується його прав та обов`язків, а тому він не вправі самостійно звертатися в інтересах однієї зі сторін до суду із позовом без належної правової підстави на підтвердження можливості такого звернення. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність повноважень у приватного виконавця на звернення до суду із цим позовом.

10. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач і третя особа подали касаційні скарги до Верховного Суду.

11. У своїй касаційній скарзі Кременчуцька міська рада просить задовольнити її касаційну скаргу, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 917/97/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги приватного виконавця задовольнити.

12. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що спірні договори купівлі-продажу мають ознаки фраудаторних договорів з огляду на їх суб`єктний склад, ціну відчужуваного майна, а також те, що правочини вчинені 02.12.2019 - після набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості та направлення листа з нагадуванням про несплату заборгованості і про передачу на примусове виконання рішення суду.

13. Таким чином, скаржник вважає, що перехід права власності через 3 дні після направлення листа про передачу рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 915/314/19 для примусового виконання свідчить про мету приховати це майно від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів, що дає підстави вважати правочин недійсним та таким, що порушує права кредитора.

14. Додатково Кременчуцька міська рада з посиланням на статтю 1, частини першу та четверту статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що право на оспорювання правочину має також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину під час розгляду справи судом та не має права власності та речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано у її володіння.

15. Кременчуцька міська рада наголошує на тому, що на сьогоднішній день висновків Верховного Суду із викладених у цій справі питань у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини четвертої статті 9 та частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та щодо можливості звернення виконавця як заінтересованої особи до суду у вказаних спірних правовідносинах, немає.

16. У свою чергу, приватний виконавець у касаційній скарзі просить суд постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 917/97/23 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

17. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач посилається на те, що Східний апеляційний господарський суд під час винесення оскаржуваної постанови не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, що є порушенням частини четвертої статті 236 ГПК України.

18. Зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду, не можуть застосовуватись при виборі и застосуванні норми права до спірних правовідносин, адже в зазначеній нормі чітко вказано, що висновки мають бути викладені саме у постановах Верховного Суду.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалами від 09.10.2023 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами Кременчуцької міської ради та приватного виконавця на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі № 917/97/23.

Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

20. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 08.11.2023 передав справу № 917/97/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

21. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.

22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, вирішено ряд важливих питань щодо можливості звернення виконавця в порядку позовного провадження із різними по суті процесуальними документами за наявності спору про право.

23. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

24. З урахуванням положень Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», практики Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в цілому погоджується з позицією, сформованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, про те, що повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), у тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину) (пункт 61 наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду).

25. Аналогічна норма міститься і в частині третій статті 41 ГПК України, де також зазначено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

26. Водночас зміст юридичної конструкції «право звертатися до суду в інтересах інших осіб» означає, що 1) у певної особи існує право або порушений інтерес; 2) іншій особі законом надано право звертатися до суду в її інтересах. Тобто у випадку подання позову позивачем є саме особа, у якої існує порушене право або інтерес, а не та особа, яка звертається до суду з таким позовом, що і підлягає відображенню у відповідних процесуальних документах, впливає на обсяг процесуальних прав та обов`язків і порядок їх реалізації.

27. Зазначене цілком відповідає правовим висновкам, які містяться у пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.

28. На положення зазначеної постанови посилався, зокрема, й Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц.

29. Натомість у цій постанові суд здійснив більш широке застосування норм ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, суд задовольнив касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження приватного виконавця, який самостійно звернувся з апеляційною скаргою на рішення районного суду Одеської області від 25.02.2014 у вересні 2022 року (тобто більше ніж через 8 років). При цьому доводи апеляційної скарги були мотивовані тим, що ним 08.02.2019 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення коштів на користь банку. Водночас банк не є і не був учасником справи, апелянтом у справі приватний виконавець визначив саме себе, а не банк.

30. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц, зокрема, зазначив, що апеляційний суд не врахував, що обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу; повноваження виконавця на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), у тому числі з апеляційною скаргою в інтересах стягувача на судове рішення у справі про поділ спільного майна подружжя, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна та виконання судового рішення про стягнення боргу.

31. Тобто Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц фактично сформулював правову позицію, коли приватний виконавець наділений повноваженнями, зокрема, діяти із самостійним процесуальним статусом (позивач, апелянт), без зазначення особи, в інтересах якої він звертається до суду.

32. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що зазначення особи, в інтересах якої уповноважена особа звертається до суду, є не просто формальністю, а обов`язком, який безпосередньо впливає як на обсяг її повноважень, так і на процесуальні права, обмеження, поінформованість такої особи щодо ініційованих процесів, реалізацію передбачених законодавством повноважень щодо розгляду справи, відмови від позову, підтримання позовних вимог тощо.

33. Посилання на покладення Законом України «Про виконавче провадження» обов`язку ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення на компетентні органи не може нівелювати процесуального права особи, в інтересах якої здійснюється звернення до суду, бути обізнаною про наявність такої справи, вчиняти передбачені законом процесуальні дії, в тому числі з метою попередження ризиків настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій, і, найголовніше, така особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку та у відповідному процесуальному статусі.

34. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц, щодо повноважень виконавця на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою в інтересах інших осіб самостійно як позивача, апелянта без зазначення таких осіб та незалучення їх справу у відповідному статусі.

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу

35. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

36. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц виходив з такого:

«…апеляційний суд не врахував, що обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу; повноваження виконавця на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), у тому числі з апеляційною скаргою в інтересах стягувача на судове рішення у справі про поділ спільного майна подружжя, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна та виконання судового рішення про стягнення боргу;

апеляційний суд зазначені доводи приватного виконавця належним чином не перевірив та не врахував, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ майна подружжя) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення, зокрема якщо поділ майна подружжя направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, то відповідне судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (особи, на користь якої постановлено таке судове рішення).

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оцінюючи порушення оскарженим судовим рішенням прав та інтересів приватного виконавця, а не стягувача у виконавчому провадження - АТ «Райффайзен Банк» (кредитора), в інтересах якого приватний виконавець звернувся з апеляційною скаргою у цій справі».

37. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц, щодо повноважень виконавця на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою в інтересах інших осіб самостійно як позивача, апелянта без зазначення таких осіб та незалучення їх у справу у відповідному статусі.

38. Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц звернув увагу на повноваження виконавця на звернення до суду в інтересах інших осіб, у тому числі з апеляційною скаргою в інтересах стягувача.

39. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не зазначив, що виконавець має повноваження на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою в інтересах інших осіб самостійно як позивача, апелянта без зазначення таких осіб та незалучення їх у справу у відповідному статусі.

40. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц не формулював наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду правовий висновок.

41. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідають правовим висновкам, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.

42. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 08.11.2023 зазначає, що в цілому погоджується з позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.

43. Отже, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 у справі № 509/84/14-ц відсутній висновок, від якого вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в зазначеній постанові наводить висновки, які відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (з якими Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується та не обґрунтовує необхідність відступу від них).

Висновки Великої Палати Верховного Суду

44. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

45. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Керуючись статтями 233-235, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 917/97/23 за позовомприватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест+», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінвест плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про визнання недійсними договорів за касаційними скаргами Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Ухвала у справі № 917/97/23 набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточноюта оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич С. І. Кравченко Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова